Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
методичка пцб.doc
Скачиваний:
19
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
563.2 Кб
Скачать

3. Ринок і механізм його функціонування

Ринок – це історично визначена форма організації товарного виробництва, це система економічних відносин між людьми, що базується на обміні товарів через купівлю-продаж.

Умовами виникнення ринкового господарства є: суспільний поділ праці, що ґрунтується на спеціалізації; економічна відокремленість суб’єктів господарювання, що зумовлена наявністю різних форм власності; вільний обмін ресурсами, який забезпечує вільне ціноутворення та ефективне господарювання.

Сутність ринку розкривається через його основні економічні функції: регулююча, стимулююча, розподільча, інформаційна, інтегруюча, оздоровча.

Оскільки ринок є складним і різноманітним явищем економічного життя, то критерії його структурування є різноманітні. Так, за економічним призначенням об’єктів ринкових відносин виділяють такі види ринків: товарів і послуг, фінансовий, праці; за адміністративно-територіальною ознакою: місцевий, регіональний, національний (внутрішній), світовий (міжнародний); відповідно до чинного законодавства: легальний (офіційний), нелегальний (тіньовий); за ступенем конкуренції: вільний, монопольний, олігопольний та ін.

Ринок за своєю природою – це саморегулююча система. Ринковий механізм – це сукупність взаємопов’язаних законів та елементів, що утворюють спосіб організації ринкової економіки.

Основними законами цього механізму є закон вартості, закони грошового обігу, закон попиту і пропозиції.

Основними елементами ринкового механізму є попит, пропозиція, ринкова ціна та економічна конкуренція.

Попит – це представлена на ринку платоспроможна потреба. Пропозиція – це представлені на ринку товари і послуги. Співвідношення попиту і пропозиції характеризує кон’юнктуру ринку.

Між ціною і величиною попиту існує зворотня залежність, яку ілюструє закон попиту: за збільшенням ціни на товар попит на нього зменшується, і, навпаки, зі зменшенням ціни на товар попит на нього збільшується. Крім ціни на попит споживачів впливають нецінові фактори: смаки і уподобання споживачів; кількість споживачів на ринку; ціни на супутні товари, доходи покупців; очікування майбутньої зміни цін і доходів.

Обсяг пропозиції – це певна кількість товару, яку готові продати за даною ціною. Між обсягом пропозиції і ціною існує пряма залежність, яка ілюструється законом пропозиції – чим більше ціна на товар, тим більший обсяг запропонованого товару. Крім ціни на пропозицію впливають такі нецінові чинники: ціни на ресурси; рівень технології; кількість продавців на ринку; податки і дотації та ін.

Еластичність попиту і пропозиції означає міру змінюваності попиту і пропозиції від зміни чинників, що впливають на них.

Коли інтереси покупців і продавців узгоджуються, тобто ціна влаштовує обидві сторони, її називають рівноважною.

Ціна рівноваги залежить від ціни попиту і ціни пропозиції. Ринкова ціна – це фактична ціна, яка встановлюється у відповідності до попиту і пропозиції.

Основними функціями ринкових цін є: інформаційна, стимулююча, розподільча.

В кожній країні діє певна система цін, співвідношення між якими залежить від рівня розвитку ринку.

Види цін: вільні ринкові ціни, державні, фіксовані, договірні, трансферні, світові, базисні, контрактні та ін.

Конкуренція – це суперництво виробників, їх боротьба за вигідний продаж товару й отримання максимального прибутку. Конкуренція поділяється на такі види: цінова і нецінова, досконала і недосконала; недобросовісна, внутрішньогалузева і міжгалузева.

Поскільки в сучасних умовах переважає недосконала конкуренція, то держава повинна захищати конкуренцію шляхом антимонопольного законодавства.

Ринковий механізм не ідеальний, має недоліки: він не може забезпечити докорінних перетворень в національному господарстві; ринок не підтримує розвиток некомерційних галузей; ринок не може запобігти економічним кризам; не бачить перспективи та ін. Тому в сучасних умовах ринковий механізм доповнюється державним регулюванням.

В реальному житті ринкова економіка відображає конкретні умови країни і виступає в певних конкретних моделях: вільний ринок; державно-керований ринок; змішана економіка.

Важливе значення має соціально ринкова економіка як сучасна форма економічної організації ринкового типу. Основними елементами структури соціального ринкового господарства є: конкурентне середовище в усіх сферах суспільного виробництва; ринок як координуючий та регулюючий механізм; державне регулювання.

Основною метою соціально ринкового господарства є досягнення високого рівня добробуту для переважної більшості членів суспільства в умовах економічної свободи.

В сучасних умовах виділяють три основні шляхи переходу до ринку: еволюційний, шокової терапії, жорсткого регулювання.

Українська економіка перебуває на етапі переходу від командно-адміністративної до ринкової системи господарювання. Основна мета переходу: розбудова соціально орієнтованої (змішаної) економіки. Специфічними рисами перехідної економіки України є наступні: планова економіка має міцніше коріння, ніж в інших східноєвропейських країнах; країна переходить до такого стану, від якого колись відмовилась; перехід відбувається в той час, коли промислово розвинені країни переходять до постіндустріального суспільства.

Основними суперечностями перехідного періоду виступають суперечності між старим та новим у надрах економічної системи; між економікою та політикою, між економікою та ідеологією; між соціальними верствами, що традиційно склалися, і тими, що зароджуються тощо.

Головним завданням переходу до реальних ринкових відносин є формування ринкових форм господарювання шляхом реформування відносин власності, роздержавлення, приватизації, демонополізації, лібералізації економіки і т.д.