2. Домогосподарство як суб’єкт ринкових відносин

Для вивчення даного питання, необхідно, перш за все, зрозуміти економічну сутність господарства. Згідно з рекомендаціями ООН, домогосподарство визначається як “особа або група осіб, поєднаних з метою забезпечення всім необхідним для життя ”, тобто об’єднання спільним веденням господарства. Поняття “домогосподарство ” ні в якому разі не можна ототожнювати з поняттям “сім’я (це сукупність осіб, що живуть разом, пов’язаних родинністю та спільним бюджетом).

Відповідно до системи національних рахунків ООН, до домашніх господарств відносять домашню прислугу та населення, яке перебуває в різних колективах: вихованці будинків дитини та інтернатів, військовослужбовці строкової служби, інваліди в будинках інвалідів, ув’язнені тощо. Домашнє господарство – це цілісна одиниця, яка приймає раціональні рішення про виробництво благ, народження дітей, міграцію, планування, залишення батьківського дому тощо. Важливо уявити домогосподарство як основну одиницю соціального і біологічного відтворення, пов’язану із соціально-економічною макроструктурою.

Домогосподарство виконує такі основні функції:

1. постачальника ресурсів;

2. споживача ресурсів;

3. заощадника доходів;

4. інвестора доходів.

Домогосподарства постачають ресурси у вигляді робочої сили людини, її особистої праці. Крім праці, застосовуючи майно, що є в особистому розпорядженні, з метою виробництва товарів, домогосподарник ставить на службу інтересам суспільства такий важливий економічний ресурс, як капітал.

Домогосподарства постачають і грошові ресурси, які необхідні для організації суспільного виробництва. Вони купують акції великих промислових корпорацій і банків, кладуть гроші на ощадні рахунки, мають можливість придбати облігації.

Щоб домогосподарства успішно виконували свої функції, вони повинні отримувати певний обсяг доходів за рахунок певних джерел. Головне джерело доходів – це доходи від ресурсів, які домогосподарства поставляють суспільному виробництву, або доходи від факторів виробництва. Але цим не вичерпуються доходи домогосподарств. Існують трансфертні платежі – це всі виплати, які відповідають його реальному економічному внеску, але не еквівалентні виробничим витратам.

В Україні існують такі статті доходів населення:

• оплата праці членів сім’ї;

• пенсії, стипендії, допомоги, субсидії, дотації;

• надходження від особистого підсобного господарства;

• дохід з інших джерел.

Отже, сукупний дохід домогосподарства – це вся сума доходів, які воно отримує в грошовій чи натуральній формі з будь-яких джерел. Він не повинен бути нижчим за прожитковий мінімум.

Даючи економічну оцінку домашнім господарствам, необхідно уяснити не тільки джерела доходів, а й їх розподіл, що дає змогу визначити рівень життя в країні, вирішення соціальних проблем, спосіб існування конкретної соціально-економічної системи.

Існує два основних види розподілу доходів – функціональний та особистий.

Функціональний розподіл означає, що грошовий дохід країни поділяється на заробітну плату, ренту, процент і прибуток.

Особистий розподіл пов’язаний зі способом, за допомогою якого сукупний дохід суспільства розподіляється серед окремих домогосподарств.

Розуміння цих видів розподілу доходів є ключовим моментом в оцінці домогосподарств в економіці. В Україні існує нерівність розподілу особистих доходів населення, що пояснюється різними причинами як загальними (здібності окремої людини, її освіта, види діяльності, політичний вплив, дискримінація тощо), так і труднощами економічного характеру в нашій країні зараз, загальним низьким рівнем життя основної частини населення.

Доходи домогосподарств розподіляються: частина доходу надходить державі у вигляді особистого прибуткового податку, а залишок іде на витрати на споживання і заощадження. Необхідно докладно розглянути витрати на споживання.

Споживання – це придбання товарів особистого користування, тобто купівля продуктів харчування, одягу, взуття, меблів, предметів культури і побуту, автомобілів, витрати на соціально-культурні і побутові послуги.

Види споживчих витрат: 1. витрати на товари довгострокового користування (більше ніж один рік); 2. витрати на товари короткострокового користування (менше року); 3. витрати на послуги.

Витрати домогосподарства на споживання пов’язані з попитом і з такими явищами, як ефект доходу, ефект заміщення, споживчий надлишок, максимізація корисності.

Ефект доходу означає вплив зміни ціни на реальний дохід споживачів. Якщо ціна зростає, а грошові доходи залишаються сталими, то реальні доходи домогосподарств зменшуються. Навпаки, із зниженням цін попиту реальні доходи домогосподарств за сталості їх доходів зростатимуть.

Ефект заміщення полягає в тому, що коли ціна на товар зростає, то споживачі намагаються замінити цей товар іншим, аби отримати бажане за найнижчу ціну.

Існує розрив між загальною корисністю блага і його ринковою вартістю, що виражається додатковою вигодою для домогосподарства, або споживчим надлишком. Ця вигода виникає тоді коли споживач отримує більше, ніж платить внаслідок дії закону спадної граничної корисності. Споживачі платять одну ціну за кожну одиницю продукту. Отже, вони платять за кожну одиницю стільки, скільки коштує остання одиниця.

Необхідно мати на увазі, що домогосподарство як споживач намагається максимізувати свою корисність або величину задоволення, які є наслідком покупки споживчих товарів. Домогосподарство як покупець повинне так упорядкувати своє споживання, щоб кожен окремий товар приносив йому однакову граничну корисність на кожну витрачену гривню. Тоді члени домогосподарства матимуть максимальне задоволення або корисність від закупок товарів.

Головна умова максимального задоволення корисності така: споживач зі сталим доходом за таких ринкових цін досягне максимального задоволення або корисності, якщо гранична корисність останньої гривні, витраченої на певний товар, є такою самою, як і гранична корисність останньої гривні, витраченої на будь-який інший товар. Середня гранична корисність на гривню усіх товарів за стану рівноваги для споживача називається граничною корисністю доходу.

Дохід, що залишається у розпорядженні споживача після внесення податків та інших виплат може використовуватись не тільки на споживання, а й на заощадження.

Заощадження – це та частина доходу домогосподарства, що не сплачується у вигляді податку та не витрачається на купівлю товарів особистого споживання.

Існує багато причин для збереження доходу. Їх можна розділити на дві групи: 1 – захист доходів (у разі виникнення непередбачених обставин, бажання покращити взагалі фінансову забезпеченість сім’ї тощо); 2 – спекуляція на біржі, тобто зберігання частини доходу з метою витрачання його на придбання цінних паперів, щоб потім мати прибуток від підвищення їх номінальної вартості.

Заощадження, які робить населення, повинні дорівнювати інвестиціям, що здійснюються фірмами. Коли за даної умови попит на ринку дорівнюватиме пропозиції, ситуація буде стабільною. Порушення цієї рівності призводить до виникнення негативних явищ в економіці, деформації ринкових структур.

Необхідно дотримуватись ще однієї умови ринкової рівноваги – сукупні витрати повинні дорівнювати вартості виробленого продукту. Невиконання цієї умови призводить до дефіциту або перевиробництву продукції на ринку.