Pedagogika_Lozova_Trotsko

особливостям пошукової пізнавальної діяльності, тому включає компоненти: створення проблемної ситуації, формування проблеми, висунення гіпотез та їх обґрунтування, обговорення висунутих гіпотез, обґрунтування правильного розв'язання проблеми, закріплення знань, застосування за нових умов.

Своєрідному «розкріпаченню» побудови уроків сприяв досвід липецьких учителів (у 60-ті роки). Сутність досвіду передових учителів Липецької області була в тому, що вони, відмовившись від традиційної обов'язкової форми комбінованого уроку, об'єднали роботу щодо формування нових знань з удосконаленням і перевіркою раніше засвоєного, використовуючи для цього різні за формою і змістом види самостійної діяльності учнів на уроці. Це дозволило найбільш раціонально використовувати навчальний час, підвищувати інтенсивність роботи учнів на уроці, забезпечувати безперервність повторення, закріплення засвоєного, виробляти стійкі навички самостійної роботи учнів, повсякденно оцінювати її результати.

Якість уроку визначає не скільки структура уроку і тип його, стільки особливість учителя, який організує урок.

Прикладом можуть бути дії Ш.О. Амонашвілі на уроці:

1.Перед початком кожного уроку він, як правило:

—повідомляє дітям, які їх чекають важливі справи;

—повідомляє і часто записує план (хід) уроку, погоджує його здітьми;

—іноді пропонує визначити, з якого завдання починати урок.

2.Коли має на меті перевірити новий для себе спосіб, метод, форму, заздалегідь повідомляє учнів про це, просить допомогти, сприяти успішній роботі.

3. Коли урок проходить напружено, в пізнавальній боротьбі і він відчуває внутрішнє задоволення, то в кінці уроку:

— дякує дітям;

— пояснює, чому сам навчився на уроці, чому діти його навчили;

— буває, що діти дякують учителю за цікавий урок, і це приносить радість.

4. Час від часу просить дітей оцінити урок:

— як він пройшов і чи захопив їх;

— які завдання найбільш сподобалися;

— які вони хотіли б дати поради вчителю, чого чекають від нього;

— яке «домашнє завдання» хотіли б запропонувати вчителю.

5. У кінці уроку вчитель, як правило, пропонує підвести підсумки:

—до чого прагнули на уроці, чи задоволені своєю участю;

—хто чому навчився, чим оволодів, чим задоволений, або незадоволений;

—у кого які виникли проблеми, інтереси.

посередньо бере участь у діяльності, в якій оволодіває знаннями, вміннями та навичками. Пізнавальна діяльність учнів у таких способах її організації в основному має колективний характер, який створює передумови для взаємодії суб'єктів навчання, дає можливість обміну інтелектуальними цінностями, порівнянню і узгодженню різних точок зору про об'єкти, які вивчаються.

При проведенні нетрадиційних форм, які забезпечують однобічне діяння на учня (модель «А»), не виявлено значних змін якості знань учнів, але підвищилася успішність невстигаючих учнів, тому що однобічне діяння відбувалось в основному в парах «слаб- кий—дужий», що дозволяло враховувати індивідуальні особливості школяра, його реальні навчальні можливості, створювати атмосферу «комфорту» в навчанні. Підвищується також успішність тих школярів, які виконують функції вчителя.

При використанні нетрадиційних форм всіх трьох моделей були досягнуті значні позитивні результати у формуванні загальнонавчальних умінь, але кожна модель організації навчально-пізнавальної діяльності школярів по-різному впливає на групи цих умінь (на- вчально-організаційні, навчально-інформаційні, навчально-інте- лектуальні).

Теоретичний аналіз проблеми, експериментальна робота по застосуванню нетрадиційних форм навчання дозволили виявити педагогічні умови, які забезпечують позитивний вплив нетрадиційних форм навчання на якість навчального процесу, а саме:

а) чітке визначення мети для оптимального обґрунтування доцільності застосування нетрадиційних форм навчання;

б) адекватність нетрадиційних форм навчання типу навчального предмета (предметам, провідним компонентом змісту яких є:

—знання основ наук;

—способи діяльності;

—художня освіта, естетичне виховання);

в) урахування при застосуванні нетрадиційних форм навчання особливостей основних етапів навчання (сприйняття, осмислення, закріплення, застосування, контроль);

г) органічне поєднання нетрадиційних форм навчання з традиційним уроком;

д) відповідна підготовка вчителя до застосування форм навчання:

—глибоке знання свого предмета, методики його викладання, структури процесу навчання, психолого-педагогічних особливостей учнів, способів організації взаємодії вчителя і учнів;

—постійне прагнення до підвищення своєї професійної майстерності, яке передбачає ознайомлення з новинками педагогічної та методичної літератури;

—творчий підхід до розв'язання завдань навчання;

—високий рівень культури спілкування;

—створення позитивного мікроклімату в класі. Нетрадиційні форми навчання пред'являють певні вимоги і до учнів: оволодіння інтелектуальними вміннями (самостійно добувати потрібну інформацію, узагальнювати, виділяти головне) і комунікативними (вміння слухати, ставити питання), що створює умови для колективної пізнавальної діяльності;

є) якість навчального процесу визначається також оптимальною кількістю нетрадиційних форм навчання протягом місяця, півріччя.

Основні вимоги до уроку

Щоб знати, як організувати урок, підготувати його і провести, необхідно дотримуватися певних вимог. У педагогічній науці можна знайти різні підходи до них. У систематизованому вигляді вимоги до уроку можна знайти у працях В.О. Онищука, який виділяє такі групи:

1. Виховні вимоги, які передбачають реалізацію виховних функцій:

—єдність морального, етичного, трудового виховання, формування світогляду, політичної культури школяра;

—формування ініціативи, відповідальності, сумлінності, працелюбства;

—вироблення звички до систематичної праці, дисципліни

тощо.

2, Дидактичні вимоги, які полягають:

—у реалізації принципів навчання;

—у чіткому визначенні мети, завдань навчання. Вчитель по винен знати, якого рівня знань, умінь і навичок повинні досягти учні на певному занятті (глибина, свідомість, міцність, обсяг, умін ня працювати самостійно за зразком, алгоритмом або творчо);

—в організації роботи (відбір змісту, методів, прийомів, визначення структури заняття, матеріальне обладнання його, темп та ритм; тощо)1.

—урок повинен мати творчий характер. Необхідно запрова джувати досягнення науки, переймати все краще, передове в досвіді вчителів, але й самому вміти аналізувати це і шукати оптимальні шляхи реалізації. Ініціатива, творчість учителя — умова повноцінного заняття2.

—у забезпеченні зворотного зв'язку, шо дозволяє учителі впливати на хід навчального процесу, коригувати його.

Яковлее И.М., Сохор А.М, Методика и техника урока: в помощь начинаюшем^ учителю. — М., 1984. — С. ЗО—4ї;3отов Ю.Б. Органиадиия совремснного - М .1984.- С. 51-54.

Львова Ю.Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1980. — 192 с

все життя... Така духовна і філософська основа нашої професії та технології нашої праці: щоб відкрити перед учнями іскорку знань, учителю треба увібрати море світла, ні на хвилину не відходячи від променів вічно сяючого сонця знань, людської мудрості...», — зазначає М.М. Скаткін. У цих словах відображена суть загальної підготовки вчителя. Попередня підготовка передбачає планування роботи (тематичне, календарне). Безпосередня підготовка уроку, передбачає написання плану, конспекту його проведення;

— вміння вчителя аналізувати свої та чужі помилки, що є умовою підвищення кваліфікації.

Аналіз уроку

М.1. Махмутов у книзі «Сучасний урок» називає три основних види аналізу уроку: повний, короткий, аспектний.

Повний аналіз включає в себе:

1. Аналіз постановки мети та організації дій учня щодо прий няття мети.

2. Аналіз етапів організації навчально-пізнальної діяльності учнів з позицій успішного досягнення поставленої мети:

—зміст кожного етапу уроку (відповідність до програми, глибина, науковість, зв'язок з сучасністю, життєвим досвідом школярів, використання міжпредметних зв'язків, виділення основного, головного в змісті);

—методи і прийоми навчання (оптимальність вибору методів, активізація пізнавальної діяльності школярів, розвиток самостійності, творчого мислення, формування позитивного ставлення до навчання, індивідуальний підхід, здійснення зворотного зв'язку, оцінка діяльності учнів).

3. Аналіз діяльності вчителя:

— знання фактичного матеріалу;

— вміння володіти класом; організовувати його для роботи, підвищувати активність школярів, формувати пізнавальний інтерес, увагу;

— ставлення до окремих учнів з урахуванням їх особливостей і класу;

— стиль, тон, такт;

— спостережливість, винахідливість;

— зовнішній вигляд, культура мовлення, міміка, поза; жестикуляція.

4. Діяльність учнів на уроці:

— дії учнів щодо досягнення мети;

— ставлення до вчителя;

— пізнавальний інтерес, рівень працездатності;

к.

—вміння виділяти провідні ідеї, аналізувати, оцінювати підсумки своєї діяльності та однокласників, розвиток мовлення;

—культура розумової праці;

—поведінка, дисципліна, чим пояснюється.

5. Аналіз організаційного аспекту: обстановки, обладнання, виконання санітарно-гігієнічного режиму, культури запису на дошці, раціональність використання часу.

6. Результати уроку. Висновки і пропозиції: чи досягнена мета та чи оптимальними шляхами йшов процес її досягнення.

Короткий аналіз проводиться з метою загальної оцінки якості, науково-методичного рівня заняття. Аналіз відображає основні дидактичні категорії (чи досягнена мета, чи розв'язані поставлені завдання).

Аспектний аналіз проводиться з метою широкого розгляду якогось боку уроку для виявлення недоліків або встановлення ефективності певних прийомів діяльності вчителя (частіше такий аналіз приводиться при вивченні передового досвіду).

У процесі аналізу важливо не просто фіксувати ті чи інші факти, але й виявляти причини, витоки позитивного й негативного (як цього досяг учитель, які причини того чи іншого результату, чому це сталося?).

Аналізу уроку, звичайно, передує самоаналіз, який проводить учитель, йому необхідно відповісти на питання: яким передбачав заняття, його хід і як здійснені поставлені мета й завдання? Які труднощі виникли і чому? Чи зміг подолати їх? Чи відповідали методи завданням? Які можливості не було використано та ін.?

Домашня робота школярів

Домашня навчальна робота — це форма організації самостійного індивідуального вивчення школярами навчального матеріалу впозаурочний час. Метою домашніх завдань може бути і закріплення знань, набутих на уроці, і узагальнення їх, систематизація; оформлення засвоєного (укладання таблиць, малюнків); самостійне засвоєння певних питань програми; застосування отриманих знань при розв'язанні задач, виконанні вправ; виконання творчих робіт; вилучення прогалин у знаннях, забезпечення наступного уроку. Реалізація зазначеної мети визначає значення домашньої роботи, яка сприяє розвитку самостійності, виховує відповідальність, розвиває навички навчальної праці, привчає до самоконтролю, виховує волю, дозволяє індивідуалізувати навчальну роботу учнів.

Домашня робота дає можливість учневі працювати не поспішаючи, не побоюючись негативної оцінки товаришів, учителя, обирати оптимальний темп та ін.

Вили домашніх завдань:

—робота з текстом підручника (читання, відтворення навчального матеріалу в усній та графічній формі або ознайомлення з новим текстом з метою постановки питань, виписування незрозумілих виразів, зворотів);

—виконання вправ, розв'язання задач;

—виконання письмових і графічних робіт (переказ, твір, креслення, малюнки, заповнення контурних карт та ін.);

—самостійна практична робота, яка вимагає певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва);

—читання певних статей; науково-популярних журналів;

—проведення дослідів та ін.;

—заучування напам'ять та ін.

Вимоги до організації домашніх завдань:

1. Доводити до учнів думку про необхідність виконання домашніх завдань у цілому і конкретного завдання зокрема, що вимагає стимулювання позитивних мотивів діяльності школярів (пізнавальних інтересів, обов'язку та відповідальності у навчанні та ін.).

2.Давати домашнє завдання при повній увазі всього класу. Для цього необхідний час у кінці заняття або певному етапі роботи учнів, але щоб всі учні знали, що слід зробити, як зафіксувати відповідні записи в щоденнику.

3.Проводити інструктаж виконання домашніх завдань, щоб учень чітко усвідомив завдання. Наприклад:

—вивчити напам'ять;

—переказувати своїми словами;

—скласти реферат на основі прочитаного;

—визначити головні думки тексту;

— зробити порівняння різних текстів, ілюстрацій, підходів та ін. За даними вчених, 51 % вчителів не пояснюють, що повинен зробити школяр і як. Тільки 9 % вчителів дають ретельний інструктаж, який передбачає ознайомлення школярів з методикою виконання домашнього завдання (в якій послідовності працювати, з чого починати, як перевіряти свої знання. Чи треба багато разів читати, щоб зрозуміти та відтворити той чи інший матеріал? Як встановлено наукою, читати більше 2—3 разів з тією ж самою метою — марна дія і навіть шкідлива. Основа засвоєння — перше читання. Після ознайомлювального читання можна рекомендувати читання параграфа частинами (або абзацами). Прочитати абзац, виділити головну думку, дати заголовок, поставити запитай ня. Прочитавши текст за смисловими частинами, встановити основну думку всього параграфа і зв'язок з нею всіх частин. Після цього можна закривати підручник та відтворювати матеріал, а потім відкрити книгу і перечитати параграф, придумати, якщо необ-