Pedagogika_Lozova_Trotsko
.pdf
2.6. Формиорганізації навчання |
351 |
хідно, свій приклад. Учень повинен одержати інформацію про вивчення напам'ять. З окремих питань можна давати учням пам'ятки).
4.Не обмежувати домашнє завдання механічним вивченням напам'ять, повторенням матеріалу уроку за підручником, виконанням стандартних вправ, необхідно практикувати творчі роботи: спостереження, читання додаткової літератури, підготовку доповідей, повідомлень (що робить лише 61 % вчителів).
5.Здійснювати індивідуалізацію домашньої роботи (практикує всього 25 % вчителів). Індивідуальні завдання вчитель може давати як усім учням, так і окремим (невстигаючим, здібним), практикувати завдання за бажанням.
6.Враховувати посильність домашніх завдань, провести їх нормування. Важливо не переобтяжувати учнів завданнями, бо це негативно може позначитися на пізнавальних інтересах школярів, на відповідальності за виконання завдань та ін. Тому не слід пропонувати учням на короткий строк великі за обсягом завдання. Учитель повинен навчати методики підготовки домашніх завдань, що в 1,5—2 рази зменшить час школярів на їх виконання. Тут
інавчання вмінь і навичок навчатися, і режим навчально-пізнава- льної діяльності (виконання домашніх завдань краще починати в один і той же час, оскільки це забезпечить адаптацію до роботи, допоможе запобігти поспішності, лінощів та ін.).
7.Необхідно вести облік виконання завдань, їх якості, що вимагає систематичної перевірки виконання завдань.
8.Здійснювати зв'язок з сім'єю. Вчитель не в змозі контролювати роботу школярів удома, тому важливо забезпечити співробітництво з батьками (забезпечення місця для роботи, створення спокійної обстановки).
Таким чином, домашня робота учнів вимагає чіткої організації, планування, системи і певного керування (обсяг домашніх завдань, аналіз передбачених труднощів, види завдань, їх перевірка), що повинно сприяти підвищенню якості навчального процесу в школі.
Факультативи
Факультативи введені в школи України з 1967 року як форма диференційованого навчання і представляють собою надпрограмні заняття, право вибору яких на добровільній основі залишається за учнями.
Мета їх:
—задоволення потреб учнів у більш глибокому вивченні окремих предметів;
—розвиток навчально-пізнавальних інтересів, пізнавальної активності школярів;
352 Розділ 2. Дидактика
— сприяти розвитку творчих здібностей учнів.
Отже, значення факультативів у тому, що вони при педагогічно доцільній їх організації можуть забезпечувати:
—всебічний розвиток особистості учня з урахуванням його потреб та здібностей;
—досягнення більш високого рівня знань та вмінь з предмета;
—залучення до істинної науки;
—усвідомлений та обгрунтований підхід до вибору професії;
—розвиток допитливості школярів, стійких пізнавальних інтересів;
—формування корисних навичок самостійної роботи з книгою, довідковою літературою, самоосвіту.
За період функціонування факультативів розроблено варіанти програм різних курсів, випущено необхідні навчальні посібники.
Групи школярів комплектуються, як правило, з учнів одного чи паралельних класів, але можна комплектувати групи і з учнів різних класів.
Можуть бути організовані за певних умов і міжшкільні факультативи.
Для проведення занять залучаються вчителі, викладачі вузіе: діячі науки, культури, мистецтва, спеціалісти виробництва, сільського господарства.
Серед методів навчання на факультативних заняттях особливе місце посідають лекції, семінари, на яких учні виступають з доповідями та повідомленнями; лабораторно-практичні роботи, де розв'язуються експериментальні завдання, які залучають школярів до самостійних досліджень; екскурсії; індивідуальні завдання, розраховані на тривалий час, що розвиває навички самоосвіти, дає можливість кожному учневі працювати згідно зі своїми інтересами і виконувати завдання в темпі» визначеному своїми планами, бажаннями, можливостями.
Екскурсія
Екскурсія — це форма організації навчальної роботи, яка дозволяє учням сприймати і засвоювати навчальний матеріал шляхом безпосереднього ознайомлення з предметами, процесами, явищами та ін., тобто в реальних умовах (природа, підприємство. пам'ятні міста...) їх існування.
Значення екскурсії в тому. Що вона дозволяє:
—реалізовувати принцип наочності навчання;
—здійснювати зв'язок з практикою, життям;
—сприяти профорієнтаційній роботі з учнями. У залежності від дидактичної мети визначають:
—вступні екскурсії, які передують вивченню матеріалу на уроках, їх мета — проведення спостереження, збір матеріалу, необхідного для уроку;
354 Розділ 2. Дидактика
рів. Ш способи (форми) складалися протягом століть існування школи. Домінуючими є такі способи: індивідуальна, колективна, фронтальна і групова робота школярів.
Індивідуальна робота передбачає виконання школярем навчального завдання самостійно на рівні його навчальних можливостей і без взаємодії з іншими школярами, використовуючи допомогу вчителя безпосередньо чи опосередковано (коли виконує домашню роботу на основі рекомендацій вчителя). Ця форма роботи знаходить застосування за умов програмованого, комп'ютерного навчання, при перевірці знань.
Фронтальна робота передбачає одночасне виконання всіма учнями одного й того ж завдання під керівництвом учителя (фронтальна бесіда).
Колективний спосіб організації навчальної роботи передбачає спілкування, взаємодію учнів.
При колективній роботі:
—клас усвідомлює спільну мету, відповідальність за виконання завдань, запропонованих учителем;
—здійснюється розподіл функцій, обов'язків, який враховує інтереси, здібності кожного учня, що дозволяє йому проявити себе
вспільній діяльності;
—переважає атмосфера співробітництва і товариської взаємодопомоги;
—існує взаємоконтроль і відповідальність кожного перед класом і групою;
—підводяться підсумки виконаної роботи, дається відповідна соціальна оцінка діяльності всіх і кожного учасника окремо.
Групова робота — спосіб організації навчальних занять, при якому ставиться певне завдання для групи школярів. Позитивні результати групової роботи були одержані ще в кінці минулого століття. На початку XX століття в багатьох країнах цей спосіб організації навчально-пізнавальної діяльності школярів одержав широкого застосування.
Групова робота передбачає, що:
—клас на занятті розбивається на декілька груп для розв'я- зання конкретних навчальних завдань;
—кожна група одержує певне завдання і виконує його разом під безпосереднім керівництвом лідера групи чи вчителя;
—завдання виконуються так, шоб враховувати та оцінювати індивідуальний внесок кожного члена групи;
—склад групи набирається таким чином, щоб з максимальною ефективністю для колективу могли реалізуватися можливості кожного члена групи. Для цього враховувати:
358 |
Розділ 2. Дидактика |
ність використання форм навчання визначається рядом факторів; позитивною мотивацією навчання школярів, оптимізацією навчаль- но-виховного процесу, творчим потенціалом учителя тощо.
Питання для обговорення
1. У чому вбачаєте позитивні і негативні боки відомих вам форм навчання?
2.Що, на вашу думку, дозволяє структурно правильно спланувати урок? Чому?
3.Як забезпечити на уроці позитивну мотивацію навчальної діяльності школярів? Свідому дисципліну? Хорошу робочу атмосферу? (Допомогти розв'язати ці питання може книга: Древс У., Фурманн 3. Организаиия урока в вопросах и ответах. — М., 1984.
-62 с) .
4.В одній із газетних публікацій (Правда. — 1980. — 2 дек.) під рубрикою «Розмова в учительській» повідомлялося про непередбачений випадок на уроці:
«На уроці в 6-А розбирали помилки в диктанті.
—Як ти напишеш «НЕ» з дієсловами, Миколо Сергєєв? — спитала Олена Іванівна, недавня випускниця педінституту. І замість відповіді почула голосне «няв». Почервонілий Микола нахилився і, пхикаючи, почав заштовхувати щось у портфель. Нявкання посилилось...
Діти зашуміли, засміялися, хтось зіскочив з місця...
—Що у тебе там? — суворо спитала Миколу вчителька, хоча І так усе було зрозуміло. Сергєєв почав ще енергійніше утрамбовувати вміст портфеля, який, здавалося, сам не тільки нявчав, але і репетував і підстрибував.
—Це кошеня, — пояснив нарешті Микола. — Його викинули, мабуть, воно бездомне і голодне.
Очі хлопчика довірливо і щиро дивилися на Олену Іванівну. Тим часом полонений, худючий і брудний, виліз з портфеля і, обтрушуючись, непевно перебираючи лапами, поплентався до дошки.
—Відповідати вийшов! — сказав хтось дотепно...»
—Як би ви повели себе на місці вчительки?
5. Ви вчитель. Почався урок. Ви забезпечили увагу школярів. Раптом відкриваються двері і входить учень, який запізнився. Знову починається урок. Входить другий учень, що запізнився.
— Як ви будете реагувати на це? Чому?
Додаткові завдання
1. Ефективний урок передбачає увагу вчителя до кожного учня: знайти підхід до нього, своєчасно розпізнати і подолати труднощі, що виникають у окремих учнів, сприяти розвитку здібностей тощо.
2,6.Формиорганізаціїнавчання |
359 |
У період педагогічної практики зафіксуйте в щоденнику педагогічних спостережень способи і прийоми реалізації вчителем принципу індивідуального підходу.
|
Словник теми |
|
Історія розвитку |
— індивідуальна; |
|
форм навчання: |
||
— Індивідуально-групова; |
||
|
||
|
— белл-ланкастерська; |
|
|
— Дальтон-план; |
|
|
— батавська; |
|
Форми навчання: |
— мангеймська. |
|
— урок; |
||
|
— домашня робота учнів; |
|
|
— екскурсія; |
|
|
— факультативи; |
|
|
— консультації; |
|
|
— додаткові заняття з учнями; |
|
|
— предметні гуртки, наукові товариства; |
|
|
— олімпіади, конкурси, виставки. |
Урок як форма навчання — форма навчання, при якій учитель у рамках
|
точно встановленого часу з постійним скла- |
|
дом учнів однакового віку за твердим розкла- |
Основні типи уроків: |
дом вирішує навчально-виховні завдання. |
— урок-засвоєння нових знань і способів діяль- |
|
|
ності; |
|
— урок-закріллення, удосконалення знань і спо- |
|
собів діяльності; |
|
— урок-контролю та оцінки рівня засвоєння |
|
змісту освіти; |
Структурні компоненти |
— комбінований урок. |
— організаційний; |
|
уроку: |
— повідомлення учням теми, мети, завдань |
|
уроку; |
|
— мотивація діяльності; |
|
— актуалізація опорних знань; |
|
— вивчення нового матеріалу; |
|
— закріплення; |
Вимоги до уроку: |
— перевірка засвоєного. |
— виховні; |
|
|
— дидактичні; |
|
— психологічні; |
Нетрадиційні уроки: |
— гігієнічні. |
— пульсуючі (урок-диспут, урок-семінар, урок- |
|
|
конференція та ін.); |
360 |
Розділ 2. Дидактика |
—нестандартні (пов'язані з впливом засобів масової інформації: урок «Слідство ведуть знавці», урок КВК, урок «Поле чудес»); уроки цілісного вирішення завдань навчання.
—урок-діалог;
—урок-есе та ін.
пролонговані:
—урок-прес-конференціі;
—урок-концерт;
—театралізований урок тощо.
Способиорганізації — індивідуальна робота;
навчальної діяльності: — колективна;
—фронтальна;
—групова.
Література
1Львова Т.Л. Творческая лаборатория учителя. — М., 1980. — 192 с.
2Онтук В.А. Урок в современной школе. — М., 1984.
3.Педагогіка /За ред. М.Д. Ярмаченка. — К., 1986. — С. 199—229. 4, Педагогічний пошук / Упорядн. І. Баженова. — К., 1988.
Б. Підласий І.П. Як підготувати ефективний урок. — К., 1989.
6.Савченко О.Я, Дидактика початкової школи. — Київ, 1997. — Розділ 6.
?Черш>в ИМ Форми учебной работьі в средней школе. — М., 1988. — 160 с.
8.форми навчання в школі / За ред. Ю.І. Мальованого. — К., 1992. — С. 4—40.
9.Яксзлеа Н.М., Сохор А.М. Методика и техникз урока в школе. — М., 1985.
-208 с.
2.7. КОНТРОЛЬ ЗА НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ШКОЛЯРІВ
Основні питання теми:
-У чому сутність контролю за навчально-пізнавальною діяльністю школярів і які його функції?
-Які вимоги до контролю?
-Які види і форми контролю?
-Які критерії оцінювання навчальних досягнень учнів?
Ваша думка?
Німецький дидакт X. Веп у посібнику «Оценки и отметки» (М., 1984) наводить вислови вчителів при обговорюванні проблем оцінки знань:
1.*...Хочу сказати, що намагаюсь не допускати бездумної, механічної оцінки знань. Я слідкую також за тим, щоб для слабкого учня оцінка була стимулом. Наприклад, я кажу: «Ти старався. І все ж цього замало Алея ставлю тобі четвірку. Ти повинен і далі працювати так