Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pedagogika_Lozova_Trotsko

.pdf
Скачиваний:
719
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
22.06 Mб
Скачать

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів

361

же добре». 2. «Питання про об'єктивність оцінок уже не раз обговорювалося. У даному конкретному випадку учень не заслуговує на четвірку. Я поставив би йому трійку, пояснив, чому. Мій коментар повинен бути таким, щоб учень зрозумів, над чим йому треба працювати. Отже, н визначив для учня перспективу І поставив йому трійку». 3. «Ставити оцінку — справа тонка. Якщо ми хочемо швидко підвести всіх учнів до закінчення середньої школи, то, думаю, нам треба бути дуже обережними. Але ж ми маємо і слабких учнів. Треба показати, ідо вони теж щось можуть. А деякі з наших колег використовують іноді оцінку для «підганяння». Це не тільки позбавляє учнів задоволення займатися даним предметом, але й відбиває у них взагалі будь-який інтерес до навчання. Взагалі я диференційовано підходжу до таких учнів». 4. «Я у будь-якому випадку за те, щоб оцінка знань пов'язувалася з програмою найкоректнішим шляхом. Не можу погодитися з тим, що одному треба ускладнювати, а другому полегшувати завдання. Це невірно. Так не можна готувати людей до життя». 5. «Учням треба чітко сказати: ось що від вас вимагається, і якщо цього не буде, то будуть двійки — і ніяких компромісів. А якщо у когось немає бажання вчитися, то треба ясно дати зрозуміти, що такий школяр не може й не буде переведений до наступного класу. Я повинен вирішувати це як директор. Думаю, необхідно прищепити здорове бажання домагатися успіхів у навчанні. Це важливо для роботи за спеціальністю у майбутньому» (С. 64).

Яка ваша позиція у вирішенні проблем контролю знань, умінь

інавичок школярів? Які недоліки у його організації бачите? Що 6 запропонували для удосконалення?

Поняття про контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів та його функції

Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів — складова частина навчального процесу. Про необхідність його свідчить такий факт: А.І. Липкіна і Л.Я. Рибак у книзі «Критичность и самооценка в учебной деятельности» описують експеримент: 106 чоловік розв'язували тест на складання. Одна частина дітей протягом роботи одержувала схвалення, друга — догану, третя — ніяк не оцінювалась. Результати показали: покращання роботи було пов'язано з постійним заохоченням з боку екзаменатора. Найгірший результат вийшов у тих, які ніяк не оцінювались.

Такого висновку дійшов у результаті спеціального дослідження Б.Г. Ананьєв1. Він зазначає, шо для формування особистості школяра суттєвим чинником є оцінка вчителем засвоєних ним знань.

Ананьєв Ь.Г, О проблемах современиого человекознания. — М-, 1977. — С. 219—220.

362

Розділ 2. Дидактика

Отже, контроль сприяє:

виявленню навчальних досягнень учнів, учня;

розкриттю причин слабкого засвоєння учнями змісту освіти

івживанню раціональних заходів для ліквідації виявлених у результаті перевірки знань школярів недоліків як у роботі учнів, так

іу вчителів.

Таким чином, систематичний контроль — це умова руху вперед, тому що учень може мати уявлення про те, що він знає, що ним досягнуто, на шо варто звернути увагу в подальшій роботі.

Шкільний бал є також певним регулятором соціальних відносин у житті дитини, тому що формує відносини у класному колективі, з учителем, з батьками, риси учня як особистості1.

Які ж компоненти контролю?

Контроль за результатами навчально-пізнавальної діяльності учнів включає в себе: перевірку, тобто виявлення знань, умінь і навичок; оцінку — вимірювання знань, умінь, навичок, погляд на їх рівень; облік — фіксацію результатів оцінювання у вигляді балів.

Покажемо це графічно.

облік

У спеціальній педагогічній літературі, в окремих навчальних посібниках з педагогіки ще до кінця не розкриті поняття: контроль, перевірка, оцінка, відмітка, бал. Часто «оцінка», «відмітка»

й«бал» вживаються як рівнозначні поняття. Можна погодитися

зШ.О. Амонашвілі, що уподібнення понять «оцінка» й «відмітка» рівносильне ототожненню процесу розв'язання задачі з його результатом. Оцінка не завжди знаходить своє відбиття у відмітці або балі. Так, вона може виявитися у похвалі словом, жесті, міміці вчителя, короткому судженні, догані, оціночному вислові. В історії освіти найдавнішого є словесна оцінка. У Київській духовній академії першої половини XVII століття використовувалися такі оцінки: навчання добре, надійно бадьоре, охоче, ретельне, всенадійне, навчання підле, прекепське, малонадійне.

Ав Києво-Могилянській академії була така система оцінки навчальної діяльності та здібностей учнів: «весьма прилежен», «весьма понятен и надежньїй», «добронадежньїй», «хорош», «зело доброго ученія»,«оченьдобр»,«добр,рачителен»,-весьмасредствен»,«ниже

1Амонашвили Ш.А. Воспитательная и образовательная функция оценки учення школьников. — М., 1984. — С. 22—43.

2.7, Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів

363

средствен», «ниже средствен, плох», «весьма умеренного успеха», «малого успеха», «понятен, но неприлежен», «лонятен, но ленив», «прилежен, но широкого понятий», «понятен, но весьма нерадив», «не совсем туп», «туп и непонятен», «туп», «очень туп»1.

Цифрова система оцінювання пов'язана з єзуїтськими школами, в яких учні поділялись на розряди залежно від їхньої успішності, старанності і поведінки. Звіт починався з першого розряду, куди входили кращі учні. І сьогодні у школах Угорщини, Німеччини зберігається при оцінюванні відрахування балів від одиниці — вищого бала.

У школах дореволюційної Росії в основному існувала п'ятибальна система оцінювання. Але у кадетських корпусах, окремих жіночих гімназіях застосувалась 12-бальна система оцінювання («12» — відмінно, «11» — вельми добре, «10» — дуже добре, «9» і «8» — добре, «7» — досить добре, «6» — задовільно, «5—1» — погано).

Тому поняття «оцінка» більш широке, ніж поняття «відмітка» як кількісне відображення оцінки. Отже, «під перевіркою і оцінкою знань, умінь і навичок учнів треба розуміти виявлення і порівняння на тому чи іншому етапі навчання результатів навчальної діяльності з вимогами, заданими програмою»2.

Функції контролю чітко визначені в «Критеріях оцінювання навчальних досягнень учнів»:

1. Контролююча. Для здійснення цілеспрямованого керування процесом навчання необхідний оперативний зворотний зв'язок. Перевірка знань дає учителю інформацію про хід пізнавальної діяльності учнів, про те, як іде засвоєння для визначення можливостей подальшого просування в оволодінні змістом освіти. Перевірка одночасно є засобом виявлення ефективності методів і прийомів навчання, що застосовуються самим учителем. Учитель запитує себе, при негативних результатах навчання учнів, які причини, у чому винен сам, які треба зробити висновки для подальшої педагогічної праці, інформацію про свої успіхи чи неуспіхи одержує й сам учень.

2.Навчальна. Перевірка сприяє більш глибокому засвоєнню програмового матеріалу, тобто в процесі слухання відповідей товаришів, доповнень учителя здійснюється систематизація знань, їх закріплення. Учень учиться критично аналізувати відповіді однокласників.

3.Діагностико-керуюча, що допомагає виявити причини труд-

нощів, які виникають в учня у навчанні, прогалини у знаннях

івміннях, і визначити конкретні шляхи усунення недоліків.

4.Стимулюючо-мотиваційна. Оцінювання навчальних досягнень повинно стимулювати бажання учнів поліпшувати свої результати, самореалізовуватися в навчанні.

Микитась В. Давньоукраїнські студенти і професори. — К., 1994. ~ С. 212. Амонашвилц Ш.А. Воспитание и образовательная функция оценки учення школьников. - М„ 1984. - С. 12.

364 Розділ 2- Дидактика

5. Розвивальна, як вимагає спрямування оцінювання на формування самостійного творчого мислення учнів, умінь робити висновки, узагальнювати, застосовувати знання у змінених або нових ситуаціях, визначати головне та ін.

Для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку школяра. Якщо вчитель ставить надто високі вимоги, то це гальмує розвиток. Знижені вимоги також гальмують розвиток, тому що вони не активізують їхньої розумової діяльності. Щоб успішно стимулювати розвиток школярів у ході контролю, необхідно: а) щоб учень зрозумів, що від нього вимагають; б) щоб учень не мав сумнівів у необхідності знань; в) щоб учень був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажаний рівень знань залежить лише від нього самого, його старанності.

6. Виховна. Контроль привчає школярів до систематичної роботи, дисципліни, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратись у собі. Разом з тим, як зазначає Ш.О. Амонашвілі, контроль сприяє розвиткові й негативних рис особистості (догоджування, лицемірство, брехливість, пристосовництво). Тому контроль потребує розумного педагогічного керівництва, певної майстерності, такту.

В.О. Сухомлинський в «100 порадах учителю» підкреслював, що оцінка — це один з найбільш тонких інструментів виховання. В залежності від того, як ставиться учень до оцінки, можна робити висновок про його довіру і повагу до вчителя. Тому в своїй практичній діяльності В.О. Сухомлинський ніколи не ставив незадовільної оцінки, якщо учень не міг з тих чи інших умов досконально оволодіти знаннями, бо ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності, думка про те, що він ні на що не здатний. «Лише світле почуття оптимізму є цілющим струмочком, який живить річку думок», — пише педагог1. Великий практик закликає вчителів не поспішати ставити учню незадовільну оцінку, щоб не виснажувати його внутрішню силу і зберегти надію на радість успіху.

Відсутність постійного невдоволення, гніву, роздратування, байдужості з боку вчителів та батьків, створення умов для того, щоб учні бачили «завтрашню радість», відчували доброзичливе ставлення вчителя, сприяють життєрадісній атмосфері середовища дитини.

Педагогічно обгрунтована організація контролю має великий вплив на формування моральних якостей учнів, бо стимулює розвиток самостійності, дисциплінованості, відповідальності у ставленні до своїх обов'язків, вимог викладачів, батьків. Педагогічна оцінка формує і самосвідомість школяра, на основі якої створю-

Сухом.шнскш) В.А. Избранньіе произвеления в 5-ти томах. — Т. 2. — С. 497.

2.7. Контроль за навчально-пізнавальноюдіяльністю школярів

365

ється адекватна самооцінка, критичне ставлення до своїх досягнень і досягнень однокласників, що сприяє формуванню таких якостей, як правдивість, чесність, працелюбство. Все це вимагає виховання позитивних мотивів діяльності, бо саме вони визначають ставлення суб'єкта до світу. Для того, щоб знання виховували, як зазначав О.М. Леонтьєв, слід виховувати ставлення до самих знань. І необхідно моделювати, створювати умови для взаємодії суб'єктів процесу. Так, наприклад, перевіряючи знання та певні уміння учнів, учитель пропонує рецензування відповідей однокласників. У цій ситуації виявляється не тільки рівень знань, а й ступінь оволодіння засобами діяльності того, хто рецензує, а і його людські якості: повага до чужої думки; прагнення не принизити гідність товариша, визнавати свої помилки; уміння приймати точку зору іншого, тобто відбувається засвоєння певних правил моральної поведінки.

Ці ідеї висловлював французький мислитель епохи Відродження М. Монтень, розкриваючи моральні цінності спілкування: «...замість того, щоб прагнути пізнати інших, ми турбуємося про те, як би виставити себе напоказ...» М. Монтень дає поради щодо виховання дитини: «...хай навчать її схилятися перед істиною і складати перед нею зброю, як тільки він побачить ЇЇ — незалежно від того, чи відкрилась вона його супротивнику, чи осяяла його самого... Ніщо не зобов'язує його захищати думки, з якими він не погоджується»1.

Цінний досвід у цьому напрямі мають окремі зарубіжні педагоги. Наприклад, у штаті Мен у табелі успішності школяра (4 клас) відбивається не лише рівень знань, а і рівень навичок спілкування і навчальної роботи: старанність, ввічливість, самоволодіння, відповідальність, ставлення до шкільного майна, повага до почуттів і прав оточуючих, увага. Всі ці якості оцінюються як «5» — задовільно, зараховано і «IV» — необхідно покращити.

Такий підхід дає можливість пред'являти певні вимоги до школяра, які б дозволяли формувати повагу до себе і до інших, аналізувати свої людські якості, досягнення в пізнанні.

Педагогічні вимоги до оцінювання навчальних досягнень учнів

1. Об'єктивність оцінювання. Успішність кожного учня повинна бути оцінена з максимальною точністю й об'єктивністю. Учитель повинен дати справедливу оцінку досягненням кожного учня за тією чи іншою частиною вивченої програми. Оцінка в очах учня мусить бути справедливою і переконливою. З цією метою необхідно вилучити випадки суб'єктивних помилкових суджень, які перекручують

Хрсстоматия по истории зарубежной пелагогики. — М., 1971. — С. 83.

^

366

Розділ 2. Дидактика

дійсну успішність учня і тим самим знижують виховне значення оцінювання. Суб'єктивне ставлення до учня може знайти вияв: у надмірній суворості або лібералізмі, симпатії чи антипатії до учня (не можна мати «улюбленців», слід бути об'єктивним до відмінника і невстигаючого). Ось деякі приклади необ'єктивності оцінювання:

Ю. Азаров1 розповідає про ефект Розенталя. Експеримент зводився до того, що психологи обманули вчителя, коли сказали, що п'ятеро його невстигаючих учнів володіють видатними математичними здібностями. Учитель почав по-іншому ставитися до цих дітей, і через деякий час ці учні стали вчитися набагато краще. Що сталося? Дітей позбавили страху, недовіри.

Таким чином, визначення рівня навчальних досягнень не може бути випадковим, його треба забезпечити даними для оцінювання. Об'єктивність якого міститься у науково обгрунтованому змісті питань, завдань, вимог, неупередженому ставленні вчителя до учнів, додержанні критеріїв оцінювання навчальних досягнень

зконкретного предмета.

2.Індивідуальний характер оцінювання. Необхідно враховувати рівень знань кожного окремого учня, його досягнення й труднощі роботи, що дозволяє виявляти фактичний стан знань, умінь учня, а також характер індивідуальної допомоги, що повинна бути йому надана.

3.Гласність контролю. Учню необхідно повідомляти результати оцінювання, пояснювати ту чи іншу оцінку, вказуючи на сильні й слабкі боки в його роботі з тим, щоб школяр міг сам аналізувати свої знання, тобто оцінку необхідно мотивувати. Ця вимога спонукає до виховання у школярів навичок самоконтролю й самооцінки. «Розуміння дитиною оцінки, — зазначає Д.Б. Ельконін, — виставленої учителем, потребує досить високого рівня самооцінки, а це відбувається не одразу. Без цього діалог учителя з учнем шляхом оцінок схожий на розмову двох глухих». Ш.О. Амонашвілі закликає вчителів націлювати учня на те, яким він може стати при витраті певних зусиль, ніж повідомляти, яким він не став. Більш важливо навести як приклад не стільки встигаючого у навчанні товариша, скільки його ж особисті поки що окремі досягнення. Така стратегія

внайбільшій мірі відповідає до теорії перспективних ліній розвитку дитини (А.С. Макаренко), досвіду В.О. Сухомлинського про залучення дитини до радості пізнання світу.

Шаталов В.Ф. для реалізації принципу гласності використовує метод відкритого обліку знань2.

4. Всебічність оцінювання, тобто воно повинно охоплювати всі розділи програми, шоб не перекривати позитивною оцінкою з од-

1

Азаров Ю. Новий мир. — 1977. — № 2. — С. 134

2

Шатаїіов В.Ф. Куда и как исчсзли тройки. — С 119—126.

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів

367

ного розділу програми незадовільну — з іншого, що, зрештою, породжує прогалини Б знаннях учнів. Важливо оцінювати всебічно знання, вміння школярів з різних розділів програми як у теоретичному плані, так і в плані застосування набутих знань на практиці, оволодіння навичками самостійної роботи, що знайшло відбиття

вдокументі «Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів».

6.Диференційованість оцінювання, котре передбачає врахування специфіки програмового матеріалу, предмета, індивідуальних особливостей учнів (боязкість, заїкання). Залежно від особливості школярів, їх нервової системи, стану здоров'я під час контролю можна дати учням можливість заздалегідь подумати біля дошки перед відповіддю, зробити замальовки, скористатися наочністю, планом відповіді, що був складений у школі або вдома, вчасно підбадьорити, поставити додаткове питання. Інколи можна відкласти виставляння певного балу, якщо вчитель бачить бажання учня покращити своє навчання, тобто вчитель повинен враховувати, що перед ним особистість з її особливостями, які треба враховувати, але при цьому дотримуватися об'єктивності, вимогливості, яка стимулює активність учнів. Учні повинні знати, що для всіх них завжди відкрита дорога до успіху.

6.Різноманітність форм, методів контролю, що створює умови для реалізації функцій контролю, підвищення інтересу учнів до його проведення і результатів.

7.Етичність ставлення до школяра, повага до нього. Сутність вимоги розкрита в роботах Ш.О. Амонашвілі, німецького дидакта X. Века, в працях В.О. Сухомлинського.

Реалізація вимоги передбачає:

1) віру в можливості й перспективи кожного школяра, що може виявлятися в тому, щоб:

переконувати клас у цілому і кожного учня окремо, що всі вони здібні і можуть подолати складності навчання;

перед поясненням нового матеріалу попереджувати школярів про можливі прийдешні труднощі й висловлювати надію, що всі вони зможуть їх подолати, але одночасно показати, як діяти, на що особливо звернути увагу, як упоратися з труднощами, що виникли;

оптимістично ставитися до навчальних успіхів і невдач1; 2) педагогічний такт, делікатність учителя, що виключає із прак-

тики вчителя крик, лайку, неувагу, зарозумілість, гордовитість, погрозу, приниження гідності учня. Про характер цих стосунків писав ще Я.А. Коменський: «Якщо вчителі будуть привітними, ласкавими, не будуть відштовхувати від себе дітей своїм суворим зверненням, а будуть привертати їх своєю батьківською прихиль-

Амонашвиди Ш.А. Воспитательная и образовательная функции оценки учення школьников. — М., 1984. — С. 178.

368

Розділ 2. Дидактика

ністю, манерами та словами,... якщо вчителі будуть ставитися до учнів з любов'ю, тоді вони легко завоюють їх серця так, що дітям буде приємніше бути в школі, ніж вдома...»1. Етичність педагога впливає на загальну атмосферу взаємоповаги, на виховання моральної поведінки учнів у суспільстві, сприяє підвищенню авторитету школяра серед товаришів, у сім'ї.

8. Важливою вимогою є підготовка школярів до здійснення контролю і самоконтролю знань, що передбачає навчання учнів прийомам роботи з підручниками, посібниками під час повторення, узагальнення навчального матеріалу (визначення головного; ведення записів: опор, цифр, схем, графіків; підбір аргументів та ін.). Щоб навчати школярів таким прийомам, Д. Хамблін2 дає, наприклад, такі рекомендації:

вчитель протягом 10 хвилин говорить на вільну тему, а учні записують конспект. У кінці заняття школярі порівнюють свої конспекти і в парах обговорюють їх;

учні слухають протягом 10 хвилин магнітофонний запис на певну тему. Вчитель ставить питання, на яке учні відповідають письмово, але не розгорнуто. Вони фіксують лише головні думки та порядок їх викладу.

У книзі В.О. Сухомлинського «Сто порад учителю» наведені інші прийоми ведення записів школярами: всі учні III—X класів використовують зошити-чернетки...» Досвід доводить, що така перевірка привчає до стислого, економного відбиття думки, застерігає від зубріння...»3

Велике значення для підвищення якості перевірки знань школярів має їх уміння запам'ятовувати. Важливо, щоб учні самі замислилися над тим, які мають труднощі запам'ятовування:

швидко читають, але не запам'ятовують прочитане;

читають уважно, добре пам'ятають, але не вистачає часу читати до кінця;

під час читання, як правило, важко визначити, що важливо,

ащо — ні;

читають, складають конспект, але через деякий час не можуть відтворити навіть за допомогою конспекта прочитане тощо.

Виявлення індивідуальних особливостей сприяє оптимальному вибору прийомів запам'ятовування. Загальні рекомендації можуть включати такі поради школярам:

записувати коротко все, що згадають з конкретного питання:

уважно читати навчальний матеріал з теми, визначити головні думки;

Хрестоматия по негарні зарубежной литературьі. — С. 142—143. Хомблин Д. Формирование учебньїх навьїков. — М., 1986. — С. 78. Сухомлинський В.О. - Київ. 1979. - Т. 2. - С. 495.

2.7. Контроль за навчально-пізнавальною діяльністю школярів

369

— виділяти декілька хвилин для самоперевірки того, що засвоєно шляхом переказу, складання плану, конспекту, схеми, таблиці або запису своєї відповіді на магнітофон та ін.

Щоб навчати молодших школярів слухати і відтворювати, що почули, можна проводити деякі вправи:

а) клас розбивається на пари. Один учень розповідає, а інший — уважно слухає. Через 3 хвилини вчитель зупиняє тих, хто розповідав, а тих, хто слухав, просить розказати, яке було повідомлення. Ті, хто говорив, доповнюють переказ, виправляють помилки;

б) підліткам можна запропонувати послухати магнітофонний запис цікавої розповіді, яка переривається паузами для фіксації того, що почули. Потім вчитель коротенько перераховує основні моменти розповіді, щоб учні перевірили свої записи;

в) для старшокласників необхідно ускладнювати завдання, поєднуючи прослухування з розвитком логічного мислення, формуванням умінь питати про прочитане. Цьому можуть сприяти такі завдання вчителя: коли будете слухати, вирішіть, що могло відбутися, якщо б..., сформулюйте питання, які б спонукали до дискусії, висунення контраргументів.

У педагогічних дослідженнях, шкільній практиці не вирішується таке важливе для індивіда питання, як запобігання страху, тривоги перед контролем, екзаменом, заліком тощо, що приводить до зниження результатів навчання.

Як свідчать опитування учнів, перед екзаменом вони відчувають занепокоєння, яке не можуть подолати; невпевненість у своїх силах; їм здається, що вони нічого не пам'ятають, у них немає своїх думок у голові; що нічого за відведений термін до екзамену не встигнуть підготувати; не можуть визначити головне і другорядне тощо. Такий стан учнів може відбиватися на рівні знань, а також сприяти негативній реакції, що може знайти відбиття в байдужості до наслідків контролю, в імітації відповідального ставлення до підготовки, щоб батьки співчували їм. Можна спостерігати в цей час і агресивну поведінку дітей, коли почуття незадоволення, образи переноситься на вчителів, батьків, і вони звертаються до інших осіб у пошуках співчуття, шоб перекласти відповідальність і провину на інших тощо.

Все це вимагає від учителів конкретної допомоги учням, що передбачає вивчення індивідуальних особливостей, позитивних

інегативних боків підготовки школярів до контролю.

Зцією метою можна проводити опитування учнів за допомогою анкет, бесіди, творів-діалогів. (Наприклад, твір на тему «Підготовка до екзаменів». Ведуть діалог П — педагог, У — учень (умовні скорочення).

П: Чому ти відчуваєш страх перед екзаменами?

370

Розділ 2. Дидактика

 

У: Мабуть, тому, що не встигаю підготуватися як слід, а та-

кож...

 

На основі аналізу діалогу вчитель робить висновки про про-

блеми, які хвилюють школярів.

 

Виявлення факторів, що зумовлюють успішність уміння шко-

лярів, позбавляє їх від почуття страху, тривоги, сприяє об'єктивності виявлення навчання, успіхів навчання1.

Знання особливостей учнів допомагає вчителю оптимально вибирати способи впливу на них, серед яких — проведення так званих «пробних екзаменів», які дозволяють учням побачити недоліки своєї підготовки, з'ясувати, з чим вони пов'язані, і внести відповідні корективи. Аналіз відповідей учнів на запропоновані вчителем запитання може дати можливість педагогу провести необхідну роботу з учнями. Запитання:

І.Як ви готувались до пробного екзамену? Відомо, що одні учні працюють за раніш складеним планом, інші сподіваються на інтуїцію, «везіння». Як дієте ви?

2.Чи задоволені ви своїми результатами? Наскільки? Щоб ви змінили в методах підготовки, коли б екзамени можна було повторити?

3.Як ви готувались до екзамену (розподіл часу, підготовка відповідей на запитання, складання плану та ін.)?

4.Почуття хвилювання перед екзаменами — природне, але необхідно навчитися його долати для досягнення високих результатів. Як ви реагували на почуття тривоги, пригнічення, невпевненості перед екзаменами? Чи могла бути, на вашу думку, реакція більш конструктивною? Якщо так, у чому саме?

5.У деяких школах однокласники збираються невеликими групами, щоб разом готуватися до екзамену. Якщо б ви були в такій групі, яку б конкретну допомогу могли надати один одному?

Справлятися з хвилюванням може допомагати створення груп взаємодопомоги при підготовці до екзаменів, коли учень не залишається один на один із своїми сумнівами, невпевненістю.

Велике значення має спонукання особистості до самонавіювання. Для цього необхідно не лише пояснювати причини, закономірності стану тривоги, а і дати можливість учням самим шукати шляхи подолання напруження (тут може мати місце і групова робота, і складання гумористичних оповідань, малюнків), обирати самостійно способи підготовки (час, тривалість занять, форми підготовки).

Ці способи спрямовані на спонукання школярів до самоконтролю, що дозволить їм аналізувати причини своїх успіхів або невдач. В.О. Сухомлинський зазначав, що саме поняття «успіхи в на-

Хамблин Д. Формирование учебньїх навьїков: Пер. с англ. — М., 1986. — С. 131— 132

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]