2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї
281
висловлювань учнів; забезпечення посильності роботи учнів з тими чи іншими проблемними завданнями, тобто раціонального співвідношення відомого і невідомого.
2.Підготовленість учнів: забезпечення достатньої мотивації, яка здатна викликати інтерес до змісту проблеми; ступінь володіння прийомами розумової діяльності; знання фактичного програмового матеріалу.
3.Науково-методична забезпеченість процесу навчання для створення проблемних ситуацій.
Значення проблемного навчання в тому, шо воно допомагає підвищенню у школярів пізнавального інтересу до навчання, вчить їх мислити діалектично, робить істину доказовою, а знання — усвідомленими, формує активну, творчо думаючу особистість.
4.Урахування особливостей конкретної дисципліни, теми, яку вивчають, а також, часу, відведеного за програмою (проблемне навчання вимагає значних витрат часу, тому в певному об'ємі використовується нечасто).
Програмоване навчання
Програмоване навчання — це кероване навчання з оптимальним зв'язком, тобто програма пізнавальної діяльності учнів. Основою його є три уявлення про навчання: 1) як про процес керування, 2) інформаційний процес та 3) індивідуалізований процес. Воно потребує спеціальної побудови навчального матеріалу, а саме:
—навчальний матеріал (навчальна інформація) дається учням невеликими частинами (дозами, кроками). Кожна доза є логічно завершеною, зручно доступною для цілісного сприйняття;
—кожна частина навчального матеріалу супроводжується вказівками або завданнями, як здійснити певні дії, спрямовані на її засвоєння",
—засвоєння кожної частини навчального матеріалу перевіряється переходом до нової шляхом надання учню спеціального завдання;
—учень одразу ж дізнається, правильно чи неправильно він відповів (здійснюється зворотний зв'язок), тобто учень забезпечується засобами контролю і самоконтролю;
—залежно від відповіді учня оцінюється можливість його просування: якщо дав правильну відповідь, переходить до наступної частини, дози навчальної інформації. Якщо відповідь неправильна, учень повинен ще раз опрацювати поданий матеріал або прочитати додаткові пояснення, виконати ще одне завдання або дізнатися, яка відповідь правильна.
Отже, навчання передбачає такі етапи: пред'явлення, засвоєння і перевірки.
Представимо структуру програмованого навчання в табл. 21.
282
Розділ 2. Дидактика
Таблиця 21
Структура програмованого навчання
Учитель (підручник, комп'ютер)
Учень
1. Пред'являє першу дозу матеріалу
1. Сприймає інформацію
2. Пояснює першу дозу матеріалу й
2. Виконує операції, спрямовані на
необхідні дії з нею
засвоєння першої дози
3. Ставить контрольні запитання
3. Відповідає на запитання
4. Якщо відповідь правильна, пред'яв-
4. Виконує наступну дозу матеріалу.
ляє іншу дозу матеріалу. Якщо ні —
Якщо відповідь неправильна, повер-
пояснюєпомилку, повертаєдоробо-
тається до вивчення першої дози
ти з першою дозою
Залежно від характеру розміщення навчального матеріалу, наявності кроків і зв'язків між ними розрізняються програми: лінійні, розгалужені й комбіновані.
При лінійній програмі весь матеріал, який підлягає засвоєнню, поділяється на частини, дози. Вивчаючи кожну частину матеріалу, учень одночасно виконує включені до неї завдання для перевірки. Перевіривши правильність відповіді, учень починає виконувати наступне завдання. (Наприклад: «Дидактика — частина педагогіки, яка розробляє теорію...й... Навчання передбачає взаємодію...» і ...»).
При розгалуженій програмі матеріал поділяється на частини більш великі, ніж при лінійній програмі, потім подаються завдання і вказівки щодо засвоєння змісту. При зворотному зв'язку учень вибирає відповідь із поданих. Залежно від цієї відповіді подаються нові вказівки, пояснення. (Наприклад: «Викладання в сучасній дидактиці визначається як: а) повідомлення, передача знань; б) консультування учнів; в) управління навчальною діяльністю.
— Яка відповідь правильна?)
Комбінована адаптивна програма передбачає вивчення деяких частин навчального матеріалу за лінійною схемою, інших — за розгалуженою.
Ці програми виконують такі функції:
—вони є джерелом інформації;
—певним чином організують навчальний процес;
—контролюють ступінь засвоєння матеріалу;
—регулюють темп вивчення навчального предмету;
—дають необхідні пояснення;
—попереджують помилки;
—забезпечують зворотній зв'язок: внутрішній (учень одержує інформацію про засвоєння) і зовнішній (учитель одержує інформацію про засвоєння матеріалу кожним школярем і класом в цілому).
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї
283
Засобами програмованого навчання можуть бути:
—програмовані підручники, за допомогою яких здійснюється весь цикл засвоєння знань;
—збірники задач і вправ, які побудовані в основному на завданнях з варіативними відповідями;
—зошити з друкованою основою;
—перфокарти, сигнальні картки;
—контролюючі машини;
—технічні засоби навчання (ТЗН).
Одним із видів програмування у навчанні є алгоритмізація навчання (алгоритм — це суворе розпорядження до виконання учнями пізнавальних і практичних завдань, операцій, дій).
Алгоритмізація навчання передбачає побудову моделей правильних процесів мислення: послідовних розумових дій, що найкоротшим шляхом ведуть до розв'язання навчальних завдань. Але надмірне захоплення алгоритмізацією призводить до формалізації, стандартизації, шаблонізації у здійсненні пізнавальних дій.
Таким чином, позитивна роль програмованого навчання в тому, що забезпечується оперативний контроль за засвоєнням школярами знань, індивідуалізація навчання, виникає можливість працювати в оптимальному темпі й здійснювати самоконтроль у навчанні.
Модульне навчання
Модуль у педагогіці — це змістовно, логічно завершена частина навчального матеріалу, певна мікросистема, засвоєння якої забезпечує досягнення раніше запланованого результату навчання.
Кожний змістовний модуль включає в себе такі блоки:
—цільовий — мета і завдання вивчення конкретного модуля;
—змістовний, в якому представлено основні смислові одиниці, терміни, поняття, закони, що становлять суть певного розділу навчальної дисципліни;
—операційний — визначення пізнавальних навичок, якими повинен оволодіти учень;
—методичний, в якому даються рекомендації, поради щодо самостійної роботи по засвоєнню навчального матеріалу;
—контрольний. У ньому питання, завдання, тести для перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу. Результатами вивчення кожного блоку модуля відбиваються в балах, які учень набирає. Тому він може сам визначити ступінь засвоєння матеріалу.
Таким чином, модульне навчання пов'язане з рейтинговою системою контролю. Чим більший і складніший модуль, тим більше балів йому відводиться.
284
Розділ 2- Дидактика
Названі блоки визначають основні етапи технології модульного навчання, етапи розвивальної взаємодії вчителя та учнів1:
3)етап самостійної проблемно-пошукової роботи учнів з осмислення і поглиблення теоретичних знань;
4)етап формування і розвитку репродуктивних і пошукових умінь, навичок, способів діяльності;
5)етап самостійних робіт завершеного характеру для формування пошукових, креативних, рефлексивних здібностей і вмінь;
6)етап систематизації провідних знань і вмінь, світоглядних
ідей;
7)етап самостійної творчої роботи (за вибором учня теми і складності роботи);
8)контрольно-узагальнюючий етап.
Комп'ютерне навчання
Ідея застосування комп'ютера як засобу навчання (комп'ютерне навчання) виникла в 50-ті роки XX століття в рамках програмованого навчання, а в 70—80-ті роки комп'ютери з'явилися в школах.
Отже, комп'ютерне навчання у вузькому значенні передбачає застосування комп'ютера як засобу навчання, а в широкому — застосування комп'ютера в навчальному процесі з різною метою (комп'ютерізація навчання).
Основна мета навчання — підготовити підростаюче покоління до життя в інформатизованому суспільстві, підвищити ефективність навчання шляхом впровадження засобів інформатизації.
Існують основні два напрями комп'ютерізації (інформатизації) навчання:
—вивчення комп'ютера як електронної обчислювальної машини (ЕОМ), щоб забезпечити комп'ютерну грамотність учнів (знання про можливості ЕОМ, застосування її в різних сферах виробництва, культури, освіти та ін.)- З цією метою в школі вивчаються курси «Основи ЕОМ», «Основи кібернетики» та ін.;
—оволодіння способами застосування комп'ютера в навчальній діяльності, тобто технологією комп'ютерного навчання, що включає розробки навчаючих програм (НП),
Комп'ютерні навчальні програми можуть бути:
—навчаючими;
—тренувальними;
—контролюючими;
1ЛазарєвМ. Завершені (модульні) технології розвиваючого навчання //Директор школи. Україна. — 2000. — № 4. — С. 69—70.
Ергономіка — наука, яка досліджує пристосування машин, обладнання, умов праці до психофізичних властивостей людини.
2.4. Вири, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї
285
—імітаційними;
—моделюючими;
—ігровими (гра як засіб навчання). При розробці навчальних ,
програм важливо уникати монотонності, враховувати необхідність змінювати характер пізнавальної діяльності: узнавання, відтворення, застосування, творче використання;
давати можливість успішно працювати і сильним, і середнім, і слабким учням; ураховувати фактор пам'яті; додержуватись основних дидактичних принципів: науковості, доступності, систематичності, зв'я- зку теорії з практикою, активності, наочності, індивідуального підходу, міцності засвоєння. Необхідно також додержуватися ергономічних вимог: зручної для роботи форми викладення матеріалу, розташування інформації на екрані, чіткість завдань, коментарів, пояснень.
Значення комп'ютерного навчання в тому, що воно:
— вносить значні
зміни
Рефлексія — усвідомлення, ос-
в пізнавальну діяльність
учня,
мислення особистої діяльності, її
який звільняється від шаблон-
результатів, методів, які призвели
ної, рутинної розумової діяль-
до них, здатність розв'язання
ності, переключаючи її на ма-
внутрішніх протиріч.
шину. Учень має можливість
навіть, не звертаючись до вчи-
теля, одержати необхідну інформацію, в тому числі і ту, яка відноситься до способів вирішення самостійно поставлених школярем конкретних завдань;
—сприяє створенню сприятливого для навчання психологічного клімату, бо учень позбавляється остраху допустити помилку, усвідомлюючи, що ЕОМ її виправить, і це не викличе негативної реакції вчителя. Учень одержує можливість побачити результати своїх дій, що спонукає до рефлексії;
—дає можливість залучення школярів до дослідницької роботи, розвивати творче ставлення до пізнання природи, суспільства, світу;
—будувати навчання в режимі діалогу, в процесі якого відбувається засвоєння певної інформації, обговорення правильності конкретних самостійних дій учня, стратегії пошуків розвязання навчальних задач, планування дій, прийомів самоконтролю тощо;
—забезпечує індивідуалізацію навчання, дає можливість (у доступних і достатніх межах) керувати самостійною пізнавальною діяльністю;
—розвиває навички алгоритмізації вирішення навчальних задач, формуючи на цій основі логічне мислення;
286
Розділ 2. Дидактика
— вносить суттєві зміни у використання методів навчання, тому що забезпечує наочне уявлення змісту матеріалу, діалогізацію навчального процесу, самостійний доступ школярів до необхідної інформації, використання різних видів ігор, застосування евристичних засобів при визначенні стратегії вирішення задач, інтеграції навчальних предметів, здійснення самоконтролю та ін.
Дистанційне навчання1
Дистанційне навчання передбачає просторову віддаленість су- б'єктів навчання, які взаємодіють між собою за допомогою телекомунікацій. Це новий вид навчання, побудований на використанні комп'ютерних технологій. Воно дозволяє школярам:
—здійснювати доступ до світових та наукових скарбниць із будь-якого місця, яке має доступ до Інтернету;
—спілкуватися з педагогами-професіоналами,однодумцями з інших міст, сіл і країн, консультуватися у спеціалістів;
—обирати систему навчання, зміст, форми, методи, знаходитися одночасно в різних віртуальних класах, обирати також темп навчання, його інтенсивність у різних освітянських галузях;
—одночасно навчатися в різних навчальних закладах;
—мати можливість у процесі оволодіння навчальним матеріалом ставити питання, одержувати відповіді на них;
—брати участь у конкурсах, олімпіадах, які проводяться в різних містах і країнах. Одночасна участь у олімпіаді великої кількості учнів із різних міст, країн створює ефект їх творчого єднання
йзагального співробітництва;
—демонструвати продукти своєї особистої діяльності, бачити свої праці опублікованими в мережі, ставати авторами наукових, художніх або інших творів тощо. Коли учень друкує свою роботу в мережі, він тим самим заявляє про своє авторство наукового, художнього чи будь-якого іншого твору, тобто має можливість самовиявлення Й самоствердження;
—знімати психологічні проблеми, пов'язані з безпосередньою комунікацією.
Дистанційне навчання може здійснюватися:
а) як самонавчання за певною комп'ютерною навчальною програмою;
б) за допомогою очного чи дистанційного комп'ютера (вчите- ля-інструктора), який допомагає знаходити інформацію в мережі Інтернету;
1 Використано матеріали роботи «12-летняя школа: проблеми и перспективи развития обшего среднего образования» // Под ред. В.С. Лелнева, Ю.И. Дипа, Н.В. Хуторского. - М., 1999. - С. 212-221.
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї
287
в) базуватися на телекомунікаціях (регіональних, глобальних); г) сполучення технологій компакт-дисків і мережі Інтернет. Форми оцінювання результатів дистанційного навчання різні:
очний екзамен, дистанційне тестування. Крім питань, які відбивають рівень засвоєння навчальної програми, певної інформації, пропонуються і питання такого типу:
Як виконувати завдання?
Які основні ваші види діяльності?
Які значущі для вас результати одержали і за допомогою яких засобів?
Які виникли труднощі, й як ви їх долали?
Отже, дистанційне навчання є ефективним засобом глобальних освітніх телекомунікацій в єдиному відкритому освітньому просторі.
Концепції розвивального навчання
Розвивальне навчання — орієнтація навчального процесу, його змісту, принципів, методів, форм на розвиток потенційних можливостей людини, її інтелектуальну, чуттєву, вольову сфери.
Основне завдання педагога в процесі розвивального навчання — організація навчальної діяльності учня, спрямованої на формування його розумових здібностей, пізнавальної активності, самостійності, пізнавальних інтересів.
Отже, концепції розвивального навчання полягають в обгрунтуванні положень про формування навчальної діяльності, що «забезпечує не тільки засвоєння знань, а й оволодіння способами навчальної роботи, уміннями самостійно будувати свою діяльність, шукати і знаходити більш раціональні способи, переносити їх в умови, які безпосередньо не задані навчанням1.
Цій проблемі великого значення ще в 30-і роки XX ст. надавав Л.С. Виготський, який довів, що навчання повинно вести за собою розвиток. Ідеї розвивального навчання проводять у своїх наукових працях Б.Г. Ананьєв, Г.С. Костюк, спираючись на прогресивні думки Ж.-Ж. Руссо, І.Г. Песталоцці, А. Дістервега, К.Д- Ушинського.
В українській педагогічній науці ідеї розвивального навчання знайшли відбиття в працях Г.І. Ващенка, В.О. Сухомлинського.
Одним із напрямів реалізації розвивального навчання була розюблена Л.В. Занковим у 50-60-ті роки XX ст. система навчання. Головне завдання цієї системи — загальний розвиток дитини, її роїуму, волі, почуттів, що є основою засвоєння знань, умінь, навиЇОК. Для цієї системи характерним є багатий зміст навчання, який включає в початкових класах як теоретичні, так і емпіричні знання.
Якиманская И.С. Развивающее обучсние. — М., 1979. — С. 4.
288
Розділ 2. Дидактика
Провідна роль навчання в розвитку школяра як основополож-
на в теорії Л.В. Занкова розв'язує завдання високої ефективності навчання для загального розвитку школярів.
У розробленій експериментальній системі велике значення мають сформульовані вченим дидактичні принципи:
Принцип навчання на високому рівні трудності. Мета його впровадження — дати можливість дитині розкрити свої духовні сили, дати їй простір і напрям діяльності. Цей принцип означає не будьяку трудність, а ту, що передбачає пізнання сутності явищ, їх зв'я- зків, залежностей між ними, залучення до цінностей культури. Засвоєння певних відомостей стає одночасно надбанням школяра, котре буде залишатися з ним, поки пізнавальний процес не забезпечить перехід особистості на більш високий рівень. Навчання на високому рівні трудності супроводжується дотриманням міри трудності як компонента цілеспрямованого здійснення принципу, бо якщо не дотримуватися міри трудності, дитина може піти шляхом механічного запам'ятовування — і тоді високий рівень трудності із позитивного стане негативним фактором.
Принцип вивчення програмового матеріалу швидким темпом, що означає безперервне збагачення школярів все новими і новими знаннями, відхід від одноманітного повторення, постійним рухом вперед. Реалізація принципу не означає «погоні» за максимальною кількістю розв'язаних задач чи виконаних вправ, Необхідно, щоб учитель і діти працювали спокійно. І вчитель не повинен жаліти часу для того, щоб уважно вислуховувати дітей, говорити з ними. Принцип вимагає постійного збагачення розуму школярів різнобічним змістом, що створює умови для більш глибокого усвідомлення інформації. У кожному класі є як сильні, так і слабкі, відстаючі учні, школярі з різним темпом роботи і таке інше, проте це не заперечує вимоги вести інтенсивну і систематичну роботу, спрямовану на розвиток усіх учнів, у тому числі і слабких, тому що вони особливо відчувають потребу в тому, щоб допомагали їх розвитку. З цією метою використовується диференційована методика, яка має різні аспекти, але головне полягає в тому, що одні й ті ж питання програми вивчаються різними учнями з неоднаковою глибиною. Це і забезпечує можливість всього класу навчатися швидким темпом.
Принцип провідної ролі теоретичних знань у навчанні, що не відкидає необхідність набуття школярами умінь і навичок, але їх формування в системі Л.В. Занкова відбувається на основі загального розвитку, глибокого осмислення необхідних понять, термінів, відношень, залежностей.
Принцип усвідомлення школярами процесу уміння, в основі якого покладено дидактичний принцип свідомості, що передба-
2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні Ідеї
289
чає: розуміння змісту навчального матеріалу, вміння їх використовувати в практичній діяльності, усвідомлення значення придбання знань, позитивне ставлення до навчання та ін.1.
Принцип загального розвитку всіх учнів, в тому числі й найбільш сильних і найбільш слабких.
Методи навчання спрямовані на розв'язання певних протиріч, передбачають можливість зміни стилю роботи вчителя в залежності від конкретних умов, рівня підготовленості учнів. Варіативність у навчанні знаходить вияв і в тому, шо запитання, завдання вимагають не однозначної відповіді, а стимулюють до висловлювання різних точок зору, оцінок, різного відношення до матеріалу, що вивчається.
Особливості організаційних форм у системі Л.В. Занкова в тому, шо вони динамічні, гнучкі.
Важливим у досвіді Л.В. Занкова є підхід до виявлення результатів навчання. Першорядним є виявлення того, які зміни відбулися в розвитку кожного школяра: розвиток спостережливості, мислення, емоційно-вольових якостей, потреб (наприклад, бажання навчатися), ціннісних орієнтацій (відношення до оточуючого довкілля, до себе та ін.).
Показники успішності розглядаються лише в єдності з показниками розвитку.
Оцінки стають лише засобом відбиття наслідків засвоєння навчальної програми.
До особливостей дидактичної системи Л.В. Занкова відноситься і створення доброзичливих, наповнених позитивними емоціями, відношень між учителем і учнем, тобто радісного оточення, атмосфери захопленості й задоволення дітей учінням та ін.
Аналіз результатів експериментального навчання свідчить, шо для дітей, які навчаються за цією системою, характерним є:
—великий діапазон індивідуального розвитку;
—розвиток інтелектуальних і емоційно-вольових якостей учнів (потягло розумової інтелектуальної діяльності, сформованість переконань, уміння висловлювати особисті судження, здатність до тривалої, інтенсивної діяльності, критичність мислення та ін.);
—здатність до самоконтролю, рефлексії;
—сформованість почуття співдружності з однокласниками та ін.2. Основною концепцією розвивального навчання за системою
В.В.Давидова є положення про те, шо учень є не об'єктом діяльності вчителя, а суб'єктом учіння, який самозмінюється в цьому процесі. Засвоєння знань, умінь і навичок виступає як засіб розвитку, а не як самомета.
: Занков Л.В. Дидактика и жизнь. — М., 1968. — С. 5—7. Занков Л.В. Обучение и развитие. — М., 1975. - 390 с.
Педагогіка: педагогічні теорії, системи, технології. — М.,1999. — С. 264—270.
290
Розділ 2. Дидактика
Важливою умовою реалізації концепції є зміни в змісті навчання. Як відомо, існуюче навчання спрямоване переважно на перехід від часткового, конкретного, одиничного до загального, абстрактного, цілого, від випадку, факту — до системи; від явища до сутності. Мислення при такому навчанні В.В.Давидов називає емпіричним. Так, емпіричні знання відбивають переважно зовнішнє в явищах і виявляють ознаки, які вказують на різницю в них.
Узагальному теоретичному контексті праць Л.С. Виготського
В.В.Давидов поставив питання про можливість теоретичної розробки нової системи навчання: від загального до часткового, від абстрактного до конкретного, від системного до поодинокого. Теоретичні знання відбивають сутність явиш і пояснюють конкретні способи її вияву. Ці знання — результат наукового пізнання.
Мислення, що розвивається при цьому, В.В.Давидов називає теоретичним.
Автор наводить шість основних відмінностей емпіричного і теоретичного знання (табл. 22).
Таблиця 22 Характеристика емпіричних і теоретичних знань за В.В. Давидовим1
