Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Pedagogika_Lozova_Trotsko

.pdf
Скачиваний:
719
Добавлен:
24.02.2016
Размер:
22.06 Mб
Скачать

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї

301

рення «свідомість—мислення—свідомість» є суттєвою рисою школи діалогу культур.

4. Знання розглядається як грань культури. Сучасна фізика, математика, біологія, гуманітарне мислення повинні звертатися до витоків (мінімум до XVII століття), переглядати наукові поняття.

Із XVII ст. беруться основні аксіоми, на яких будувалась складна дедукція. Тепер все це повинно бути визначено і обгрунтовано заново. (Це елементарність у фізиці, поняття «множини» в математиці, поняття «дії на» в усіх сучасних науках).

Отже, наукові знання сьогодні стають самосумнівними, знову звертаються до витоків, де воно здавалось до останнього часу безсумнівним і необхідним.

Знову виникають питання: «А чи так це? Як це можливо?» у відношенні до часового простору, в ставленні до буття людини та ін.

Здійснюється це, на думку В.С. Біблера, лише за умови організації діалогічного спілкування, коли культура розглядається не просто як східці історичних культур, шо змінюють одна одну (Античність, Середньовіччя, Новий час), а як одночасні голоси, як форми сучасного мислення. Людина сучасної культури стає одночасно людиною іншого культурного кола, але не втрачає при цьому свого обличчя. Так, античну культуру можна сприймати як вигук: «Рятуйте наші душі!», звернений до середньовічної культури, яка, в свою чергу, є певними питаннями, голосом, відповіддю, зверненими до інших культур. Історія, за думкою В.С. Біблера, не лише в тому, шо реально відбулося, а і в тому, шо могло б відбутися, а не відбулося, залишилось у свідомості античних людей і зараз нами актуалізується як античний голос нашого духовного буття.

Антична культура спрямована на формування образу, ідеальних форм, середньовіччя — на ідею причастя, нового часу — на пізнання, розкриття сутності речей, сучасного діалогічного розуму.

Важливо розбудити у школяра сумлінність у пізнанні, в можливості однієї відповіді на запитання: «Що означає розуміти світ, речі, людей, самого себе?».

Таким чином, теоретики Школи діалогу культур сутність ідеї визначають як зміну в змісті й сенсі ідеї освіти в контексті культури:

у переході від ідеї «освіченої людини» до ідеї «людини культури», бо передача сучасних знань і розвиток культури мислення, моральної культури — це різні завдання. Не готовими знаннями, уміннями, навичками, а культурою формування, здійсненням змін, трансформацій, перетворень повинен володіти кожен випускник школи;

у володінні школярами діалогізмом як шляхом мислення: «Думка є думкою, доки не збігається сама з собою, сумнівається

302 Розділ 2. Дидактика

в собі, доки вона не відсторонена від самої себе. Якщо цього немає, не існує і думки взагалі»;

— у побудові процесу навчання як процесу цілеспрямованого спірального повернення думки до вихідного початку, ідо розвиває не стільки здатність особистості розуміти буття, скільки розуміти можливості буття і можливості думки. (А як можливе це буття, число, слово, усвідомлення свого «я»?);

— у визначенні у змісті шкільного курсу «точок перетворення», в яких всю культуру можна зрозуміти як цілісну протягом її розвитку. Наприклад, навіть для учнів початкових класів такими точками здивування можуть бути: слова, числа, явища природи, момент історії, загадки свідомості тощо.

Таким чином, по-перше, «діалог — це не просто евристичний прийом засвоєння монологічного знання і вміння,,а визначення самої сутності й сенсу понять, які засвоюються і творчо формуються».

По-друге, «діалог, який має реальний освітний і дійовий сенс, — це діалог культур, які спілкуються між собою і в контексті сучасної культури, у зосередженні основних питань буття, основних крапок здивування нашого розуму».

По-третє, діалог — «це постійний діалог у свідомості учня (і вчителя) голосів поета (художника) і теоретика як основа реального розвитку творчого (гуманітарного) мислення».

Авторські педагогічні ідеї

80—90-і роки XX ст. дуже багаті на творчі пошуки науковців, практиків школи, спрямовані на подолання певної традиційної обмеженості в організації навчально-виховного процесу (єдиний тип шкіл, єдина програма і т. ін.). Тому вже в кінці 80-х з'являються авторські школи (М.П. Щетиніна, М.П. Гузика, Ш.О. Амонашвілі), які функціонували і функціонують на основі науково обґрунтованих теоретичних концепцій та розробок технологій реалізації теоретичних положень.

Окремі вчителі-практики (І.П. Волков, Є.М. Ільїн, С.М. Лисенкова, М.П. Палтишев, В.Ф. Шаталов, М.П. Щетинін та ін.) розробляли і перевіряли в шкільній практиці окремі методи, прийоми, підходи до навчання і виховання.

Потім вони згуртувались навколо «Учительской газети», об'єднали свої зусилля і на зустрічі (1986) назвали свої педагогічні надбання педагогікою співробітництва.

Педагогіка співробітництва

Було висловлено наступні ідеї:

Стосункизучнями.Учасникизустрічіпедагогікуспівробітництва пов'язують перш за все з формуванням позитивного ставлення учнів

2.4- Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї

303

до навчання, для чого необхідно залучити їх до праці учіння, викликати радісне почуття успіху, руху вперед, розвитку, шо обумовлює спільну працю вчителів і дітей. На перше місце виходять

доброзичливі стосунки вчителів з учнями.

Навчання без примушування. Педагоги виключають із своєї методики примушення дітей до навчання. «Яким би слабким клас нам не дістався, ми десятиліттями не ставили дітям негативних оцінок, не скаржилися батькам на учнів, не давали зауважень на уроках — виявилося, що так навчати можна...» Тому педагогіка співробітництва спрямована на те, щоб дати дітям упевненість в успіху, навчити їх вчитися, не допускати відставання. Цій меті підкорюється і контроль за пізнавальною роботою учнів. Ш.О. Амонашвілі взагалі молодшим школярам не ставить відміток, В.Ф. Шаталов у випадку невиконання роботи залишав першу клітинку у відомості щоденного обліку знань. Форми різні, а сутність єдина — навчання без примушування.

Ідея важкої мети, що спонукає учнів до подолання трудності за умови переконання їх у можливості подолати труднощі.

Ідея опори, яка зводиться до того, щоб кожний школяр міг відповідати досить вільно, не затримувати клас і не збивати темп уроку. У цьому йому допомагає опора. Це головна нитка відповіді, правила, способу розв'язання задачі. Слабкі учні користуються опорою більш тривалий час, ніж сильні, але всі відповідають впевнено і заслуговують позитивної оцінки.

До цієї ідеї одночасно прийшли В.Ф. Шаталов (опорний конспект або сигнал) і С.М. Лисенкова (опорна схема).

У В.Ф. Шаталова опорний сигнал (конспект) представляє собою набір ключових слів, знаків і інших опор для думок, які мають особливе розміщення на папері.

Спочатку вчитель пояснює новий матеріал. Потім повторює розповідь чи пояснення з використанням опорних сигналів. Учні розмальовують сторінки з опорними сигналами. Наступний етап — робота з підручником у домашніх умовах, усвідомлення і запам'я- товування інформації чи способів дій, потім письмове відтворення сигналу в школі та усна доповідь за ним (або прослуховування відповідей товаришів). Після вивчення теорії передбачається виконання вправ, розв'язання задач шляхом вільного вибору.

Реалізація ідеї опори тісно пов'язана з ідеєю великих блоків, яка інтенсивно розроблялась П.М. Ерднієвим в таких напрямах: а) сумісне й одночасне вивчення взаємно пов'язаних питань програми; б) перетворення розв'язаної задачі в зворотню або аналогічну, шо дозволяє вичерпувати певний зміст з кожною зміною вихідної вправи; в) деформування вправ для створення раціональної

II

304 Розділ 2. Дидактика

системи знань; г) посилення питомої ваги творчих завдань у процесі самостійного складання задач, прикладів, рівнянь і т.інЛ

Досвід доводить, що зведення матеріалу в великі блоки дозволяє значно збільшити обсяг матеріалу, який вивчається, і однозначно знизити навантаження на учня (10—20 уроків поєднує В.Ф. Шаталов у один блок), встановлювати логічні зв'язки, визначити провідну думку.

Ідея вільного вибору впроваджується, щоб дати дітям можливість відчути свої сили, самоствердитися. В.Ф. Шаталов пропонує учням 100 задач, щоб учень сам вибрав будь-які з них і в будь-якій кількості. С.М. Лисенкова давала можливість молодшим школярам вибирати, які важкі слова вчитель повинен написати на дошці при написанні переказу, Ш.О. Амонашвілі навіть дошколятам пропонував задачі за вибором.

Як зазначали педагоги-новатори, свобода вибору — крок до розвитку творчої думки.

Ідея випередження, до якої прийшли всі новатори: на рік-два випереджав програму В.Ф. Шаталов, за рік починала вивчати важкі теми С.М. Лисенкова, коли вводила поняття «завтра». Випереджаючі програми несуть учням задоволення, викликають певну гордість.

Ідея самоаналізу, сутність якої в стимулюванні учнів до оцінки своєї діяльності, своїх можливостей, думок тощо. Є.М. Ільїн спонукає школярів-старшокласників до роздумів щодо питань моралі, моральних вчинків, особистого життя, його цінності. Для цього він визначає певну деталь літературного твору, яка стає інструментом його аналізу. Школярі поступово ідуть від деталі до цілого, значного, до самовиховання.

Педагогіка співтворчості реалізується через ідеї співробітництва вчителів з батьками, вчителів з учителями, особистісний підхід до дитини.

Учасники зустрічі дійшли висновку, що кожен із дітей приносить у школу свій світ почуттів і переживань, який нічим не відрізняється від світу вчителя, — і в цьому педагог і дитина цілком рівні, вони обоє знають радість, страждання, сором, страх, задоволення, почуття поразки і почуття перемоги...

Дітей, які виростають в атмосфері співробітництва, можна описати так: всі вони вміють і люблять думати, процедура мислення

— цінність для них; всі володіють дидактичними здібностями: кожен може пояснити матеріал іншому; всі володіють організаторськими і комунікативними здібностями; всі тією чи іншою мі-

1 Зрдниев /ЇМ. Итоги и перспективи исследования проблеми обучения методом укрупнення дидактических єдиний / Метод укрупнення дидактических єдиний. - Злиста. 1976. - С. 3-4.

2 4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї

305

рою орієнтовані на людей; всі здатні до творчості; всі мають почуття соціальної відповідальності...1

Джерелом цих підходів є ідеї гуманістичної педагогіки минулого, теоретична спадщина і досвід шкіл 20—30-х років XX ст. Так, П.П. Блонський, СТ. Шацький, Н.К. Крупська виступали проти жорсткої регламентації, формалізму, придушення творчої самостійності. Принцип вимогливості та поваги до особистості, який втілюється в довірі до учнів, доброзичливості, опорі на позитивне, не тільки обгрунтував, а і реалізував у практичній діяльності А.С. Макаренко. Суб'єкт-суб'єктну взаємодію глибоко розкрито в педагогічних працях В.О. Сухомлинського, який закликав учителів дивитися на світ очима тих, кого ми виховуємо, звертатися до школярів як до однодумців, рівних собі.

Педагогіка співробітництва передбачає, що педагог виступає як організатор навчання, посередник між школярем і соціальним досвідом, культурою людства, що допомагає подоланню відчуженості дітей від дорослих, педагогів, батьків, створенню умов для активності, ініціативності, творчості учнів, подоланню певного роздвоєння поведінки, дії, для себе і для дорослих.

Ш.О. Амонашвілі ідею педагогіки співробітництва висловив таким чином: «... зробити дитину нашим (дорослих — учителів, вихователів, батьків) добровільними і зацікавленими соратниками, однодумцями у своєму ж вихованні, освіті, навчанні, становленні, зробити її рівноправним учасником педагогічного процесу, дбайливим і відповідальним за цей процес, за його результати».

Одночасно вчений підкреслив, що педагогіка співробітництва — один із можливих напрямів, котрий сприяє гуманізації й демократизації педагогічного процесу, укріплення в ньому духу взаємопорозуміння і доброти2.

Авторські педагогічні Ідеї

Ідею педагогічної гармонії в організації навчально-виховного процесу теоретично обгрунтував М.М. Палтишев і втілив її у проведенні уроків фізики. Умовами реалізації цієї ідеї є:

1. Цільова установка освіти на формування Людини Світу, Людини Землі, Людини Батьківщини, яка повинна володіти глибокими знаннями про оточуючу нас природу, історію розвитку цивілізації, культури свого народу, знати закони гармонійної життєтворчості людей, правила гуманістичного спілкування між людьми.

2. Відбір змісту освіти, який відповідає цільовій установці.

1

Педагогиха сотрулничества. Отчет о встрсче учителей-зхспериментаторов / Учи-

 

тельская газета, 18 октября 1986.

1

Амонашепіи Ш.А. Размьішлепия о гуманной педагогике. — М., 1995, — С. 47—48.

306 • Розділ 2. Дидактика

3. Організаційні форми і методи навчання і виховання, які забезпечують гармонійність навчального процесу та інЛ

Формування індивідуальних особливостей і відмінностей дитини, які дала їй природа, здійснює в авторській школі Н.П. Гузик.

Навчальний процес у цій школі побудовано так, що учень сам може обирати зміст і технологію навчання в рамках того, що надає школа.

У процесі навчання формуються три тимчасові рухові навчальні групи: групи з високим темпом проходження шкільної програми, з нормальним темпом та з заниженим. Ця система дозволяє переводити із одного класу до іншого учня на будь-якому етапі його навчання як в рамках всього класу, так і в рамках окремих предметів. Наприклад, той учень, який засвоює будь-який предмет швидше, ніж інші, може навчатися в наступному класі лише з цього предмета.

Технологія викладання й уміння зводиться до поетапного формування знань, умінь, навичок учнів, а також до диференціального підходу щодо змісту і темпу вивчення шкільних програм.

У відповідності з цим будь-яка навчальна тема вивчається учнями за такими етапами. Перший етап забезпечує репродуктивне засвоєння основного теоретичного змісту. Передбачається оволодіння знаннями спеціальних прийомів засвоєння тієї чи іншої інформації.

Другий етап — фронтальна переробка матеріалу навчального блоку, спрямована на осмислення й усвідомлення теоретичного матеріалу та на оволодіння стандартними вміннями і навичками. Починається він з репродуктивного засвоєння стандартних алгоритмів застосування того чи іншого теоретичного матеріалу та на практиці оволодіння стандартними уміннями і навичками. Потім у навчальні завдання поступово включаються нестандартні навчальні завдання, шо стимулюють до оволодіння конкретними розумовими операціями (аналіз, синтез, абстрагування, порівняння, узагальнення та ін.). На цьому етапі виконуються навчальні завдання, вправи, які загальні і обов'язкові для всіх, але темп і час їх виконання індивідуалізовано за рахунок диференціації допомоги учням на уроці та обсягу домашніх завдань.

Новий етап має персональний індивідуальний характер. Засвоєння відбувається за індивідуальними навчальними програмами, з урахуванням досягнутого учнем рівня самостійності в навчанні.

Програма «С» забезпечує формування знань, умінь і навичок тих учнів, які ще не засвоїли певний навчальний матеріал на елементарному рівні — репродуктивному. Ця програма має достатній мінімум вправ, котрі забезпечують просування учня вперед.

Див.: Полшьішев Н.Н. О гуманизации, гуманитаризации и демократлзации при обучении физике // Физика в школе. — 1988. — № 6. — С. 34—36; Паятьішев Н.Н. Му-іьїка на уроках фи:іики // Музьїка в школе. — 1988. — № 11. - С. ЗО—32; Пнітшиев Н.Н. Педагогическая гармония. — Киев, 1996. — 104 с

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї

307

Програма «В» інтегрує дві мети: засвоєння інформації й специфічних прийомів інтелектуальної діяльності, реалізація яких синтезує нову якість — творчий потенціал особистості.

Програма «А» висуває на перший план завдання, пов'язані з характером провідної діяльності учня.

Наступний етап — передбачає заняття, спрямовані на узагальнення і систематизацію знань, умінь, навичок школярів за диференційними програмами.

Окремий етап присвячується міжпредметному узагальненню і систематизації, який забезпечується численними програмами, що охоплюють професійні пріоритети дітей.

На заключному етапі проводиться два види заліків: формальний (забезпечує перевірку основоположних знань, умінь, навичок в рамках шкільних стандартів) та індивідуальний (творчий залік, що проводиться за програмами, котрі охоплюють коло навчальних інтересів дітей)'.

Короткі висновки:

Кожний з видів навчання (догматичне, пояснювальне, проблемне, програмоване, комп'ютерне та ін.) може виконувати позитивні функції, але різною мірою; ось чому вибір виду навчання визначається метою, завданнями, змістом, методами, формами навчання, а також залежить від професіоналізму вчителя, рівня підготовки учнів, матеріально-технічної бази шкіл. Сучасні види навчання передбачають використання надбань учених, практиків шкіл: різних дидактичних концепцій, прогресивних ідей окремих новаторів або авторських колективів, які забезпечують педагогічний процес на началах особистісно-гуманного підходу до дитини.

Питання для обговорення

1. У педагогічній літературі визначається позитивна роль проблемного навчання у розвитку активності, самостійності, творчих здібностей школярів.

Чим же можна пояснити його обмежене використання у практиці школи?

2.У всьому світі використовують у школі комп'ютери.

Чи є підстава, на ваш погляд, говорити не тільки про прогресивність цього явища, але і про негативні сторони комп 'ютерного навчання? Чому?

3.К. Станіславський з прикрістю писав про навчання в одній із гімназій: «Викладання полягало головним чином у довбанні латинських винятків та зазубрюванні не тільки самого тексту поетів,

Гузик ИА1. Анторская школа // Наука і освіта. — 1997. — № 1. — С. 19—22.

308

Розділ 2. Дидактика

але і перекладу його на калічену російську мову. В одному місці «Одіссеї» було сказано, шо «кінь нагострив вуха», але вчительіноземець переклав фразу так: «вуха на кінці стирчать»1. І учні повинні були повторювати так, як переклав учитель.

В. Цвєтов у книзі «П'ятнадцятий камінь саду Реандзі» пише про старшокласників японських шкіл: «Вони у готелі готувалися до вступу в університет. Троє школярів слідкували за товстою книгою і виправляли, якщо товариші помилялися.

Готуєтесь до концерту самодіяльності? Показали книгу: «Кант. Критика чистого розуму».

Навіщо це вам?

На екзамені до університету можна здивувати знанням Канта...

«У метафізичній дедукції апріорне походження категорії вза-

галі було доведено їх повною подібністю...»

— Не подібністю, а збігом, — перебив один із школярів, шо слідкував за книгою2.

В іншому місці цієї книги автор пише: «Позитивне мислення» — так називається одна із 17 дисциплін «Школи дияволів». Абсолютно безглуздий текст із 600 слів треба випалити напам'ять без жодної помилки. Виходить з сотого разу».

Чим же можна пояснити, на вашу думку, використання елементів догматичного навчання в сучасній школі?

4.В.С. Біблер не погоджується з авторською методикою вивчення літератури, яку використовує вчитель Є.М. Ільїн: «...це перетворення мистецтва в якийсь збірник наочних прикладів і зразків «правильного життя»... У мистецтві все єдине і неповторне»3.

Які, на вашу думку, умови доцільності і ефективності використання авторських новаторських ідей?

5. Провести порівняльний аналіз видів навчання за: метою навчання, відношенням учителя до учня, особливостями організації навчання, його результатами.

Додаткові завдання

1. Вирішуючи питання про розподіл праці між учителями та учнями в процесі навчання, К.Д. Ушинський дав характеристику основних напрямів, за якими будується процес навчання:

а) школа звалила всю працю вчителя на плечі дітей, подаючи в руки вчителя тільки палицю для того, щоб підганяти ледачих;

б) вся праця звалена на плечі вчителя. Діяльність учнів зводиться до сприйняття того, про шо говорить учитель;

'Станиславский К.С. Моя жизнь в искусстве. — М.: Искусство, 1972. — С. 67.

3

Цвєтов В. Пятнадцатьій камень сада Реандзи. — М. — С, 198.

1

Школа диалога культур. — М., 1993. — С. 19.

2.4. Види, концепції навчання, авторські педагогічні ідеї

309

в) діти за можливості працюють самостійно, а вчитель керує цією самостійною працею і дає для неї матеріал, організує цю самостійну працю.

Які з відомих видів навчання реалізують кожний із названих випадків?

2.У посібнику названі деякі шляхи створення проблемних ситуацій у навчанні. Доберіть приклади, які ілюструють 2—3 поданих напрями.

3.Складіть лінійну та розгалужену програми програмованого навчання за будь-якою темою предмета, що вивчається в школі.

4.Ознайомтесь у комп 'ютерному класі з можливостями використання комп 'ютерів при вивченні окремих навчаіьних предметів або відвідайте урок з використанням комп 'ютерів.

5.Заповнити другу половину таблиці. Для цього напишіть проти записаних положень вид навчання, якому відповідає написане.

Положення

Вид навчання

1.Навчальна діяльність здійснюється на основі опори на орієнтовну основу дій

2.Знання подаються дозами й одразу перевіряється ступінь їх засвоєння

3.Учні набувають знання в процесі розв'язання проблемних ситуацій

4.Навчання відбувається на високому рівні трудності

5.Знання даються, їх необхідно запа- м'ятати і відтворити

6.Террі Мелоу, автор книги «Монтессорі і ваша дитина», дає такі поради батькам:

Ніколи не підганяйте і не підштовхуйте вашу дитину. Ритм життя її відрізняється від вашого, темп його повільніший.

Дитина вчиться лише на своєму власному досвіді. Для дорослого важливим є результат дії, а для дитини — її процес. Не уривайте

іне припиняйте раптово будь-яку роботу вашого сина чи доньки.

У кожної маленької людини дуже яскраво виражене почуття власної гідності. Ніколи не принижуйте дитину ні за яких обставин — це невизнання її як особистості.

Уважно слідкуйте за розвитком доньки чи сина. Не пропустіть той час, коли вони цілком природньо і найлегшим шляхом можуть навчитись чогось, здобути певні навички.

Вашій дитині потрібна свобода для здобуття власного досвіду. Навчіть її правил, завдяки яким вона зможе найбільшим чином виявити і відчути свою автономність, подбайте про те, щоб навколишнє середовище було підготовленим і безпечним.

310

Розділ 2. Дидактика

Навколишнє середовище, кориговане дорослим, повинно постійно стимулювати розвиток і бажання вчитись. Дитині необхідний постійний контакт з ровесниками.

Шанс на успіх, постійна підтримка і розуміння з боку дорослого потрібні кожній дитині.

Пам'ятайте, що гаслом Монтессорі-педагогіки завжди були

іє слова: «ДОПОМОЖИ МЕНІ ЦЕ ЗРОБИТИ САМОМУ».

Прокоментуйте кожне з висунутих положень.

Словник теми

Догматичне навчання — учитель повідомляє певну суму знань, учні

 

 

запам'ятовують їх і відтворюють,

Пояснювальне —

учитель повідомляє певну суму знань, пояснює

навчання

 

їх, і учні, усвідомивши їх, відтворюють і зас-

 

 

тосовують у практиці.

Проблемне навчання

учитель створює проблемні ситуації, які учні

 

 

самостійно розв'язують і здобувають нові для

 

 

себе знання, способи діяльності,

Програмоване —

кероване навчання, коли програмний матеріал

навчання

 

подається дозами і одразу вчитель і учні одер-

 

 

жують дані про його засвоєння,

Комп'ютерне—

 

передбачає застосування комп'ютера

навчання

 

у навчальному процесі.

Модульне навчання

передбачає розробку логічно завершених ча-

 

 

стин навчального матеріалу (модулів), які учень

 

 

засвоює самостійно під керівництвом учителів,

Дистанційне —

 

передбачає просторову віддаленість суб'єктів

навчання

 

навчання.

Розвивальне —

 

спрямованість на розвиток пізнавальних

навчання

 

можливостей школярів, сприймання, мислен-

 

 

ня, пам'яті, уяви, почуттів, оволодіння спосо-

 

 

бами діяльності, а знання виступають як за-

 

 

соби досягнення цієї мети,

Особистісно

визнає самобутність, самоцінність кожного

орієнтоване навчання

учня, який володіє неповторним суб'єктивним

 

 

досвідом, спираючись на який організується

 

 

учіння.

Література

Основна

1.Дидактика современной школьї / Под ред. В.А. Онищука. — К. 1987. - Г л . 111.4.

2.Ильина Т.А. Педагогика. — М., 1984. — Лекц. 17.

3.Махмутов МИ. Проблемное обучение. — М., 1975. — Разд. II

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]