Основні вимоги до оформлення науково-дослідної (реферату, курсової та дипломної) роботи

1. Робота пишеться українською мовою. Ніяких скорочень, окрім загальноприйнятих, не дозволяється робити.

2. Обсяг роботи та кількість використаної літератури розглянуто в зразках М,Н

3. Спосіб викладання матеріалу – формально-логічний. Зокрема, такий спосіб викладання виключає емоційність та образність. Формально-логічний спосіб викладання обумовлює й використання займенників: займенник „я” не використовується (вживається тільки займенник „ми”).

4. Робота виконується на стандартних сторінках форматом А-4 і брошурується (окрім реферату). Текст розміщують на одному боці сторінки, залишаючи поля: зліва – 2,5 мм, справа – 1,5 мм, зверху – 2,0 мм, знизу – 2,0 мм на комп’ютері з використанням шрифтів текстового редактора Word, а саме Times New Roman розміром 14 з 1,5 міжрядковим інтервалом. Вписувати умовні знаки, окремі слова, виконувати малюнки, схеми, таблиці, діаграми дозволяється від руки чорними чорнилами (тушем, пастою).

5. Усі сторінки роботи, включаючи список літератури, додаток, а також таблиці та ілюстрації, що розташовані на окремих сторінках, нумерують послідовно арабськими цифрами, вказуючи їх у правому верхньому кутку. При цьому на титульній сторінці та сторінці, де вміщено зміст, номери сторінок не ставляться.

6. Титульна сторінка, зміст, вступ, окремі розділи, висновки, список використаної літератури починають писати з нової сторінки. Переноси слів у назвах не дозволяються, крапку в кінці назви не ставлять. Відстань між назвами і наступним текстом залишають в інтервал.

7. Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „ДОДАТКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ” друкуються великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розподіляють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (окрім першої великої) з абзацного відступу в розбивку в підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

8. Параграфи нумеруються двома арабськими цифрами, що розділені крапкою: перша означає номер розділу, а друга – номер параграфу. Наприклад, 1.2 – це другий параграф першого розділу.

9. Після речення, в якому згадується назва наукового джерела, прізвище вченого або наводиться цитата, обов’язково треба робити посилання. В роботі доцільно використовувати позатекстові посилання.

Правила оформлення позатекстових посилань

Після речення, де наводиться цитата (згадується прізвище вченого тощо), відкривається квадратна дужка, в якій вказується номер джерела у списку літератури і, якщо потрібно, сторінка).

Приклади оформлення позатекстових посилань.

У книзі Н.О. Половникової „Пізнавальна самостійність школярів” здійснено ґрунтовний аналіз досліджуваної нами проблеми.

Якщо посилання є авторським варіантом, а не цитатою з тексту, тоді вказується лише номер джерела. Наприклад, Н.О. Половникова під пізнавальною самостійністю розуміє готовність своїми силами опановувати знаннями. [2].

Внутрішньотекстові посилання на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад: У працях [2; 3; 4; 7;10]...; або, аналіз педагогічних джерел [2; 3; 4; 7;10] свідчить, що …

Якщо в тексті необхідно зробити посилання на складову частину чи конкретні сторінки відповідного джерела, можна наводити посилання у квадратних дужках, при цьому номер посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань. Наприклад:

Цитата в тексті:„…………………..” [3, с.45].

5. Ілюстративний матеріал (креслення, оригінали фотознімків, графіки, таблиці) виконується на стандартних аркушах паперу формату А4, розміщується в тексті одразу після посилання на нього або на наступній сторінці і в будь-якому випадку включається до загальної нумерації сторінок. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Усі ілюстрації (фотографії, схеми тощо) називаються рисунками (позначаються словом „Рис.”) і нумеруються послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер рисунка складається з номера розділу і порядкового номера рисунка, між якими ставлять крапку (наприклад: Рис. 1.2 – другий рисунок першого розділу). Номер і назву рисунка пишуть під графічним зображенням. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де читачеві треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках „(рис.3.1)”, або зворот типу: „… як це видно з рис.3.1.”.Ілюстрації (в тому числі графіки, діаграми тощо) виконуються чорним кольором.

Рис.1.2. Первинний рівень знань учнів

5. Таблиці нумеруються послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому куті над відповідним заголовком таблиці розміщується напис „Таблиця” із зазначенням її номера. Назву і слово „Таблиця” починають з великої літери. Назву таблиці наводять жирним шрифтом. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка (наприклад: Таблиця 1.2 – друга таблиця першого розділу). Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш слово „Таблиця” і номер її вказується один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова „Продовження таб.” і вказують номер таблиці (наприклад: Продовження табл. 1.2). Таблицю розміщують після першого згадування про неї у тексті так, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблиця 1.2

Назва таблиці

Головка (шапка)						Заголовки колонок
						Підзаголовки колонок
Рядки
	Заголовки рядків (боковик)	Колонки

5. Не допускається жодних надмірностей у оформленні (рамочок, малюнків тощо), які не стосуються змісту роботи.

ДИПЛОМНІ РОБОТИ

Дипломна робота – наукове дослідження, яке студент виконує протягом випускного курсу, що відіграє досить суттєву роль у системі професійної підготовки майбутнього фахівця та в концентрованому вигляді відображає результативність багаторічного процесу навчальної праці студента.

Дипломна робота є важливим етапом перевірки та оцінки підготовки у вузі молодого фахівця, що вказує на ступінь кваліфікації спеціаліста, тому вимоги до дипломної роботи досить високі і мають збігатися з вимогами до спеціаліста того чи іншого фаху.

Дипломна робота висвітлює конкретну науково-педагогічну проблему.

Поняття проблеми можна визначити як важливе питання, що може бути розв’язане існуючими засобами наукового дослідження. Суть проблеми полягає у суперечності між науковими фактами та їх теоретичним осмисленням, тобто проблема відображає суперечності процесу пізнання. Щоб зрозуміти, як перейти від практичного завдання до наукової проблеми, необхідно:

- визначити, які наукові знання потрібні для вирішення практичного завдання;

- установити, які є для цього необхідні наукові знання.

Загалом дипломні роботи виконують різнопланові функції:

• навчально-виховну;

• професійно-орієнтовну;

• прогностичну.

Написання дипломних робіт має на меті:

• систематизувати, закріпити та розширити теоретичні та практичні знання зі спеціальності;

• виявити навички застосування цих знань при вирішенні конкретних наукових завдань;

• розвивати навички самостійної роботи;

• опановувати методику дослідження та експериментування;

• визначити підготовленість до самостійної роботи.

Дипломна робота – це невелике самостійне наукове дослідження студента. При її виконанні (якщо обрана тема прикладного характеру) використовується гіпотетичний метод дослідження.

Гіпотетичний метод дослідження заснований на розробці гіпотези – науково обґрунтованого припущення про закономірність протікання процесів і явищ, що вивчаються.

Логіка здійснення гіпотетичного методу в дипломному дослідженні потребує виділення 4 етапів.

На першому етапі обирається тема дипломної роботи, розробляється науково-логічний апарат дослідження, зокрема, формулюється його описова гіпотеза. (Усі гіпотези можна поділити на описові і пояснювальні. В описових гіпотезах висувається припущення про наявність певного зв’язку між явищами і процесами, що вивчаються, а в пояснювальних - розкриваються їхпричини і наслідки, а також механізми протікання).

На другому етапі здійснюється аналіз наукової літератури з теми дослідження. Це дозволяє уточнити гіпотезу дослідження, а в ідеалі, перетворити описову гіпотезу в пояснювальну.

На третьому етапі здійснюється експериментальна перевірка гіпотези дослідження.

На четвертому етапі формулюються висновки дипломного дослідження і його результати подаються у вигляді дипломної роботи.

У вищих навчальних закладах виконання дипломних робіт є обов’язковим елементом процесу навчання, останнім етапом підготовки спеціалістів.

Як правило, у дипломних роботах повинні бути реалізовані такі вимоги:

- актуальність, новизна тематики, відповідність сучасному стану і перспективам розвитку науки, практичним завданням і загальним цілям дипломної роботи;

- вивчення й критичний аналіз монографічної та періодичної літератури згідно з темою дипломної роботи;

- вивчення й характеристика історії та сучасного стану проблематики дослідження;

- характеристика предмета, цілей і методів дослідження, опис та аналіз проведених автором експериментів;

- узагальнення результатів, обґрунтованість висновків і практичних рекомендацій.

Для написання дипломної роботи на високому професійному рівні студент повинен володіти:

• комплексом знань, умінь та навичок у сфері професійної діяльності;

• ерудицією та обізнаністю у суміжних галузях науки;

• досвідом самостійної роботи з науковими джерелами.

Таким чином, дипломна робота – досить складне теоретико-практичне дослідження, успішність якого залежить від уміння студента самостійно аналізувати предмет вивчення за джерелами суміжних галузей знань, засвоєння методів наукового пошуку, оволодіння загальнонауковою культурою

Підготовку до виконання дипломних робіт забезпечують випускаючі кафедри навчального закладу.

Вибір теми є одним із найважливіших етапів дипломної роботи, який має бути достатньо продуманим і усвідомленим. Кафедра повинна розробити орієнтовну тематику дипломних робіт, які визначають загальний напрямок фахового профілю, але студент упродовж навчального року може обрати цікавий для нього напрямок, що визначає його інтерес.

Головною вимогою до загального напряму дипломної роботи має бути її взаємопов’язаність із фахом навчального закладу, що надасть у подальшому цілеспрямованості науково-педагогічному дослідженню, конкретності у визначенні мети й завдань і полегшить роботу в її написанні.

Тематика дипломних робіт щорічно заздалегідь визначається кафедрою. При виборі теми слід ураховувати її відповідність рівню розвитку сучасної науки, актуальним напрямам наукових досліджень, з яких спеціалізується кафедра, можливостям забезпечення студентів-дипломників науковим керівництвом.

Дипломна робота є більш ефективною в тому випадку, коли вона логічно продовжує проблему курсової роботи, що досліджувалась попередньо, або є органічним продовженням наукової студентської праці.