Запитання анкети повинні задовольняти такі вимоги:

1. Запитання повинні бути дібрані так, щоб відповіді на них найточніше характеризували досліджуване явище і давали про нього надійну інформацію.

2. Використовувати прямі й непрямі запитання (наприклад, „Чи хотіли б Ви, щоб ваша дочка стала вчителькою?” - пряме; „Як Ви ставитесь до професії вчителя?” - непряме).

3. У формулюванні запитань слід уникати підказок.

4. Використовувати відкриті й закриті анкети.

5. Попередньо перевіряти ступінь розуміння запитань відносно невеликої кількості учнів і вносити корективи до змісту анкети.

Головне значення для складання анкети має мотивований набір і формування запитань (пунктів анкети), відповідність опитувальної карти меті дослідження. Кожне запитання повинно відповідати досліджуваній проблемі або ж окремим її аспектам таким чином, щоб одержана на основі анкетування інформація могла б використовуватися для перевірки гіпотези дослідження.

Питання повинні бути сформульовані чітко і конкретно. Це передбачає, у свою чергу, зрозумілі конкретні відповіді. Якщо запитання неточні, невизначені, узагальнені, опитуваний не може дати відповідь, яка б мала інформаційну цінність.

Анкетування завжди базується на соціальному відношенні між тими, хто запитує, і тими, хто дає відповіді. Тому важливе значення має створення такої атмосфери, в якій людина, яка відповідає, розуміє, що дослідник прагне отримати інформацію для досягнення суспільно важливих наукових цілей і інформація, одержана при анкетуванні, безумовно, корисна.

Виділяють такі види анкетування:

Часто використовується анонімна анкета, яка містить правдиві відповіді. Як правило, анкета - це підбір таких питань, що органічно пов’язані з основним завданням дослідження і сприяють результату, що передбачається дослідником.

Анкета не повинна містити занадто багато запитань, оскільки це приведе до поверхневих відповідей.

Під час підготовки анкет велике значення має попереднє дослідження, у процесі якого перевіряється зміст питань, їх зрозумілість і однозначність. Таке дослідження дає можливість визначити, наскільки правильно сформульоване кожне питання і наскільки воно забезпечує правильну відповідь.

Таблиця 3.1.1.

Принципи складання анкети

Принцип	Характеристика
Анкета виступає як органічна частина інструментарію дослідника	Дослідження починається зовсім не зі складання анкети. Цьому повинні передувати розробка програми дослідження, визначення цілей, завдань, робочих гіпотез, на підставі чого складається план анкети, де зазначаються основні теми опитування. Потім проводиться процедура операціоналізації (пошук емпіричних визначень) понять і підбір індикаторів (вимірюваних характеристик об’єкта), кожному з яких буде відповідати одне або кілька питань анкети. Тільки після цього починається безпосередньо робота зі складання опитувального листа
Одні й ті ж запитання, розміщені в різній послідовності, дають різну інформацію	При розміщенні запитань, що пов’язані із загальною оцінкою ситуації, а потім – часткових аспектів, може виникнути своєрідний гало-ефект, а саме: загальні оцінки зумовлять часткові, знижуючи або підвищуючи їх, незалежно від реального стану аспекту. У цьому випадку необхідно часткові питання ставити спочатку, а узагальнюючі – в кінці відповідного „блока”.
Смислові блоки опитувального листа повинні бути приблизно одного обсягу	В іншому разі домінування будь-якого одного з них може вплинути на якість відповідей відносно цього, так і інших блоків.
„Правило лінійки”	При складанні анкети перші питання повинні бути простими, далі розміщуються більш складні (які присвячені подіям), потім – найскладніші (мотиваційні), далі – фактологічні, у кінці – паспортичка.

Цінність анкетування залежить від майстерності експериментатора: його доброзичливості, емоційності, інтуїції, чутливості, виконання основних принципів створення анкет.

Наведемо орієнтовну структуру моделі анкети.

Таблиця 3.1.2