
- •Тема 1. Основні положення теорії комунікації
- •1. Поняття комунікації
- •2. Причини винесення комунікації в окремий предмет
- •3. Дисципліни, що вивчають комунікацію.
- •4. Види, форми, типи комунікаційної діяльності
- •5. Функції комунікації та комунікативного акту.
- •Тема 2. Моделі комунікації
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •1. Модель Якобсона
- •Модель Шенона-Вівера
- •3. Модель Ньюкома
- •4. Модель Лотмана
- •5. Модель комунікації ю.М.Лотмана
- •6.Модель знака
- •Тема 3. Групова комунікація
- •Група: ролі, лідерство, комунікація.
- •2.Організація як тип формальної групи.
- •3. Комунікаційні мережі у діловій комунікації
- •Комунікаційний стиль у діловій комунікації
- •Тема 4. Комунікативні конфлікти
- •4. Механізм та сфери виникнення комунікативних конфліктів.
- •Тема 5. Теорія переговорів.
- •1. Переговори та їх особливості при конфлікті
- •2. Підготовка до переговорів
- •Тактичний план
- •Стратегічний план
- •3. Особисті переговорні стилі
- •Переговорні стилі
- •Тема 6. Поняття про аргументації в комунікації
- •Поняття про аргументації
- •Доказ і його структура
- •Види доказу
- •Прийоми аргументації
- •Спростування. Види спростування
- •Тема 7. Семіотика в системі комунікації
- •1. Напрямки семіотики
- •2. Закони семіотики
- •3.Знаки та системи знаків
- •Символ (від грецької symbolon - "знак, прикмета, ознака") - умовна позначення предметів або явищ.
- •Правила аналізу символу
- •Тема 8. Невербальна комунікація
- •Поняття, функції та види невербальної комунікації
- •Засоби передачі інформації
- •Функції невербальних комунікацій
- •Оптико-кінетичні комунікації
- •Розуміння жестів.
- •Фонаційні та графічні засоби невербальної комунікації
- •Ситуативні змінні невербальної комунікації
- •Організація простору
- •7.Колір та комунікація
- •Тема 5. Моделі масової комунікації
- •Модель „взаємної обумовленості” Шрама
- •Двоступенева схема Каца та Лазарфельда
- •Концепція Ноель-Нойман
- •Структурна взаємозалежність
- •Концепція засобів Маклюена
- •Тема 9. Комунікативні дискурси
- •1. Поняття дискурсу
- •2. Теле- і радіодискурс
- •3. Газетний дискурс
- •4. Театральний дискурс
- •5. Кінодискурс
- •6. Літературний дискурс
- •7. Дискурс у сфері "паблік рілейшнз"
- •8. Рекламний дискурс
- •9. Політичний дискурс
- •10. Тоталітарний дискурс
- •11. Неофіційний (позацензурний) дискурс
- •12. Релігійний дискурс
- •13. Етикетний дискурс
- •14. Фольклорний та міфологічний дискурс
Тема 7. Семіотика в системі комунікації
1. Напрямки семіотики
2. Закони семіотики
3. Знаки та системи знаків
Інтерпретація символів
1. Напрямки семіотики
Перший напрямок досліджує системи, які засновані на знаках природничих, і є важливими для самого існування організму тобто біологічно істотних(существенных), (біологічно релевантних). Його можна назвати біологічною семіотикою, або біосеміотикою, воно базується на вивченні систем сигналізації (комунікації) тварин, включаючи нижчих тварин комах і ін., тобто спирається на взагалі біологію (Ч. Хоккетт, США; Н. И. Жинкин, СРСР).
Другий напрямок – самий великий, усередині нього є кілька напрвлень,
одне орієнтується на антропологію й етнографію, тобто вивчення переважно примітивних суспільств (Э. Хол, США; К. Леви-Стросс, Франція);
на соціальну психологію й інженерну психологію, тобто вивчення високорозвинених суспільств (Ж. Маторе, Франція; А. Чапанис і ін., США);
на історію філософії і літератури (Р. Барт, М. Фуко й ін., Франція).
В цілому цей різнобічний напрямок умовно можна назвати етносеміотикою.
Третій напрямок – лінгвосеміотика – орієнтується на вивчення природної мови з його стилістикою і досліджує інші знакові системи оскільки,
а) вони функціонують паралельно з мовою (паралінгвістика – наприклад, жести і міміка, що супроводжують мову);
б) компенсують мову (наприклад, виразна, стилістична інтонація; типографські шрифти);
в) видозмінюють її функції і її знаковий характер (наприклад, художня мова).
Четвертий напрямок
В останні роки в зв'язку з бурхливим розвитком моделювання природної мови і появою різних родин штучних мов (інформаційних, інформаційно-логічних, мов програмування й ін.) розширився й об'єкт лінгвосеміотики.
Четвертий напрямок вивчає лише найбільш загальні властивості і відносини, що характеризують знакові системи, незалежно від їхнього матеріального втілення. У рамках цього напрямку створюється найбільш абстрактна, логіко-математична теорія знакових систем, і тому його можна назвати абстрактною семіотикою.
2. Закони семіотики
Закони семіотики. З самого виникнення семіотики у виді окремої науки вона поділялася на три розділи. Засновник її Ч. Моррис, дав наступні назви:
синтактика - вивчає відносини між знаками;
семантика - вивчає відносини між знаками і предметом, який позначається тими знаками;
прагматика – вивчає відносини між знаком і людиною.
Членування на три розділи відбулося ще у середньовіччя і зберігається в семіотиці і тепер. Але зміст кожного розділу істотно розширився у зв'язку з появою нових знань.
Тепер співвідношення часток семіотик таке:
1) біосемиотика, що вивчає питання, яким образом у процесі еволюції щось стало значити це щось, і більш відповідає семантиці;
2) ентосеміотика – прагматиці;
3) абстрактна семіотика – синтактике
4) Лінгвосеміотика відповідає всім трьом частинам, тому що вона сама і є прообраз загальної семіотики. Сама ж суть загальної семіотики полягає в тому, що вона розглядає загальні закони, черпаючи матеріал для узагальнень у різних частках семіотик.
Семіотичні закони.
Ми розділимо їх на три групи:
а) об'єктивні закони пристрою знакових систем (синтактика);
б) закони, що залежать від позиції спостерігача (прагматика);
в) закони змісту (семантика).