- •Методичні рекомендації
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •2. Структура навчальної дисципліни
- •3. Зміст семінарських занять
- •1. Вектори (основні поняття)
- •2. Лінійні операції з векторами
- •Із означення випливає, що (комутативність).
- •3. Лінійна залежність векторів
- •4. Скалярний добуток векторів
- •Визначники другого порядку
- •Визначники третього порядку
- •Основні властивості визначників
- •Матриці та дії з ними
- •Семінарське заняття 2
- •2. Метод Гаусса
- •3. Розв’язування систем матричним методом
- •4. Ранг матриці та способи його обчислення
- •5. Теорема Кронекера-Капеллі
- •Семінарське заняття 3
- •Тема 3. Пряма, площина. Тема 4. Криві та поверхні другого порядку
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Пряма, площина
- •1. Різні види рівнянь прямої лінії
- •2. Нормальне рівняння площини
- •3. Загальне рівняння площини
- •4. Рівняння площини у відрізках на осях
- •5. Рівняння площини, яка проходить через дану точку; через дані три точки.
- •6. Кут між двома площинами
- •7. Віддаль від точки до площини
- •8. Пряма лінія у просторі (векторне рівняння; параметричні та канонічні рівняння; пряма як лінія перетину площин)
- •9. Кут між прямими
- •10. Кут між прямою і площиною
- •11. Перетин прямої з площиною
- •Лінії другого порядку
- •Поняття про полярну систему координат
- •Поверхні та їх класифікація
- •2. Поверхні обертання
- •3. Поверхні другого порядку
- •Семінарське заняття 4
- •2. Функція двох змінних
- •3. Нескінченно малі та нескінченно великі величини
- •4. Границя послідовності
- •5. Границя функції
- •Семінарське заняття 5
- •Тема 6. Неперервність функції. Точки розриву
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 6
- •Тема 7. Похідна. Диференціал
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Похідна, її фізичний, геометричний та економічний зміст
- •2. Диференційовність та неперервність функцій
- •6. Диференціал та його геометричне значення
- •7. Похідні та диференціали вищих порядків
- •8. Формула Тейлора
- •9. Частинні похідні та диференціали функції двох змінних
- •10. Похідна по напряму. Градієнт функції
- •Похідною функції в напрямку (де – точка, що лежить на промені ) називається , деі– значення функції в точкахі. Якщо функція– диференційовна, то має місце формула:
- •Наприклад. Знайти похідну функції в точців напрямку, що утворює з віссюкут в. Розв’язок. Визначимо частинні похідні іта обчислимо їх значення в точці:. Враховуючи, що,
- •11. Диференціювання складних функцій
- •12. Геометричні застосування диференціального числення функції двох змінних
- •13. Похідні і диференціали вищих порядків
- •Семінарське заняття 7
- •2. Правило Лопіталя
- •3. Монотонність функції
- •4.Дослідження на екстремум
- •5. Вигнуті та увігнуті криві
- •6. Вертикальні та похилі асимптоти
- •7. Застосування похідної в економіці
- •Семінарське заняття 8
- •Умовний екстремум
- •3. Метод найменших квадратів
- •Таблиця 1
4. Ранг матриці та способи його обчислення
Нехай ми маємо прямокутну матрицю А розміром .
Рангом матриці А називається найбільший з порядків її мінорів, відмінних від нуля.
Так, наприклад, ранг матриці дорівнює нулю, а матрицідорівнює двом.
Якщо в матриці А є відмінний від нуля мінор порядку , а всі мінори-го порядку або дорівнюють нулю, або не існують, то.
При обчисленні рангу матриці можна користуватися елементарними перетвореннями (вони не змінюють ранг матриці): множенням деякого ряду матриці на число, відмінне від нуля; додаванням до одного ряду матриці другого, паралельного йому ряду, помноженого на деяке число; перестановкою місцями двох паралельних рядів матриці.
Відмінний від нуля мінор матриці, порядок якого дорівнює рангу матриці, називається базисним мінором матриці.
Якщо в матриці деякий ряд можна представити у вигляді суми інших паралельних йому рядів, помножених відповідно на числа , то даний ряд називаютьлінійною комбінацією вказаних рядів. Декілька паралельних рядів матриці називаються лінійно-залежними, якщо хоча б один з них є лінійною комбінацією інших. В противному випадку паралельні ряди називаються лінійно-незалежними.
Має місце така теорема (про базисний мінор).
Будь-яка стрічка (стовпчик) матриці є лінійною комбінацією базисних стрічок (стовпчиків). Базисні стрічки (стовпчики) матриці лінійно незалежні.
Отже, ранг матриці дорівнює максимальному числу лінійно незалежних паралельних її рядів.
При обчисленні рангу матриці можна користуватися методом зведення матриці до трапецієвидної форми, методом обвідних мінорів та ін.
Метод зведення до трапецієвидної форми полягає в тому, що за допомогою елементарних перетворень матриця зводиться до вигляду
де відмінні від нуля. При цьому(і дорівнює рангові вихідної матриці).
Мінор порядку , який містить в собі мінорпорядку, називаєтьсяобвідним мінором для .
Метод обвідних мінорів оснований на тому, що ранг матриці дорівнює порядку такого мінору цієї матриці, який відмінний від нуля, а всі обвідні його мінори дорівнюють нулю.
5. Теорема Кронекера-Капеллі
Розглянемо лінійну систему рівнянь зневідомими
(1)
де – дійсні числа. Матрицяназиваєтьсяматрицею системи, а матриця –розширеною матрицею системи.
Систему (1) можна записати в матричній формі , деа також у вигляді
(2)
Має місце теорема Кронекера-Капеллі.
Система (1) сумісна тоді і тільки тоді, коли ранг розширеної матриці дорівнює рангові матриці А:.
Дійсно, якщо система (1) сумісна, то з (2) випливає, що системи стовпчиків А і еквівалентні, і.
Якщо ж , то останній стовпчик (2) лінійно виражається через інші і, отже, система (1) сумісна. Теорему доведено.
Правило розв’язання системи (1).
Нехай система (1) сумісна, причому . Вибираємо вА r лінійно незалежних рядків та залишаємо в (1) лише ті рівняння, коефіцієнти яких увійшли у вибрані рядки.
В цих рівняннях зліва залишаємо такі невідомих, що визначник із коефіцієнтів при них відмінний від нуля. Інші невідомі оголошуємо вільними і переносимо їх в праві частини рівнянь. Розв’язуємо систему, виражаючи базисні невідомі (зліва) через вільні невідомі (справа).
Зауважимо, що однорідна система завжди сумісна, бо має тривіальний (нульовий) розв'язок. Якщо однорідна система має безліч розв’язків, то із всієї їх сукупності виділяють так звану фундаментальну систему – будь-яку максимальну лінійно незалежну систему розв’язків. При цьому якщо ранг матриці дорівнює, то фундаментальна система розв’язків складається зрозв’язків. Щоб одержати розв’язки фундаментальної системи, вибирають довільний відмінний від нуля визначник-го порядку і кожен його рядок приймають за значення вільних невідомих. Якщо цей визначник відповідає одиничній матриці, то одержуютьнормовану фундаментальну систему розв’язків.
Наприклад. Знайти нормовану фундаментальну систему розв’язків системи
. Знайдемо ранг матриці системи:
; обвідні мінори дорівнюють нулю.
Отже, . За базисний мінор можна взятиТоді базисними невідомими будутьта. Запишемо систему у вигляді
.
Знайдемо
Тоді
Отже, множина розв’язків системи має вигляд:
.
Поклавши тут спочатку а потім –одержимо нормовану фундаментальну систему розв’язків:
, ,