- •Методичні рекомендації
- •1. Опис навчальної дисципліни
- •2. Структура навчальної дисципліни
- •3. Зміст семінарських занять
- •1. Вектори (основні поняття)
- •2. Лінійні операції з векторами
- •Із означення випливає, що (комутативність).
- •3. Лінійна залежність векторів
- •4. Скалярний добуток векторів
- •Визначники другого порядку
- •Визначники третього порядку
- •Основні властивості визначників
- •Матриці та дії з ними
- •Семінарське заняття 2
- •2. Метод Гаусса
- •3. Розв’язування систем матричним методом
- •4. Ранг матриці та способи його обчислення
- •5. Теорема Кронекера-Капеллі
- •Семінарське заняття 3
- •Тема 3. Пряма, площина. Тема 4. Криві та поверхні другого порядку
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Пряма, площина
- •1. Різні види рівнянь прямої лінії
- •2. Нормальне рівняння площини
- •3. Загальне рівняння площини
- •4. Рівняння площини у відрізках на осях
- •5. Рівняння площини, яка проходить через дану точку; через дані три точки.
- •6. Кут між двома площинами
- •7. Віддаль від точки до площини
- •8. Пряма лінія у просторі (векторне рівняння; параметричні та канонічні рівняння; пряма як лінія перетину площин)
- •9. Кут між прямими
- •10. Кут між прямою і площиною
- •11. Перетин прямої з площиною
- •Лінії другого порядку
- •Поняття про полярну систему координат
- •Поверхні та їх класифікація
- •2. Поверхні обертання
- •3. Поверхні другого порядку
- •Семінарське заняття 4
- •2. Функція двох змінних
- •3. Нескінченно малі та нескінченно великі величини
- •4. Границя послідовності
- •5. Границя функції
- •Семінарське заняття 5
- •Тема 6. Неперервність функції. Точки розриву
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Семінарське заняття 6
- •Тема 7. Похідна. Диференціал
- •Виконання студентами тестових завдань з питань теми заняття. Методичні вказівки
- •Похідна, її фізичний, геометричний та економічний зміст
- •2. Диференційовність та неперервність функцій
- •6. Диференціал та його геометричне значення
- •7. Похідні та диференціали вищих порядків
- •8. Формула Тейлора
- •9. Частинні похідні та диференціали функції двох змінних
- •10. Похідна по напряму. Градієнт функції
- •Похідною функції в напрямку (де – точка, що лежить на промені ) називається , деі– значення функції в точкахі. Якщо функція– диференційовна, то має місце формула:
- •Наприклад. Знайти похідну функції в точців напрямку, що утворює з віссюкут в. Розв’язок. Визначимо частинні похідні іта обчислимо їх значення в точці:. Враховуючи, що,
- •11. Диференціювання складних функцій
- •12. Геометричні застосування диференціального числення функції двох змінних
- •13. Похідні і диференціали вищих порядків
- •Семінарське заняття 7
- •2. Правило Лопіталя
- •3. Монотонність функції
- •4.Дослідження на екстремум
- •5. Вигнуті та увігнуті криві
- •6. Вертикальні та похилі асимптоти
- •7. Застосування похідної в економіці
- •Семінарське заняття 8
- •Умовний екстремум
- •3. Метод найменших квадратів
- •Таблиця 1
9. Частинні похідні та диференціали функції двох змінних
Частинні
прирости
по
та по
функції двох змінних
визначаються так:
![]()
.
Повний приріст цієї функції дорівнює
.
Частинною
похідною по
від функції
називається границя відношення частинного
приросту
до приросту
при умові, що
:
![]()
Цю
похідну позначають також як
.
Аналогічно
визначають частинну похідну
як границю відношення частинного
приросту
до приросту
при прямуванні останнього до нуля:
.
На
практиці користуються таким правилом:
щоб знайти частинну похідну
,
потрібно шукати похідну по
в припущенні, що
– стала величина. Аналогічно для
знаходження частинної похідної
шукають похідну по
в припущенні, що
– стала величина.
Наприклад,
частинні похідні функції
мають вигляд:
,
.
Частинним
диференціалом по
функції
називається головна частина частинного
приросту
,
пропорційна приросту
незалежної змінної
.
Аналогічно
визначається частинний диференціал по
.
Частинний диференціал функції двох незалежних змінних дорівнює добуткові відповідної частинної похідної на диференціал цієї змінної:
,
.
Повним диференціалом функції двох незалежних змінних називається головна частина повного приросту функції, лінійна відносно приростів незалежних змінних.
Можна довести, що повний диференціал функції двох незалежних змінних дорівнює сумі добутків частинних похідних функції на диференціали відповідних незалежних змінних:
,
тобто диференціал функції двох незалежних змінних дорівнює сумі її частинних диференціалів.
Функція
двох незалежних змінних, яка має в деякій
точці диференціал, називається
диференційовною
в цій точці можна довести, що коли функція
має в точці
неперервні частинні похідні
та
,
то в цій точці функція диференційовна.
Геометричний
зміст повного диференціала функції
випливає з наступного твердження: повний
диференціал функції
при
дорівнює приросту аплікати точки
дотичної площини, проведеної до поверхні
в її точці
.
Застосування
повного диференціала в наближених
обчисленнях базується на заміні повного
приросту функції її повним диференціалом:
,
що справджується при малих
та
.
Звідси одержуємо робочу формулу:
10. Похідна по напряму. Градієнт функції
а) Нехай задана
функція
.
Візьмемо точку
та який-небудь промінь
,
що з неї виходить. Напрямок цього променя
задамо кутом
,
який промінь утворює з напрямком осі
.
Одиничний вектор
,
направлений по променю
,
характеризується координатами
(
).
Похідною функції в напрямку (де – точка, що лежить на промені ) називається , деі– значення функції в точкахі. Якщо функція– диференційовна, то має місце формула:
![]()
Наприклад. Знайти похідну функції в точців напрямку, що утворює з віссюкут в. Розв’язок. Визначимо частинні похідні іта обчислимо їх значення в точці:. Враховуючи, що,
.
Знак плюс показує, що функція в даній точці і в даному напрямку зростає.
б) Градієнтом
функції
називається вектор, проекціями якого
на координатні осі є відповідні частинні
похідні даної функції:
![]()
Похідна в даному
напрямку дорівнює проекції градієнта
функції на напрямок диференціювання:
![]()
Градієнт функції в кожній точці направлений перпендикулярно до відповідної лінії рівня функції. Напрямок градієнта функції в кожній точці вказує напрямок найбільшої швидкості зростання функції в цій точці.
Наприклад.
Знайти
в точці
якщо
.
Розв’язок.
Визначаємо
та
в даній точці:
.
Отже,
.
