Класифікація глобальних проблем:

• Глобальні проблеми у взаємодії природи і суспільства:

  • сировинна, продовольча, енергетична

  • забруднення навколишнього середовища

  • забруднення Світового Океану

  • проблема утилізації відходів

  • урбанізація населення.

• Глобальні проблеми у сфері суспільних відносин:

  • загроза термоядерної війни

  • економічна відсталість регіонів і країн світу

  • локальні, регіональні і міжнародні конфлікти

  • світові і локальні кризи

  • необхідність роззброєння і конверсії військового виробництва.

• Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

  • зміна природного і соціального середовища під впливом НТР

  • існування епідемій, тяжких хвороб (СНІД, наркоманія, серцево-судинні, онкологічні захворювання)

  • культурно-моральні проблеми втрати довіри до соціальних інститутів, нестабільність сім’ї, проблема батьки-діти

  • міжнародна злочинність, тероризм, наркобізнес

  • проблеми демократизації та охорони прав людини.

Напрями міжнародного співробітництва у вирішенні глобальних проблем:

• усунення політичних протистоянь і збройних конфліктів; відвернення загрози ядерної катастрофи; роззброєння і конверсія; сприяння демократизації суспільства;

• забезпечення раціонального природокористування: програми спільної участі і перерозподілу природних ресурсів; запровадження уніфікованих норм природокористування; міжнародна допомога в ліквідації зон екологічної катастрофи; розробка спільних проектів утилізації, консервації та вторинної переробки ядерних відходів; освоєння космосу

• міжнародне науково-технічне співробітництво: формування єдиного інформаційного і комунікаційного простору; трансфер технологій;

• спільні програми спрямовані на усунення значної диференціації рівнів економічного розвитку слаборозвинених країн та країн із трансформаційною економікою: передача технологій, виділення кредитів, надання доступу на світові ринки;

• боротьба з міжнародним тероризмом, наркобізнесом, економічною злочинністю тощо.

Міжнародна економічна інтеграція – це вища форма інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає об’єднання національних економік в глобальний світогосподарський комплекс на основі формування стійких економічних зв’язків, міжнародного поділу праці, взаємодії національних господарств на різних рівнях і в різних формах.

Форми міжнародної економічної інтеграції:

• зона вільної торгівлі – найпростіша форма економічної інтеграції, яка передбачає ліквідацію торговельних обмежень між країнами-учасницями, і передусім митних бар’єрів. Створення зони вільної торгівлі сприяє посиленню конкуренції на внутрішньому ринку між національними і іноземними виробниками, що є стимулом вдосконалення виробництва і впровадження інновацій;

• митний союз –передбачає поряд з створенням зони вільної торгівлі встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу і проведення єдиної зовнішньоторговельної політики по відношенню до третіх країн. Такі міждержавні відносини стосуються лише сфери обміну і сприяють розвитку взаємної торгівлі і спрощенню фінансових розрахунків між країнами-учасницями за рахунок забезпечення взаємної конвертованості валют на території митного союзу і впровадження єдиної розрахункової грошової одиниці;

• спільний ринок – більш складна і багатостороння форма економічної інтеграції країн, яка забезпечує його учасникам, поряд з свободою взаємної торгівлі, єдиним зовнішньоторговельним тарифом, свободу переміщення капіталу і робочої сили, формування єдиного економічного, правового та інформаційного простору та взаємне узгодження щодо проведення національної економічної політики країнами-учасницями;

• економічний союз – це вища форма міжнародної економічної інтеграції, яка містить всі особливості спільного ринку, а також передбачає проведення єдиної економічної політики;

• валютний союз - економічний союз, що ґрунтується на єдиній банківській системі і, зрештою, на єдиній валюті і валютно-фінансовій політиці, як це має місце в Західній Європі. Наслідком поглиблення інтеграційних процесів в Європі, починаючи з формування у 50-х роках ХХ ст. зони вільної торгівлі шести країн-учасниць, стало створення сучасного Європейського Союзу;

- політичний союз – об’єднує країни, що інтегруються, утворюючи державне об’єднання конфедеративного типу.

Інтеграція країн в світовий економічний простір відповідає загальноцивілізаційним засадам економічного розвитку і є домінуючою тенденцією сучасного етапу функціонування світового господарства. Неможливо створити ефективну і збалансовану економіку ізолюючись від світових здобутків у різних сферах господарського життя та суспільних відносин. Дослідження моделей економічного розвитку і історичний досвід характеризують закриті економіки як такі, що мають повільні темпи економічного зростання, низьку норму нагромадження капіталу через недостатні обсяги заощаджень та внутрішніх і зовнішніх інвестицій. Інтегровані у світову економіку країни отримують додатковий імпульс економічного зростання в результаті залучення в господарський оборот зовнішніх ресурсів і потенцій.