Опорний конспект лекції Сутність та особливості аграрних відносин.

Аграрні відносини – це складова частина економічних відносин, які виникають у сільському господарстві з приводу володіння й використання землі як головного засобу сільського господарства, а також виробництва, розподілу, обміну й споживання сільськогосподарської продукції та послуг.

Особливості аграрних відносин (ґрунтуються на значній залежності від природно-біологічних чинників):

• основним засобом виробництва в сільському господарстві є земля;

• аграрні відносини тісно пов’язані з власністю на землю;

• в сільському господарстві результати виробництва визначаються якістю земельних ділянок: їх родючістю і місцерозташуванням до ринків збуту готової продукції та ринків постачання засобів сільськогосподарського виробництва;

• земля є засобом праці і одночасно предметом праці;

• процес виробництва в сільському господарстві тісно пов‘язаний з природними процесами: погодними умовами і природно-кліматичними факторами;

• на продуктивність праці в аграрній сфері впливають структура ґрунту, біологічні чинники, природно - кліматичні фактори;

• сезонний характер виробництва;

• значний розрив між робочим періодом і часом виробництва;

• рівень концентрації виробництва визначається розмірами земель сільськогосподарського призначення та їхньою врожайністю;

• спеціалізація виробництва зумовлена географічними і природно - кліматичними факторами.

• в сільському господарстві поширені натуральні та напівнатуральні види виробництва;

Суб’єкти економічних відносин в аграрному секторі:

- держава: державні сільськогосподарські підприємства та підприємства суміжних галузей;

- приватно-орендні сільськогосподарські підприємства;

- приватні землевласники (фермери, сімейні господарства);

- колективні сільськогосподарські підприємства і організації;

Земельні відносини - це складова аграрних відносин. Земельні відносини виникають між людьми з приводу володіння землею та використання землі як головного фактора виробництва з одного боку, і як об’єкта власності – з іншого.

Аграрні відносини не обмежуються тільки земельними відносинами, а пов’язані із процесами агропромислової інтеграції; - це відносини сільськогосподарських господарств із підприємствами та організаціями суміжних галузей, які виробляють для сільського господарства засоби виробництва, займаються переробкою, збереженням і реалізацією сільськогосподарської продукції .

Організаційно-економічною формою агропромислової інтеграції є агропромисловий комплекс, в структурі якого виділяють такі сфери:

• ресурсна: галузі, які забезпечують агропромисловий комплекс засобами виробництва, включаючи будівництво, ремонтні й меліоративні роботи.

• аграрно-сировинна: сільське господарство та лісове господарство.

• переробна: галузі, що займаються заготівлею, зберіганням, переробкою, транспортуванням і реалізацією сільськогосподарської продукції.

• виробнича і соціальна інфраструктура: галузі, які забезпечують загальні умови соціально-економічного розвитку (шляхово-транспортне господарство, зв’язок, складське і тарне господарство, підготовка кадрів, житлові й культурно-побутові об’єкти, так звані заклади охорони здоров’я).

Рента як економічна категорія являє собою відносини між власником землі і її орендарем з приводу перерозподілу додаткового прибутку від природних ресурсів (земельна рента) і родовищ корисних копалин (гірська рента); це форма доходу, що його передає землекористувач (орендар) власнику землі.

Види земельної ренти :

• диференціальна рента І і ІІ;

• абсолютна;

• монопольна.

Диференціальна рента I - це додатковий чистий дохід, який утворюється в господарствах, що користуються більш родючими землями, а також землями, що ближче розташовані до ринків збуту.

Диференціальна рента II – це додатковий чистий дохід, який одержують внаслідок додаткових капіталовкладень на одній і тій самій ділянці землі (тим самим підвищується родючість цієї ділянки землі). Диференціальна рента сплачується з земель кращої та середньої якості.

Абсолютна земельна рента – принципом її виникнення є монополія приватної власності на землю; це різниця між ринковою вартістю продукції і ціною виробництва; сплачується з усіх видів землі, незалежно від її якості (з кращих, середніх і гірших).

Монопольна рента сплачується з земель особливої якості: обмежених і невідтворюваних, з особливими кліматичними умовами; є результатом перерозподілу монопольного надприбутку між господарюючим суб’єктом – орендатором і власником землі.

Якщо диференціальна рента створюється в сільському господарстві, то абсолютна і монопольна ренти є результатом перерозподілу прибутку, що створений в інших галузях виробництва.