Інфляція: її сутність, причини й соціально-економічні наслідки.

Інфляція – знецінення грошей, спричинене диспропорціями в економіці, порушенням законів грошового обігу, яке супроводжується стійким зростанням цін на товари та послуги.

Причини інфляції:

• порушення законів грошового обігу (надмірна емісія грошей, не узгоджена з товарною масою);

• порушення пропорцій відтворення (між виробництвом і споживанням, попитом і пропозицією товарів).

• значне зростання дефіциту державного бюджету і державного боргу, зумовлених непродуктивними державними витратами ;

• збільшення податкового тягаря на товаровиробників;

• випередження темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами продуктивності праці;

• монополізація виробництва (встановлення монопольно високих цін);

• зовнішньоекономічні фактори (подорожчання цін на імпортовану сировину, що продукує

зростання собівартості продукції).

Види інфляції:

Інфляція попиту – це порушення рівноваги між попитом і пропозицією з боку попиту. Збільшення сукупного попиту відбувається за рахунок державних замовлень, попиту підприємців на засоби виробництва в умовах повної зайнятості й майже повної завантаженості виробничих потужностей, зростання купівельної спроможності населення внаслідок зростання заробітної плати. Усе це спричиняє утворення надлишку грошей порівняно з кількістю товарів, що і призводить до підвищення цін.

Інфляція пропозиціїхарактеризується зростання цін внаслідок підвищення витрат виробництва чи скорочення сукупної пропозиції. Збільшення витрат відбувається за рахунок зростання цін на сировину, енергоносії, підвищення заробітної плати, монопольних тенденцій в економіці та ін.

Стагфляція – це інфляція, що супроводжується стагнацією виробництва й одночасно зростанням рівня цін і безробіття.

Розділ 6. Капітал: процес виробництва і нагромадження. Витрати виробництва і прибуток.

Програмна анотація

Капітал як економічна категорія товарного виробництва. Перетворення грошей в капітал. Загальна формула руху капіталу. Первісне нагромадження капіталу. Наймана праця і заробітна плата. Витрати виробництва, їх сутність і види. Прибуток як економічна категорія і фактори, що його визначають. Кругооборот і оборот промислового капіталу. Фізичне і моральне зношування основного капіталу. Амортизація і відтворення основного капіталу.

Опорний конспект лекції

Капітал - це авансована вартість, яка будучи спрямована на придбання економічних ресурсів для організації економічної діяльності (засобів виробництва), приносить своєму власнику більшу вартість, тобто самозростає.

Умови функціонування капіталу:

1) високорозвинуте товарне виробництво;

2) наявність такої мотивації виробника, як особисте збагачення за рахунок одержання прибутку;

3) диференціація населення: зосередження у однієї частини значної кількості засобів виробництва і грошових засобів;

4) наявність юридично вільних людей, які позбавлені грошових засобів та засобів виробництва, що змушує їх найматися.

Перетворення грошей у капітал: гроші стають капіталом лише тоді, коли їх пускають в обіг для наживи, тобто для одержання грошової суми більшої ніж первісно вкладена.

Формула руху грошей як капіталу:

Г-Т-Г ,

де Г – це первісно авансована вартість в грошовій формі,

Г = Г + Г,

Г - це приріст грошей на первісною сумою.

Таким чином, первісно авансована вартість грошей не лише зберігається, а й примножується (тобто збільшує свою вартість на величину Г). Саме цей рух і перетворює гроші у капітал.

Спочатку капітал існував як торговельний і лихварський капітал(тобто тільки в сфері обігу). В сфері виробництва панували рабовласницькі і феодальні порядки. Поступово капітал формується і в сфері виробництва. Тобто поряд з грошовим капіталом виникає продуктивний капітал, що засвідчує становлення капіталістичного способу виробництва і первісного нагромадження капіталу.

Первісне нагромадження капіталу – це процес, який перетворює, з одного боку, засоби виробництва і засоби до життя в капітал, а з іншого боку - безпосередніх виробників в найманих робітників.

Суспільний поділ праці

Розвиток товарного виробництва

Первісне нагромадження капіталу

Утвердження капіталістичного способу виробництва

Рис. 6.1. Хронологічний процес становлення капіталістичного способу виробництва.

Конкретні форми існування капіталу:

• за джерелами формування: власний і залучений;

• за напрямами інвестування: речовий і людський;

• за сферами застосування: промисловий, торговельний і позичковий;

• за способом обороту та перенесення вартості: основний і оборотний;

• за значенням у створенні та перерозподілі доходу: реальний і фіктивний;

• за формами функціонування: індивідуальний, колективний і суспільний;

• за масштабами функціонування: національний і міжнародний;

• за роллю у створенні додаткової вартості: постійний і змінний.