Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
ZFK_-_182 / Політекономія / Опорний конспект лекцій.doc
Скачиваний:
62
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
937.47 Кб
Скачать

Розділ 13. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх регулювання державою.

Програмна анотація

Зайнятість: сутність, форми та ефективність. Безробіття, його види і наслідки. Ринок праці. Попит на робочу силу. Фактори попиту. Пропозиція робочої сили. Фактори пропозиції. Стан рівноваги ринку праці. Вартість робочої сили. Ціна праці. Заробітна плата: сутність та форми. Сутність і механізм державного регулювання зайнятості. Теорії зайнятості і безробіття.

Опорний конспект лекції

Зайнятість як економічна категорія – це сукупність економічних, соціальних і правових відносин з приводу забезпечення працездатного населення робочими місцями та створення умов для їх діяльності, пов’язаної із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка приносить їм дохід у грошовій і іншій формах.

Характеристики робочої сили:

  • Кількісні параметри: працездатне населення; економічно активне населення; кількість працюючих (зайнятих); кількість населення допрацездатного віку (потенційна робоча сила); вікова структура зайнятого населення; гендерна структура зайнятого населення.

  • Якісні параметри: стан фізичного розвитку (стан здоров’я); рівень освіти; рівень кваліфікації; здатність самовдосконалюватися в процесі розвитку (перекваліфіковуватись); здатність вдосконалювати предмети і засоби праці; інноваційна культура (здатність до сприйняття та продукування інновацій).

Структура працездатного населення:

  • економічно активне населення: працюючі (населення обох статей, яке протягом певного періоду забезпечує пропозицію робочої сили для виробництва товарів і послуг); безробітні (громадяни, які не працюють, але активно шукають роботу);

  • добровільно непрацюючі: працездатне населення, яке не бажає працювати і не шукає роботу за даних умов праці та рівня заробітної плати.

Рівень використання трудових ресурсів характеризується співвідношенням між кількістю працездатного населення (чи економічно активного населення) і кількістю зайнятих.

Основні характеристики зайнятості:

  • Повна зайнятість – передбачає забезпечення роботою усіх, хто здатен і бажає працювати (усього економічно активного населення). Повна зайнятість – це ситуація, коли трудові та інші виробничі ресурси використовуються повністю, економіка країни функціонує на межі своїх виробничих можливостей. Показник повноти зайнятості: відношення кількості зайнятих до загальної кількості працездатного населення.

  • Неповна зайнятість – стан, коли економіка не може забезпечити всіх бажаючих працювати роботою. При цьому певна кількість робочої сили (працездатного населення) вимушено залишається без роботи.

  • Раціональна зайнятість характеризує таку кількість зайнятих і їх структуру, що: забезпечують суспільно корисний характер праці; сприяють формуванню оптимальної структури виробництва. В умовах раціональної зайнятості робоча сила розподілена між секторами економіки у відповідності до існуючих потреб та з урахуванням перспектив технологічного розвитку; працівники вмотивовані до підвищення своїх професійно – кваліфікаційних здібностей.

  • Ефективна зайнятість – це інтегрований показник повноти та раціональності використання робочої сили. Це зайнятість, що задовольняє потребам суспільного виробництва за кількістю і якістю робочої сили і забезпечує найбільший обсяг виробництва.

  • Фактична зайнятість – існуюча в даний момент зайнятість, що характеризується водночас елементами ефективного і неефективного розподілу робочої сили.

Форми зайнятості:

  • Стандартна повна (традиційна) зайнятість характеризується роботою лише на одному підприємстві, у виробничому приміщенні роботодавця; стандартним навантаженням протягом дня, тижня, року.

  • Нетипові форми зайнятості характеризуються нестандартними умовами праці, ненормованістю робочого часу і є, по суті, прихованими формами безробіття. До них відноситься:

  • часткова зайнятість (регулярна зайнятість за наймом при скороченій тривалості робочого дня, неділі і т.д.);

  • тимчасова зайнятість (характеризується обмеженим терміном трудового договору);

  • випадкова зайнятість (характеризується нерегулярністю і різноманітністю трудової діяльності).

  • Самозайнятість, до якої належать: підприємці – організатори власного виробництва; працівники, що працюють не за наймом; співвласники колективних підприємств; господарі особистих підсобних господарств.

Безробіття — соціально-економічне явище, пов'я­зане з перевищенням пропозиції робочої сили відносно попиту на неї; стан незайнятості частини економіч­но активного населення. Безробітною вважається особа, яка досягла законодавчо встановленого віку, не працює за гро­шову винагороду і докладає активних зусиль її знайти.

Типи безробіття:

- Добровільне безробіття виникає внаслідок того, що робітники не хочуть працювати за пропоновану їм заробітну плату, але стали б до роботи, якби вона була вищою.

- Фрикційне безробіття зумовлене мобільністю робочої сили - рухом робочої сили через невідповідність рівня заро­бітної плати або умов праці вимогам робітників; територіальним переміщеннями населення; зміною виду діяльності і необхідністю певного часу для пошуку відповідного нового місця роботи.

- Структурне безробіття виникає як результат змін попиту на окремі професії внаслідок структурних зрушень в економіці.

Дані типи безробіття виникають внаслідок закономірних процесів, що відбуваються в економіці і формують оптимальний резерв робочої сили на рівні природного безробіття.

  • Циклічне(конюнктурне) безробіття пов'язане зі спадами ділової активності в умовах циклічних коливань. Воно виникає в ре­зультаті зниження попиту на працю внаслідок падіння сукупного попиту на продукцію і негнучкості ре­альної заробітної плати в бік її зниження.

  • Часткове безробіття, коли громадяни вимушені працювати неповний робочий день через відсутність роботи.

  • Приховане безробіття виявляється в існуванні нетипових форм зайнятості та перевищенні фактичної зайнятості над раціональною зайнятістю (понад потребу в робочій силі);

  • Технологічне безробіття, пов’язане з витісненням із виробництва живої праці та заміни її автоматичним обладнанням під впливом науково-технічного прогресу

Рівень фактичного безробіття визначається процентним відношен­ням числа офіційно зареєстрованих безробітних до чисель­ності економічно активного населення.

Рб = Б / Не.а. · 100 %

де Р6 — рівень фактичного безробіття; Б — чисельність безробітних; Не.а. — чисельність економічно активного населення.

Наслідки безробіття: недовиробництво ВВП; зростання державних витрат на утримання безробітних; зниження життєвого рівня громадян; втрата кваліфікації безробітними; погіршення стану здоров’я, морального і психологічного клімату; зростання соціальної напруги, злочинності, психічних захворювань та інших соціальних патологій.

Закон Оукена визначає вплив рівня безробіття на обсяги виробництва ВВП: в ситуації, коли фактичний рівень безробіття перевищує природний рівень на 1%, виробництво ВВП знижується на 2,5% від потенційно можливого обсягу ВВП, що досягається в умовах повної зайнятості.