Предмет політичної економії

Економічна наука має справу з фундаментальними проблемами життя суспільства – виробництвом матеріальних благ і послуг для задоволення різноманітних потреб. Об’єктом політичної економії є економічне життя суспільства, тобто його економіка як сукупність суспільних відносин, і як національне господарство.

На різних етапах розвитку людського суспільства в залежності від того на чому робився акцент в економіці змінювався і предмет вивчення політичної економії. Формування предмета політичної економії представники традиційних шкіл пов’язували з примноженням багатства, економічними законами, виробничими відносинами між людьми; сучасні західні економісти – з проблемами “рідкісності”, “обмеженості ресурсів та ефективності їх використання”, “альтернативності вибору”.

Предмет політичної економії: політична економія вивчає економічні відносини, які виникають між людьми в процесі функціонування суспільного виробництва, та закони розвитку економічних систем.

В економічній теорії виокремлюють:

• політичну економію (вивчення системи економічних відносин у взаємодії з розвитком продуктивних сил і об’єктивних економічних законів, які виникають між суб’єктами таких відносин у всіх сферах суспільного відтворення );

• економікс (економічна наука про використання обмежених економічних ресурсів або управління ними для максимального задоволення необмежених матеріальних потреб людей та суспільства загалом);

• макроекономіку (дослідження процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства в цілому);

• мікроекономіку (вивчення поведінки індивідуальних господарських суб’єктів в різних ринкових структурах).

Позитивна політична економія дає наукове тлумачення фактам, наявним процесам; аналізує відносини між суб’єктами господарювання об’єктивно, як вони існують в економіці; виявляє закономірності функціонування економічних систем. Позитивна політекономія відповідає на питання типу: чому економіка розвивається циклічно; які особливості сучасної ринкової економіки. На основі виявлення причинно-наслідкових зв’язків забезпечується можливість формування науково обґрунтованих прогнозів розвитку економіки. Основні аспекти позитивної політичної економії: узагальнення фактів, виявлення закономірностей, формування аналітичних прогнозів.

Нормативна політична економія на противагу позитивній політичній економії уособлює оціночні судження з приводу того, як має бути і що необхідно зробити, щоб досягти бажаного результату. Вона відповідає на питання: якою має бути економіка країни; яку конкретну політичну акцію слід рекомендувати; чи варто або чому не слід застосовувати певні важелі економічної політики; як ефективніше реалізувати намічені плани. Нормативна політична економія базується на закономірностях розвитку економіки, виявлених позитивною політичною економією і є теоретичною основою, науковим підґрунтям для здійснення економічної та соціальної політики держави.

Закони, принципи і категорії політичної економії

Економічні категорії – це абстрактні, логічні, теоретичні поняття, які в узагальненому вигляді виражають суттєві властивості економічних явищ і процесів. Наприклад: товар, власність, капітал, прибуток, ринок, попит та ін.

Особливості економічних категорій:

• відображають не природні властивості речей і предметів, а суспільні виробничі відносини як головний предмет політичної економії;

• мають об’єктивний характер через те, що вони відбивають об’єктивну дійсність і відносини, що існують поза нашою свідомістю;

• значна частина категорій політичної економії мають історичний характер. Це означає, що вони відповідають певним історичним умовам і відображають різні ступені економічного життя суспільства.

Економічні закони – відбивають найсуттєвіші, стійкі, постійно повторювані причинно-наслідкові взаємозв’язки і взаємозалежності економічних процесів і явищ. Закони виражають сутність економічних відносин.

Класифікація законів за часом дії:

- всезагальні (функціонують у всіх економічних системах: закон зростання потреб, закон зростання продуктивності та ін.);

- загальні (функціонують у кількох економічних системах, де існують для них відповідні економічні умови);

- специфічні (функціонують лише у межах однієї економічної системи);

- стадійні (функціонують на окремих стадіях даної економічної системи).

Форми використання економічних законів:

• Емпірична форма пізнання та використання економічних законів - несвідоме, інтуїтивне використання економічних законів у своїй практичній діяльності.

• Наукова форма пізнання та використання економічних законів - свідоме використання економічних законів на основі їх вивчення, пізнання механізму їх дії, з метою підвищення ефективності економічної діяльності.

Властивості економічних законів:

• існують об’єктивно, тобто не залежать від волі і свідомості людей;

• відбивають причинно-наслідкові зв’язки процесів, що постійно повторюються (в цьому зв’язку один процес є причиною, інший – наслідком);

• мають історичний характер.

Економічні принципи – теоретичні узагальнення, що містять певні допущення, усереднення, які відображають загальні тенденції розвитку економічної системи. Як і економічні закони, вони теж відображають взаємозв’язки економічних явищ, але менш стійкі і мають менш обов’язковий характер.