Товар і його властивості

Товар – це продукт праці (економічне благо), що задовольняє певні потреби і створений для обміну чи продажу на ринку.

Властивості товару:

• споживча вартість – властивість товару задовольняти певні потреби людини. Мати суспільну споживчу вартість означає бути визнаним суспільством, бути корисним для нього, а відтак купленим на ринку;

• вартість товару - це уречевлена в товарі суспільна праця виробника; визначається суспільно-необхідними затратами праці на виробництво даного товару; вимірюється кількістю часу на виробництво товару, що є нормою для даного суспільства. Грошовим проявом вартості є ціна;

• мінова вартість – зовнішня форма вартості товару, що проявляється в процесі обміну на ринку, визначаючи пропорцію (кількісне співвідношення) обміну одного товару на інший.

Двоїстий характер праці полягає в існуванні конкретної праці, що створює споживчу вартість і є функцією окремого виробника, і абстрактної праці як якісно однорідної, що являє собою специфічну суспільну форму праці, результатом якої є створення вартості.

Праця абстрактна – затрати фізичних та розумових здібностей людини, незалежно від конкретної форми їх здійснення. Абстрактна праця враховує не індивідуальні, а суспільно-необхідні затрати праці для виробництва товару, а тому є мірою вартості товару.

Праця конкретна – праця, що здійснюється у конкретній формі (праця вчителя, шахтаря, швачки тощо), яка створює споживчу вартість (відповідно, знання, вугілля, одяг та ін.) у формі економічних благ.

Альтернативні теорії вартості

• Трудова теорія вартості започаткована класиками політичної економії А.Смітом, Д.Рікардо і творчо розвинута К.Марксом. Згідно концепції А.Сміта єдиним джерелом і мірилом вартості товару є витрати праці на його виробництво. Виходячи з даного постулату продуктивною вважалась праця, яка створює чи примножує вартість товару. Д.Рікардо розмежував поняття «вартість» і «багатство»; «споживча вартість» і «мінова вартість». Досліджуючи проблему величини вартості товару він сформулював положення про те, що вартість товару прямо пропорційна кількості праці, затраченої на його виробництво, і обернено пропорційна продуктивності цієї праці. Стрижнем теорії вартості К.Маркса є вчення про додаткову вартість, принципи виробництва і розподілу якої є визначальними в поясненні механізму капіталістичної експлуатації.

• Теорія факторів виробництва (представники: Дж.Мілль, Дж.Р.Мак-Куллох, Р.Торренс) – вартість товару створює не лише жива праця, носієм якої є робітник, а й минула праця, що уречевлена в засобах виробництва. Таким чином, вартість визначається витратами усіх факторів виробництва. Дана теорія походить від теорії «трьох факторів» Ж.-Б.Сея, згідно якої джерелом вартості є праця, капітал і земля.

• Теорія цінності економічного блага (представники: Г. Госсен, В. Джевонс, К. Менгер, Л. Вальрас, В. Парето) – ототожнюють вартість товару з його цінністю, яка по суті є суб’єктивною категорією і визначається ступенем корисності для індивідуального споживача. За даною теорією, вартість-цінність економічного блага залежить від рідкісності економічного блага та ступеня інтенсивності потреб у ньому. Згідно закону спадної граничної корисності, економічне благо втрачає свою цінність в міру насичення ним.

• Неокласична теорія вартості (представники: А.Маршалл, П.Самуельсон, М.Туган-Барановський) – є синтезом двох теорій: трудової вартості і маржинальної теорії корисності. Автори доводять, що дані теорії не протистоять, а доповнюють одна одну. Виокремлюють два види вартості: нормальну і ринкову. Ринкова вартість формується тимчасово на ринку і визначається корисністю товару, а також попитом і пропозицією. Нормальна вартість формується в довгостроковому періоді і визначається витратами виробництва товару.

Закон вартості – закон, який виражає причинно-наслідковий сталий зв’язок між суспільно-необхідними затратами праці на виробництво товару і його вартістю. У відповідності до закону вартості, виробництво і еквівалентний обмін товарів здійснюється на основі вартостей товарів. Механізм дії даного закону реалізується через відхилення цін товарів від їх вартості.

Функції закону вартості:

• регулювання пропорцій суспільного виробництва здійснюється через перерозподіл виробничих ресурсів внаслідок диференціації прибутковості різних видів діяльності;

• стимулювання розвитку продуктивних сил, реалізується в прагненні окремих товаровиробників знижувати індивідуальну вартість товару і максимізувати прибуток;

• оздоровлення економіки. Через ринковий механізм конкуренції суспільство звільняється від неефективно функціонуючих виробництв, індивідуальна вартість яких вища за ринкову ціну товару. Втручання держави в економічні процеси через механізм дотацій і пільг перешкоджає виконанню даної функції закону вартості.