Загальна характеристика ринкових структур

При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників (продавців) і кількість споживачів (покупців), що беруть участь у процесі обміну товарів та послуг на їх еквівалент у формі грошей. Ця кількість виробників і споживачів є домінуючим чинником при визначенні структур ринку.

Ринкових структур багато але основними визнані чотири: чиста конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, монополія (див. табл. 7.1).

Чиста конкуренція – це економічне суперництво між суб’єктами економічних процесів, за якою жоден з них (компанія, підприємець, споживач, працівник та ін..) не може впливати на загальну ситуацію на ринку, або цей вплив є таким незначним, що ним можна знехтувати.

Таблиця 7.1

Характерні риси чотирьох основних ринкових структур

Параметр стану ринку	Модель ринку
	Чиста конкуренція	Монополістична конкуренція	Олігополія	Чиста монополія
Кількість фірм (продавців)	Дуже багато	Відносно багато	Декілька	Один
Умови входження і виходу з ринку	Дуже легкі, жодних перешкод немає	Відносно легкі, бар’єрів майже немає	Існують значні перешкоди	Входження на ринок (в галузь заблоковано)
Тип продукту	Стандартизований	Диференційований	Стандартизований або диференційований	Унікальний, немає близьких замінників
Незалежність суб’єктів ринку	Є	Є	Немає	Немає
Можливість контролю над цінами	Немає	Контроль у вузьких межах (індивідуального товару)	Обмежений взаємозалежністю; значний за таємної змови	Значний
Нецінова конкуренція	Відсутня	Значна, з акцентом на рекламу, торгові марки тощо	Здебільшого значна, зокрема, за диференціації продукту	Здебільшого реклама зв’язку з громадськими організаціями
Приклад	Сільське господарство	Роздрібна торгівля, виробництво одягу, взуття	Виробництво сталі, автомобілів, с/г знарядь, мобільний зв’язок	Місцеві підприємства ЖКГ

Модель чистої конкуренції характеризується наступними ознаками: наявність великої кількості продавців і покупців, однорідність продукції, що продається, вільний вхід на ринок і вихід з нього (відсутності будь-яких законодавчих, фінансових, технологічних обмежень та бар’єрів), незалежність суб’єктів ринку один від одного (при прийнятті рішень окремий суб’єкт своїми діями не може вплинути на рішення інших виробників), неможливість контролю над цінами. Кількість виробників настільки велика, що жоден з них своїми діями не може вплинути на ринкові ціни.

В теорії до недосконалих ринків, у міру спадання конкуренції, відносять наступні ринкові структури:

- монополістична конкуренція – це тип галузевого ринку, на якому існує достатньо багато продавців, які реалізують диференційований продукт, що дає їм змогу здійснювати певний контроль над продажною ціною товару; вхід на цей ринок не ускладнений такими бар’єрами, як при монополії чи олігополії, але й не настільки легкий, як при досконалій конкуренції;

-олігополія – це ринковий стан, що характеризується невеликою кількістю потужних фірм – виробників зі значними обсягами виробництва. Олігополія характеризується політикою «лідерства в цінах», що полягає у відмові від відкритої цінової конкуренції, коли фірми враховують інтереси усіх учасників олігополістичного ринку і орієнтуються на ціни підприємства-лідера. На олігополістичному ринку можуть бути представлені як однорідні продукти (сталь, вугілля, алюміній), так і диференційовані продукти (автомобілі, миючі засоби, електропобутові товари). Олігополістичний ринок відрізняється від досконало конкурентного ринку особливостями зміни цін. При досконалій конкуренції ціни постійно змінюються в залежності від коливань попиту та пропозиції. При олігополії ціни змінюються не так часто: через великі проміжки часу і значно. Характерною рисою олігополії є наявність бар’єрів при входженні у галузь;

- монополія – це ситуація, за якої на ринку існує лише один виробник товару (послуги), і не існує субститутів (замінників або нових промислових продуктів, які заміняють існуючий). Абсолютно монополізований ринок характеризується наступними ознаками: галузь представлена однією фірмою; товар унікальний через те, що не існує близьких замінників; виробник торгує тільки своїм товаром; виробник диктує ціну через новий контроль над ринком; входження в галузь повністю заблоковано.

Монопсонія - це тип ринкової структури, коли на ринку існує один покупець.

Двостороння (білатеральна) монополія характеризується наявністю на ринку одного виробника та одного споживача.

Види монополій:

- закрита монополія – це галузь, захищена від конкуренції за допомогою юридичних обмежень (патентний захист, авторські права);

- природна монополія – це галузь, у якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує один ринок у цілому. За умови розподілу виробництва між двома або більшою кількістю фірм, відбувається зростання середніх затрат виробництва, що робить їх неефективними;

- відкрита монополія – це економічне явище, при якому фірма на деякий період стає єдиним постачальником деякого продукту, не володіючи при цьому ніяким соціальним захистом від конкуренції, як це має місце у випадку закритої або природної монополії.

Ринок з потенційною конкуренцією – це олігополістичний ринок чи ринок відкритої монополії, на якому вхід та вихід фірм не вимагає затрат. Потенційна конкуренція на ринку означає, що він підлягає вступу інших фірм-конкурентів. Таким чином, на ринках з потенційною конкуренцією лише вірогідність вступу конкурентів буде змушувати фірму-монополіста діяти, як на ринку досконалої конкуренції для того, щоб попередити входження інших фірм.