Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Соціальна педагогіка (підручник)

.pdf
Скачиваний:
467
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

2.Добирати оптимальний діагностичний інструментарій.

3.Розробляти програму психолого-педагогічного діагностування як окремої особистості, так і мікрогруп.

4.Аналізувати та узагальнювати результати діагностичної роботи.

5.Використовувати результати діагностування в проектах професійної діяльності.

Попереджувально-профілактична функція має на меті, на-

самперед, виявлення, запобігання та обмеження асоціальних явищ, причин соціальної дезадаптації серед різних соціальних груп та окремих осіб, забезпечення умов для формування соціально позитивної спрямованості особистості.

Спеціаліст повинен знати:

1.Причини та форми прояву девіантної поведінки підлітків та молоді.

2.Зміст та форми соціально-профілактичної роботи.

3.Способи та прийоми навіювання й переконання.

4.Наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров’я та життєдіяльність особистості.

5.Основи здорового типу життя.

Спеціаліст повинен уміти:

1.Володіти психо-корекційними прийомами впливу на особистість.

2.Організовувати індивідуальні, групові, масові форми профілактичної роботи.

3.Організовувати соціально-позитивну діяльність підлітків та молоді через участь у різноманітних позанавчальних закладах, клубах, секціях, гуртках тощо.

4.Пропагувати здоровий спосіб життя.

5.Виявляти групи ризику серед підлітків та молоді.

6.Володіти способами та формами профілактичної роботи з різни-

ми соціальними групами.

Корекційно-реабілітаційна функція полягає в роботі по зміні та вдосконаленню особистісних якостей клієнта, особливостей життєдіяльності та створенні умов для розвитку потенційних можливостей осіб з функціональними обмеженнями, активне залучення їх до участі в суспільному житті.

31

Соціальна педагогіка

Спеціаліст повинен знати:

1.Теоретичні засади соціальної реабілітації.

2.Специфіку корекційно-реабілітаційної роботи з різними соціальними групами.

3.Види та рівні корекційно-реабілітаційної роботи.

4.Вимоги до фахівця, що займається соціальною реабілітацією.

Спеціаліст повинен уміти:

1.Надавати допомогу особам, що потребують соціальної реабілітації та адаптації.

2.Здійснювати корекційно-реабілітаційну роботу з різними соціальними групами.

3.Прогнозувати та планувати життєвий шлях об'єкта соціальної реабілітації.

4.Налагоджувати зв'язки з усіма можливими суб'єктами корекційно-реабілітаційної допомоги. Соціально-терапевтична функція спрямована на вчасне подо-

лання кризових ситуацій та проблем клієнта на основі самоусвідомлення особистістю ставлення до себе, оточуючих та навколишнього середовища.

Спеціаліст повинен знати:

1.Теоретичні засади психолого-педагогічної терапії.

2.Проблематику соціально-терапевтичної роботи.

3.Особливості соціально-терапевтичної роботи.

4.Права і обов'язки фахівця з психолого-педагогічної терапії.

5.Рівні та форми соціально-терапевтичної допомоги.

6.Особливості надання соціально-терапевтичної допомоги різним групам клієнтів.

Спеціаліст повинен уміти:

1.Здійснювати домедичну соціально-терапевтичну допомогу.

2.Доцільно застосовувати різноманітні форми психологопедагогічної терапії.

3.Проводити консультативну соціально-терапевтичну допомогу.

4.Проводити як індивідуально, так і групові терапевтичні зустрічі.

5.Залучати працівників різних соціальних інституцій до надання допомоги особистості.

6.Надавати як очну, так і дистанційну психолого-педагогічну допомогу (робота на “Телефоні довіри”).

32

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Визначити базові функції соціального педагога для забезпечення різних напрямків соціально-педагогічної діяльності.

2.Здійснити порівняльний аналіз різних підходів до класифікації функцій діяльності соціального педагога.

Література

1.Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009.

2.Соціальна педагогіка: Підручник / За ред. проф. А. Й. Капської – К.: Центр навчальної літератури, 2003.

3.Соціальна педагогіка. Мала енциклопедія / За ред. І. Д. Звєрєвої.

– К.: Центр учбової літератури, 2008.

4.Соціальна робота в Україні: Навч. посіб. / І. Д. Звєрєва, О. В. Безпалько, С. Я. Харченко та ін.; За заг. ред. І. Д. Звєрєвої, Г. М. Лактіонової. – К.: Центр навчальної літератури, 2004.

5.Сидоров В. Н. Профессиональная деятельность социального работника: ролевой подход. – В.: Глобус-пресс, 2006.

§5. Організаційні моделі соціальної освіти

взарубіжних країнах

Вумовах інтеграційних процесів, що відбуваються сьогодні в світі, вітчизняні дослідники все частіше розглядають організаційну модель освіти як відкриту динамічну систему, що зумовлює необхідність вивчення не лише вітчизняного досвіду підготовки спеціалістів, але й досвіду світових освітніх систем і допомагає визначати нові підходи як стратегічні напрямки розвитку професійної освіти

вУкраїні.

Порівняно невеликий досвід нашої держави у сфері організації та надання соціальної допомоги високого рівня тим категоріям населення, які її потребують, а також зростаючий взаємозв’язок та взаємозалежність між світовими державами, інтернаціоналізація економіки, культури і науки, загострення глобальних проблем, вирішення яких неможливе без виходу за національні рамки, обумовлює першочергову можливість вивчення передового світового досвіду в різних сферах суспільного життя, в тому числі і в галузі соціальної роботи. Це дозволить використати ефективні, перевірені часом, технології соціальної роботи, наблизить їх до формування

33

Соціальна педагогіка

єдиних світових стандартів надання соціальної допомоги, реалізації спільних проектів і програм. Але, водночас, йдучи у розвитку соціальної роботи за країнами, які вже подолали багаторічний шлях в цій сфері, Україна не повинна просто копіювати їх моделі, проте світовий досвід повинен стати одним із найважливіших джерел росту і розвитку соціальної сфери в нашій країні. Подальше удосконалення соціально-педагогічної роботи в Україні можливе за рахунок конструктивного злиття вітчизняного досвіду і світової практики на шляху втілення інноваційних ідей з врахуванням місцевих особливостей.

Увсьому світі система соціальної освіти вимагає змін і потребує удосконалення. Фахівців для соціальної сфери потрібно готувати таким чином, щоб вони були здатні усунути негативні соціальні прояви у суспільстві. А це можливо лише у таких навчальних закладах, які тримають руку на пульсі сучасних тенденцій розвитку соціальної сфери.

Упідготовці соціальних працівників і соціальних педагогів у різних країнах існує багато відмінностей: за кількістю навчальних закладів, кількістю студентів на кожного викладача, термінами навчання, навчальними програмами та професорсько-викладацьким складом. Але існує і багато спільних рис: ідеали, відданість своїй справі, професійна етика, служіння людям тощо.

Скандинавські країни відомі у світі добре розвинутою системою соціального захисту населення, в основі якої лежить розвинута система професійної підготовки соціальних працівників. Це можна проілюструвати на прикладі Швеції, країни з класичною європейською системою соціальної роботи. Логіку підготовки соціальних працівників у Швеції можна розглянути на прикладі Ґетеборзького університету. Навчання соціальних працівників триває три з половиною роки. Перший рік починається з викладання суспільних дисциплін. Студенти розширюють своє розуміння суті та значущості, взаємовпливів та взаємозалежностей таких соціальних систем, як індивід – суспільство, визначають свою громадянську позицію. Одним із основних предметів, що викладається в рамках суспільних дисциплін, є психологія. Наступний блок пов’язаний з вивченням структури суспільства, економіки, соціальної політики, соціології тощо. Далі вивчаються правові аспекти соціальної роботи, політична система держави, її будова. Особливе місце займає підготовка до вирішення проблем теорії та методології соціальної роботи. Після

34

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

першого року навчання студенти проходять навчальну практику в соціальних агенціях як помічники соціальних працівників, що триває п’ять місяців. Практикою керує наставник – професійний соціальний працівник, що має вищу освіту, спеціальну педагогічну підготовку і практичний досвід соціальної роботи. Він керує 5-10 студентами протягом всього періоду практики. Після екзаменаційної перевірки результатів практики наставник дає характеристику кожному студенту, і, якщо вона задовільна, студент повертається до навчання в університет. На другому році навчання, протягом 4-го та 5-го семестрів, студенти поглиблено вивчають соціальнопсихологічні аспекти професії. Загалом навчальну діяльність можна поділити на два етапи. Перший торкається соціально-психологічних аспектів роботи з індивідом, сім’єю, соціальною групою. Другий етап підготовки концентрується на структурних проблемах, пов’язаних із життєвими ситуаціями: житлом, суспільною діяльністю, особистими проблемами тощо. Під час навчання широко застосовуються симуляційні методи для закріплення теоретичних знань у вигляді вправ та ігор, де студенти виступають та в ролі соціального працівника, то в ролі клієнта, і програються можливі варіанти їх взаємодії. В кінці 5-го семестру, коли пройдено всі основні базові курси, студент має визначитися зі спеціалізацією своєї майбутньої професійної діяльності.

Ґетеборзький університет надає такі спеціалізації:

-робота з людьми з девіантною поведінкою;

-робота соціального працівника в школі;

-робота соціального працівника в пенітенціарній системі;

-робота соціального працівника в закладах охорони здоров’я;

-робота соціального працівника з емігрантами;

-робота соціального працівника на підприємстві;

-наукова діяльність у сфері соціальної роботи.

Після того, як студенти проходять спеціалізацію і екзаменаційна

комісія дає позитивну оцінку їхнім результатам, студенти скеровуються на другу навчальну практику тривалістю шість місяців, яка включає діяльність студента виключно за своєю спеціалізацією. Після проходження практики студент має написати дипломний проект за своєю спеціалізацією та захистити його, після чого йому видається диплом бакалавра соціальної роботи. Варто зауважити, що більшість навчальних закладів Швеції, підтримують тісний контакт зі школами та центрами соціальної роботи в зарубіжних країнах, а

35

Соціальна педагогіка

також з міжнародними організаціями. З метою підвищення рівня підготовки майбутніх спеціалістів для соціальної сфери у Швеції розроблена і ефективно функціонує програма обміну, яка передбачає можливість проходження студентами практики і стажування в інших країнах, зокрема у Великій Британії та Німеччині.

На сучасному етапі підготовка соціальних працівників у Німеччині триває 4 роки і здійснюється у Вищих соціальних Школах, що діють при університетах та в коледжах. Університети і коледжі в Німеччині мають високу міру конституційно гарантованої незалежності. В рамках соціальної структури вони автономно вирішують усі академічні проблеми: навчальні програми, іспити, навчальні плани, набір студентів. Навчальні плани та програми різняться в різних школах. Не існує жодного зовнішнього контролю, координації або акредитації на державному рівні, за винятком таких професійних об’єднань, як Асоціація деканів шкіл соціальної роботи. Абітурієнти, зазвичай, надають перевагу навчанню у коледжі. Це зумовлено такими причинами: практико-орієнтований підхід, більш короткий, порівнянно з університетом, термін навчання, більша свобода у виборі навчальних курсів, менша кількість випускних іспитів. Навчання в коледжах має комплексний характер. Воно втілює ідею практичної спрямованості, передбачає розширення науково-методичної бази за рахунок міжнародних зв’язків, оволодіння сучасними технологіями соціальної роботи та творчий підхід.

У школах соціальної роботи здебільшого пропонується три різних типи навчальних програм:

-соціальна робота, орієнтована на традиційні напрямки соціальної політики в державних і громадських організаціях;

-соціальна педагогіка, спрямована на роботу з молоддю в громаді, навчальних та позашкільних освітньо-виховних закладах;

-“Sozial wesen” – навчальна програма, що об’єднує елементи як соціальної роботи, так і соціальної педагогіки (Баварія, Бремен, Гамбург, Шлезвиг-Гольштейн, Берлін, Саарланді, Нижня Саксонія).

Школи інших земель (Північний Рейн-Вестфалія, Рейнланд-

Пфальц, Гессен, Баден-Вюртенберг), пропонують окремі курси із соціальної роботи та соціальної педагогіки. І хоча у Німеччині запроваджено розмежування між соціальною роботою та соціальною педагогікою останнім часом в країні прослідковується тенденція до стирання меж між соціальною педагогікою та соціальною роботою.

36

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

У наукових працях німецьких науковців, все частіше звучить думка про спільність, спорідненість та інтеграцію цих сфер соціальної діяльності.

На основі аналізу елементів різних навчальних програм з підготовки соціальних працівників у вищих навчальних закладах Німеччини, можна виокремити елементи, що є майже в кожній навчальній програмі:

-соціальна робота і соціальна педагогіка: історія, теорія, організація, соціальні інститути, методи роботи;

-соціальні науки: соціологія, соціальна політика, політичні науки, економіка, статистики, емпіричні соціальні дослідження;

-психологія/педагогіка: прогресивна психологія, терапевтичні методи, теорія і практика освіти, теорії соціалізації;

-здоров’я: надання медичної допомоги, медичне обстеження, патронаж;

-юридичне і суспільне управління: законодавство у справах сім’ї, молоді, соціального забезпечення, соціальних гарантій у сфері зайнятості та самоврядування;

-музика, драматургія, спорт, образотворче мистецтво, кінематографія, робота із засобами масової інформації.

Багато навчальних програм включають курси з іноземних мов,

таких, як англійська, іспанська, французька. Школи з орієнтацією на роботу з іммігрантами пропонують курси мов іммігрантів.

Навчальні курси традиційно досить жорстко структуровані. Вони включають важливі академічні дисципліни і переважно структуровані відповідно до них. Це створює проблему інтеграції знань і навичок (умінь) у різноманітних академічних дисциплінах. Багато шкіл змінили свої навчальні програми, відмовившись від орієнтації на академічні дисципліни, спрямувавши свою увагу на соціальні проблеми клієнтів та практичні сфери соціальної роботи, пропонуючи різноманітні спеціалізації.

Професійна практика відіграє важливу роль в освіті соціальних працівників в Німеччині. Практична підготовка організована відповідно до двох моделей: “однофазова” і “двофазова”. “Однофазова” модель інтегрує два шестимісячних періоди практики у професійній галузі в академічну навчальну програму; студенти проходять останні іспити в школах після чотирьох років навчання й одержують державний сертифікат після закінчення. Цей тип навчання пропонується школами в Баварії, Баден-Вюртенберзі, Саарланді та Гессені.

37

Соціальна педагогіка

“Двофазова” модель, запропонована всіма іншими школами, потребує щорічно оплачуваного скерування на роботу в професійній сфері після завершення трьох років академічної підготовки в школах. За цією моделлю студенти одержують державний сертифікат про вищу освіту лише після успішного завершення річної практики в певній сфері соціальної роботи. Студенти працюють за скеруванням на роботу в певній установі під контролем і спостереженням соціального працівника, який працює в цій організації.

Після закінчення навчальної програми в соціальній роботі і соціальній педагогіці студентам присуджується академічний ступінь соціального працівника або соціального педагога. Після завершення своєї роботи у професійній галузі – в однофазовій моделі одночасно, у двофазовій – після закінчення навчання студенти одержують державний сертифікат соціального працівника або соціального педагога. У землях зі спільною програмою “Sozial wesen” (Баварія, Бремен, Гамбург, Шлезвиг-Гольштейн, Берлін, Саарланді, Нижня Саксонія) студенти одержують тільки ступінь соціального педагога і відповідний державний сертифікат. Отже, підготовка соціальних працівників у Німеччині спирається на міцну науково-методичну базу соціальної роботи з використанням усіх сучасних досягнень як у теоретичній, так і в практичній сферах. Для роботи з молоддю в соціально-виховних установах в Німеччині надається перевага підготовці соціальних педагогів, оскільки саме вони не лише надають соціальну допомогу, але й здійснюють постійний цілеспрямований вплив на соціалізацію молоді, що є важливою передумовою інтеграції молодого покоління в соціумі.

На відміну від Швеції та Німеччини, у Великобританії основна увага приділяється не стільки теоретичній підготовці майбутніх соціальних працівників, скільки формуванню практичних вмінь і навичок соціальної роботи, а також особистісному розвитку та професійній етиці.

Особливістю університетської освіти соціальних працівників у Великобританії є багатоступеневий характер. Найбільш поширеними є три рівні університетської підготовки:

-диплом спеціаліста із соціальної роботи;

-диплом бакалавра;

-диплом магістра.

Мінімальний термін навчання в університеті становить два роки,

при чому більшість навчального часу відводиться на практику. Далі

38

Розділ 1. Соціально-педагогічна діяльність на сучасному етапі розвитку

студент за бажанням, протягом ще двох років може продовжити навчання для здобуття ступеня бакалавра, а потім ще протягом одного року – магістра соціальної роботи.

Розглядаючи професійну підготовку соціальних працівників в університетах Великобританії, варто зазначити, що значна частина навчального навантаження (40–50%) відводиться для організації практики безпосередньо на робочому місці. Так, заняття в Манчестерському університеті становлять для студентів денної форми навчання два дні на тиждень, а для студентів, які поєднують роботу з навчанням – один день на тиждень. Тим самим англійські фахівці стверджують, що навчання на робочому місці дає можливість студентам не тільки опанувати конкретні уміння, а й пов’язати теорію

зпрактикою. Очевидним при цьому стає той факт, що успіх підготовки майбутнього спеціаліста залежить від створення належної бази для проходження практики. Для цього в соціальних агенціях Великої Британії створюються умови, за яких студенти мають можливість з достатнім рівнем самостійності виконувати конкретні практичні завдання.

Найважливішою фігурою у процесі підготовки майбутнього соціального працівника є педагог-наставник (тьютер). Зазвичай, він навчає 1-3 студентів. До компетенції тьютора входить керівництво практикою підопічних: визначення загального об’сягу роботи, що необхідно виконати студенту під час практики, щодня ставить проблемні практичні завдання, надання необхідної допомоги в процесі виконання завдань та здійснення загального контролю за діяльністю студента.

За підсумками проходження практики педагог-наставник складає індивідуальну характеристику на студента. Характеристика повинна відображати ділові та особистісні якості майбутнього фахівця

зсоціальної роботи, його ставлення до роботи, поводження в суперечливих ситуаціях тощо.

На сучасному етапі підготовку соціальних працівників у США здійснюють коледжі та школи соціальної роботи, що діють при університетах. У вищій освіті США діє 3-рівнева шкала професійної кваліфікації соціальних працівників.

Ступінь бакалавра – перший професійний ступінь. Він надається після чотирьох років навчання у коледжі або школі соціальної роботи. Мета навчання на рівні бакалаврату – підготувати студента для переходу на наступний рівень оволодіння професією. Бакалаври со-

39

Соціальна педагогіка

ціальної роботи після завершення основної підготовки можуть розпочати свою професійну діяльність як соціальні працівники загальної спеціальності або продовжити навчання в магістратурі. Ступінь магістра присвоюється через два роки навчання в спеціалізованій школі соціальної роботи. Перший рік присвячується поглибленому вивченню теорії і практики соціальної роботи. Поглиблено здійснюється вивчення спеціалізованих предметів – соціальної політики, соціальної економіки, соціального права, соціальної психології, геронтології, методів соціальної роботи. Другий рік використовується для спеціалізації і вдосконалення рівня професійної підготовки на практиці. Після закінчення магістратури спеціаліст отримує загальну спеціалізацію, є фахівцем в одному із напрямків чи у певній сфері соціальної роботи. Крім того, студент може обрати спеціалізацію у будь-якій із сфер діяльності соціальної роботи: робота з людьми похилого віку, робота у центрах здоров’я, сімейних службах, соціальних службах на підприємствах, робота з дітьми, робота з людьми, що мають психічні або фізичні вади, робота із засудженими тощо. Магістри також можуть набути кваліфікацію незалежного практика, яка дозволяє займатися приватною діяльністю, працювати на керівних посадах, здійснювати керівництво соціальними програмами, консультувати та викладати; для цього крім диплому магістра треба мати успішний досвід практичної діяльності в галузі соціальної роботи, рекомендації кваліфікованих спеціалістів та скласти письмовий іспит, який проводиться під наглядом Національної Асоціації соціальних працівників Америки.

Для здобуття докторського ступіню треба два роки підготовки після ступеню магістра. Основна увага в докторських програмах приділяється міждисциплінарним зв’язкам та підходам до засвоєння знань, якісному та кількісному підходах в оцінці знань, спеціалізаціям у різних сферах соціальної роботи. При навчанні в докторантурі в США роблять наголос, з одного боку, на міждисциплінарних зв’язках та підходах до засвоєння знань, а з іншої – на спеціалізації у відповідній сфері соціальної роботи. Існує три шляхи отримання диплома доктора соціальної роботи:

1.Як викладача з індивідуальної соціальної роботи, інноватора, дослідника та адміністратора соціальних служб, який бажає працювати у системі розробки та реалізації соціальних програм.

2.Підготовка до кар’єри дослідника у сфері соціальної роботи та викладача вищого навчального закладу.

40

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.