Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Соціальна педагогіка (підручник)

.pdf
Скачиваний:
467
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Індивідуалізація і диференціація передбачає залучення дітей до оздоровчо–виховного процесу з урахуванням їх індивідуальних та психофізіологічних особливостей.

Зміст діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку базується на їх напрямках. Серед них основними є: соціальнопедагогічна, рекреаційно-оздоровча, освітньо-розвиваюча діяльність.

Соціально-педагогічна діяльність дитячого закладу оздоровлення та відпочинку може бути представлена в двох аспектах

– “широкому” і “вузькому”. У широкому аспекті така діяльність спрямована на соціалізацію особистості дитини, засвоєння нею особистого соціального досвіду; у вузькому, – це спеціальний напрямок роботи закладу, який пов’язаний із наданням дітям кваліфікованої психолого-педагогічної допомоги і підтримки в соціальній адаптації й інтеграції, створенням умов для їх творчого розвитку і саморозвитку.

Цей напрямок діяльності закладу є підставою для того, щоб будьяку оздоровчу і виховну роботу вважати соціально-педагогічною. Але тільки підставою. Для того, щоб оздоровчо-виховний процес став соціально-педагогічною діяльністю, роботу закладу потрібно будувати на основі гуманістичного підходу.

Самоцінністю є лише дитина. Вона стає в центрі уваги всієї діяльності. Відповідно, не дитина – для педагогів, закладу, а педагоги, заклад – для дитини. Дитина обирає вид діяльності, а педагог допомагає їй, починаючи взаємодію зі спільного вироблення мети майбутньої діяльності.

Специфіка роботи закладу і тимчасового дитячого колективу впливає на використання дітьми нових умов для їх самоствердження. Розвивається здібність дітей до вибору позиції, ціннісноорієнтаційної діяльності. Отже, основна концептуальна ідея діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку – самовизначення дитини в ситуації вибору.

Варто відмовитися від поглядів на заклад тільки як на систему оздоровлення дітей. Необхідно бачити у ньому унікальну систему духовного і фізичного саморозвитку дитини, поле для прояву її активності, взаємозв’язок з іншими соціальними інституціями (сім’єю, школою, організаціями тощо).

Протягом декількох днів діти звикають один до одного, знайомляться із середовищем, набувають впевненості. У багатьох дітей

161

Соціальна педагогіка

відбувається зміна позицій, своєрідне руйнування колишнього стереотипу поведінки, зазвичай, негативної. Це зумовлено тим, що нові умови, специфіка життя закладу сприяє тому, що людина дивиться на себе більш критично, і самооцінка стає більш адекватною.

Важливе значення у змісті дитячих оздоровчих закладів має рекреаційно-оздоровча діяльність. Вона базується на двох основних складових: оздоровлення і відпочинок. Перебуваючи в дитячому оздоровчому закладі, дитина знаходиться в середовищі, яке дозволяє зняти напругу та забути про шкільні проблеми. Атмосфера закладу, його спрямованість дає можливість поновити фізичні та психологічні сили, зміцнити юний організм.

Концепція діяльності дитячих оздоровчих закладів має базуватися на єдності оздоровчо-виховного процесу, який забезпечують всі працівники закладу. Кожен захід, який проводять соціальні педагоги, повинен мати оздоровчий характер і педагогічну спрямованість.

Освітньо-розвиваюча діяльність закладу здійснюється в активних формах пізнавальної діяльності, різноманітних самостійних та достатньо складних видах робіт, матеріалізації результатів праці, діалозі. Вона забезпечує можливість дітей займатися улюбленими справами.

Творчому розвитку вихованців закладу, розширенню їх здібностей, діапазону інтересів, гуманізації думок, почуттів, вчинків, фізичному і духовному оздоровленню сприяє дозвіллєва діяльність. У дитячих оздоровчих закладах вона спрямовується на надання можливостей дитині брати участь у різноманітних її видах: творчість, яка забезпечує найвищий рівень дозвіллєвої діяльності; відпочинок, що знімає напругу; розваги, які забезпечують зміну настроїв, мають компенсаційний характер; самоосвіта, що сприяє залученню до цінностей культури; свята, які поєднують розваги і відпочинок, дозволяючи відчути емоційний підйом.

Насиченість протягом усього періоду зміни і кожного дня різноплановою цікавою діяльністю роблять заклад дуже привабливим для дітей, які завдяки своєму віку прагнуть “спробувати все і встигнути всюди”. У дитячому оздоровчому закладі діяльність будується за допомогою соціально-структурованого соціального середовища. Це дозволяє протягом невеликого проміжку часу здійснити досить масштабну корекційну роботу.

162

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

Усю діяльність у закладі пронизує спілкування. Недооцінка важливості спілкування в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку взагалі, і зокрема в загоні, призводить до того, що стосунки між учасниками оздоровчо-виховного процесу складаються значною мірою стихійно. У результаті використовуються далеко не всі потенційні можливості спільної діяльності дітей. Тому, організовуючи різноманітну діяльність учасників змін в закладі, соціальному педагогу необхідно бачити і використовувати всі можливості для спілкування учнів.

Не тільки різноманітний зміст, але й різні форми роботи (масові, групові й індивідуальні) визначають діяльність дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

До масових форм належать свята, урочистості, ярмарки, фестивалі, акції, форуми та інші заходи, в яких є задіяними всі учасники оздоровчо-виховного процесу закладу. Саме в масових заходах вдається створити неповторну емоційну атмосферу радості, співпереживання, азарту, єднання. Відмова від таких заходів обмежує можливість вибору дитиною того виду діяльності і тієї форми, які для неї найбільш прийнятні.

Важливого значення в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку набувають групові форми. Серед них: групові заняття, мінілекції, відеозаняття, диспути тощо. Вони дозволяють учасникам закладу займатися обраною справою собі на радість і з максимальною користю для себе.

Особливого значення для дитячих оздоровчих закладів мають індивідуальні форми: консультації, бесіди тощо. Проте вкрай важливим є баланс між всіма видами форм роботи.

Система організаційних і дидактичних заходів, спрямованих на реалізацію змісту відповідно до сучасних вимог та досягнення певного результату, утворюють процес оздоровлення та відпочинку. Він організовується з урахуванням кадрового потенціалу, матеріальнотехнічної і програмно-методичної бази дитячого закладу оздоровлення та відпочинку.

Успішність здійснення процесу оздоровлення та відпочинку в закладі залежить від уміння керівництва і педагогів правильно визначити його етапи і відповідно до цього обрати адекватні цілі і засоби педагогічної діяльності.

У практиці діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку умовно можна назвати чотири етапи розвитку цього процесу:

163

Соціальна педагогіка

I етап – проектування; II етап – становлення; III етап – стабільне функціонування; IV етап – завершення функціонування.

I етап – це час пропедевтичної підготовки закладу й організаційний період зміни. Триває 3–5 днів. На цьому етапі переважає діяльність з вивчення інтересів, потреб та інших особистісних характеристик учасників зміни, проектування бажаного образу закладу (зміни), визначення перспектив діяльності дорослого і дитячого співтовариства в період проведення зміни.

На II етапі, який триває приблизно першу частину основного періоду зміни, особлива увага приділяється зміцненню міжособистісних відносин, напрацюванню традицій тощо.

На III етапі – друга частина основного періоду – активно розвиваються реальні співуправлінські справи. Діяльність в закладі починає відповідати проектному задуму її творців. У цей час з’являється “обличчя” кожного загону і закладу загалом.

Для IV етапу, що відповідає заключному періодові, характерна тенденція “доброго сліду” закладу в житті дітей (а також і дорослих). Водночас за об’єктивними обставинами діяльність завершується.

Якість розв’язання завдань, які постають перед дитячим оздоровчим закладом, залежить від всіх учасників процесу оздоровлення та відпочинку дітей, до яких належать діти, їхні батьки (опікуни, піклувальники, прийомні батьки, батьки-вихователі) та працівники дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Це зумовлено тим, що по-перше, всі вони беруть участь у створенні, управлінні та розвитку процесом, мають суб’єктні повноваження

ібезпосередньо впливають на його функціонування. По-друге, зміст

ідоцільність усієї діяльності закладу спрямовані на необхідність реалізації потреб кожного учасника зміни і всього співтовариства.

Особливу роль у побудові, функціонуванні і розвитку процесу оздоровлення та відпочинку відіграє керівництво – директор закладу. Існує прямий зв’язок між позицією директора і моделлю діяльності колективу закладу. Так, якщо директор займає активну життєву та педагогічну позицію, то і педагоги закладу, і діти відрізняються активністю й самостійністю.

Найбільш значущою і важливою складовою частиною процесу оздоровлення та відпочинку є діти – вихованці закладів. Саме від їх індивідуальних, психолого-педагогічних особливостей залежить своєрідність оздоровчо-виховного процесу. Вікова структура, статеве співвідношення, діапазон інтересів, соціальний статус, наявність

164

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

досвіду життя в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку – усе це і багато іншого повинно враховуватися педагогами при виборі оптимального варіанту побудови оздоровчо-виховного процесу в закладі.

Домінуючими мотивами участі дітей у діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку є (подається за значущістю для дітей від найбільш бажаного): задоволення бажань та інтересів; стосунки з друзями, спілкування; творча робота, яка дає можливість проявити себе і вимагає самостійного виконання; перевірка знань, вмінь; робота, яка допомагає обрати майбутню професію; бажання з інтересом провести вільний час.

Важливою складовою процесу оздоровлення та відпочинку в закладі є педагоги (соціальні педагоги), які працюють вихователями загонів, керівниками гуртків, психологами тощо. Специфіка діяльності соціального педагога вимагає чіткого розподілу сил, визначення функцій, організації взаємодії із широким соціальним середовищем.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку в межах покладених на них обов’язків несуть персональну відповідальність за безпеку життя і здоров’я дітей, що оздоровлюються та відпочивають в такому закладі. Вони мають право на:

-внесення пропозицій щодо поліпшення оздоровчо-виховного процесу, процесу відпочинку, подання на розгляд керівництву та педагогічної ради пропозицій про моральне та матеріальне заохочення дітей, застосування стягнень до тих, хто порушує правила внутрішнього розпорядку закладу;

-вибір форм підвищення кваліфікації, необхідної для продовження трудової діяльності у такому закладі;

-участь у роботі методичних об'єднань, нарад, зборів, інших органів самоврядування дитячого оздоровчого закладу, у заходах, пов'язаних з організацією оздоровчо-виховної роботи;

-вибір форм, методів, засобів роботи з дітьми тощо.

Працівники дитячого закладу оздоровлення та відпочинку зобов’язані: дотримуватися вимог статуту (положення) дитячого закладу оздоровлення та відпочинку, виконувати правила внутрішнього розпорядку та посадові обов’язки; берегти життя та здоров’я дітей, захищати їх інтереси, пропагувати здоровий спосіб життя; виконувати накази і розпорядження керівника закладу.

165

Соціальна педагогіка

Певний вплив на процес оздоровлення та відпочинку дітей у закладах мають батьки. Цей вплив не є прямим, він здійснюється опосередковано, переважно, через дітей, які відпочивають. Приїжджаючи провідати своїх дітей, батьки зосереджують увагу на питаннях організації харчування, дозвілля, міжособистісних стосунках. Колективу закладу варто звертати увагу на реальні пропозиції батьків щодо удосконалення роботи, які, зазвичай, стосуються організаційного, матеріально-технічного і змістовного аспектів діяльності закладів.

Однією із важливих умов, що забезпечує успішне розв’язання завдань оздоровчо-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах, є правильна організація режиму дня, що передбачає раціональний поділ протягом доби видів діяльності дітей. Режим має забезпечувати посильне розумове і фізичне навантаження, достатній сон, правильний вибір годин харчування протягом дня, догляд за чистотою тіла та систематичне заняття фізкультурою.

Режим дня, режим зміни – це найважливіші атрибути життя закладу. Він дисциплінує дітей, привчає їх до певного розпорядку життя, праці і відпочинку, до чіткого і точного виконання трудових завдань, дотримання встановлених норм поведінки у взаєминах з вихователями, друзями.

Ефективне використання режиму дня в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку базується на положеннях, основними з яких є: максимальне використання природнокліматичних умов; раціональна організація діяльності дітей; дотримання санітарногігієнічного режиму; організація повноцінного харчування; організація сну.

Неодмінною умовою побудови правильного режиму дня стає

раціональна організація діяльності дітей. Режим дня має бути організований так, щоб кожний режимний момент був регламентований відповідно до вікових особливостей дітей, не викликав надмірного наростання втоми, сприяв підтриманню працездатності на належному рівні. Тому велике значення має раціональне чергування різних видів діяльності, зміна роботи відпочинком і навпаки.

Аналіз досвіду організації життєдіяльності дітей у дитячих закладах оздоровлення та відпочинку показує, що у структурі дня виокремлюються три блоки: перша половина дня, друга та вечір. Відповідно до цих блоків основні види діяльності доцільно групувати таким чином: у першій половині дня проводити освітню й трудову

166

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

діяльність; у другій – спортивну та пізнавальну діяльність; у вечірньому блоці – дозвіллєво-розважальну діяльність та вільне спілкування з однолітками і наставниками.

Уплані на день важливо відводити час для “відпочинку один від одного”, тобто давати можливість дітям побути наодинці з собою. Загалом режимні моменти можуть (і повинні) варіюватися, змінюватися по ходу зміни залежно від конкретних умов.

Успішне розв’язання завдань процесу оздоровлення та відпочинку значною мірою залежить від правильного планування. Планування роботи – це складання комплексу конкретних взаємопов’язаних дій у закладі на конкретний період.

Плани роботи дитячих закладів оздоровлення та відпочинку разом із програмами, правилами, інструкціями, методиками регламентують процес перебування дітей у закладі (надання послуг у сфері відпочинку та оздоровлення). Вони допомагають відстежувати, аналізувати, систематизувати досвід роботи, ефективність та інтенсивність оздоровчо-виховного процесу для подальшого вдосконалення та проведення.

Планування роботи в закладі вимагає певної послідовності, системності, має забезпечувати на практиці єдність мети, завдань, змісту і форм роботи.

Укожному закладі складають комплексний план перспективної роботи на літо, який може такі розділи: характеристика природнокліматичних та регіональних особливостей, матеріально-технічної бази, виховні завдання, зміст виховної роботи та її основні напрямки.

Умовно планування можна поділити на дві частини: організація діяльності закладу і організація процесу оздоровлення та відпочинку.

Перша група планів належить до компетенції організаторів дитячого оздоровлення та відпочинку – засновників та керівництва – і може мати плани:

розвитку та вдосконалення матеріально-технічної бази; забезпечення всім необхідним для ефективної роботи та організації процесу відпочинку та оздоровлення;

роботи з працівниками всіх категорій (педагогічного, медичного, технічного, кухонного персоналу), в тому числі з формування позитивного психологічного та емоційного клімату в колективі;

вдосконалення та розширення роботи з надання послуг, забезпечення безпеки життєдіяльності, формування документальної бази;

менеджмент-план.

167

Соціальна педагогіка

Друга група планів стосується організації процесу оздоровлення та відпочинку і має:

календарні плани роботи закладу на кожну зміну;

плани-сітки справ загонів;

плани роботи спеціалістів: методиста, психолога, лікаря, культорганізатора, інструктора з фізичної культури і спорту, керівників гуртків тощо.

Календарні плани складаються на одну зміну з урахуванням за-

вдань, зазначених у перспективному плані роботи закладу та пропозицій загонів. Вони обговорюються і затверджуються педагогічною радою. В календарних планах чітко визначається порядок, тема, форма роботи, відповідальні. У додатках до плану подається розклад занять гуртків, секцій, клубів за інтересами, роботи спеціалістів, оздоровчих та загартовуючих процедур, екскурсій, походів, періодичність проведення дискотек, перегляду відео тощо.

На основі цього плану складається план-сітка роботи закладу та окремих загонів, які вивішуються у видному місці для загального ознайомлення. Календарні плани закладу та загонів можуть коригуватись, тому широко використовується щоденне планування роботи на день, де вносяться відповідні корективи та узгоджуються плани і розклад роботи всіх ланок.

При плануванні роботи треба враховувати такі фактори: короткочасність функціонування; відносна автономність існування; колективний характер діяльності; ритм життя; принципи добровільної участі в різних справах, виборі занять.

Планування має сприяти оптимізації процесу оздоровлення та відпочинку дітей, тому його слід розглядати не з точки зору насиченості заходами, а з точки зору ефективності, мобільності й керованості.

Успішність реалізації планів роботи залежить від: особливостей контингенту учасників літніх змін (віку, статі, соціального статусу дітей, їх психологічних характеристик, розумових здібностей та пізнавальної діяльності, практичної активності, рівня морального розвитку); особливостей колективу дітей, складу конкретних загонів, груп за інтересами; наявності чи відсутності органів дитячого самоврядування, інших форм суспільної активності вихованців; зацікавленості дітей; особливостей, пов’язаних із рівнем професійної компетентності педагогів, які працюють з дітьми (їх досвід, рівень кваліфікації, стиль взаємодії з дітьми тощо); специфіки системи діяльності закладу, пріоритетних напрямків роботи, ідей, що лежать в

168

Розділ 4. Соціально-виховні інститути в системі соціалізації особистості

основі програм (варіативність програм колективної творчої діяльності, багаторівневий та різноспрямований характер тимчасових об’єднань, можливість зміни видів діяльності тощо).

Написанню плану повинен передувати ресурсний аналіз. Слід враховувати всі чинники, що впливають на функціонування закладу:

наявність концепції, програм, проектів діяльності;

особливості й можливості матеріально-технічної бази;

наявність різноманітних майданчиків, приміщень, споруд;

наявність ігрового, спортивного, туристичного обладнання;

наявність методичної та художньої літератури, аудіо-, відеофонду;

наявність реквізиту та костюмів;

можливість запросити до співпраці спеціалістів та рівень їх кваліфікації.

Корекцію планів слід робити після ознайомлення з континген-

том дітей, які будуть втілювати його у життя.

Таким чином, діяльність дитячих закладів оздоровлення і відпочинку є феноменальною соціально-педагогічною системою, в якій процес соціалізації індивіда здійснюється в умовах мобільності, сприятливого простору для ініціативи, вияву власних здібностей та інтересів, пошуку нових технологій роботи, цікавих і корисних сучасним дітям.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Визначити мету, завдання, принципи, зміст та форми діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

2.Охарактеризувати основний зміст та напрямки діяльності дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

3.Розкрити основні засади оздоровчо-виховного процесу, етапи його реалізації в дитячих закладах оздоровлення та відпочинку.

4.Встановити взаємозв’язок між змістом оздоровчо-виховного процесу, умовами його здійснення та організацією.

Література

1.Антонов В. И. Педагогические условия деятельности детских оздоровительно-образовательных лагерей в современных условиях: Автореф. дис. … канд. пед. наук. – Е., 1997.

2.Організація відпочинку та оздоровлення дітей: концепції, технології, досвід / О. В. Биковська, В. М. Горбинко, Ж. В. Петрочко та ін. – К.: ДІПСМ, 2004.

169

Соціальна педагогіка

3.Законодательные, нормативные, инструктивные материалы по вопросам организации отдыха и оздоровления детей подростков

/ Под ред. Т. Н. Гулечко и др. – Д., 2002.

4.Биковська О. В. Теоретико-методичні основи позашкільної освіти в Україні: Монографія. – К.: ІВЦ АЛКОН, 2006.

§ 4. Організація соціально-виховної роботи в дитячих оздоровчих закладах

Оскільки особистість розвивається і змінюється разом із розвитком

ізміною соціально-економічних умов України, то сьогодні цей педагогічний процес потребує певної перебудови. Особливе місце у соціальновиховній структурі відводиться позашкільним інститутам, об’єднанням

іколективам. Створення будь-якого дитячого об’єднання або тимчасового колективу супроводжується активізацією процесу формування як загальнолюдських так особистісних якостей, взаємостосунків його учасників. Але водночас формуються певні правила і норми.

Різноманітність діяльності в дитячих оздоровчих закладах спонукає до розвитку інтересів щодо розв’язання певних проблем. І, якщо кожне об’єднання за зміну, яка має 16-18 днів, організує однудві справи, то загалом у таборі не буде жодного дня без цікавих справ, що замінює кількамісячний обсяг справ у школі.

Упедагогічній практиці, зазвичай, наявний достатній багаж цілей та ідей, зразків форм роботи, варіантів способу життя. Щоб реалізувати поставлені завдання в діяльності дитячих оздоровчих закладів, доцільним буде використати педагогічні технології, впровадження яких дозволило б мати у кожному таборі певне уявлення як організовувати і управляти процесом становлення особистості в мікрогрупах, об'єднаннях тощо.

Ми маємо охопити низку важливих факторів, без яких неможливо організувати цілеспрямований педагогічний процес. Зокрема, включено орієнтацію на особистісні структури, можливі типи управління, багатство організованих форм, ставлення до суб'єкта, варіативність дів та їх домінантів, категорію вихованців і навіть можливість мобілізації традиційних систем виховання.

Основними умовами, які сприятимуть соціальному становленню підлітків у тимчасових творчих мікрогрупах є:

- функціонування творчих мікрогруп як соціального середовища; - наявність позитивного ставлення до пропонованих /чи обра-

них/ форм роботи і видів діяльності, співробітництва;

170

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.