РОЗДІЛ 2. СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЯ

План:

1. Сутність, види та етапи соціологічного дослідження.

2. Програмування соціологічного дослідження.

3. Методи збирання соціологічної інформації.

1. Сутність, види та етапи соціологічного дослідження.

Сутність соціологічного дослідження.

Ефективна організація соціального управління передбачає наявність об’єктивної та диференційованої щодо окремих груп індивідів інформації про ті процеси, які відбуваються навколо. Тому для всебічного вивчення певного об’єкта проводять соціологічні дослідження. Вони спрямовані на вивчення поведінки людей, груп, відносин, процесів соціальної взаємодії у різних сферах життєдіяльності суспільства та отримання нової інформації, виявлення закономірностей соціальних змін на основі соціологічних теорій, методів і процедур.

Соціологічне дослідження – це вид систематичної пізнавальної діяльності, що складається з логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, спрямованих на глибоке вивчення, аналіз і систематизацію соціальних фактів, виявлення зв’язків, залежностей між соціальними явищами і процесами, формування на основі зібраної інформації нових знань та розробку заходів щодо управління досліджуваним об’єктом, забезпечення його розвитку.

Соціологія описує окремі фрагменти реальності соціальними фактами – поодинокими чи сукупними суспільно значимими подіями, що є типовими для тої чи тої сфери соціального життя або притаманними для певних соціальних процесів. Це опис подій, що мають числові характеристики, лише в термінах соціологічної теорії з відтворенням специфіки соціальної ситуації, в якій вони відбуваються. Слід наголосити, що для соціології соціальним фактом є не тільки конкретний вчинок, а й певні думки, оцінки, судження. Вони є вихідними моментами соціологічного аналізу і можуть характеризувати поведінку індивіда чи соціальної групи, стан їх свідомості, їхні настрої або прагнення. Такими фактами також є характеристики стану предметно-речового середовища (брак транспортних засобів, екологічні негаразди, нерозвиненість сфери обслуговування тощо). Втім соціальні факти є переконливими лише тоді, коли їх використовують комплексно, у взаємозв’язку, а не „висмикують” тільки те, що підтверджує думку дослідника, як це часто буває на практиці. Це – неодмінна умова методології соціологічних досліджень.

Процедура – це послідовність пізнавальних та організаційних дій з метою розв’язання завдання дослідження.

Методологією називають систему принципів дослідження, які використовуються в даній науці. У соціології вони визначені діалектичним підходом до об’єкта, що вивчається. А діалектика передбачає розгляд властивостей і характеристик об’єкта в їх різноманітних зв’язках і відносинах з іншими об’єктами, у розвитку та змінах. Принципи методології реалізуються за допомогою конкретних методик соціологічних досліджень.

Методика – це сукупність технічних заходів, пов’язаних із методами дослідження, у тому числі система операцій, процедур, прийомів встановлення соціальних фактів, їх систематизації й аналізу.

Н.Смелзер зазначав, що соціологічний метод – це правила та способи, за допомогою яких встановлюється зв’язок між фактами, гіпотезами та теоріями, а І.Попова трактувала соціологічний метод як сукупність способів збирання, обробки й аналізу соціологічної інформації.

У соціологічному енциклопедичному словнику за ред. Г.Осипова методи соціологічних досліджень визначаються як способи побудови і обґрунтування соціологічного знання; сукупність прийомів, процедур і операцій емпіричного і теоретичного пізнання соціальної дійсності. До них належать:

• методи збору інформації (аналіз документів, спостереження, опитування, експеримент тощо);

• методи обробки й аналізу даних (факторний, латентно-структурний, кореляційний, регресивний, дисперсний, ранжирування, шкалування, індексування тощо);

• методи побудови теорії (дедуктивний, індуктивний, порівняльний, причинний, структурно-функціональний, генетичний тощо).

Види соціологічних досліджень.

1) Залежно від цілей, які дослідник ставить перед собою, розпочинаючи дослідження, їх можна поділити на кількісні та якісні. Кількісні дослідження відповідають на запитання „Хто?” і „Скільки?”, а якісні – на запитання „Чому?” і „Як саме?”. Кількісні застосовуються для отримання числових і статистичних даних, а якісні – для отримання даних про особистий досвід та про причини соціальної поведінки. У кількісних дослідженнях насамперед застосовується значний обсяг вибірки, що дає змогу провести статистично обґрунтований аналіз отримуваної інформації. У якісних – кількість учасників може бути невеликою, головне – дослідження глибинних причин і мотивів. Якісні дослідження можуть передувати кількісним, слугуючи меті формулювання гіпотез, які далі перевіряються на великих вибірках, а також можуть слідувати за кількісними, поглиблюючи та уточнюючи ті факти, що постали з результатів масових опитувань.

Серед кількісних методів, які найчастіше застосовуються, слід насамперед вказати на опитування громадської думки (масові опитування). До якісних методів належать передусім фокус-групи та глибинні інтерв'ю. На важливість якісних методів вказує український соціолог Н.Черниш: „Існує колосальний розрив між тим, які відповіді дають респонденти, і тим, чим вони насправді живуть, як вони діють. Ця проблема є дуже гострою для соціології, бо якщо раніше ми мали справу переважно з кількісними дослідженнями, то люди вже просто навчилися відповідати не те, що люди думають, а те, що від них хотіли би почути. Тим викликаний інтерес соціології до якісних методів – щоб намагатися все ж таки зрозуміти людину глибше, якось відійти віл стандартних відповідей” (Цит. за: Черниш Н.Й. Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 2008. – № 2. – С. 221).

2) Залежно від загальної спрямованості соціологічне дослідження умовно поділяють на емпіричне (конкретне, прикладне) і теоретичне (фундаментальне). Соціологи, розв’язуючи конкретні проблеми, проводять емпіричні прикладні дослідження, мета яких – встановлення та узагальнення характерних для досліджуваних соціальних явищ, процесів фактів через пряму чи опосередковану їх реєстрацію, з використанням спеціальних соціологічних методів та методик. Наукові працівники у своїх теоретичних фундаментальних дослідженнях виявляють і аналізують загальні соціальні закономірності, тенденції розвитку процесів у різних сферах соціальної діяльності, розв’язують методологічні проблеми.

3) Залежно від наявності інформації з досліджуваної проблеми та цільової настанови дослідження визначають три типи соціологічних досліджень: розвідувальні (експлоративні, пошукові, пілотні), описові та аналітично-експериментальні.

4) За методом збору інформації: опитування, спостереження, аналіз документів, експеримент (конкретно про кожен із цих типів мова піде нижче).

5) За частосою проведення: одноразові (зрізові) та лонгитюдні (регулярні; два підвиди: повторні і панельні).

6) За об’єктом пізнання: політичні (зокрема, електоральні), економічні (зокрема, маркетингові), культурні (зокрема, ціннісні), соціальні (зокрема, класові).

7) За проблематикою: монотематичні і політематичні.

Зрозуміло, що названі типи соціологічних досліджень у чистому вигляді майже не зустрічаються. Як правило, в одному дослідженні поєднуються елементи різних типів.

Етапи соціологічного дослідження.

Етапи соціологічного дослідження умовно можна звести до трьох, хоча різні дослідники по-різному подають їх кількість:

1) Підготовчо-організаційний: розробка програми та робочого плану дослідження; підбір, підготовка та інструктаж виконавців; розробка та розмноження інструментарію (анкети, бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо) та допоміжних документів; вирішення питань офісу, транспорту, зв’язку тощо. На цьому етапі проводиться пілотне дослідження для перевірки надійності інструментарію, його коригування, розробка остаточних його варіантів.

2) Польовий (основний): збирання первинної соціологічної інформації та контроль її якості.

3) Заключний: підготовка інформації до опрацювання (кодування), обробка інформації (створення комп'ютерної бази даних), аналіз результатів, формулювання висновків та рекомендацій, представлення результатів. Завершується цей етап складанням звіту про виконане дослідження з викладенням його результатів, висновків, рекомендацій. До звіту оформляються додатки, у яких уміщують таблиці, дані яких ілюструють положення всіх розділів звіту. Тут також подають основні методичні матеріали, за якими велося дослідження.