Тема 8. Соціальні зміни і соціальні рухи

План:

1. Соціальні зміни та їх фактори.

2. Соціальні рухи та їх різновиди.

1. Соціальні зміни та їх фактори.

Ознаки соціальних змін.

На наше життя впливає низка динамічних сил: від технологічних новацій до урбанізації і бюрократизації суспільства. Усі ці аспекти являють собою соціальні зміни – трансформації (зміни) культурних і соціальних інститутів із плином часу.

На думку соціологів, соціальні зміни мають декілька характерних рис:

1) Соціальні зміни неминучі. Все у житті змінюється і жодне суспільство не може запобігти змінам. При цьому деякі суспільства змінюються скоріше за інші. Зокрема, традиційні суспільства змінювалися доволі повільно, а члени сучасних суспільств стають свідками значних змін протягом життя одного покоління. Взагалі зміни ніколи не були такими стрімкими, як у наш час.

У звичайних умовах соціальні зміни відбуваються через поступові колективні пристосування людей до певних подій. Більшість соціальних змін відбувається через невеликі зрушення за великі періоди часу і тому, як правило, досить непомітні. Хоча іноді соціальні зміни можуть відбуватись швидко під впливом природних катастроф, війн, актів тероризму, політичних революцій або радикальних реформ.

2) Іноді соціальні зміни навмисні, але найчастіше вони відбуваються без усілякого плану. Сучасні суспільства активно заохочують соціальні зміни, наприклад пошуки ефективних форм енергії, нових матеріалів та промислових виробів. Але передбачити наслідки змін практично неможливо. Ніхто з винахідників автомобіля не передбачав, що він буде забирати десятки тисяч людей у рік.

3) Соціальні зміни суперечливі. Вони мають як позитивні, так і негативні сторони, які породжують нові проблеми.

4) Деякі зміни важливіші за інші. Наприклад, зміни у світі моді скороминущі, в той час як зміни у комп’ютерних технологіях тривалі і можуть спричинити перетворення всього світу.

Фактори соціальних змін.

Соціальні зміни відбуваються через безліч причин, але серед основних соціологи виділяють такі:

1) Культурні фактори. Передусім це винаходи і відкриття. Так, дослідження ракетних двигунів, яке розпочалося в 1940-і рр., призвело до винаходу космічних кораблів. А розвиток медицини безпосередньо впливає на здоров’я людей і збільшує середню тривалість життя. Крім цього, соціальні зміни можуть бути результатом культурної дифузії – переміщення продукції, людей та інформації з однієї культури в іншу. Це визнавав і Ральф Лінтон (1937), який писав, що багато звичних елементів нашої культури прийшли в неї з інших країн. Так, могутність США забезпечує проникнення в інші суспільства американської культури. І навпаки, мігранти вносять нові форми в американську культуру.

При цьому зауважимо, що деякі елементи культури змінюються скоріше за інші. Згідно теорії «культурного лагу» Вільяма Огбурна (1964), матеріальна культура (речі), як правило зазнає більш стрімких трансформацій, ніж нематеріальна (ідеї та установки). Наприклад, генна технологія, яка дозволяє вченим клонувати живі істоти, розвивається активніше, ніж етичні стандарти, за допомогою яких треба регламентувати її використання.

2) Конфлікти також призводять до соціальних змін. К. Маркс вважав класовий конфлікт основною рушійною силою, яка примушує суспільство переходити з однієї стадії (формації) до іншої. Світова історія засвідчила спрощеність його моделі. Водночас він виявився правий у тому, що соціальний конфлікт, який породжений нерівністю (не лише класовим, але й расовим і гендерним), підштовхує будь-яке суспільство до змін. Отже, в основі багатьох конфліктів – боротьба за ресурси.

3) На думку М. Вебера, основними причинами соціальних змін є ідеї. Наприклад, зміни породжені поглядами людей, які мають харизму. У своїй праці «Протестантська етика і дух капіталізму», (1904-1905) він ілюстрував важливість ідей на прикладі того, як релігійні переконання перших протестантів сприяли поширенню промислового капіталізму. Так, саме кальвінізм, релігійна доктрина про призначення, виявилася тою самою іскрою, яка започаткувала індустріальну революцію в Західній Європі.

Згідно Ж. Кальвіна (1509 – 1564), Бог призначив долі людей таким чином, що спасіння судилося лише небагатьом, а більшість приречена на вічні муки. Доля кожної людини – книга за сімома печатями, відома до її народження лише одному Творцю, – або вічне блаженство, або безкінечні пекельні муки. Кальвіністи, які, зрозуміло, турбувалися про свої долі, шукали докази прихильності до них Бога і поступово прийшли до сприйняття багатства як знака божественного благословення. Релігійні переконання і почуття обов’язку примушували кальвіністів працювати, внаслідок чого багато з них сколотили значні статки. Але ці статки не призначалися ані для задоволення власних бажань, ані для надання допомоги нужденним, становище яких кальвіністи вважали знаком немилості Божої.

Вважаючи себе провідниками волі Божої на Землі, вони вірили, що повністю реалізують своє призначення, якщо отриманий прибуток знову вкладуть у справу і примножать свої досягнення. Ведучи аскетичний спосіб життя, кальвіністи закладали основи для розквіту індустріального капіталізму. Із часом релігійний запал охолонув, але залишилася «протестантська трудова етика». М. Вебер вважав капіталізм «розчарованою» релігією. Його аналіз свідчить про те, що релігійна доктрина здатна кардинально змінили основи суспільства.

4) Демографічні характеристики населення також трансформують суспільство. Зміни у чисельності, складі і розподілі населення впливають на культуру і соціальні структури: у сім’ях тепер менше дітей, багато людей живуть у самотності, розвинуті нації старішають. Також зміни викликає такий демографічний фактор, як міграція (внутрішня і зовнішня): зростає число міських жителів, багато людей із бідних країн мігрують у багаті.

5) Природні фактори, такі як посухи, повені, епідемії, землетруси – примушують людей змінювати форми свого пристосування до фізичного середовища. Також зміни можуть бути обумовлені діяльністю людей у природному середовищі: кислотні дощі, забруднення води і повітря, виснаження водних джерел, ерозія ґрунту та інші порушення екосистеми.