Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Соціальна педагогіка (підручник)

.pdf
Скачиваний:
465
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

початок, середній етап і завершення. Це дозволить розподілити сили і на кожному етапі максимально зосереджуватися лише на вирішенні окремих питань.

6.Необхідно створити базу підтримки. Вивчивши поле діяльності, слід визначити, звідки може бути найбільш вірогідною підтримка, що необхідно зробити, щоб привернути на свій бік найбільше дітей, підлітків, батьків, педагогів. Можна організувати певні заходи і залучити, за можливості, якомога більше прихильників цієї справи. Не забудьте подякувати їм за участь.

7.Не варто забувати своїх супротивників, тому періодично слід “закидати десант” у їх табір. Слід розробити стратегію поведінки, яка допоможе зміцнити ваші позиції. Не варто ухилятися від дебатів з супротивниками, оскільки це дає змогу розповісти широкому колу людей про свої позиції.

8.Розробити звернення для привернення уваги інших до проблеми. Поширення ідей про захист дітей не можна порівнювати з рекламою, наприклад, мила чи зубної щітки. Але і тут має бути своя реклама, яка має розповісти людям, чого ви домагаєтесь і підказати, що вони можуть зробити, щоб допомогти втіленню в життя певних ідей. Можна використати у зверненні лозунги, факти, цифри, аби переконати читачів у правдивості ваших слів.

9.Необхідно навчитися використовувати ЗМІ у реалізації ваших планів. Варто зустрічатися з представниками видавництв, журналістами, зацікавлювати їх постійно новими фактами, подіями тощо.

10.Не слід піддаватися слабкості і розпачу, якщо все одразу не вдається. Проаналізуйте, на якому етапі і в чому була допущена помилка, і починайте діяти з того ж місця, і з тих самих людей. Навчіться діяти по “гарячих слідах” і постійно оприлюднюйте результати вашої роботи.

Не забувайте – для вас є важливою думка дітей і громадськості.

Про їх думку повинні знати батьки, школа, організації та установи, з якими ви співпрацюєте.

Пройшовши ці десять сходинок хоч раз, кожен спеціаліст соціально-педагогічної сфери зможе перевірити свою готовність до роботи у складній ситуації у плані захисту прав дитини. Фактично лише соціальний педагог у взаємодії з різними мікроструктурами і особами може здійснювати повноцінну правово-захисну політику стосовно дітей. А це дозволить поступово створити Раду шкіл ве-

121

Соціальна педагогіка

ликих міст, Раду виняткових дітей, Інститут “сім’я – школа”, Асоціацію батьків і вчителів, які і стануть надалі найбільш активними помічниками і соціального педагога, і громади загалом.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Які вітчизняні та міжнародні організації, спроможні вирішувати питання захисту прав дитини ви знаєте?

2.Охарактеризувати основні принципи Конвенції ООН про права дитини.

3.Як ви вважаєте, чи може школа як соціальний інститут самостійно вирішувати всі питання стосовно прав дитини?

4.Проаналізувати 10 сходинок у підготовці до вирішення питань про права дитини. Де ви відчуваєте себе впевнено, де потрібен спеціальний тренінг.

Література

1.Проблема возрастной периодизации детского развития // Вопросы психологии, 1972. – №2.

2.Гончаренко С. У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

3.Закон України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” // Молодь і закон. – К.: ІЗМН, 1997.

4.Социальная работа с инвалидами. Настольная книга для родителей / Под ред. Е. И. Холостовой. – М.: Институт социальной работы, 1996.

5.Нове покоління незалежної України (1991–2001 роки) / Щорічна доповідь президента, Кабінету Міністрів України, Верховної Ради України – К.: ДІПСМ, 2002.

6.Державна доповідь про становище дітей в Україні за підсумками 2002 року. – К.: ДІПСМ, 2003, 1998.

§5. Соціально-педагогічне забезпечення права дитини на участь

ужитті суспільства

Участь громадян у житті суспільства є засобом побудови демократії і, водночас, стандартом, за яким потрібно оцінювати демократичність суспільства. Здобутки людини в участі віддзеркалюються у здобутках суспільства, а у перспективі стають умовами для розвитку здорових, стабільних громад і держави загалом.

122

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

Участь дітей у житті суспільства – це добровільні, спільні з ровесниками та дорослими дії осіб до 18 років відповідно до їх соціальної зрілості, результатом яких стають: опанування демократичними нормами, правилами та процедурами, культурою діалогу; вміння сприяти покращенню суспільного життя; навички спільного прийняття рішень; формування громадянської відповідальності тощо.

Положення про те, що дорослі мають враховувати думку і погляди дітей, якщо приймаються будь-які рішення в інтересах дітей, уперше з’явилося в Конвенції ООН про права дитини. Відповідно до зазначеного міжнародного документ, участь є моральним і юридичним правом для всіх дітей, вона свідома і не може бути примусовою. Положення Конвенції стали основою для розвитку участі дітей в різних країнах світу: «Держави-учасники забезпечують дитині, здатній сформувати свої власні погляди, право вільно виражати ці погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому її поглядам приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості» (стаття 12); «Дитина має право вільно висловлювати свою думку; це право включає свободу шукати, отримувати і передавати інформацію та ідеї будь-якого роду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованих формах, у формі витворів мистецтва або за допомогою засобів на вибір дитини» (стаття 13).

Конвенція ООН про права дитини закріплює нове сприйняття дітей, визнає їх здатними формулювати й висловлювати думки, брати участь у прийнятті рішень і впливати на події в державі, бути партнером у процесах соціальних перетворень і побудові демократії. Пропагуючи ідеї Конвенції ООН про права дитини, підсумковий документ Спеціальної сесії ООН в інтересах дітей уточнює: «Діти повинні мати можливість здійснювати право вільно висловлювати свої думки в міру свого розвитку і виховувати в собі самоповагу, здобувати знання і вміння, зокрема щодо врегулювання конфліктів, прийняття рішень і спілкування, щоб вирішувати завдання, що ставить життя… Необхідно заохочувати енергію і творчість дітей і молоді, з тим, щоб вони могли брати участь у формуванні свого середовища, свого суспільства і світу, який вони успадкують» [7, С. 19–20].

Участь, власне, вже є розвитком, мета якого бути вільним і здатним зробити вибір; водночас, участь – засіб розвитку. У процесі співпраці, діалогу з дорослими розвивається комунікабельність дітей, молодих людей, уміння орієнтуватися в інформаційному про-

123

Соціальна педагогіка

сторі, планувати свої дії, прогнозувати результати, брати на себе відповідальність за прийняте рішення. Це фундамент набуття життєвого досвіду. Продовжуючи низку аргументів на користь позитивного впливу участі на становлення особистості дитини, потрібно зазначити, що шляхом практичної участі в житті громади діти вчаться виражати себе; через участь створюються умови для прояву творчості, здобуваються навички захищати власні права (у навчальному закладі, вдома, у громаді тощо); підвищується самооцінка дітей, впевненість, з'являється ентузіазм від принесення користі у вирішенні проблем однолітків чи громади; розвиваються комунікативні уміння, навички роботи у команді; формується толерантність; діти усвідомлюють власну правову суб'єктність тощо. Водночас батьки

ічлени громади розвивають повагу до поглядів, думок дитини, її прав, підвищуючи таким чином статус дитини, значення її голосу; діти визнаються «соціальними акторами», які здійснюють позитивний внесок у громаду і суспільство; діти змінюють ставлення дорослих [9; 3, С. 26–27].

Сприятливі умови для реалізації права дітей на участь у житті суспільства створюють дитячі громадські об'єднання. Це своєрідна відкрита соціально-педагогічна система, в якій здійснюється соціальне виховання через різні форми залучення дитини до взаємодії із соціальним середовищем та перетворення його. У громадському об’єднанні дитина долучається до життя суспільства, при чому нерідко результатами такої діяльності стають вибір нею майбутньої професії, визначення власних планів подальшої життєтворчості.

Соціально-педагогічне значення діяльності дитячих громадських об'єднань полягає у введенні особистості в систему соціальних взаємодій, засвоєнні соціальних ролей, реалізація яких здійснюється в різних сферах життєдіяльності дитини через організацію

ісамоорганізацію, через управління і самоуправління, через виховання і самовиховання [11, С. 100]. Таким чином, функціонування дитячих і молодіжних об'єднань – різновид соціально-педагогічної діяльності у відкритому мікросередовищі. Саме тому їх потрібно розглядати як один із методів і ефективну форму соціального виховання, як самодостатній соціальній інститут, який відіграє важливу роль в особистісному самовизначенні молодої людини. На жаль, соціально-педагогічне значення дитячого об'єднання як унікального інституту соціального виховання особистості окреслюється ще не повною мірою.

124

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

За часів незалежності сформована ґрунтовна нормативна база, на основі якої функціонують дитячі та молодіжні громадські об'єднання (Конституція України – 28.06.1996 р., закони України «Про об'єднання громадян» – 16.06.1992 р., «Про позашкільну освіту» – 22.06.2000 р., «Про молодіжні та дитячі громадські організації» – 01.12.1998 р., «Про охорону дитинства» – 26.04.2001 р., «Про Загальнодержавну програму підтримки молоді на 2004–2008 роки»

– 18.11.2003 р. та ін.). Водночас, недостатньо розроблені механізми її реалізації, що виявляється у низькому рівні організованої участі дітей та молоді в житті суспільства в оптимальних для неї умовах.

Дитячі громадські об'єднання сьогодні «з одного боку, стають суб’єктом соціального захисту дітей, з іншого – покликані підготувати дітей до самозахисту, до виживання в нових соціальноекономічних умовах» [6, С. 44]; вони можуть і повинні розробляти спеціальні проекти для консолідації уваги до проблем дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, а також безпосередньо залучати таких осіб до відповідної діяльності. Іншими словами, нині громадські об'єднання стають майданчиками відпрацювання необхідних для участі вмінь і навичок, а також можливостями впровадження реальних інструментів впливу на формування і здійснення політики стосовно дітей та молоді (подання офіційних листів та звернень; побудова коаліцій, організація кампаній; участь у дорадчо-консультаційних органах; створення позитивного іміджу громадських організацій в мережі інституцій, що працюють з дітьми і в інтересах дітей; робота із засобами масової інформації; реалізація соціально значущих проектів, впровадження соціальнопедагогічних інновацій та ін.).

Можна визначити такі завдання дитячих громадських організацій на сучасному етапі:

-розвиток духовного і творчого потенціалу особистості; реалізація творчих інтересів, талантів, здібностей та нахилів; забезпечення соціальних гарантій щодо зазначеного;

-вивчення потреб і проблем дітей, визначення на їх основі напрямків діяльності, методик соціально-педагогічного впливу;

-створення оптимальних умов роботи з різними категоріями дітей; забезпечення наукового підходу до організації соціалізуючого процесу;

-вироблення у дітей та молоді навичок соціальної адаптації в ситуації зміни умов соціального середовища (надання допомоги і

125

Соціальна педагогіка

підтримки особистості для безболісного входження в нову систему міжособистісних, групових відносин);

формування суспільно-громадського досвіду особистості; вироблення у дітей та молоді навичок організації змістовного дозвілля;

створення умов для самоствердження особистості у нових соціально-педагогічних умовах життєдіяльності; самовизначення стосовно власної ролі й місця у соціальному середовищі;

закріплення навичок самообслуговування та розвиток на їх основі інтересу особистості до самовдосконалення;

-соціальна підтримка дитини, надання їй допомоги у кризових і конфліктних ситуаціях;

-налагодження взаємодії з соціальними інституціями з метою раціонального і ефективного використання їх можливостей для розвитку вихованця, пошук нових форм соціальних зв’язків особистості й суспільства.

Цінність дитячого об'єднання у контексті соціального вихован-

ня полягає у: наявності певної ідеології, значущої, привабливої, а нерідко і яскравої та романтичної для дитини; новій позиції дитини, що проявляється в реалізації права керувати та задоволенні потреби у засвоєнні нового досвіду поведінки; самодіяльності самих дітей, їх спільній колективній діяльності, поєднання яскравих значущих заходів з реальним життям; самоуправлінні як способі організації конкретної діяльності кожного члена організації і життєдіяльності організації загалом; динамічному сприйнятті всього нового, прагненні до незвичного, в значних емоційно-енергійних ресурсах; залученні дитини в перетворюючу конструктивну соціально корисну діяльність в умовах реального життя; функціонуванні колективу дорослих лідерів, ініціаторів, інноваторів, творчих особистостей, здатних вести за собою сучасних дітей.

Важливою особливістю дитячих громадських об'єднань у системі соціального виховання є те, що вони залучають до своєї роботи всіх бажаючих, мають справу з різними категоріями дітей, в т.ч. й тими, які опинилися у складних життєвих обставинах. Такі діти стають членами, зазвичай, міцного колективу, об’єднаного спільними цілями, чітким розподілом ролей і відповідальності.

На право участі дитини в житті об'єднання, суспільства та в прийнятті рішень поширюються усі принципи прав людини: універсальність, неподільність, взаємозв’язок, невід'ємність тощо. Най-

126

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

суттєвішими в участі дітей є стосунки з іншими дітьми і дорослими, ключ яких – партнерство, що передбачає поділ влади і спільне прийняття рішень.

Принципами взаємостосунків між дорослими і дітьми під час впровадження «участі дітей» мають стати: рівноправність і партнерство; самостійність формулювання дітьми проблеми і самостійність дій; допомога дітям, прогнозуючи результати, а не прийняття рішень за них; право усіх дітей бути почутими; спонукання дітей до створення об’єднань та груп, бо спільні дії мають більше впливу і можливостей; сприйняття дитини такою, якою вона є. Дорослі мають бути чутливими до обізнаності і досвіду дитини; давати їм зрозумілі й прості пояснення; бути уважними до осіб з особливими потребами, знати права дітей.

Відповідно до чинного законодавства, метою діяльності дитячих громадських організацій є реалізація та захист прав і свобод членів об'єднання, що здійснюється у різних напрямках:

-привертання уваги державних органів виконавчої влади та місцевого самоврядування до проблем дитинства загалом і дитячих об'єднань зокрема;

-залучення дітей до вирішення серйозних соціальних питань шляхом «навчання» правилам дорослого життя, вмінням долати життєві бар’єри;

-залучення дітей до пошуку шляхів розв’язання існуючих проблем через органи дитячого самоврядування;

-організація роботи, спрямованої на допомогу одноліткам;

-підготовка дітей до самопредставництва та ін.

Значення прав у функціонуванні дитячих об'єднань велике:

вони забезпечують реалізацію функції соціально-педагогічного захисту, нівелюють відчуття окремими дітьми незахищеності, одинокості; сприяють створенню мікрокультури, що не пригнічує людську гідність, а пропагує підтримку, турботу, допомогу; забезпечують почуття значущості дитини, залучають її до різних соціально важливих справ, заходів; розвивають ініціативу, активність, лідерські якості, забезпечуючи при цьому рухомість статусу дитини в об'єднанні.

Діяльність за усіма напрямками вибудовується на основі єдиних принципів. Враховуючи наукові доробки російських дослідників [6], можна окреслити такі принципи соціально-педагогічного забезпечення прав дітей в умовах дитячих громадських об'єднань:

127

Соціальна педагогіка

1.Принцип необхідності і достатності допомоги дітям (надання своєчасної допомоги, враховуючи можливості громадської організації; недопустимість формування споживацької позиції; самостійність, активність та ініціативність членів об'єднань під час надання допомоги; усвідомлення необхідності взаємодії дитячих громадських об'єднань та осіб, які опинилися у складних життєвих обставинах; формування у дітей стійких мотивів до надання безкорисної допомоги тим, хто її потребує).

2.Принцип варіативності вибору форм соціально-педагогічного забезпечення прав дітей (створення банку ідей, що дозволить дитячим громадським об’єднанням успішно реалізувати функцію соціально-педагогічного забезпечення прав дітей; широке інформування усіх членів об’єднання про можливість участі у соціально значущих проектах, у заходах з метою допомоги дітям та їхнім сім’ям, які опинилися у складних життєвих обставинах; поєднання індивідуальних, групових і масових форм роботи).

3.Принцип самоактивності (залучення осіб, яким потрібна допомога, в т.ч. дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, до активної участі у проектах організації; спонукання дітей до власного пошуку виходу із життєвих негараздів з опорою на підтримку дорослих; індивідуальне програмування власної соціальної поведінки у майбутньому).

4.Принцип взаємозв’язку дитячих громадських об'єднань з іншими соціальними інституціями (диференціація й інтеграція зусиль; комплексність надання допомоги та підтримки; недопустимість дій дитячого об'єднання під ідеологічним чи політичним тиском).

Основна умова розвитку особистості в дитячому громадському

об'єднанні – забезпечення реалізації принципу суб’єктності виховання, що передбачає в т.ч. надання дитині права вибору діяльності, реалізацію існуючого соціального досвіду і засвоєння бажаних моделей поведінки. Сам вступ дитини до лав громадського об'єднання теж можна розглядати як прояв і показник добровільного вибору нею простору для самореалізації і самовираження.

Стрижнем сукупності принципів діяльності дитячого громадського об'єднання є забезпечення соціальної захищеності дітей як громадян, суб’єктів соціально творчості, носіїв загальнолюдських цінностей. Почуття захищеності виникає у дитини на фоні відчуття забезпеченості й рівності прав і обов'язків усіх членів об'єднання.

128

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

Захищеність ми розглядаємо як цінність людського існування, умову безпеки та успішного життя, тому гарантувати таку захищеність в умовах дитячих громадських об'єднань мають дорослі. Умовами для забезпечення захищеності дитини в дитячому громадському об'єднанні є: чітке визначення принципів, правил і кордонів дозволеного у рамках спільної діяльності і за межами об'єднання; цілісність, гармонійність основних напрямків діяльності, їх змісту; практично орієнтований підхід у діяльності, спрямований на розвиток життєвих навичок, реального сприйняття соціальної дійсності; можливість комфортного спілкування і автономії; залучення у позивне перетворення оточуючого середовища у співпраці з дорослими лідерами [8, С. 149].

Зазвичай, діяльність дитячого об'єднання умовно прив'язана до певної групи прав: на відпочинок і змістовне дозвілля, на розвиток творчих здібностей і талантів, на свободу думки і висловлювань та ін. Тому власні права дитина – член громадської організації має реалізовувати, насамперед, в цілях досягнення мети громадської організації. Водночас, права дитини забезпечуються і в межах самого громадського об'єднання. Серед них права: обирати актив і бути обраним в органи самоврядування; вносити критичні зауваження на будь-яку адресу; користуватися майном громадської організації; добровільно виходити із складу організації, вільно висловлюватися; брати участь у різних заходах, розвагах (право на змістовне дозвілля); отримувати інформацію тощо. У таких об'єднаннях діти набувають досвіду захисту своїх прав і прав інших; вчаться адаптуватися до нових умов, обстоювати власну думку, розв’язувати конфлікти, адекватно оцінювати себе й інших, використовуючи при цьому різні соціально-педагогічні форми і методи (дискусії, виконання конкретних творчих завдань, рольові ігри, тренінги, акції тощо). У цьому плані, участь у дитячих громадських об'єднаннях можна розглядати як засіб розвитку особистісного потенціалу, утвердження активної громадянської позиції.

Суб’єктна позиція впливає на формування у дитини правосвідомості, правової культури. Таким чином, показниками соціальної активності члена дитячих об'єднань є готовність реалізовувати і захищати свої права, не порушуючи і поважаючи права інших.

Сьогодні дитячі об'єднання потребують висококваліфікованих кадрів, які знають «як» і вміють стимулювати юні особистості до реалізації власних прав на основі поваги до прав іншої людини. Одним

129

Соціальна педагогіка

із стрижневих серед фахівців, покликаних сприяти успішній соціалізації дитини в т.ч. й в умовах громадського об'єднання, має стати соціальний педагог.

Напрямки співпраці соціального педагога з дитячими і молодіжними об'єднаннями є предметом дослідження різних як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Л. Міщик, Ю. Поліщук, О. Лісовець, М. Шакурова, М. Басов та ін.). Зокрема, російська дослідниця М. Шакурова називає такі напрямки: допомога у створенні спеціальних програм для привернення уваги до проблем організації; створення умов для розвитку лідерського і творчого потенціалу, що сприятиме становленню особистості дитини, її здатності протистояти різним негативним впливам; привернення уваги державних та місцевих органів до вирішення проблем дитинства; налагодження взаємодії організації з іншими інституціями; організація роботи дітей для надання соціальної допомоги ровесникам та іншим людям; здійснення педагогічної корекції соціальної поведінки, профілактики асоціальної поведінки та ін. [10, С. 196–197].

Струнка модель професійної діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями розроблена сучасним українським науковцем О. Лісовцем. Автор визначає серед напрямків діяльності соціального педагога з дитячими та молодіжними громадськими організаціями:

-сприяння соціально-педагогічній діяльності громадської організації;

-соціально-педагогічна діагностика;

-сприяння формуванню колективу в організації;

-здійснення профілактичної діяльності;

-соціально-педагогічна допомога членам організації;

-допомога у створенні і реалізації спеціальних програм і проектів;

-налагодження взаємодії з іншими соціальними інститутами, адміністративними органами [2, С. 54].

Реалізуючи різні напрямки, соціальним педагогам важливо усвідомлювати, що забезпечення участі у процесах прийняття рішень – один із сучасних підходів до організації роботи з дітьми та молоддю, оскільки дорослі не лише мають можливість почути бажання і думки дітей, а й побудувати систему партнерської взаємодії, організувати спільну роботу, а відповідно – отримати високі результати [5, С. 153].

130

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.