Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Соціальна педагогіка (підручник)

.pdf
Скачиваний:
467
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

ховання дитині, водночас 22 % респондентів покладаються у вихованні дитини лише на сім’ю [1].

Сьогодні особливо важливим є завдання духовного відродження сім’ї, основа якого – оволодіння її членами нормами суспільної моралі, етики, поведінки та культури взаємовідносин, ставлення до громадських обов’язків, підготовки дітей до соціального, суспільного життя, до праці. З огляду на це, одним із важливих напрямків роботи соціального педагога з сім’ями має стати підвищення рівня готовності до створення сім'ї, до виконання виховної функції, передусім, молодих батьків. Перспективи вирішення сучасних проблем сім’ї залежать від формування дієвості державної сімейної політики, розроблення і реалізації програм різного рівня – від національних до галузевих та регіональних, які визначать пріоритетне становище і повноцінний соціальний статус сім’ї в суспільстві, від оптимальної взаємодії сім'ї та держави.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Що розуміють під “специфікою сімейного виховання”?

2.Які найхарактерніші відмінності сімейного виховання від виховання, що здійснюється у суспільних інститутах?

3.Які фактори емоційного впливу сім’ї на дитину ви знаєте?

4.Що становить виховний потенціал сім’ї?

5.Які фактори визначають особливості сучасного сімейного виховання? Перерахуйте мотиви, які впливають на реалізацію виховної діяльності батьків?

6.Чому сім’я є фактором формування шлюбно-сімейних уявлень молоді?

7.Які сучасні тенденції впливають на формування готовності молодої сім’ї до реалізації її виховного потенціалу?

Література

1.Виховний потенціал сім’ї в сучасних умовах: тематична Державна доповідь про становище сімей в Україні за підсумками 2001 року. – К.: Державний ін-т проблем сім’ї та молоді, 2002.

2.Гребенников И. В. Основы семейной жизни. – М.: Просвещение, 1991.

3.Говорун Т., Шарган О. Батькам про статеве виховання. – К.: Рад. школа, 1990.

221

Соціальна педагогіка

4.Дружинин В. Н. Психология семьи. – М.:КСП, 1996.

5.Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання. – К: Вища школа,1997.

6.Ковалев С. В. Психология современной семьи. – М.: Просвещение, 1988.

7.Ковбас Б., Костів В. Родинна педагогіка: У 3-х т. – Т. ІІ. Основи родинного виховання. – І.-Ф., 2006.

8.Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. – 200. – № 3. – С. 7–13.

9.Костів В. Народно-педагогічні ідеї минулого у формуванні сучасного сім'янина. – І.-Ф., 1996.

10.Кравець В. Психологія сімейного життя: Навч. посіб. – Т.: Богдан, 1995.

11.Кравець В. Психолого-педагогічні основи підготовки школярів до сімейного життя. – Т.: Богдан, 1997.

12.Сухомлинський В. О. Батьківська педагогіка. – К.: Рад. школа, 1978.

§ 3. Соціально-педагогічні аспекти в роботі з сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах

Починаючи з 2006 року в практику роботи центрів соціальних служб для сімей, дітей та молоді з сім’ями, які виховують дітей, введений новий термін – сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах. Перелік обставин, які класифікують такі сім’ї наведений у спільному наказі семи міністерств «Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів соціальної роботи із сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах» (від 14.06.2006 р. № 1983/388/452/221/56/596/106). Згідно з наказом, до сімей, які класифікуються як ті, що опинилися в складних життєвих обставинах, належать:

сім’ї з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах і не спроможні подолати їх самостійно у зв’язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного із членів сім’ї, його перебуванням у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім’ї, безпритульністю, сирітством, зневажливим ставленням і негативними стосунками у сім’ї, безробіттям одного із членів сім’ї, якщо він зареєстрований у державній службі зайнятості, як такий, що шукає роботу;

222

Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

сім’ї, у яких існує ризик передавання дитини до закладів для дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування;

неповнолітні одинокі матері (батьки), яким потрібна підтримка;

сім’ї, члени яких перебували чи перебувають на державному утриманні.

Водночас термін «складні життєві обставини», визначений За-

коном України «Про соціальні послуги», вміщує значно ширший перелік життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність особи: інвалідність, часткова втрата рухової активності у зв'язку із старістю або станом здоров'я, самотність, сирітство, безпритульність, відсутність житла або роботи, насильство, зневажливе ставлення та негативні стосунки в сім'ї, малозабезпеченість, психологічний чи психічний розлад, стихійне лихо, катастрофа тощо (стаття 1). Тобто простежується невідповідність між термінологією та критеріями, які визначають сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах і є об’єктом діяльності центрів соціальних служб для молоді.

Враховуючи спрямування соціальної роботи з сім’єю на забезпечення безпечних і гармонійних умов розвитку і виховання дитини у ній, можна дати визначення терміну «сім’я, яка перебуває у складних життєвих обставинах», як об’єкта діяльності центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді через оцінку реалізації саме виховної функції. Сім’я у складних життєвих обставинах – сім’я, яка втратила свої виховні можливості через виникнення складних життєвих обставин, що порушують нормальну життєдіяльність одного або кількох членів сім’ї, наслідки яких вони не можуть подолати самостійно.

Моніторинг здійснення соціального супроводу сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах, центрами СССДМ, проведений у 2006 році [1; 2], демонструє основні проблеми сімей, які потребують соціальної допомоги. Умовно їх можна поділити на три групи:

матеріальні труднощі внаслідок безробіття, відсутність житла, необхідність оформлення лікування, матеріальної допомоги пільговим категоріям сімей. Особливо гостро ця проблема постає для багатодітних сімей, одиноких матерів, сімей, в яких виховуються діти-інваліди, для людей, що втратили працездатність за хворобою, випускників інтернатів, малозабезпечених родин тощо.

юридичні проблеми, які ґрунтуються на елементарному незнанні своїх прав, невмінні спілкуватися з представниками органів дер-

223

Соціальна педагогіка

жавної влади, психологічної незахищеності, брак коштів на відновлення документів таких, як прописка, паспорт, свідоцтво про народження, та оформлення документів на опікунство, захист майнових прав когось із дорослих клієнтів, захист прав дитини при розлученні батьків, оформлення аліментів. Специфічною проблемою в цьому контексті є проблема отримання українського громадянства клієнтами центрів для Південного регіону, що тягне за собою відсутність необхідних документів для отримання житла, роботи тощо.

психологічні проблеми (з приводу труднощів перехідного віку, при повторному шлюбі одного з батьків, у разі гіперконтролю

збоку батьків, потреби у спілкуванні, насильства з боку одного

зчленів родини, бездоглядності дитини або де діти під опікою тощо).

З огляду на потребу у визначенні основних видів соціальної до-

помоги сім’ї, які перебувають у складних життєвих обставинах, можуть бути класифіковані відповідно несприятливих умов або складних життєвих обставин, що негативно впливають на виховання і забезпечення розвитку дітей [2]:

соціально-демографічні – неповні, багатодітні, сім’ї, що перебувають у процесі розлучення тощо;

матеріально-побутові – малозабезпечені, сім’ї, де є безробітні тощо;

медико-соціальні – сім’ї, де є інваліди, алкоголіки, наркомани, психічно хворі тощо;

психологічні і соціально-педагогічні – сім’ї, де простежуються недобра психологічна атмосфера, емоційно-конфліктні взаємини, педагогічна некомпетентність батьків тощо;

соціально-правові – сім’ї, де простежуються криміногенні прояви способу життя, є раніше засуджені.

Запропонований розподіл складних життєвих обставин дозво-

ляє визначити основні напрямки надання соціальної допомоги сім’ї відповідно до обставин, що провокують сімейне неблагополуччя.

Соціальної допомоги потребують не лише ті сім’ї, які вже перебувають у складних життєвих обставинах, а й такі, які можна віднести до категорії сімей «соціального ризику». Такі сім’ї самостійно справляються зі своїми соціальними функціями, проте в них наявні фактори ризику, що при певних змінах ситуації провокують виник-

224

Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

нення кризових станів, з якими родина самостійно не зможе впоратися, що переведе її до розряду неблагополучних. До них належать:

сім’ї, в яких виховується нерідна дитина (сім’ї опікунів, усиновителів, в яких дітей виховують нерідні батьки (вітчим або мачуха), прийомні сім’ї, дитячі будинки сімейного типу);

малозабезпечені сім’ї;

багатодітні сім’ї;

сім’ї, які виховують дітей з особливими потребами;

неповні сім’ї;

молоді сім’ї тощо.

Сім’я соціального ризику – сім’я, яка самостійно виконує свої со-

ціальні функції, проте в ній наявні певні соціальні фактори, складні життєві обставини, що можуть спровокувати виникнення кризових явищ та потребу соціальної підтримки. Соціальна робота з сім’ями соціального ризику є превентивною і спрямована на профілактику кризових явищ, неблагополуччя сім’ї.

Заклади, що надають соціальну підтримку сім’ям. Спеціальними закладами, що надають соціальні послуги сім’ям, дітям та молоді, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про заходи щодо вдосконалення соціальної роботи із сім'ями, дітьми та молоддю» від 27 серпня 2004 року. № 1126, є центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Основною метою діяльності центру є надання психологічних, соціально-педагогічних, соціально-медичних, соціально-економічних, інформаційних і юридичних послуг сім'ям, дітям та молоді.

Безпосереднє здійснення соціальної підтримки сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, реалізується Службою соціальної підтримки сім’ї, яка є підрозділом центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Служба не є юридичною особою, це спеціалізоване формування центру соціальних служб.

Основними завданнями Служби є:

здійснення соціальних заходів, спрямованих на вихід сімей зі складних життєвих обставин, які вони не в змозі самостійно подолати за допомогою наявних засобів і можливостей;

попередження виникнення складних життєвих обставин в сім'ї;

створення умов для самостійного розв'язання життєвих проблем, що виникають в сім'ї, та повернення до повноцінного життя родини.

225

Соціальна педагогіка

Отже, основним завданням надання соціальної допомоги сім’ям, які перебувають у складних життєвих обставинах, є не лише надання безпосередньої допомоги сім’ї, а створення сприятливих умов, навчання членів родини самостійно вирішувати власні проблеми.

Соціальні послуги, що надаються сім’ям. Основні засади соціальної роботи з особами та сім’ями, які перебувають у складних життєвих обставинах, регулюються Законом України «Про соціальні послуги». Відповідно до статті 1 Закону, соціальні послуги визначаються як комплекс правових, економічних, психологічних, освітніх, медичних, реабілітаційних та інших заходів, спрямованих на окремі соціальні групи чи індивідів, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги (далі – особи, що потребують соціальних послуг), з метою поліпшення або відтворення їх життєдіяльності, соціальної адаптації та повернення до повноцінного життя.

Основною вимогою надання соціальних послуг є дотримання конфіденційності: інформація особистого характеру, що стала відомою спеціалісту, який надає соціальну допомогу, не має бути розголошеною.

Закон України «Про соціальні послуги» розрізняє такі види соціальних послуг: соціально-побутові, соціально-економічні, соціально-психологічні, соціально-педагогічні, соціально-медичні, інформаційні послуги, послуги з працевлаштування, послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями (стаття 5). Потреби сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, визначають змістове наповнення кожного із напрямків соціальної роботи та умови їхнього впровадження.

Соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м'яким і твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання й доставка медикаментів тощо.

Такі послуги доцільні, коли в родині є дуже хворі дорослі. Якщо хвороба тимчасова – соціальні робітники повинні допомогти сім’ї пройти цей важкий період, забезпечити належне утримання та виховання дітей, збереження сім’ї. При цьому необхідно прийняти рішення служби про соціальний супровід сім’ї, підготувати план соціального супроводу, в якому розподілити роботу щодо допомоги сім’ї між різними організаціями: представники відділів соціального

226

Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

забезпечення можуть надавати допомогу хворим, працівники дошкільних закладів, шкіл, закладів охорони здоров’я – надавати послуги сім’ї, соціальні працівники – надавати соціально-педагогічні, інформаційні та інші види послуг.

Якщо хвороба дорослих має тривалий характер, дітей (дитину) необхідно передати під тимчасову опіку в сім’ю родичів чи іншу сім’ю, де за ними буде здійснюватися належний нагляд та виховання. Передавати дітей у притулок чи інтернат можна тільки в особливих випадках, коли діти мають тяжкі захворювання чи педагогічну занедбаність.

Соціально-побутові послуги можуть бути складовою соціального супроводу чи кризового втручання.

Результатом соціально-побутових послуг буде отримання необхідної допомоги членами сім’ї, насамперед, дітьми, забезпечення її (сім’ї) функціонування при важкій хворобі дорослих членів сім’ї.

Соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб сімей з дітьми, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій.

Порядок надання державної матеріальної допомоги сім’ям з дітьми, які опинилися в складних життєвих обставинах, визначається Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми»1. Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації та об'єднання громадян за рахунок власних коштів можуть запроваджувати додаткові види допомоги і встановлювати доплати до державної допомоги сім'ям з дітьми.

У ході надання соціально-економічних послуг сім’ї соціальний працівник чи інший фахівець, які здійснюють соціальну роботу щодо сім’ї з дітьми, що опинилася у складних обставинах, допомагає сім’ї оформити необхідні документи та отримати матеріальну допомогу, яка повинна виплачуватися цій сім’ї відповідно до законів. Причому завданням соціального працівника є допомога, давання вмінь вирішувати проблеми самостійно, а не безпосереднє оформлення необхідних документів. Клієнт повинен зробити це самостійно, у такому випадку він не тільки одержує гроші, субсидію чи інші форми допомоги, а й отримає навички самостійного вирішення проблем сім’ї через різні заклади і установи.

1 Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (від 21 листопада 1992 р. № 2811-XII).

227

Соціальна педагогіка

Результатом надання матеріальних послуг є отримання:

грошей чи інших форм матеріальної допомоги;

інформації щодо видів допомоги різним категоріям сімей;

знань щодо органів, які вирішують проблеми матеріальної допомоги;

навичок спілкування з представниками державних установ і громадських організацій задля розв’язання проблем своєї сім’ї.

Соціально-психологічні послуги – надання консультацій з питань

психічного здоров'я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад.

Психологічні консультації можуть надавати тільки професійні психологи, які мають достатню компетенцію для надання послуг сім’ї з дітьми. Такі послуги надаються за стандартами надання психологічної допомоги. Одним із видів психологічної допомоги є кризове втручання.

Результати соціально-психологічних послуг визначаються початковим станом клієнта, кваліфікацією психолога та використаними технологіями.

Соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвиткові різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб.

Соціально-педагогічні послуги широко використовуються в практиці соціальної роботи із сім’ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах. Вони можуть бути адресовані, насамперед, дітям із цих сімей. Надаючи соціально-педагогічні послуги, можна домогтися таких результатів:

-підвищення самооцінки дітей шляхом досягнення успіхів у різнобічних напрямках, що не пов’язані із сім’єю і навчанням, – участь у спортивних змаганнях, художній самодіяльності, творчість та ін.;

-позбавлення дітей постійного перебування в негативній обстановці в сім’ї шляхом організації активного дозвілля;

-прищеплення навичок організації позитивного дозвілля. Для того, щоб змінити стиль життя сім’ї та окремих її членів, необхідно,

228

Розділ 5. Сім’я як об’єкт соціально-педагогічної діяльності

щоб вони мали вміння позитивного проведення часу, тому всі заходи з організації дозвілля, корисні для всіх членів сім’ї, бо крім навичок вони придбають нових друзів, які, на відміну від їхнього соціального оточення, ведуть позитивній спосіб життя і мають навички самостійного розв’язання проблем.

Одним із найбільш ефективних видів соціально-педагогічних послуг є групи взаємної підтримки (допомоги), які дозволяють клієнтам набути навичок позитивного спілкування, пропонують шляхи вирішення власних проблем з урахуванням досвіду інших, створюють атмосферу взаємної підтримки, надають допомогу для самодопомоги. Наприклад, допомога дітям у покращенні успішності в навчанні – цей аспект допомоги є дуже важливим, тому що шкільні проблеми дуже часто в кризових сім’ях стають причиною конфліктів між батьками й дітьми, а інколи – психологічного і фізичного насильства над дітьми.

Соціально-педагогічні послуги можуть бути надані не тільки суб’єктами соціальної роботи, а й закладами дозвілля, громадськими організаціями, зацікавленими особами.

Соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та розвиткові можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка й охорона її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, працетерапія.

Змістом соціально-медичних послуг є, насамперед, надання медичних консультацій з питань збереження і зміцнення здоров’я, формування ідеології здорового способу життя й подолання шкідливих звичок, формування сексуальної культури і навичок захищених статевих відносин, профілактика ВІЛ/СНІДу та інших інфекційних захворювань.

Соціально-медичні послуги можуть надавати як професійні медики, так і підготовлені працівники, у т. ч. й волонтери. Саме серед соціально-медичних послуг особливо ефективним є надання послуг за принципом «рівний – рівному».

Результатом соціально-медичних послуг є набуття клієнтами – всіма членами сім’ї, а, особливо, дітьми, – знань, умінь і навичок стосовно підтримки, збереження та зміцнення здоров’я, подолання шкідливих звичок.

Юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню дер-

229

Соціальна педагогіка

жавного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій стосовно певної особи (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо).

Надавати юридичні послуги можуть професійні юристи, державні службовці різних установ, що мають достатню компетенцію для вирішення проблем сім’ї, працівники соціальної сфери, що мають підготовку з питань юриспруденції.

Працівники організацій – суб’єктів соціальної роботи із сім’ями з дітьми, що опинилися в складних життєвих обставинах, можуть представляти інтереси сімей, а, особливо, дітей із сімей клієнтів, на засіданнях судів, здійснювати захист їхніх прав та інтересів в інших організаціях і установах.

Результатом надання юридичних послуг є отримання інформації щодо окремих позицій законодавчих актів з питань, що цікавлять клієнта, описання реальних шляхів досягнення виконання закону, а також допомога клієнтам у проходженні цього шляху.

Послуги з працевлаштування – пошук роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальний супровід працевлаштованої особи.

Послуги з працевлаштування соціальна служба надає разом із центрами зайнятості, молодіжними біржами праці, іншими установами, що здійснюють допомогу в працевлаштуванні, безпосередньо роботодавцями.

Ця послуга щодо дорослих членів сім’ї має традиційний характер. Специфічною вона стає при працевлаштуванні неповнолітніх дітей та молоді із сімей, що потрапили в складні життєві обставини. У таких випадках проблема не тільки в процесі працевлаштування, а й у допомозі клієнту здобути навички працівника: навчитися виконувати режим трудового дня, адекватно реагувати на зауваження роботодавця чи керівника, відповідально ставитися до доручень та ін.

Результатом надання послуг із працевлаштування є отримання клієнтами роботи, яка допоможе вирішити економічні проблеми сім’ї, конкретному клієнту – отримати певний соціальний статус, стати повноправним членом суспільства, підвищити особистісну самооцінку.

Послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями – комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість.

230

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.