Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Соціальна педагогіка (підручник)

.pdf
Скачиваний:
774
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
1.34 Mб
Скачать

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

(18 листопада 2003 року) визначають організаційні і правові засади соціальної роботи з дітьми та молоддю.

Відповідно до законодавчої бази можна назвати суб’єктів державної молодіжної політики України:

-держава, державні органи, що реалізують молодіжну політику;

-Міністерство праці та соціальної політики, Міністерство у справах сім’ї, дітей та молоді, департамент молодіжної політики, інші міністерства та центральні органи виконавчої влади;

-Державний комітет молодіжної політики, спорту і туризму України;

-місцеві адміністрації (у складі яких діють структурні підрозділи по роботі з молоддю);

-органи місцевого самоврядування;

-політичні партії, суспільні рухи, об’єднання та організації (у тому числі молодіжні), фонди тощо; Державна молодіжна політика України ставить за мету ство-

рення соціально-економічних, політичних, організаційних, правових умов та гарантій для життєвого самовизначення, інтелектуального, морального, фізичного розвитку молоді, реалізації її творчого потенціалу як у власних інтересах, так і в інтересах України. На основі цієї мети формулюються завдання державної молодіжної політики:

-вивчення становища молоді, створення необхідних умов для зміцнення правових і матеріальних гарантій щодо здійснення прав і свобод молодих громадян, діяльності молодіжних організацій з метою повноцінного соціального становлення та розвитку молоді;

-допомога молодим людям у реалізації та самореалізації їхніх творчих можливостей та ініціатив;

-надання державою молодим людям соціальних послуг з навчання, виховання, духовного і фізичного розвитку, професійної підготовки;

-широке залучення юнаків і дівчат до активної участі у національно-культурному відродженні українського народу, формуванні його свідомості, розвитку традицій і національноетнічних особливостей;

-залучення молоді до активної участі в економічному розвитку України.

91

Соціальна педагогіка

Головні напрямки реалізації державної молодіжної політики в Україні випливають із основних сфер життєдіяльності молоді – соціально-політичної, соціально-економічної, освітньо-культурної:

-розвиток і захист інтелектуального потенціалу молоді, поліпшення умов і створення гарантій для отримання молоддю освіти, спеціальної професійної підготовки та перепідготовки;

-забезпечення зайнятості молоді, її правового захисту з урахуванням економічних інтересів, професійних і соціальних можливостей суспільства;

-створення умов для оволодіння та безпосередньої участі молодих людей у відродженні та розвитку духовних і культурних цінностей українського народу, охороні та відтворенні навколишнього природного середовища;

-формування у молоді почуття національної гордості, патріотизму, готовності захищати суверенітет України;

-охорона здоров’я молоді, формування у неї глибокої потреби в духовному і фізичному розвитку.

Державна молодіжна політика повинна розроблятися і реалізову-

ватися з урахуванням інтересів як самої молоді, так і суспільства, в контексті економічного, історичного, національного та культурного розвитку України, а в центрі такої політики повинна бути молода людина незалежно від її походження, національності, віросповідання тощо.

Особливого значення набуває той факт, що молодіжна політика повинна реалізовуватися, передусім, за рахунок ініціативи і діяльності самого молодого покоління, оскільки, це стосується як власних, так і суспільних інтересів молоді.

Державна молодіжна політика, зазвичай, здійснюється за трьома основними напрямками: соціально-економічним, політичним та освітньо-культурним.

Перший має охоплювати основні сфери життєдіяльності молодої людини – навчання, професійна освіта і праця, побут, дозвілля, тобто все, що сприяє соціалізації особистості. Що до другого, то він пов’язаний з формуванням громадянської позиції, активності молодих людей, їх ціннісних орієнтацій, стійких норм моралі. За таких обставин можна стверджувати, що державна молодіжна політика спрямована, з одного боку, на відтворення робочої сили, робочих рук, а з іншого – на громадянську соціалізацію особи. Наведемо характеристику реалізації державної молодіжної політики в різних сферах життєдіяльності молоді:

92

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

1)Державна молодіжна політика у соціально-економічній сфері.

-створення відповідної системи освіти, професійної орієнтації підготовки молоді до праці;

-запобігання безробіттю, забезпечення зайнятості молоді;

-встановлення для випускників шкіл, профтехучилищ, технікумів, ВНЗ, а також військовослужбовців, звільнених у запас, певних гарантій та можливостей для працевлаштування (це може бути щось на зразок права на перше робоче місце чи бронювання певної кількості робочих місць на виробництві);

-стимулювання підприємств і організацій, що спрямовують матеріальні і грошові ресурси на спеціальні молодіжні програми і проекти, на забезпечення зайнятості молоді, на створення і організацію діяльності молодіжних організацій, які дбають про надання допомоги молодим;

-розвиток нових форм трудової участі молоді у виробництві (створення економічних центрів, кооперативних, орендних підприємств тощо, визначення певних пільг при їх оподаткуванні, кредитуванні тощо);

-стимулювання молоді, молодіжних організацій на самостійне вирішення власних соціальних проблем (МЖК, Центрів науки, творчості, дозвілля тощо);

-вирішення житлових проблем молоді (зокрема, створення системи пільгового кредитування для молодих сімей);

-державне стимулювання і фінансування молодіжного обміну з представниками інших держав з метою підвищення професійної кваліфікації молоді, набуття нових спеціальностей, розширення світогляду.

2)Державна молодіжна політика у соціально-політичній сфері.

Беручи до уваги, що найважливіше значення для соціального,

громадського становлення молоді має її безпосереднє залучення до участі у багатогранному політичному житті в Україні та за її межами, державна молодіжна політика передбачає:

-широке залучення молоді до формування усіх органів народовладдя, державного управління знизу доверху, для вирішення усіх державних і суспільних справ;

-створення умов для формування і розвитку політичної культури молоді, її світогляду, залучення юнаків та дівчат до активної громадсько-політичної діяльності на засадах широкого політичного плюралізму, гуманізму та демократії;

93

Соціальна педагогіка

-надання усім молодим людям, їх організаціям широких можливостей для користування інформацією, в тому числі і можливостей мати власні засоби інформації;

-стимулювання і підтримка діяльності партій, громадських організацій, рухів, об’єднань, що займаються введенням молоді до політичних процесів, які відповідають інтересам громадян і суспільства.

Варто наголосити, що в основі політики держави стосовно моло-

ді у суспільно-політичній сфері має бути повага до ідей, тверджень, політичної, життєвої позиції самої молоді.

3) Державна молодіжна політика у галузі освіти і культури.

Орієнтуючись на те, що поступово буде створена демократична, самооновлювальна, безперервна система освіти, державна молодіжна політика передбачає:

-розвиток і удосконалення всієї системи освіти, створення фундаментальної сучасної педагогічної і професійної бази, новітніх навчальних планів і методик;

-надання усім молодим людям рівного права на отримання обов’язкової середньої освіти, матеріальної допомоги молоді, котра вчиться у ВУЗах і технікумах, на рівні прожиткового мінімуму;

-створення необхідних умов і стимулювання розвитку і реалізації творчого потенціалу юнаків та дівчат у сфері науки і техніки, літератури і мистецтва, художньої народної творчості, забезпечення доступу до вітчизняних і світових духовних цінностей;

-розвиток спортивного руху, туризму, інших форм відпочинку молоді; підтримка і збереження здоров’я юнаків та дівчат, в тому числі і за рахунок охорони навколишнього середовища; створення мережі профілактичних та медико-оздоровчих закладів для молоді; формування у молоді здорового способу життя; розширення виробництва і поліпшення якості товарів спортивного і туристичного призначення.

4) Державна молодіжна політика у сімейно-побутовій сфері.

-Введення додаткових пільг стосовно підтримки молодої сім’ї, стимулювання дітонародження та виховання дітей;

-реалізація заходів, що забезпечують гарантований прожитковий мінімум молодої людини;

94

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

-розробка та встановлення системи пільгового довгострокового кредитування молоді з метою забезпечення її потреби, придбання житла, товарів першочергового вжитку, будівництва житла;

-введення для певних категорій молоді, за досвідом інших країн, так званих “молодіжних карток”, що дають пільги на користування транспортом, закладами культури і спорту, інші послуги;

-використання зарубіжного і поширення вітчизняного досвіду щодо створення спеціальних фондів для молодих сімей із залученням можливостей місцевих бюджетів, підприємств, громадських організацій;

-підтримка соціально незахищених категорій молоді.

5)Державна молодіжна політика стосовно молодіжних органі-

зацій.

Держава, її органи на місцях повинні підтримувати і стимулювати діяльність молодіжних організацій, зорієнтованих на вирішення проблем молоді в її та державних інтересах.

Підтримка державою молодіжних організацій може здійснюватися матеріально, організаційно, а також шляхом:

-звільнення молодіжних організацій, створених ними підприємств, закладів і установ від оподаткування;

-безоплатного передавання молодіжним організаціям споруд, приміщень, матеріальної бази, необхідної для роботи з молоддю;

-звільнення молодіжних організацій від внесення плати за користування землею;

-надання молодіжним організаціям на вигідних засадах різноманітних видів кредитів і субсидій;

-створення молодіжним організаціям умов для здійснення обмінів, широкого співробітництва з молодіжними організаціями інших країн і територій.

Існують різні суб’єкти що розробляють та практично здійсню-

ють державну молодіжну політику. На загальнодержавному рівні:

-молодіжне (ювенальне) законодавство або певні Закони та рішення Уряду щодо молоді, її прав, обов’язків, соціалізації тощо;

-комісія (чи комітет) у справах молоді у Верховній Раді;

-міністерство (чи департамент, комітет і т. ін.) у справах молоді як виконавчий орган;

95

Соціальна педагогіка

-установи (інститути, центри), які займаються дослідженням молодіжних проблем, підготовкою соціальних працівників;

-різноманітні фонди, що сприяють здійсненню державної молодіжної політики.

На місцевому регіональному рівні:

-постійна комісія у справах молоді у місцевому органі влади (на сьогодні – в Раді народних депутатів міста, району, області);

-управління (комітети) у виконавчих органах;

-соціальні служби (громадські, державні) для молоді;

-філії республіканських установ, закладів по вивченню проблем молоді та підготовці соціальних працівників;

-фонди (чи їх філії) сприяння реалізації молодіжної політики. Основним ядром реалізації державної молодіжної політики в

Україні є цільові комплексні програми, що розробляються під патронатом Верховної Ради, уряду України, місцевих органів влади, міністерств і відомств, громадських організацій. Можливим є прийняття і реалізація у майбутньому таких державних і регіональних програм, як: духовного і фізичного розвитку молоді; підготовки її до праці; випуску товарів і надання соціальних послуг молоді; підтримки молодих сімей; житлового будівництва для молоді; громадської реабілітації молодих інвалідів; розвитку молодіжного підприємства; розширення міжнародних та регіональних зв’язків молоді тощо. До найбільш нагальних сьогодні належать розробка та реалізація таких програм:

-формування та розвиток економічної самостійності молоді;

-розвиток підприємницької ініціативи молоді;

-створення соціально-економічного механізму захисту молоді від безробіття;

-забезпечення духовного та фізичного здоров’я молоді;

-створення умов для зміцнення молодої сім’ї;

-підтримка обдарованої молоді; захист інтелектуального потенціалу країни;

-формування системи надання соціальних послуг молоді;

-підтримка молодіжного руху;

-правове забезпечення державної молодіжної політики. Реалізація зазначених вище програм має сприяти забезпеченню

оптимальних умов соціалізації особистості молодої людини, тобто створенню соціально-економічних, політико-правових, організацій-

96

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

них гарантій з метою успішного входження особистості в суспільство та реалізації творчого потенціалу особистості.

Основою соціально-педагогічної роботи є визнання людини найвищою цінністю. Соціальний педагог орієнтує свою діяльність не на одночасну допомогу всім верствам суспільства, а на допомогу конкретній людині, що потребує опікування з боку держави. Навчити молоду людину бути самодостатньою у вирішенні особистих проблем, створити умови і гарантії для її позитивної самореалізації

– ось спільне завдання соціального педагога і державних органів у процесі реалізації державної молодіжної політики.

Питання і завдання для самостійної роботи

1.Визначити причини виокремлення державної молодіжної політики в специфічний напрямок діяльності держави.

2.Охарактеризувати основні соціальні та особистісні проблеми молоді в Україні на сучасному етапі.

3.Визначити роль молодіжних організацій в реалізації державної молодіжної політики в Україні.

4.Розробити таблицю основних напрямків України.

5.Які існують соціальні механізми вирішення молодіжних проблем безробіття. Скласти таблицю законів, на яких базується державна молодіжна політика.

6.Проаналізувати сучасну систему цінностей української молоді: її сутність, особливості формування та прояву.

Література

1.Головатий М. Ф. Молодіжна політика в Україні: проблеми оновлення/ Укр. НДІ проблем молоді. – К.: Наукова думка, 1993.

2.Декларація “Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні”. – Закон України від 15 грудня 1992 року.

3.Довідкові матеріали про становище молоді та хід реалізації державної молодіжної політики в Україні. – К.: УкрНДІ проблем молоді, 1997.

4.Соціальні проблеми працевлаштування молоді: Аналітичний звіт / О. М. Балакірєва, О. О. Яременко та ін. – К., 2004.

5.Онікієнко В. В. Ткаченко Л. Г. Молодіжний ринок праці України: проблеми та шляхи вирішення. – К.: Рада з вивчення продуктивних сил України НАН України. Український інститут соціальних досліджень, 2003.

97

Соціальна педагогіка

6.Перепелиця М. П. Державна молодіжна політика в Україні (регіональний аспект). – К.: Укр. ін-т соц. досліджень, Укр. центр політичного менеджменту, 2001.

7.Скуратівський В. А., Палій О. М. Основи соціальної політики: Навч. посіб. – К.: – МАУП, 2002.

8.Соціальна політика щодо сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах: Збірка: – К.: ГРЦСССДМ, 2008.

§2. Молодь як соціальний суб’єкт у структурі соціокультурного середовища суспільства

Увирішенні проблеми стабільного розвитку українського суспільства одним із актуальних завдань є соціальне становлення нового, молодого покоління, що включає формування світогляду, способу світосприйняття і розвиток системи цінностей та життєвих ідеалів. При цьому враховується сутність тих радикальних змін цивілізаційного рівня, які відбуваються в країні загалом і на селі зокрема.

Виокремлення в Україні молоді як соціально-демографічної групи населення та період „молодості” визначено Законом „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” [1] як період в межах 14–35 років. Нормативне визначення вікових меж молоді (особливо її верхньої межі) здійснюється суспільством, виходячи із мети її розвитку і соціально-економічних можливостей. І тут кожне суспільство має орієнтуватися в об’єктивності умов та об’єктивності оцінки вікового цензу молоді. Звуження меж призводить до того, що молода людина не встигає реалізувати процес самопізнання, формування здібностей, накопичення потенціалу, здійснити повноцінне соціальне становлення. Тоді все це вона повинна буде робити уже у статусі дорослої людини, що не завжди реально, а особистість не зможе реалізувати свої можливості. Проте і розширення меж призводить, зазвичай, до інфантилізму, втрати соціальної активності і, врешті-решт, до зниження самоцінності, життєздатності особистості. В такій ситуації у молодої людини формується почуття неповноцінності, безвідповідальності за результати своїх дій.

Верхня межа молодіжного віку має визначатися при досягненні молодою людиною межі соціальної зрілості в кожній із соціальних сфер життєдіяльності, коли для неї відкриваються „межі” повної дієздатності в полі можливостей самостійного вибору життєвого шляху. Звичайно, такі можливості можуть бути і не використані, але це не означає, що фаза молодості буде продовжена.

98

Розділ 3. Основні передумови соціально-педагогічної діяльності

Ще у другій половині XX ст. сформувалось поняття про молодь як про самостійну соціально-демографічну групу [2; 3; 4].

Труднощі щодо визначення поняття „молодь” пов’язані з тим, що вона є об’єктом дослідження багатьох соціально-гуманітарних наук. І, звичайно ж, кожна наука вивчає молодь у власному аспекті, визначивши для себе предмет дослідження. Тому зміст і обсяг поняття „молодь” у такому разі буде відповідати його визначенню в рамках кожної науки.

Так, з позиції психології, визначення періоду молодості пов’язане з фазовим підходом, де кожен період розвитку особистості визначається за характером переломних, критичних точок і стадій єдиного цілісного життєвого циклу [5; 6; та ін.]. Межі молодіжного віку тут співвідносяться з першою кризою особистісного розвитку, що починається в 15-16 років зі спроби життєвого самовизначення і обумовлюється вибором майбутніх соціальних ролей. Верхня межа визначається другою кризою в духовно-світоглядному аспекті, що ніби свідчить про завершення молодості. Цей період психологи відносять до 27-28 років, оскільки в цьому віці переважно уже сформовані життєві цілі, система цінностей, визначились світоглядні орієнтири і позиції, переважно завершується період професійного самовизначення і становлення, а молода людина конституюється в суспільстві як самостійна особистість, яка має певний соціальнопрофесійний статус.

В економічній сфері молодіжний вік визначається як період професійного самовизначення, отримання спеціальності, оволодіння професійною діяльністю на певному рівні кваліфікації. Причому для різних соціально-професійних груп верхня межа цього періоду буде різною. Найнижчий він у робітничих спеціальностей. Для спеціалістів з вищою освітою вона визначається не лише отриманням диплома, але й певним періодом становлення повноцінного спеціаліста вищої кваліфікації. У сфері науки межа молодіжного віку досягає досить високого рівня, оскільки в Україні до 35 років науковий співробітник вважається молодим ученим.

У сфері соціології молоді на сьогодні визначають поняття „молодь” і „молодість”. До них належать: психофізіологічний, соціальнопсихологічний, рольовий, субкультурний, інтеракціоністський і аксіологічний підходи. При цьому лише соціологія дозволяє розглядати феномен „молодь” комплексно. Враховуються такі аспекти, як вікові групи і соціально-психологічні особливості молоді; специфіка

99

Соціальна педагогіка

соціального статусу, рольових функцій і соціокультурної поведінки; соціалізація як єдність адаптації та індивідуалізації; специфіка самовизначення й ідентифікації молоді як соціально-демографічної групи.

Серед учених, котрі вивчали проблеми молоді, В. Лісовський є одним із перших, хто визначив поняття „молодь”: „Це покоління людей, яке проходить стадію соціалізації, засвоює або уже засвоїло освітні, професійні, культурні та інші соціальні функції” [7, с. 9]. Автор у цьому визначенні звертає увагу на наявність аспекту конкретного покоління та оволодіння молодими людьми соціальними функціями у процесі соціалізації. І вже в кінці 90-х років в соціологічній літературі в характеристиці поняття „молодь” звертається увага на цей аспект: „Молодь як соціальна група є специфічною соціальною спільнотою, яка посідає певне місце в соціальній структурі суспільства, характеризується процесом набуття стабільного соціального статусу в різних соціальних підструктурах (соціальнокласовій, соціально-поселенській, професійно-трудовий, соціальнополітичний, сімейно-побутовий), а отже, відрізняється спільними проблемами і спільними соціальними інтересами та особливостями форм життєдіяльності” [8, с. 17].

Конституціональною ознакою для виокремлення молоді як соціального суб’єкта має бути така, яка б дозволила виявити його сутність. У цьому плані досить цікавими є міркування Ю. Терещенка, який у людині нашого часу (а отже, і в молоді) виокремлює такі риси:

по-перше, – це людина економічно вільна, винахідлива, ініціативна, діяльна; їй притаманна самостійна творчість, пов’язана з організацією нової справи і постійним числом можливостей докласти власні сили;

по-друге, – це людина, глибоко зацікавлена в особистій причетності до політичних свобод, вона характеризується розвиненою правовою і моральною відповідальністю, здатна захистити себе й інших;

по-третє, – це людина з виразно оформленою світоглядноекологічною орієнтацією;

по-четверте, – це людина з національно орієнтованою свідомістю; любить свій народ, рідну мову і культуру, що є засобом національної самоідентифікації [9].

100