В залежності від потрапляння в порожнину:

1. проникаючі (в черевну, грудинну порожнини)

2. непроникаючі

Множинні – якщо людина поранена одночасно двома або більше кулями та осколками.

Комбіновані– якщо при пораненні кулею та осколком ушкоджується декілька органів.

V. За ступенем інфікованості:

1. асептичні (рани після частих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки)

2. бактеріально забруднені – м/о в рані є, але не проявляють патогенної дії.

3. інфіковані – в рані виникають усі клінічні ознаки запалення.

4. гнійні – виповнені гнійним вмістом.

VІ. За наявністю ускладнень:

1. неускладнені (операційні)

2. ускладнені:

РАННІ:

а) шок – при вогнепальних ранах, з одночасними переломами, множинних, рваних, розтрощених.

б) кровотеча –при ушкоджені великих кровоносних судин та органів: загальна слабкість, блідість, спрага, ↓ АТ, ↑ЧСС, Т Дихальних рухів, нудота, запаморочення, судоми.

в) анемія

ПІЗНІ:

а) нагноєння ран (забруденення виникає в момент поранення)

б) вторинне – є наслідком запізнілого або невмілого накладання первинної пов’язки, нестерильності, недотримання правил асептики

в) вторинна кровотеча

г) виникнення газової гангрени

д) правця сепсису

Vіі. За загоюванням рани:

1. загоювання первинним натягом (операційні, після первинної хірургічної обробки, різані)

2. загоюв.вторинним натягом (інфіковані рани)

3. загоюв.під струмом.

Основною складовою частиною рани є:

Ранова порожнина – це простір, обмежений стінками і дном рани.

Рановий канал –коли глибина ранової порожнини переважає над її поперечним розміром.

Основними ознаками рани є:

1. біль; │ залежить від характеру поранення,

2. кровотеча; │ об’єму пошкоджених тканин, особливості

3. зяяння – розходження країв рани. │іннервації,кровооббігу, пошкодження

│ важливих органів

Услід за дією травмуючого фактору рана заповнюється рановим секретом – це кров, некротичні клітини, сторонні тіла, м/о, біологічно-активні речовини – гістамін, серотонін, які створюють умови для запалення в рані.

Рановий процес– це комплекс місцевих і загальних біологічних реакцій тканин і систем організму, спрямованих на обмеження і відторгнення некротичних мас, боротьбу з інфекцією, відновлення та заміщення пошкоджених структур.

У перебізі ранового процесу є декілька фаз:

І. Фаза запалення– настає безпосередньо після травми і триває 2-3 дні.

1. період судинних змін– проявляється змінами тонусу судинної стінки, порушенням кровооббігу, вихід рідкої частини крові із судин у тканини, накопиченням бар (гістамін, молочна кислота), які зумовлюють запалення.

Клінічно в цей час в рані виявляється:

• припухлість (tumor)–її края стають набряклими.

• почервоніння(rubor) – шкіра навколо стає червоною.

• Ф t0 тканин(calor)

• посилення болю (alolor)

• порушення функції ушкодженої дялянки або кінцівки.

3. очищення рани від некротичних (пошкоджених) тканин.

З 1-ої доби в зону запалення мігрують лейкоцити, які відмежовують зону запалення від здорових тканин, паралельно іде фагоцитоз щодо м/о, та очищають рану, виділяючи протеолітичні ферменти + макрофаги (містять ферменти, які здійснюють некроліз).

ІІ. Фаза регенерації та формування грануляц.тканини.

Початок 3-4 доба. Зникають ознаки запального процесу, розсмоктуються крововиливи, некротичні ділянки, зменшується проникливість стінок судин, нормалізується мікроциркуляція в тканинах довкола рани. У виділеннях із рани ↓ кількість патогенної мікрофлори, з’являються клітини. Фібробласти – які утворюють колагенові волокна та беруть участь в утворенні грануляційної тканини. Вона формується у вигляді окремих ділянок. В яких інтенсивно йде розвиток капілярів. Друга фаза закінчується заповненням ран.порожнини гранул тканинного та її дозріванням.

ІІІ. Фаза рубуювання та епітелізації.

З 8-го дня після травми. Зменшується кількість капілярів, колаг.волокон, фіброб.грануляційна тканина перероджується в фіброзну та утворюється рубець. Поряд з цим інтенсивно росте епідерміс, який наростає над поверхнею грануляції у вигляді голубовато-білої плівки, яка в подальшому повністю закриває ранову поверхню.