Луканьова с.М. Відкриті пошкодження – рани

Раною (vulnus) називають механічне пошкодження цілості шкіри, слизових оболонок або підлеглих тканин і внутрішніх органів.

Основною складовою частиною рани є ранова порожнина – це простір , обмежений стінками і дном рани. Коли глибина ранової порожнини переважає над її поперечним розміром, то утворюється рановий канал.

Класифікація ран:

1. За причиною виникнення рани поділяються на умисні (операційні, вогнепальні, ножові, забійні та ін.) й випадкові.

2. За обставинами поранення розрізняють рани: побутові, промислові, сільськогосподарські, спортивні та ін.

3. За глибиною пошкодження і напрямку ранового каналу розрізняють: поверхневі та глибокі рани. Вони можуть бути непроникаючими і проникаючими. Проникаючі рани можуть проникати у черепну, грудну та черевну порожнини або у великі суглоби.

4. За характером дії травмуючого агента рани поділяються на:

а) різані – заподіяні лезом, ножем, склом, скальпелем та іншими ріжучими предметами;

б) колоті - заподіяні шилом, штиком, вилами. Осробливістю колотих ран є значна їх глибина із незначним пошкодженням шкіри або слизової оболонки з можливим проникненням у порожнини та пошкодженням великих судин та нервових стовбурів. При цьому виді ран рановий канал завжди інфікований, що супроводжується нагноєннями;

в) рубані – виникають від дії сокири, шаблі, сікача та ін. Для таких ран характерною є значна глибина інколи з пошкодження кісток та внутрішніх органів;

г) забійні – виникають при дії тупих предметів і супроводжуються значним забоєм і розривом тканини, особливо шкіри;

д) розчавлені – виникають при дії тяжких предметів і нерідко супроводжуються значним розчавленням тканин і органів, інколи з відривом кінцівок (травматична ампутація);

є) рвані – характеризуються значним розривом тканин;

ж) укушені – характеризуються глибокими і широкими ушкодженнями, значним забрудненням, які нерідко ускладнюються інфекцією;

з) вогнепальні – внаслідок кульових, шротових, або осколкових поранень. У залежності від характеру ранового каналу розрізняють рани навсрізні, сліпі та дотичні вогнепальні поранення. При навскрізьних пораненнях вихідний отвір ранового каналу завжди більших розмірів ніж вхідний.

5. За ступенем інфікованості: асептичні (умовно асептичні) – рани після чистих оперативних втручань або первинної хірургічної обробки та бактеріально забруднені – коли мікроби знаходяться у рані але не проявляють патогенної дії, а також інфіковані – коли у рані мікроорганізми призводять до виникнення усіх клінічних ознак запалення і накінець – гнійні рани, які виповнені гнійним вмістом.

6. За наявністю ускладнень розрізняють ускладнені та неускладнені рани. При цьому всі ускладнення ран поділяють на ранні ускладнення (кровотеча, шок, анемія) та пізні ускладнення (нагноєння, вторинна кровотеча, газова гангрена, правець, сепсис).

7. За загоюванням рани: загоювання первинним натягом (операційні, після первинної хірургічної обробки, різані рани та ін); загоювання вторинним натягом – (інфіковані рани); загоювання під струпом.

Клінічні ознаки рани:

• біль;

• кровотеча;

• зяяння - (розходження країв рани).

Вираженість цих ознак залежить:

а) від харатеру поранення;

б) від об’єму пошкоджених тканин;

в) особливості іннервації і кровообігу у ділянці ранового каналу;

г) пошкодження життєво важливих органів.

Біологічні процеси, що перебігають у рані мають складний характер. У слід за дією травмуючого фактора вони заповнюються рановим секретом, до складу якого входить кров некротичні клітини, сторонні тіла, мікроорганізми та біологічно активні речовини, які в свою чергу сприяють порушенню мікроциркуляції і створюють умови для виникнення запалення.

Таким чином – рановим процесом називають комплекс місцевих і загальних біологічних процесів що проходять у тканинах і системах організму, спрямованих на обмеження і відторгнення некротичних мас, боротьбу з інфекцією, відновлення і заміщення пошкоджених структур.

Розрізняють такі фази перебігу ранового процесу:

а) фаза запалення для якої характерно:

• припухлість;

• почервоніння;

• посилення болю;

• порушення функції;

• очищення рани.

б) фаза регенерації і формування грануляційної тканини;

в) фаза рубцювання і епітелізації.

Розрізняють три види загоєння ран:

• загоєння первинним натягом;

• загоєння вторинним натягом;

• загоєння під струпом.

Ускладнені рани:

• гнійною інфекцією;

• гнильною інфекцією;

• газовою інфекцією;

• спеціфічною інфекцією;

• отруєні рани;

• комбіновані рани.

І далі допомога при пораненнях (дивись роздруковано):