4.2. Нормування освітлення

Природне освітлення характеризується тим, що створюване в приміщенні освітлення змінюється в надзвичайно широких межах. Ці зміни зумовлені часом дня, часом року та метеорологічними факторами: станом хмарності та відбиваючими властивостями земного покривала. Тому на відміну від штучного природне освітлення неможливо кількісно нормувати величиною освітленості в люксах.

Для нормування природного освітлення прийнята відносна величина коефіцієнт природної освітленості (КПО).

, (4.1)

де – коефіцієнт природної освітленості,– освітленість всередині приміщення в люксах,– одночасна горизонтальна освітленість зовні в люксах, але не прямим сонячним світлом, а дифузним (всім небом при затіненні прямого сонячного світла). Значеннязадається санітарними нормами проектування виробничих підприємств.

Нормоване значення КПО () залежить відхарактеру зорової праці, (існує ІХ розрядів) виду освітленості (бокове, двостороннє бокове, верхнє, комбіноване), стійкості сніжного покрову та пояса світлового клімату, де розташоване приміщення. визначається виразом

, (4.2)

де – значення КПО для ІІІ поясу світлового клімату, яке визначається з врахуванням характеру зорової праці по нормах, приведених в СНіП ІІ-4-79/85 “Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования”; – коефіцієнт світлового клімату, який характеризує особливості світлового клімату в місці розташування підприємства та визначається по табл.4 в СНіП ІІ-4-79/85;– коефіцієнт сонячності, який визначається по таблицях санітарних норм і правил в залежності від орієнтації будівлі відносно сторін світу.

Для кожного виробничого приміщення будується крива значень КПО в характерному перерізі (поперечний переріз посередині приміщення, який перпендикулярний до площини основних вікон).

Методики розрахунку КПО на робочих місцях при проектуванні промислових приміщень приведені в СНіП ми на цих методах зупинятися не будемо.

Криві значень КПО в характерному перерізі характеризують світлотехнічні якості приміщення див. рис. 4.3. При боковому освітленні нормується мінімальне значення КПО , або в точці, розміщеній на віддалі 1м від стіни, найбільш віддаленої від світлових пройомів (рис. 4.4 а, б). В приміщеннях з верхнім та комбінованим освітленням нормується середнє значення КПО.

Крім кількісного показника – коефіцієнта природної освітленості, для виробничих приміщеннях з верхнім освітленням нормується ще й якісна характеристика – нерівномірність природного освітлення. Тобто співвідношення найбільшого та найменшого значення КПО в межах характерного перерізу приміщення. Нерівномірність не повинна перевищувати 2:1 для робіт І та ІІ розрядів і 3:1 для робіт ІІІ і V розрядів.

Рис. 4.3. Схеми розподілу коефіцієнтів природної освітленості по перерізу приміщення: а – одностороннє бокове освітлення; б – двохстороннє бокове освітлення; в – верхнє освітлення; г – комбіноване освітлення; 1 – рівень робочої площини

Величина нормованого значення освітлення, тобто мінімально-достатнього освітлення, при штучному освітленні встановлюється СНіП ІІ-4-79/85 в залежності від характеру зорової роботи, контрасту об’єкта з фоном і характеристики фону.

Нормами встановлено 9 розрядів зорових робіт від робіт найбільшої точності (І розряд) до робіт, на складах громіздких предметів та сипучих матеріалів (ІХ розряд). В основу класифікації для перших п’яти розрядів покладено розмір об’єкта розрізнення, під яким розуміється предмет що розглядається або його частина, а також дефект, який необхідно розрізнити, наприклад, нитка тканини, крапка, лінія, пляма і т.п. Так для І розряду мінімальний розмір об’єкта розрізнення складає 0.15 мм, для V розряду – роботи дуже малої точності – мінімальний розмір – 5 мм. Для перших п’яти розрядів, які мають чотири підрозряди (а, б, в, г) нормовані значення освітленості залежать не лише від мінімального розміру об’єкту розрізнення, але й від контрасту об’єкта розрізнення з фоном та характеристик фону. Найбільша нормована освітленість – 5000 лк (розряд І а), найменша – 30 лк (VІІІ розряд – загальне періодичне спостереження за ходом виробничого процесу при періодичному перебуванні людей у приміщенні), при такому освітленні не можна спостерігати за показами приладів та вести записи.

Згідно СНіП ІІ-4-79 прийняті наступні системи освітлення:

• загальне освітлення (освітлене все приміщення);

• комбіноване (загальне 10% + місцеве 90%);

• місцеве (освітлена лише робоча поверхня);

• аварійне (при відключенні робочого освітлення), не менше 2 лк на рівні підлоги;

• евакуаційне (в місцях, небезпечних для евакуації людей, сходах), 0.5лк на рівні підлоги;

• охоронне (на границях територій, які охороняються в нічний час), 0.5лк на поверхні грунту;

• чергове освітлення – освітлення в неробочій час.