- •Міністерство освіти і науки України
- •Вступ Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки
- •1. Правові та рганізаційні питання охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці
- •1.1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •1.1.2. Основні положення закону України «Про охорону праці»
- •1.1.3. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.4. Основні положення законодавства про працю
- •1.1.5. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •1.1.6. Нормативні акти з охорони праці підприємств
- •1.1.7. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.3. Комплексне управління охороною праці
- •1.2.3. Організація охорони праці на виробництві. Обов'язки роботодавців і працівників щодо виконання вимог охорони праці
- •1.2.4. Служба охорони праці підприємства
- •1.2.5. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві
- •1.3.2. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження та права
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •1.5.1. Класифікація нещасних випадків
- •1.5.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності
- •1.6.2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання
- •1.6.3. Визначення збитків, пов'язаних з виробничим травматизмом і захворюваннями працівників
- •2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Законодавство в галузі гігієни праці
- •2.1.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності
- •2.1.3. Гігієнічна класифікація праці
- •2.1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •2.2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.2.1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини
- •2.2.2. Теплове опромінення
- •2.2.3. Нормалізація параметрів мікроклімату. Заходи нормалізації
- •Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •2.3 Забруднення повітря виробничих приміщень
- •2.3.1. Вплив шкідливих речовин на організм людини
- •2.3.2 Нормування шкідливих речовин
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •2.4.1. Призначення та класифікація систем вентиляції
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Штучна вентиляція
- •2.4.3.1. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •2.4.3.2. Розрахунок обміну повітря при загальнооб’ємній вентиляції
- •2.4.4. Очищення повітря
- •2.4.5. Контрольно-вимірювальна апаратура
- •3. Електробезпека
- •3.1. Дія електричного струму на організм людини
- •3.2. Фактори, що визначають небезпеку ураження електричним струмом
- •3.3. Перша допомога людині, ураженій електричним струмом
- •3.4. Аналіз небезпеки, що виникає при стіканні струму в землю. Захисне заземлення
- •3 .5. Аналіз небезпеки ураження струмом при дотиканні до струмопровідних частин в різних електричних мережах
- •3.6. Причини ураження електричним струмом і основні міри захисту
- •3.7. Захисне відключення
- •3 .8. Захист від переходу напруги з високої на низьку при пошкодженнях ізоляції в трансформаторах
- •3.9. Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю
- •4. Вплив освітлювальних умов на безпеку праці
- •4.1. Основні поняття та величини.
- •4.2. Нормування освітлення
- •4.3. Методи розрахунку штучного освітлення
- •І. Метод коефіцієнта використання світлового потоку або метод коефіцієнта використання освітлювальної установки.
- •4.4. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.5. Джерела штучного світла
- •5. Захист від виробничого шуму
- •5.1. Основні поняття та фізичні параметри.
- •5.2. Характеристики джерел шуму
- •5.3. Вплив шуму на організм людини
- •5.4. Нормування шуму
- •5.5. Акустичний розрахунок
- •5.6. Основні методи боротьби з шумом
- •6. Вібрація, її вплив на організм людини, методи захисту
- •6.1. Вібрація
- •6.2. Основні нормативні документи
- •7. Захист від іонізуючого випромінювання
- •7.1. Характеристики іонізуючого випромінювання
- •7.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •7.3. Норми радіаційної безпеки
- •7.4. Захист від іонізуючих випромінювань
- •8. Захист від статичної електрики у виробничих умовах
- •9. Основи пожежної безпеки
- •9.1. Загальні відомості про процес горіння
- •9.2. Характеристика речовин за пожежо- і вибухонебезпечностю
- •9.3. Класифікація виробництв і зон за пожежо- і вибухонебезпечністю
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань Питання до модуля 1 «Правові та організаційні питання охорони праці»
- •Питання до модуля 2 «гігієна праці та виробнича санітарія. Електробезпека»
- •Питання до модуля 3 «особливості забезпечення умов праці на виробництві, що відповідають сучасним вимогам охорони праці»
- •Список літератури
- •Основи охорони праці Навчальний посібник з лекційного курсу
- •Мотрич Артем Володимирович
2.4.5. Контрольно-вимірювальна апаратура
Вимірювання температури повітря. Температура повітря у виробничих приміщеннях не є постійною величиною в усьому об’ємі приміщення, тому виміри проводять в кількох точках приміщення на робочих місцях в різний час на висоті 1.3-1.5 м від підлоги і не ближче 1 м від нагрівальних приладів та інших джерел тепла, а також від зовнішніх стін. При вимірах температури вище 0С використовують ртутні термометри, а при менших – спиртові.
Вимірювання вологості повітря. Відносна вологість повітря визначається за допомогою психометрів. Найпростіший з них (психометр Августа) складається з двох термометрів – сухого та вологого. Резервуар із ртуттю вологого термометра обгорнутий клаптиком марлі чи батисту, кінець якого занурений в ємність з водою. У цього термометра температура нижче ніж у сухого, оскільки вода, випаровуючись, віднімає теплоту. По різниці температур із відповідних таблиць визначають вологість повітря.
Для неперервного запису замірів вологості повітря використовують гігрографи, наприклад, волосяний.
Виміри швидкості руху повітря. Для визначення швидкості руху повітря від 0.4 до 10 м/с застосовують крильчасті анемометри, а для швидкостей повітря від 1 до 35 м/с – чашечні анемометри.
Крильчастий анемометр складається з колеса з алюмінієвими крильчатками, розташованими під кутом 45 до площини, що перпендикуляра до осі колеса. Під дією потоку повітря, що проходить через колесо, останнє обертається. Вісь колеса з’єднана з лічильником обертів, який проградуйовано в одиницях швидкості.
В чашечному анемометрі крильчатка замінена чашечками.
Вимірювання інтенсивності теплового випромінювання. Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється актинометрами, дія яких полягає в поглинанні променистої енергії та перетворенні її в теплову енергію, кількість якої реєструється тим чи іншим способом.
Вимірювання забруднення повітря пилом, парами, газами та шкідливими речовинами.
Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують наступні методи: лабораторні та експресно-індикаторні.
Лабораторні методи – це такі, як калориметричний, нефелометричний, спектральний, атомно-абсорбційний та інші. Суть лабораторних методів: відбирається проба повітря на виробництві, а її аналіз проводиться в лабораторних умовах.
В ряді випадків необхідно швидке рішення питання про ступінь забруднення повітряного середовища. З цією метою розроблені кольорові реакції. Твердий носій, наприклад, силікагель або вату, розташовану в скляній трубочці, змочують високочутливою індикаторною рідиною. Через трубочку пропускають певний об’єм повітря. При наявності в повітрі якоїсь шкідливої речовини змочений твердий носій забарвиться у відповідний колір. А по інтенсивності забарвлення, яке порівнюється із відповідною шкалою кольорів, судять про її концентрацію.
Для відбору проб повітря та визначення вмісту шкідливих речовин використовують універсальні газоаналізатори (УГ).
Індикаційні методи аналізу використовують для виявлення надзвичайно небезпечних речовин (ртуті, ціанистих сполук та інших). З їх допомогою можна швидко робити якісний (за кольором) і в певній мірі кількісний аналіз (по інтенсивності забарвлення).
Основним методом оцінки запорошеності повітря виробничих приміщень є ваговий метод в поєднанні з визначенням розмірів частинок (дисперсності) пороху за допомогою мікроскопа. Ваговий метод заснований на принципі одержання доважка при пропусканні через фільтр повітря певного об’єму. В якості фільтру використовують мембрану з тканини типу ФПП.