Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Охорона праці - конспект лекцій.doc
Скачиваний:
93
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
6.86 Mб
Скачать

2.4.5. Контрольно-вимірювальна апаратура

Вимірювання температури повітря. Температура повітря у виробничих приміщеннях не є постійною величиною в усьому об’ємі приміщення, тому виміри проводять в кількох точках приміщення на робочих місцях в різний час на висоті 1.3-1.5 м від підлоги і не ближче 1 м від нагрівальних приладів та інших джерел тепла, а також від зовнішніх стін. При вимірах температури вище 0С використовують ртутні термометри, а при менших – спиртові.

Вимірювання вологості повітря. Відносна вологість повітря визначається за допомогою психометрів. Найпростіший з них (психометр Августа) складається з двох термометрів – сухого та вологого. Резервуар із ртуттю вологого термометра обгорнутий клаптиком марлі чи батисту, кінець якого занурений в ємність з водою. У цього термометра температура нижче ніж у сухого, оскільки вода, випаровуючись, віднімає теплоту. По різниці температур із відповідних таблиць визначають вологість повітря.

Для неперервного запису замірів вологості повітря використовують гігрографи, наприклад, волосяний.

Виміри швидкості руху повітря. Для визначення швидкості руху повітря від 0.4 до 10 м/с застосовують крильчасті анемометри, а для швидкостей повітря від 1 до 35 м/счашечні анемометри.

Крильчастий анемометр складається з колеса з алюмінієвими крильчатками, розташованими під кутом 45 до площини, що перпендикуляра до осі колеса. Під дією потоку повітря, що проходить через колесо, останнє обертається. Вісь колеса з’єднана з лічильником обертів, який проградуйовано в одиницях швидкості.

В чашечному анемометрі крильчатка замінена чашечками.

Вимірювання інтенсивності теплового випромінювання. Інтенсивність теплового випромінювання вимірюється актинометрами, дія яких полягає в поглинанні променистої енергії та перетворенні її в теплову енергію, кількість якої реєструється тим чи іншим способом.

Вимірювання забруднення повітря пилом, парами, газами та шкідливими речовинами.

Для контролю вмісту шкідливих речовин в повітрі застосовують наступні методи: лабораторні та експресно-індикаторні.

Лабораторні методи – це такі, як калориметричний, нефелометричний, спектральний, атомно-абсорбційний та інші. Суть лабораторних методів: відбирається проба повітря на виробництві, а її аналіз проводиться в лабораторних умовах.

В ряді випадків необхідно швидке рішення питання про ступінь забруднення повітряного середовища. З цією метою розроблені кольорові реакції. Твердий носій, наприклад, силікагель або вату, розташовану в скляній трубочці, змочують високочутливою індикаторною рідиною. Через трубочку пропускають певний об’єм повітря. При наявності в повітрі якоїсь шкідливої речовини змочений твердий носій забарвиться у відповідний колір. А по інтенсивності забарвлення, яке порівнюється із відповідною шкалою кольорів, судять про її концентрацію.

Для відбору проб повітря та визначення вмісту шкідливих речовин використовують універсальні газоаналізатори (УГ).

Індикаційні методи аналізу використовують для виявлення надзвичайно небезпечних речовин (ртуті, ціанистих сполук та інших). З їх допомогою можна швидко робити якісний (за кольором) і в певній мірі кількісний аналіз (по інтенсивності забарвлення).

Основним методом оцінки запорошеності повітря виробничих приміщень є ваговий метод в поєднанні з визначенням розмірів частинок (дисперсності) пороху за допомогою мікроскопа. Ваговий метод заснований на принципі одержання доважка при пропусканні через фільтр повітря певного об’єму. В якості фільтру використовують мембрану з тканини типу ФПП.