- •Міністерство освіти і науки України
- •Вступ Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки
- •1. Правові та рганізаційні питання охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці
- •1.1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •1.1.2. Основні положення закону України «Про охорону праці»
- •1.1.3. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.4. Основні положення законодавства про працю
- •1.1.5. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •1.1.6. Нормативні акти з охорони праці підприємств
- •1.1.7. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.3. Комплексне управління охороною праці
- •1.2.3. Організація охорони праці на виробництві. Обов'язки роботодавців і працівників щодо виконання вимог охорони праці
- •1.2.4. Служба охорони праці підприємства
- •1.2.5. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві
- •1.3.2. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження та права
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •1.5.1. Класифікація нещасних випадків
- •1.5.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності
- •1.6.2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання
- •1.6.3. Визначення збитків, пов'язаних з виробничим травматизмом і захворюваннями працівників
- •2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Законодавство в галузі гігієни праці
- •2.1.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності
- •2.1.3. Гігієнічна класифікація праці
- •2.1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •2.2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.2.1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини
- •2.2.2. Теплове опромінення
- •2.2.3. Нормалізація параметрів мікроклімату. Заходи нормалізації
- •Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •2.3 Забруднення повітря виробничих приміщень
- •2.3.1. Вплив шкідливих речовин на організм людини
- •2.3.2 Нормування шкідливих речовин
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •2.4.1. Призначення та класифікація систем вентиляції
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Штучна вентиляція
- •2.4.3.1. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •2.4.3.2. Розрахунок обміну повітря при загальнооб’ємній вентиляції
- •2.4.4. Очищення повітря
- •2.4.5. Контрольно-вимірювальна апаратура
- •3. Електробезпека
- •3.1. Дія електричного струму на організм людини
- •3.2. Фактори, що визначають небезпеку ураження електричним струмом
- •3.3. Перша допомога людині, ураженій електричним струмом
- •3.4. Аналіз небезпеки, що виникає при стіканні струму в землю. Захисне заземлення
- •3 .5. Аналіз небезпеки ураження струмом при дотиканні до струмопровідних частин в різних електричних мережах
- •3.6. Причини ураження електричним струмом і основні міри захисту
- •3.7. Захисне відключення
- •3 .8. Захист від переходу напруги з високої на низьку при пошкодженнях ізоляції в трансформаторах
- •3.9. Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю
- •4. Вплив освітлювальних умов на безпеку праці
- •4.1. Основні поняття та величини.
- •4.2. Нормування освітлення
- •4.3. Методи розрахунку штучного освітлення
- •І. Метод коефіцієнта використання світлового потоку або метод коефіцієнта використання освітлювальної установки.
- •4.4. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.5. Джерела штучного світла
- •5. Захист від виробничого шуму
- •5.1. Основні поняття та фізичні параметри.
- •5.2. Характеристики джерел шуму
- •5.3. Вплив шуму на організм людини
- •5.4. Нормування шуму
- •5.5. Акустичний розрахунок
- •5.6. Основні методи боротьби з шумом
- •6. Вібрація, її вплив на організм людини, методи захисту
- •6.1. Вібрація
- •6.2. Основні нормативні документи
- •7. Захист від іонізуючого випромінювання
- •7.1. Характеристики іонізуючого випромінювання
- •7.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •7.3. Норми радіаційної безпеки
- •7.4. Захист від іонізуючих випромінювань
- •8. Захист від статичної електрики у виробничих умовах
- •9. Основи пожежної безпеки
- •9.1. Загальні відомості про процес горіння
- •9.2. Характеристика речовин за пожежо- і вибухонебезпечностю
- •9.3. Класифікація виробництв і зон за пожежо- і вибухонебезпечністю
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань Питання до модуля 1 «Правові та організаційні питання охорони праці»
- •Питання до модуля 2 «гігієна праці та виробнича санітарія. Електробезпека»
- •Питання до модуля 3 «особливості забезпечення умов праці на виробництві, що відповідають сучасним вимогам охорони праці»
- •Список літератури
- •Основи охорони праці Навчальний посібник з лекційного курсу
- •Мотрич Артем Володимирович
3.3. Перша допомога людині, ураженій електричним струмом
Перша долікарняна допомога людині, ураженій електричним струмом складається з двох етапів: звільнення потерпілого від дії стуму і надання йому медичної допомоги.
Звільнення потерпілого від дії струму може бути здійснено декількома способами. Найбільш простий і вірний – це відключення відповідної частини електрообладнання. Якщо відключити швидко неможливо (наприклад, далеко розміщений вимикач), то можна при напругах до 1000 В перерубати дріт сокирою з дерев’яною рукояткою або відтягнути потерпілого від струмопровідних частин, тримаючись за його одяг, якщо він сухий, відкинути від потерпілого дріт з допомогою дерев’яної палки і т.п.
При напрузі вище 1000В слід використовувати діелектричні рукавиці, боти і в необхідних випадках ізолюючу штангу.
Міри першої медичної допомоги потерпілому залежать від його стану. Якщо потерпілий при свідомості але до цього був без тями, або довгий час знаходився під дією струму, йому необхідно забезпечити повний спокій до прибуття лікаря або швидко доставити в лікарню.
При відсутності свідомості, але збереженні дихання потрібно рівно і зручно укласти потерпілого на м’яку підстилку, розстібнути пояс та комір, забезпечити притік свіжого повітря. Слід також давати нюхати нашатирний спирт, скропити водою лице, розтирати і зігрівати тіло.
При відсутності ознак життя потрібно почергово роботи штучне дихання і масаж серця.
3.4. Аналіз небезпеки, що виникає при стіканні струму в землю. Захисне заземлення
Стікання струму в землю можливе тільки через провідник, який знаходиться в безпосередньому контакті з землею. Такий контакт може бути випадковим або навмисним. В останньому випадку провідник, який знаходиться в контакті з землею, називається заземлювачем.
При стіканні струму в землю відбувається різке пониження потенціалу заземленої струмопровідної частини до значення потенціалу заземлювача , рівного добутку струму, що стікає в землю, на опір, який цей струм зустрічає на своєму шляху
. (3.1)
Це явище різкого зниження потенціалу є досить благоприємним по умовам безпеки і використовується як одна з мір захисту від ураження струмом при випадковій появі напруги на металічних струмопровідних частинах, які з цією метою заземлюють.
Однак наряду з пониженням потенціалу заземленої струмопровідної частини при стіканні струму в землю виникають і негативні явища, а саме:
поява потенціалу на заземлювачі і металічних частинах, які знаходяться з ним в контакті;
поява потенціалу на поверхні ґрунту навколо місця стікання струму в землю.
Ці явища можуть містити в собі небезпеку для життя людини.
Характер розподілу потенціалу на поверхні ґрунту оцінимо, розглянувши випадок стікання струму в землю через найбільш простий заземлювач – півкулю радіусом (рис. 3.1). Для спрощення вважаємо, що земля у своєму об’ємі однорідна, тобто в довільній точці має однаковий питомий опір(Омм). Тоді на віддалі х від центру заземлювача густина струму буде
Практично при х = 20 м . При постійному струмі, а також при змінному з частотою 50 Гц поле розтікання можна розглядати як стаціонарне поле, тому:
, (3.3)
де – питомий опір, а– напруженість електричного поля (В/м).
Рис. 3.1. Розподіл потенціалу на поверхні ґрунту навколо місця стікання струму через напівкульовий заземлювач
Звідси, напруженість електричного поля:
, (3.4)
а спад напруги на елементарному шарі ґрунту товщиноювизначиться через напруженістьнаступним чином:
. (3.5)
Тоді потенціал в любій точціА на віддалі х від заземлювача визначиться спадом напруги в ґрунті на віддалі від х до нескінченості, тобто:
. (3.6)
Звідси , коли, а при(– радіус самого заземлювача)
. (3.7)
Розв’язавши сумісно рівняння (3.6) і (3.7) отримаємо:
, (3.8)
де . Це є рівняння рівнобічної гіперболи.
Таким чином, потенціал на поверхні ґрунту навколо місця стікання струму в землю змінюється по закону гіперболи, зменшуючись від свого максимального значення до нуля по мірі віддалення від заземлювача.
Струм, що проходить через заземлювач в землю переборює опір, який називається опором заземлювача розтіканню струму. Він має три складові: опір самого заземлювача, перехідний опір між заземлювачем і ґрунтом і опір ґрунту. Дві перші складові в порівнянні з третьою дуже малі, ними нехтують.
Опір розтікання струму для любого заземлювача визначається виразом (3.1). І для випадку напівкульового заземлювача
. (3.9)
Розраховані значення опорів для заземлювачів інших типів приведені у довідниках.
Для забезпечення як можна меншого опору заземлювача використовуються групові заземлювачі, тобто заземлювачі, які складаються з декількох паралельно увімкнених одиночних заземлювачів.
Згідно вимог правил улаштування електроустановок (ПУЕ) опір захисного заземлювача в любий час року не повинен перевищувати:
4 Ом – в установках до 1000 В. Якщо їх потужність , то допускається 10 Ом;
0,5 Ом – при і з великими струмами замикання на землю (більше 500 А) і 250/IЗ, але не більше 10 Ом, для установок з і з малими струмами замикання на землю.
Тепер розглянемо поняття напруги дотику () інапруги кроку (). Або інакше кажучи, спад напруги на опорі тіла людини.
Рис. 3.2. Напруга дотику при одиночному заземлювачі: 1 – потенціальна крива; 2 – крива, що характеризує зміну напруги дотику при зміні віддалі x від заземлювача
Напруга дотику –є різниця потенціалів двох точок електричного кола, яких одночасно торкається людина. (рис. 3.2)
, (3.10)
де: – струм, що протікає через людину;- опір людини.
В області захисних заземлень одна із точок, якої торкається людина, має потенціал заземлювача , друга – потенціал основи, на якій стоїть людина(див. рис. 3.2). Тоді,
, (3.11)
де – коефіцієнт дотику, який враховує форму потенціальної кривої.
Для напівсферичного заземлювача з радіусом
, (3.12)
а для інших типів заземлювачів значення приводиться у відповідних таблицях.
При великій віддалі, тобто при , а практично принапруга дотику буде максимальна і, при цьому=1. При найменшому значенні х, коли людина стоїть на заземлювачі (металева заземлена підлога), тобто при:і= 0. Це безпечний випадок, людина не є під напругою, хоч і знаходиться під потенціалом.
Рис. 3.3. Розподіл потенціалів в зоні розтікання струму при використанні контурного заземлення
Рис. 3.4. Крокова напруга при стіканні струму в землю
Напруга кроку – різниця потенціалівідвох точок на поверхні землі в зоні розтікання струму, які знаходяться одна від одної на віддалі кроку і на яких одночасно стоїть людина (рис. 3.4)
. (3.13)
Так як іявляються частинами потенціалу заземлювача, то
, (3.14)
де – коефіцієнт кроку, який враховує форму потенціальної кривої заземлювача і рівний
(3.15)
Ч