- •Міністерство освіти і науки України
- •Вступ Охорона праці як соціально-економічний чинник і галузь науки
- •1. Правові та рганізаційні питання охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці
- •1.1.1. Основні законодавчі акти про охорону праці
- •1.1.2. Основні положення закону України «Про охорону праці»
- •1.1.3. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.4. Основні положення законодавства про працю
- •1.1.5. Нормативно-правові акти з охорони праці
- •1.1.6. Нормативні акти з охорони праці підприємств
- •1.1.7. Відповідальність за порушення законодавства з охорони праці
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони праці на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.3. Комплексне управління охороною праці
- •1.2.3. Організація охорони праці на виробництві. Обов'язки роботодавців і працівників щодо виконання вимог охорони праці
- •1.2.4. Служба охорони праці підприємства
- •1.2.5. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація навчання і перевірки знань з питань охорони праці на підприємстві
- •1.3.2. Організація проведення інструктажів з питань охорони праці
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження та права
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням законодавства з охорони праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві
- •1.5.1. Класифікація нещасних випадків
- •1.5.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності
- •1.6.2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання
- •1.6.3. Визначення збитків, пов'язаних з виробничим травматизмом і захворюваннями працівників
- •2. Основи фізіології, гігієни праці та виробничої санітарії
- •2.1. Загальні положення
- •2.1.1. Законодавство в галузі гігієни праці
- •2.1.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності
- •2.1.3. Гігієнічна класифікація праці
- •2.1.4. Атестація робочих місць за умовами праці
- •2.2. Мікроклімат виробничих приміщень
- •2.2.1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини
- •2.2.2. Теплове опромінення
- •2.2.3. Нормалізація параметрів мікроклімату. Заходи нормалізації
- •Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •2.3 Забруднення повітря виробничих приміщень
- •2.3.1. Вплив шкідливих речовин на організм людини
- •2.3.2 Нормування шкідливих речовин
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •2.4.1. Призначення та класифікація систем вентиляції
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Штучна вентиляція
- •2.4.3.1. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •2.4.3.2. Розрахунок обміну повітря при загальнооб’ємній вентиляції
- •2.4.4. Очищення повітря
- •2.4.5. Контрольно-вимірювальна апаратура
- •3. Електробезпека
- •3.1. Дія електричного струму на організм людини
- •3.2. Фактори, що визначають небезпеку ураження електричним струмом
- •3.3. Перша допомога людині, ураженій електричним струмом
- •3.4. Аналіз небезпеки, що виникає при стіканні струму в землю. Захисне заземлення
- •3 .5. Аналіз небезпеки ураження струмом при дотиканні до струмопровідних частин в різних електричних мережах
- •3.6. Причини ураження електричним струмом і основні міри захисту
- •3.7. Захисне відключення
- •3 .8. Захист від переходу напруги з високої на низьку при пошкодженнях ізоляції в трансформаторах
- •3.9. Компенсація ємнісної складової струму замикання на землю
- •4. Вплив освітлювальних умов на безпеку праці
- •4.1. Основні поняття та величини.
- •4.2. Нормування освітлення
- •4.3. Методи розрахунку штучного освітлення
- •І. Метод коефіцієнта використання світлового потоку або метод коефіцієнта використання освітлювальної установки.
- •4.4. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •4.5. Джерела штучного світла
- •5. Захист від виробничого шуму
- •5.1. Основні поняття та фізичні параметри.
- •5.2. Характеристики джерел шуму
- •5.3. Вплив шуму на організм людини
- •5.4. Нормування шуму
- •5.5. Акустичний розрахунок
- •5.6. Основні методи боротьби з шумом
- •6. Вібрація, її вплив на організм людини, методи захисту
- •6.1. Вібрація
- •6.2. Основні нормативні документи
- •7. Захист від іонізуючого випромінювання
- •7.1. Характеристики іонізуючого випромінювання
- •7.2. Біологічна дія іонізуючих випромінювань
- •7.3. Норми радіаційної безпеки
- •7.4. Захист від іонізуючих випромінювань
- •8. Захист від статичної електрики у виробничих умовах
- •9. Основи пожежної безпеки
- •9.1. Загальні відомості про процес горіння
- •9.2. Характеристика речовин за пожежо- і вибухонебезпечностю
- •9.3. Класифікація виробництв і зон за пожежо- і вибухонебезпечністю
- •Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань Питання до модуля 1 «Правові та організаційні питання охорони праці»
- •Питання до модуля 2 «гігієна праці та виробнича санітарія. Електробезпека»
- •Питання до модуля 3 «особливості забезпечення умов праці на виробництві, що відповідають сучасним вимогам охорони праці»
- •Список літератури
- •Основи охорони праці Навчальний посібник з лекційного курсу
- •Мотрич Артем Володимирович
9.3. Класифікація виробництв і зон за пожежо- і вибухонебезпечністю
Згідно СНіП II-90-81 у залежності від характеристики використовуваних або одержуваних при виробництві речовин і їхньої кількості виробничі будинки і склади за вибуховою, вибухопожежною і пожежною небезпекою підрозділяються на категорії А, Б, В, Г, Д і Е.
Категорія А включає вибухонебезпечні виробництва, які мають горючі гази з нижньою концентраційною межею запалення в повітрі 10 % (об’ємних) і менше, рідини з температурою спалаху до 28 °С включно, при цьому гази і рідини можуть утворювати вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5% об’єму повітря в приміщенні, а також речовини, здатні вибухати і горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним.
Це виробництва, де застосовуються металевий натрій і калій, ацетон, сірковуглець, ефір і спирти, а також фарбувальні цехи, об’єкти з наявністю зріджених газів.
Категорія Б – вибухопожежонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням горючих газів, нижня межа запалення НМЗ яких більше 10% до об’єму повітря; рідин із Тзап від 28 до 61 °С включно; рідин, нагрітих в умовах виробництва до Тзап і вище; горючих пилів або волокон, НМЗ яких 65 г/м3 і менше, за умови, що ці гази, рідини і пили можуть утворити вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення. До цієї категорії відносяться насосні станції для перекачування рідин із Тзап парів від 28 до 61 °С, виробництва з наявністю аміаку й ін.
Категорія В – пожежонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням рідин із Тзап парів вище 61 °С; горючих пилів чи волокон, НМЗ яких більше 65 г/м3 до об’єму повітря; речовин, здатних тільки горіти при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним; твердих згораємих речовин і матеріалів. До даної категорії відносяться виробництва по обробці деревини, торфу, вугілля, пластмас і гуми, склади горючих і мастильних матеріалів.
Категорія Г – виробництва, пов’язані з обробкою незгораємих речовин і матеріалів у гарячому, розпеченому чи розплавленому стані, що супроводжується виділенням променистого тепла, іскор і полум’я; твердих, рідких і газоподібних речовин, що спалюються чи утилізуються як паливо. До них відносяться цехи термообробки металу, газогенераторні станції, котельні.
Категорія Д – виробництва, пов’язані з обробкою незгораємих речовин і матеріалів у холодному стані. Це ділянки холодної обробки металів і т. п.
Категорія Е – вибухонебезпечні виробництва, пов’язані з застосуванням горючих газів без рідкої фази і вибухонебезпечних пилів у такій кількості, що вони можуть утворити вибухонебезпечні суміші в об’ємі, що перевищує 5 % об’єму приміщення, у якому за умовами технологічного процесу можливий тільки вибух (без наступного горіння); речовин, здатних вибухати (без наступного горіння) при взаємодії з водою, киснем повітря чи один з одним. До них відносяться ділянки електролізу води, зарядки і розрядки лужних і кислотних акумуляторів і ін.
Згідно правил улаштування електроустановок (ПУЕ) встановлена класифікація пожежонебезпечних і вибухонебезпечних зон.
Пожежонебезпечною зоною називається простір усередині і поза приміщеннями, у межах якого постійно чи періодично обертаються горючі речовини й у якому вони можуть знаходитися при нормальному технологічному процесі або при його порушеннях.
Пожежонебезпечні зони розділяються на чотири класи.
Зони класу П-І – зони, розташовані в приміщеннях, у яких обертаються горючі рідини (ГР) із Тзап вище 61 °С. Це склади мінеральних олій, насосні станції ГР і ін.
Зони класу П-ІІ – зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі пил чи волокна з НМЗ більше 65 г/м3 до об’єму повітря. Це малозапилені приміщення млинів, деревообробні цехи й ін.
Зони класу П-ІІа – зони, розташовані в приміщеннях, у яких обертаються тверді горючі речовини. Це склади паперу, складальні цехи дерев’яних виробів і ін.
Зони класу П-ІІІ – розташовані поза приміщеннями зони, в яких обертаються ГР із Тзап вище 61 °С або тверді горючі речовини. Це відкриті чи під навісом склади мінеральних олій, вугілля, торфу й ін.
Вибухонебезпечною вважається зона в приміщенні в межах до 5 м по горизонталі і по вертикалі від технологічного апарата, з якого можливе виділення горючих газів або парів ЛЗР, якщо об’єм вибухонебезпечної суміші дорівнює або більше 5 % вільного простору.
Вибухонебезпечні зони підрозділяються на шістьох класів.
Зони класу В-І – зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі гази (ГГ) чи пари легкозаймистих рідин (ЛЗР) у такій кількості і з такими властивостями, що вони можуть утворити з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи. До них відносяться завантаження чи розвантаження технологічних апаратів, збереження або переливання ЛЗР, що знаходяться у відкритих ємностях, і т. д.
Зони класу В-Іа – зони, розташовані в приміщеннях, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші ГГ (незалежно від НМЗ) або парів ЛЗР із повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій чи несправностей.
Зони класу В-Іб – зони, розташовані в приміщеннях, у яких при нормальній експлуатації вибухонебезпечні суміші ГГ або парів ЛЗР із повітрям не утворюються, а можливі тільки в результаті аварій несправностей і які відрізняються від зон класу В-Іа однією з наступних особливостей:
1. ГГ у цих зонах володіють високою НМЗ (15 % і більше) і різким запахом при ГДК. Це машинні зали аміачних компресорних і холодильних установок.
2. Приміщення виробництв, пов’язаних з обігом газоподібного водню, в яких за умовами технологічного процесу виключається утворення вибухонебезпечної суміші в об'ємі, що перевищує 5% вільного об’єму приміщення, мають вибухонебезпечну зону тільки у верхній частині приміщення. Це приміщення електролізу води, зарядні станції акумуляторів, лабораторні приміщення й ін., у яких ГГ і ЛЗР є в невеликих кількостях і робота з ними провадиться без застосування відкритого полум’я.
Зони класу B-Іг – зони біля зовнішніх установок: технологічних установок, що містять ГГ і ЛЗР (за винятком аміачних компресорних); надземних і підземних резервуарів ЛЗР або ГГ (газгольдери); естакад для зливу і наливу ЛЗР і ін.
Зони класу В-ІІ – зони, розташовані в приміщеннях, у яких виділяються горючі пили (волокна), здатні утворювати з повітрям вибухонебезпечні суміші при нормальних режимах роботи. Наприклад, при розвантаженні і завантаженні технологічних апаратів.
Зони класу B-ІІa – зони, розташовані в приміщеннях, у яких небезпечні стани, зазначені для класу B-II, не мають місця, а можливі тільки в результаті аварій чи несправностей.