- •4. Хрещення Русі
- •11. Охарактеризуйте основні напрямки державної діяльності Данила Галицького.
- •12.Охарактеризуйте політику Великого князівства Литовського щодо українських земель в 14 ст.
- •13. Розкрийте причини захоплення українських земель Польщею в середині 14-15 ст.
- •14. З’ясуйте основні умови Люблінської унії та її наслідки для України.
- •15. Визначте причини, мету, суть і наслідки Берестейської церковної унії.
- •16. Проаналізуйте діяльність братських шкіл в Україні в кінці 16 – 17 ст. Та просвітницьку діяльність митрополита п. Могили.
- •17. З’ясуйте причини виникнення козацтва, його заняття, побут, звичаї.
- •18. Проаналізуйте особливості заснування Запорізької Січі: час виникнення, місцезнаходження, кількість та устрій. Охарактеризуйте особу Дм. Вишневецького.
- •23)Дайте оцінку воєнним діям 1649р та порівняйте умови Зборівського та Білоцерківського українсько польських договорів
- •25.Охарактеризуйте воєнні дії 1650-1653 рр.В Україні та наслідки Білоцерківського договору
- •26. Висвітліть перебіг переяславської ради та основні положення «Березневих статей» у 1654 р.
- •27. Розкрийте хід боротьби українсько-російських військ проти шляхетської Польщі в 1654-1656 рр. Та суть Віленської угоди.
- •28. Висвітліть основні моменти боротьби за владу в Україні після смерті б. Хмельницького. Дайте оцінку діяльності гетьмана і. Виговського.
- •29. Проаналізуйте три періоди гетьманства ю. Хмельницького. Чигиринські походи.
- •30. З’ясуйте обставини поділу України на Правобережну і Лівобережну в період «Руїни». «Чорна рада» в Ніжині 1663 р., Андрусівська угода і «Вічний мир».
- •41. Визначте особливості розвитку української культури в другій половині 19 ст., внесок т. Шевченка. Вплив Валуєвського циркуляру, Емського указу
- •42. Схарактеризуйте національне відродження 20-30х років 19 ст. У Галичичні. «Руська трійця»
- •43.Проаналізуйте революційні події 1948-49рр. На західноукраїнських землях. Головна руська Рада
- •44.Охарактеризуйте особливості селянського руху на Наддніпрящині у другій половині 19 ст.
- •45.Розкрийте зміст селянської реформи 1861р. Особливості її впровадження на Українських землях
- •46.Вкажіть і охарактеризуйте реформи 1860-х років і їх особливості впровадження на Україні
- •47.Особливості соціально-економічного життя в Зх. Україні в другій пол.19 ст
- •48.Основні течії в суспільно-політичному русі на Зх-укр. Землях в кінці 19 ст. «руська бесіда», «Просвіта».Нтш
- •49.Соціольно-економічне життя на рубежі 19-20 ст. Столипінська реформа
- •50. Становище України в період першої російської революції
- •56. Обставини становлення та причини поразки зунр. Значення злуки унр та зунр
- •57. Становище України у період неп ( 1921-1927). Наслідки входження України в срср?
- •58. Наслідки політики українізації в 20-ті – на початку 30-х років хх ст.. Та її значення для національно-культурного відродження в Україні
- •59 – 60 Проаналізуйте, як здійснюється індустріалізація в Україні в 30-ті роки хх ст.
- •61.Голодомор 1932-33 рр.
- •62.Сталінські репресії. Розстріляне відродження
- •66.Перші бої і причини невдач червоної армії в 1941
- •70.Розкрийте хід оборони Києва,Одеси Севастополя в німецько-радянській війні.
- •71.Проаналізуйте стан української культури в роки Другої світової війни.
- •72.Визначте напрямки і значення антирадянського руху в західних областях України в 40-на початку 50-х рр. Хх ст.
- •73.З’ясуйте особливості післявоєнної відбудови в Україні в 1946-1953рр.
- •74.З’ясуйте причини та наслідки голоду 1946-1947 рр. В Україні.
- •77.Проаналізуйте суть,хід та наслідки укономічних реформ 1953-1958 рр.В Україні.
- •78.Вкажіть основні причини зростання кризових явищ у соціально-економічному і політичному житті України в середині 60-80-х років 20 ст.
- •79.Охарактеризуйте українську культуру в 60-80-х роках 20 ст..У чому проявлялись застійні явища у розвитку науки,літератури і мистества
- •80.Охарактеризуйте суспільно-політичне і національно-культурне життя України у 1985-серпні 1991 рр.,що свідчили про кризу тоталітарної системи.
- •84Основні напрями зовнішньої політики України на сучасному етапі
58. Наслідки політики українізації в 20-ті – на початку 30-х років хх ст.. Та її значення для національно-культурного відродження в Україні
Важливою складовою частиною культурно-політичних процесів в Україні в 20–30-х рр. була політика коренізації, проголошена XII з'їздом РКП(б). В Україні ця політика дісталла назву "українізації".
У практичному здійсненні "українізації" в Україні можна виділити такі наслідки:
1. Усунення від влади відвертих шовіністів першого секретаря ЦК КП(б)У Е. Квірінга та другого секретаря Д. Лебедя, який проголосив теорію боротьби двох культур, прогресивної, революційної, міської російської та контрреволюційної, відсталої сільської української культури. В їх боротьбі українська культура мала відступити і загинути.
2. Розширення сфери вживання української мови в державному житті. [З серпня 1923 р. для державних чиновників та партійних функціонерів організовуються курси української мови. Той, хто не пройшов їх і не склав іспиту, ризикував втратити посаду. З 1925 р. було введене обов'язкове вживання української мови в державному діловодстві. З 1927 р. партійну документацію переведено на українську мову].
3. Зростає кількість українців у партійному і державному апараті. Так, у 1923 р. їхня частка становила 25–35%, а у 1927 р. – 52–54%. За кількісним ростом стояли важливі структурні зміни. Одною з них була поява нової державно-політичної, господарської та культурної еліти, кістяком якої були так звані націонал-комуністи, вихідці з колишніх українських лівих партій.
4. Найбільший вплив "українізація" справила на розвиток національної освіти. Вона збіглася в часі з розгортанням більшовиками так званої культурної революції, одним з головних напрямків якої була ліквідація неписьменності. У 1930 р. в Україні почали впроваджувати загальнообов’язкове початкове навчання. У 1927 р. – 97% українських дітей навчалося українською мовою. Цей показник так і не був перевершений за роки радянської влади (у 1990 р. він становив лише 47,9%). Зростання мережі україномовних навчальних закладів йшло паралельно з розвитком наукових досліджень у різних галузях українознавства.
5. Різко збільшувалась кількість української преси (в 1933 р. вона становила 89% всього тиражу газет у республіці).
6. Україномовні стаціонарні театри в 1931 р. складали 3/4 всіх театрів в Україні; в 1927/29 рр. у Києві збудовано найбільшу в Європі на той час кіностудії.
7. Місто почало втрачати позиції цитаделі російської ідентичності.
8. Різнопланова культурно-освітня робота проводилась серед компактно проживаючих за межами України українців (на 1925 р. за межами України проживало 6,5 млн. українців).
9. Велика увага приділялась розвитку національних меншин в Україні. Так, протягом 1925 р. було утворено 7 німецьких, 4 болгарських, один польський і один єврейський національні райони, а також 954 сільські ради національних меншин, 100 міських рад. У цей час в Україні діяли 966 шкіл з німецькою мовою навчання, 342 – з єврейською, 31 – з татарською тощо, а взагалі початковий всеобуч здійснювався понад 20-ма мовами.
Слід сказати, що жодна з республіканських "коренізацій" не зайшла так далеко як українська. За десять років "українізації" (1923–1933) українці перетворилися на структурно повноцінну націю.
Проте, на початку 30-х років "українізацію", яку слушно називали Українським Відродженням, почали поступово згортати. Розпочинається боротьба з буржуазним націоналізмом, на хвилі цієї боротьби застрелилися М. Хвильовий та М. Скрипник (1933 р.), що стало своєрідним сигналом кінця "українізації". Остаточно політика "українізації" була згорнута в 1938 р., коли вийшла постанова Раднаркому УСРР про обов'язкове викладання російської мови в усіх неросійських школах, яка сприяла процесу русифікації, і постанова Політбюро ЦК КП(б)У про ліквідацію національних адміністративно-територіальних утворень тощо.
Отже, проголошений партією курс на "українізацію" та його наслідки мали величезне значення. Однак було б великою помилкою вважати його тільки результатом цілеспрямованих зусиль більшовицької партії. Вона була насамперед далеким відгомоном української національної революції 1917–1920 рр. Якщо націонал-комуністи виступали керівними кадрами політики "українізації", то величезна армія виконавців складалася переважно з української інтелігенції, значна частина якої брала участь у національно-визвольних змаганнях. Особливу групу серед них складали українські емігранти та вихідці з Галичини, які повірили у серйозність курсу на "українізацію". Загалом курс на “українізацію” був тактичним кроком, який не відповідав стратегічним планам комуністичної партії.