Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Історія.doc
Скачиваний:
499
Добавлен:
23.02.2016
Размер:
912.9 Кб
Скачать

41. Визначте особливості розвитку української культури в другій половині 19 ст., внесок т. Шевченка. Вплив Валуєвського циркуляру, Емського указу

Освіта: було створено низку вищих навчальних закладів, зокрема: ніжинський історико-філологічний інститут, Київський політехнічний інститут…

Наука:

  • було відкрито шляхи поширення чуми і ефективні методи боротьби з нею. Відкрив Данило Зболотний.

  • Біолог Ілля Мечніков став зхасновником кліттиної теорії, за, що згодом отримав Нобелівську премію.

  • Олександра Єфименко видала російською мовою «Історію українського народу» і стала першою жінкою в Україні та Росії, якій було присуджено ступінь почесного доктора історичних наук.

Література :

  • Пантелеймон куліш видав перший історичний роман «Чорна рада»

  • І. Нечуй-Левицький утворив жанр соціальної повісті в українській літературі

  • Панас Мирний став автором соціально-психологічних романів і повістей («Хіба ревуть воли як ясла повні»)

  • Представники: Леся Українка, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський, Василь Стефаник, Володимир Винниченко

Театр: У 1882 році Емський указ призупинив діяльність українського театру.

  • «Корифеї українського театру» - марко Кропивницький і брати та сестра Тобілевичі(І. Карпенко-Карий, Панас Саксаганський, Микола Садовський та Марія Садовська-Барілотті), Марія Заньковецька, Михайло Старицький та ін.

  • Було створено понад 30 мандрівних театрів

Музика:

  • Широкою популярністю користувалися пісні-романси «Їхав козак за Дунай», «Віють вітри», «Сонце низенько», а також створені на вірші Шевченка «Думи мої, думи», «Заповіт».

  • Значного поширення набуло сімейне музикування, аматорський молодіжний розважальний спів. Центрами розвитку музичної культури були духовні навчальні заклади, гімназії, приватні пансіони, університети, в яких вивчалася нотна грамота і теорія музики.

  • Цілу епоху в музичному житті України становить творчість М. В. Лисенка — великого українського композитора, блискучого піаніста-віртуоза, талановитого хорового диригента, педагога, музикознавця й активного громадського діяча демократичного напряму. Він є основоположником української класичної музики.

  • С. С. Гулак-Артемовський на початку 60-х років створює першу українську оперу «Запорожець за Дунаєм». Перлиною української вокальної класики стали «Вечорниці» П. І. Нищинського.

Образотворче мистецтво:

-В. Тропінін - «Дівчина з Поділля», «Хлопчик з сокирою», «Весілля в селі Кукавці», «Українець», «Портрет подільського селянина» «Продаж сіна на Дніпрі», «Ріка Рось біля Білої Церкви», «Хлопчики-рибалки»

  • В. Штернберг – художнє оформлення картини «Кобзар», сюжети картин прозаїчні сцени: переправа на поромі через Дніпро, ярмарок, весілля.

  • І. Айвазовський - «Очерети на Дніпрі поблизу містечка Алешки» «Весілля на Україні»

  • А. Куїнджі - «Ніч на Дніпрі» — викликала в Петербурзі сенсацію

  • Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини XIX — рух до реалізму — з найбільшою силою прозвучала у творчості членів «Товариства пересувних художніх виставок». Найзнаменитіший живописний портрет Т. Шевченка написаний ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників І. Крамським. Ідея правдивого відображення життя народу, критика несправедливості була співзвучна українському мистецтву. Багато художників-передвижників були родом з України: М. Ге, О. Литовченко, М. Ярошенко. Микола Ге написав чудовий портрет свого друга — історика М. Костомарова. Тематика творів зближує з передвижниками художника К. Трутовського («Бандурист», «Український ярмарок», «Шевченко над Дніпром»).

Архітектура:

  • «Будинок з химерами» - Київ, архітектор В. Городецький

  • Будівля Державного банку – Київ, стиль – модерн

Безумовно, переломною в становленні української літературної мови і суспільному визнанні української літератури стала творчість Тараса Григоровича Шевченка. Широко відомі основні віхи життєвого шляху Шевченка: народження у сім'ї кріпаків пана Енгельгарда, рання смерть батьків, робота «в наймах» і у пана козачком, переїзд до Петербурга, знайомство з земляком — художником Іваном Сошенком, викуп з неволі на гроші, виручені від продажу портрета В. Жуковського роботи Карла Брюллова, навчання в Академії мистецтв, участь у Кирило-Мефодіївському товаристві, арешт і 10-літня рекрутчина з забороною писати і малювати, смерть незабаром після повернення з заслання. Перший «Кобзар» виходить у 1840 році у Петербурзі, через рік — «Гайдамаки». Геніальний поет, Шевченко вніс в українську літературу новий зміст: рішучий протест проти кріпацтва, захист свободи і гідності особистості, захоплення народними і національно-визвольними рухами, заклик до суспільної справедливості.

Шевченко-художник

Зовнішні обставини — заслання, заборона малювати — перешкодили розкритися в повній мірі живописному таланту Шевченка. Як вважають фахівці, в романтичних картинах «Селянська родина», «Циганка-ворожка», інш. вже помітний відхід від чистого академізму. Особливо виділяється реалізмом «Судня рада». Відзначимо, що різнобічний талант Т. Г. Шевченка досяг академічних висот і в художній графіці (серія «Живописна Україна» тощо) — в 1860 р. йому було присвоєно звання академіка гравюри Петербурзької академії мистецтв.

Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра 1863 року. Указ забороняв:

Ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою без спеціального дозволу;

Видавати українською оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот;

Друкувати будь-які книги українською мовою;

Ставити українські театральні вистави (заборону знято у 1881р.);

Влаштовувати концерти з українськими піснями;

Викладати українською мовою в початкових школах.

Гальмівний ефект Валуєвського циркуляру для українців був відчутним. Якщо в 1860–1863 рр. друком з’явилося 114 назв книжок українською мовою, то у 1864–1869 рр. це число зменшилося до 24 назв. Перестали діяти недільні школи, послабилась праця в громадах, частина членів яких була заарештована й заслана, як, наприклад, О. Кониський та П. Чубинський, в північні губернії Росії, а частина під впливом публічних обвинувачень українофілів у сепаратизмі та поліційних утисків відійшла від громадської роботи.