6. «Сприйняття мистецтва» як вид художньо-пізнавальної діяльності.
Сприйняття школярами творів мистецтва здійснюється спонтанно, безпосередньо мимоволі і не завжди ними усвідомлюється. Але воно може бути педагогічно організовано і цілеспрямовано, вирішувати певні виховні та художньо-пізнавальні завдання.
Коли твір мистецтва своїм змістом або емоційним впливом мимоволі звертає увагу учня та створює на нього сильне враження, тоді він може запам’ятатися надовго і навіть вплинути на розвиток дитини. Але частіше дітям, щоб опинитися в сфері мистецтва і отримати користь від зустрічі з ним, необхідний досвідчений керівник.
Художник-педагог може прищепити учням справжній інтерес і потребу творчого спілкування з творами мистецтва.
Організовуючи перегляди робіт художників у музеях, на виставках за допомогою репродукцій, вчитель знайомить школярів з біографією автора, часом, в якому він жив, зі змістом його творчості, звертає увагу на особливості його художньої манери.
Засвоївши алгоритм художньо-пізнавальної діяльності, учні підготуються до самостійного вивчення об'єктів мистецтва. Вони навчаться аналізувати і усвідомлювати свої враження та переживання при сприйнятті художнього образу.
Керівництво проектно-художньою діяльністю дітей як єдиний процес навчання, виховання і розвитку.
Проектно-художню діяльність школярів слід розглядати і здійснювати як єдиний процес навчання, виховання та розвитку дитини.
Дуже важливо, щоб освоєння учнями знань та вмінь було направлено на створення позитивних цінностей, а навчальний процес носив виховний і розвиваючий характер. Для цього вчителю необхідно ясно представляти й точно визначати не тільки навчальні завдання, але і весь комплекс виховно-розвиваючих дій і засобів, які можливо і доречно застосувати при вивченні кожної теми. Щоб успішно здійснювати навчально-виховний процес, вчителю необхідно відрізняти якості особистості від здібностей, а також розрізняти здібності: загальні, спеціальні, потенційні та актуальні.
Важливо не змішувати етапи формування, закріплення і розвитку тих чи інших здібностей. Неможливо закріпити, або розвинути те, що не сформовано і досі не проявлено.
У свою чергу, не закріплені знання, вміння та здібності швидко втрачаються. Тому, вчителям потрібно піклуватися про те, щоб протягом всього навчання в школі позитивні якості особистості учня були затребувані і заохочувалися, засвоєні знання ставали дієвими, вміння закріплювалися, а здібності постійно розвивалися.
Знання, вміння та навички, які пропонується засвоїти учням ― позначені в шкільних програмах. Позитивні якості особистості дитини, загальні та спеціальні здібності дітей може виявити і розвинути тільки той вчитель, який сам в достатній мірі володіє ними.
Можна виділити три групи основних якостей особистості школяра, які необхідно розвивати у навчально-виховному процесі і, зокрема, на уроках естетичного циклу: морально-естетичні, душевні і фізичні.
Вони включають: гуманність, цілеспрямованість, відповідальність, щирість, доброту, працьовитість, допитливість, комунікабельність та ін. Загальні здібності необхідні для успішного здійснення найрізноманітніших видів діяльності. Це ― пам'ять, увага, зосередженість, працездатність, акуратність, спостережливість та ін.
Художні здібності дозволяють засвоювати спеціальні знання, опановувати специфічними вміннями і якісно виконувати різні художні роботи. В першу чергу ― це зорова і емоційна пам'ять, почуття міри і гармонії, точне визначення пропорцій, уява, тонке відчуття кольору та ін. Ці здібності супроводжують особливі види мислення: творче, аналітико-синтетичне, компаративне (порівняльне), просторове, системне та ін.
До спеціальних креативних здібностей необхідних для успішної проектно-художньої діяльності відносять: дослідні, комбінаторні, перетворюючі і винахідницькі. Усі ці види мислення і спеціальні художні здібності формуються, проявляються і вдосконалюються лише в процесі активної та усвідомленої проектно-художньої діяльності на уроках естетичного циклу, у позакласній та позашкільній роботі з дітьми.
Виховання творчо мислячої людини здійснено в процесі такої педагогічної взаємодії, яка забезпечує не тільки передачу де-якого змісту (оформленого у вигляді знань, умінь, навиків, звичок, способів дій і тому подібне) від вчителя до учня, але також виховання творчого відношення до проектно-художньої діяльності, формування готовності до самостійного творчого пошуку шляхів найкращого втілення задуму.
У зв’язку з цим, виникає питання співвідношення репродуктивного і творчого компонентів при здійсненні учбово-творчого процесу на заняттях естетичного циклу.
Формування (виникнення) і розвиток креативних здібностей можливе лише за наявності певних якостей особистості (допитливість, цілеспрямованість). Феномен виникнення і розвитку творчих здібностей виявляється лише в процесі активної різносторонньої і цілеспрямованої діяльності. Він супроводжується підвищенням гостроти відчуттів людини (наприклад, естетичних: відчуття міри, відчуття кольору, пропорцій і т.п.), розвитком загальних здібностей (аналітико-синтетичне мислення, пам'ять, швидкість реакцій і ін.). Кожен рівень розвитку творчих здібностей і певна спрямованість діяльності породжує якісно нові властивості особи у вигляді творчих здібностей і ціннісних орієнтацій більш високого рівня. Поступово збагачуючись і піднімаючись від початкового рівня невеликих новацій і суб’єктивно значущих відкриттів до вищих ступенів, досягаючи рівня при якому можливе створення об’єктивного нового, такого, що не існувало раніше.
Не слід забувати, що процес виявлення і розвитку творчого потенціалу особи багатогранний. Він залежить від безлічі взаємозв’язаних чинників, протікає нерівномірно з тимчасовими підйомами і спадами.