11. Філософія Геракліта

У вченні Геракліта основою наук вважається логос. Саме Геракліт вперше вводить у філософську термінологію це поняття, яке у нього означає загальний закон буття, основу світу. Геракліт стверджує: все здійснюється за логосом, який є вічним, загальним і необхідним; вища мета пізнання — пізнання логоса, а разом з тим пізнання вищої єдності світобудови і досягнення вищої мудрості, бо ознака мудрості — здатність погодитися з твердженням логосу, що все єдине. При цьому Геракліт вказує, що пізнання логосу та мудрості дається не всім, хоча всі люди від природи розумні.

Розуміння логосу як об'єктивного закону світобудови, як принципу порядку і міри приводить Геракліта до відкриття субстанційно-генетичного начала всього існуючого у вогні. Вогонь у Геракліта є не тільки те, що лежить в основі всього існуючого, але й те, з чого все виникає. Логос у Геракліта — це закон Всесвіту. Згідно з цим законом, все абсолютно змінне, у світі нічого не повторюється, все минуще і одноразове — «все тече».

Геракліт — один із перших філософів, хто помітив, що одне й те саме є водночас відмінне і навіть протилежне. Він вказував, що суттєва зміна — це зміна в свою протилежність, що одна протилежність виявляє цінність іншої, а суперечливість зближує протилежності.

У соціальній філософії Геракліта закладаються основи демократії. Він підкреслює, що народ у державі вище за все і має ставити закон, він має боротися за нього. Це необхідно робити тому, що всі людські закони живляться від єдиного божественного закону — логосу.

Основне положення філософії Геракліта передає Платон у своєму діалозі «Кратил». Платон повідомляє, говорить Геракліт, що все рухається і ніщо не спокійне і, порівнюючи суще з течією річки, він говорить, що неможливо двічі зайти в одну і ту ж річку». Рух – найбільш загальна характеристика процесу світового життя, яке поширюється на всю природу, на всі її предмети і явища. Тезис про універсальність руху відноситься однаково ,як до вічних речей, які рухаються вічним рухом, так і до речей, що виникають, які рухаються тимчасовим рухом.

Думка про загальність руху і зміни тісно пов’язана у Геракліта з діалектичним розумінням самого процесу руху. Саме цей бік філософії Геракліта викликав пізніші заперечення з боку Арістотеля. Геракліт стверджує, що з факту руху та безперервної змінності всіх речей виходить суперечливий характер їх існування, оскільки про кожний рухомий предмет необхідно одночасно стверджувати, що оскільки він рухається, він існує і не існує в один і той самий час.

У фрагментах Геракліта, що збереглися є ряд уривків, де Геракліт говорить, що процес змін, який відбувається в природі – це боротьба протилежностей. Геракліт не просто стверджує, що рух потребує існування протилежностей. Він вважає рухом не лише одночасне існування протилежностей, але й боротьбу між цими протилежностями.

Визнавши у якості основної характеристики буття боротьбу протилежностей, Геракліт у той же час пояснює, що протилежності які борються не просто існують: вони переходять одна в одну так, що при цьому зберігається загальна для них основа. Іншими словами, перехід протилежностей одна в одну Геракліт уявляє як втілення їх спільного.

Постійний рух, зміни, перехід кожного явища в протилежне мають за необхідне свідоцтво відносність всіх речей. Жодна якість вічно змінної природи не є якість безвідносна, абсолютна. Світ єдиний, в світі все пов’язано між собою, кожне явище та характеристика переходить у власну протилежність, і тому всяка якість повинна характеризуватись не як ізольована і в своїй ізольованості абсолютна, а як якість відносна – такий висновок можна зробити по філософії Геракліта.