1.Етноло́гія(етнос— народ,логос— наука, вчення) — наука про пізнання народів, прогресу і цивілізацій. Вживається як рівнозначний зетнографією, або позначає окрему дисципліну. Хоча термін «Етнологія» був введений у науковий обіг у 1784 р. О. Шаванном, своїм поширенням він завдячує А. М. Амперу (кінець 2 0 — поч. 30х pp. XIX ст.), який визначив її місце серед гуманітарних наук поряд зархеологією, історією.

У процесі розвитку предметна сфера і статус етнології неодноразово змінювалися. На першому етапі існуванняетнологіявключала в себе фізичну антропологію. З серед. XIX ст. виникає тенденція протиставлятиетнологіюі антропологію. Пізніше її розглядали як складову соціальну частину антропології.Етнологіясприймалась і як описова дисципліна, матеріали якої узагальнювалися соціологією. Існує також погляд на Е. як науку про народи (переважно «примітивні»), тоді як етнографія розглядається як сукупність емпіричних відомостей про них. Нарешті етнографія,етнологіятаантропологія розглядаються як три послідовні етапи в процесі наукового пізнання культури людства.

4.Історія

У науковій обіг термін «етнологія» був введений ще 1784 p. А. Шаванном, проте справжнє поширення він набув лише у першій половині XIX ст. завдяки роботам В. Едвардса і Жан-Жака Ампера.

У різних наукових школах та у різні періоди етнологія мала неоднозначний статус: і як наука про народи на відміну від антропології — науки про людину, і як частина соціальної антропології, і як дисципліна описова і, навпаки, теоретична галузь знання. Згідно з найбільш усталеною концепцією (К. Леві-Строса) етнологія є проміжним етапом у процесі наукового пізнання людини взагалі. Етнологія — це перший крок до синтезу знань та філософсько-соціологічного осмислення емпіричних даних.

Етнографія позначає науку описову, а етнологія — загальнотеоретичну, яка розв'язує загальні народознавчі проблеми. Проте таке розмежування досить умовне, бо етнографія не виключає узагальнень теоретичного плану, так само як етнологія застосовує методи опису.

5.Офіційним фактом затвердженняетнології як самостійної наукистало заснування в 1839 р. Паризького суспільства етнології. Проте ця подіявідразу ж був ознаменований початком гострої науково-теоретичної боротьбирізних напрямків і шкіл щодо предмета, цілей і місця даноїнауки в системі наук. Певною мірою ці дискусії та суперечки неприпинилися і сьогодні. Серед них одним з найбільш тривалих іінтенсивних стало питання про зміст і сенс самої назви даної науки.  У результаті багаторічних обговорень склалася досить різноманітна істрокату картину значень і інтерпретацій поняття «етнологія».

Середина XIX ст. виявилася вельми сприятливим часом для швидкогорозвитку етіології у провідних західноєвропейських країнах. Цей процес бувстимульований глобальної територіальної, експансією європейців, в ходіякою вони зіткнулися з народами та культурами, зовсім не схожими на їхвласні. Колоніальна політика промислово розвинених країн вимагаланайрізноманітніших знань про підкорених народів. Основну масу необхіднихвідомостей могла дати тільки етнологія, і тому нова наука користуваласяпідтримкою своїх урядів. Але в залежності від політичних таекономічних інтересів урядів розвиток етнології в Англії, Німеччині,  Франції, Австрії, США мало свої особливості.

Спочатку етнологія розвивалася як наука про відсталих, тобто НЕщо створили власної державності, народи. У цій якості вонаіснувала аж до перших десятиліть XX ст., коли з'явилисяуявлення про етноси як про своєрідні спільнотах людей, що не залежатьвід рівня їх соціально-економічного розвитку. Цей методологічнийпідхід домінує в етнологічної науці і в даний час.

6. Класифікація народів світу

Етнографічне вивчення і опис народів світу має у своїй основі їх наукову систематизацію. Шляхом класифікації виділяються народи і групи народів, що мешкають в одному географічному регіоні, що стоять на одному рівні господарського і соціального розвитку, що володіють загальними культурними рисами. Кожен з цих ознак, покладений в основу класифікації, важливий при дослідженні тих чи інших етнічних явищ. Так, виявлення спорідненості за походженням і культурі дозволяє класифікувати споріднені народи, що лежить в основі етнсгенетіческіх досліджень. Однак повну характеристику народу, його місця серед інших народів світу дає тільки сукупність найбільш істотних і фундаментальних класифікаційних ознак. До їх числа можна віднести географічну, антропологічну, мовну та господарсько-культурну приналежність. Існують і інші, другорядні принципи класифікації, наприклад за релігійною ознакою. Таким чином, систематизація народів світу грунтується на сумі класифікації природничих і соціальних явищ, що характеризують етноси і властиві їм риси.

Розглянемо значення кожного з названих видів класифікації народів.