18.Народи Нової Каледонії і островів Луайоте

Нова Каледонія та сусідні з нею острови Луайоте, які зазвичай відносять до південної периферії Меланезії, помітно відрізнялися від останньої за своїм культурним виглядом ще в предколонізаціонний період, після ж встановлення колоніального режиму ці відмінності стали набагато більш істотними.

Оголосивши в 1853 р. про анексії Нової Каледонії, Франція перетворила її на місце каторги, і нехай 1894 р., коли посилання на острів була припинена, сюди було відправлено кілька десятків тисяч каторжан (насамперед кримінальників, але частково і політичних засланців, зокрема паризьких комунарів).

Багато хто з каторжників після відбуття строку покарання залишилися на острові. Від цих колишніх засланців і невеликої групи вільних поселенців ведуть своє походження сучасні франкомовні жителі Новому Каледонії (франконовокаледонци), які складають зараз понад третину всього населення володіння (разом з островами Луайоте) і які вже кілька відокремилися в етнокультурному відношенні від французів метрополіі.4

Для роботи на плантаціях і рудниках (на Новій Каледонії були виявлені найбагатші родовища руд нікелю та інших металів) з 90-х років минулого століття почали ввозити робітників з азіатських країн, і яванци разом з в'єтнамцями в даний час утворюють помітну групу в населенні остроvа .

Незважаючи на приплив європейських і азіатських переселенців, корінні жителі Нової Каледонії і островів Луайоте досі становлять більше двох п'ятих населення. Вони говорять на трьох десятках мов океанійской гілки австронезийской сім'ї та належать в расовому відношенні до особливого новокаледонскому типу австралоідной раси. Для цього типу характерні узковолністие волосся, значний розвиток третинного волосяного покриву, порівняно високий зріст.

Новокаледонская традиційна культура мала істотні відмінності від - культури інших островів Меланезії. Так, в ^ землеробстві Нової Каледонії широко застосовувалося штучне зрошення. ^ Якщо в іншій частині Меланезії переважають будинку прямокутного плану, то для Нової ^ аледоніі дуже характерні круглі житла. '~ В противагу більшості островів ^ Меланезії тут був поширений не материнський, а батьківський рід, существозала племінна

організація і навіть досить великі племінні об'єднання.

Зараз від традиційної культури Нової Каледонії мало що залишилося. Навіть місцеві села сильно «європеїзувати». Старий тип житла можна зустріти лише в самих віддалених від Нумеа, адміністративного центру володіння, куточках країни. Майже нічого не збереглося у корінних жителів і від їхнього традиційного побуту, громадського устрою.

В даний час спостерігається процес поступової консолідації корінного населення острова в єдиний етнос.

19.Народи Фіджі

Істотно змінився за останні 100 років і етнокультурний вигляд архіпелагу Фіджі (чисельність населення понад 600 тис.), що лежить на стику між Меланезія і Полінезією. ^

Як в антропологічному, так і в культурному відношенні корінне населення островів Фіджі займає проміжне положення між меланезійців і полінезійцями. За мовою фіджійци відносяться до східно-океанійської групи океанійской гілки австронезийской сім'ї. Фіджійци (особливо прибережні) стояли в порівнянні з жителями Меланезії на значно більш високому рівні суспільного і культурного розвитку і не поступалися в цьому відношенні жителям багатьох полінезійських архіпелагів. Високо було розвинене ремесло, особливо будівництво човнів. У фиджийских суспільстві мало місце майнова і соціальна нерівність, більшу владу придбали вожді. Існувало рабство. З'явилися досить великі територіальні об'єднання.

Контакти з європейцями на перших порах форсували подальше громадське розвиток Фіджі і привели до створення на архіпелазі ранньокласового держави. Однак європейським та американським ділкам вдалося захопити на Фіджі кращі землі, спугать країну кабальними боргами. А з 1874 фиджийских незалежність була і формально ліквідована: архіпелаг став колонією Великобританії.

Європейці стали створювати на Фіджі плантації, спеціалізовані в першу чергу на виробництві цукрового очерету. Так як фіджійци не бажали наймитувати на колонізаторів, плантатори організували з 1879 р. ввезення в країну законтрактованих робітників з Індії, що була тоді британською колонією. І хоча в 1916 р. система контрактів була скасована, індійське населення продовжувало швидко зростати завдяки високому / природному приросту.

В даний час індійці (говорять переважно на хіндустані, а також на деяких інших індоарійських і на дравідійських мовами) складають полозіну населення країни, помітно перевершуючи за чисельністю аборигенів-фиджийцев. Більшість індійців займається вирощуванням цукрового очерету на орендованих земельних ділянках.

У господарствах фиджийцев головною культурою є кокосова пальма. Їх села продовжують багато в чому зберігати свій колишній вигляд. Живуть фіджійци частково в традиційних, круглих в плані хатинах, споруджених з листя пандануси і іншого місцевого матеріалу, частково в будинках сучасного типу. Багато фіджійські чоловіки продовжують носити свою традиційну поясний одяг у вигляді своеобрлзной спідниці, жінки ж воліють зараз одягатися по-європейськи. Збереглися на Фіджі і численні елементи колишнього суспільного устрою, зокрема дуже впливові тут традиційні вожді.

Досягнення Фіджі незалежності в 1979 р. відкрило перед країною перспективу більш швидкого прогресу в різних сферах життя, однак цьому багато в чому перешкоджає тяжку спадщину колоніального минулого.