8.2. Принципи консолідації фінансової звітності

Складання консолідованої звітності базується на таких принципах:

— принцип повноти, відповідно до якого всі активи, зобов’язання, витрати і доходи майбутніх періодів консолідованої групи приймають в повному обсязі незалежно від долі материнського підприємства. Долю меншості показують в балансі окремою статтею під відповідною назвою;

— принцип власного капіталу. Оскільки материнське і дочірнє підприємства розглядають як єдину економічну одиницю, власний капітал визначають за балансовою вартістю акцій (голосів) консолідованих підприємств, а також фінансових результатів діяльності цих підприємств і резервів;

— принцип справедливої і достовірної оцінки передбачає, що консолідовану звітність представляють у зручній для розуміння формі. Така звітність має надавати правдиву і достовірну інформацію про активи, зобов’язання, фінансовий стан, прибутки і збитки підприємств, що входять в групу;

— принцип постійності використання методів консолідації і оцінки, а також принцип діючого підприємства. Методи консолідації мають застосовуватись протягом тривалого часу за умови, що підприємство є діючим, тобто не має наміру припиняти свою діяльність у майбутньому. Відхилення допускаються у виключних випадках. Інформація про такі відхилення має розкриватись у примітках до звітності. Такий принцип розповсюджується як на форми, так і на методи складання консолідованої звітності;

— принцип суттєвості передбачає розкриття таких статей, величина яких може вплинути на прийняття або зміну рішень про фінансово-господарську діяльність групи;

— принцип застосування єдиних методів оцінки. При консолідації активи і пасиви материнського і дочірніх підприємств оцінюють за єдиною методологією, що застосовується материнським підприємством. Методи оцінки відповідно до законодавства, яких дотримується материнська компанія, мають застосовують при складанні консолідованої звітності;

— принцип єдності облікової політики материнського і дочірнього підприємств. Консолідована фінансова звітність складається з фінансової звітності підприємств групи. При цьому має бути застосована єдина облікова політика для подібних операцій, що здійснюються підприємствами групи. Якщо облікова політика одного з дочірніх підприємств відрізняється від політики, що використовується для складання консолідованої звітності, то до об’єднання такої звітності зі звітністю материнського підприємства її призводять у відповідність з обліковою політикою, яка застосовується для складання консолідованої фінансової звітності. Якщо при підготовці консолідованої фінансової звітності неможливо використати єдину облікову політику, це вказують у примітках до такої звітності.

Крім того, результати господарської діяльності дочірнього підприємства включають у консолідовані фінансові звіти, починаючи з дати придбання, тобто дати, коли контроль над придбаним дочірнім підприємством фактично передається покупцю.

Результати господарської діяльності дочірнього підприємства, що вибуло, включають у консолідовані звіти до дати вибуття, тобто дати, коли материнське підприємство перестає здійснювати контроль над дочірнім. Різницю між виручкою від вибуття дочірнього підприємства і балансовою вартістю його активів та зобов’язань на дату вибуття визначають у консолідованому звіті про фінансові результати як прибуток (збиток) від вибуття дочірнього підприємства.

Починаючи з дати, коли підприємство неможна більше називати дочірнім, інвестиції у підприємство обліковують відповідно до П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», оскільки воно більше не є частиною групи.