13. Класифікація управлінських рішень.
Управлінське рішення - результат альтернативної формалізації економічних, соціально-психологічних, адміністративних методів менеджменту, на основі якого керуюча система організації безпосередньо впливає на керовану.
Управлінські рішення класифікують за кількома ознаками.
1). За сферою охоплення:
загальні рішення - стосуються всієї організації; часткові рішення - стосуються конкретних підрозділів, служб, проблем тощо.
2). За тривалістю дії:
перспективні рішення - реалізуються протягом тривалого терміну (понад 1 рік); поточні рішення - реалізуються у короткотерміновому періоді для забезпечення поточної роботи організації.
3). За рівнем прийняття:
рішення на вищому (інституційному) рівні управління;
рішення на середньому (управлінському) рівні управління;
рішення на нижчому (технічному) рівні управління.
4). За особливостями вирішуваних організацією завдань:
організаційні запрограмовані рішення - характеризуються незначною кількістю альтернатив або одноваріантністю; приймаються періодично у стандартних ситуаціях;
організаційні незапрограмовані рішення - спричинені новими факторами та ситуаціями; такими можуть бути рішення щодо реалізації цілей організації, поліпшення якості продукції, вдосконалення структури управління, методів мотивації тощо;
компромісні рішення - покликані врівноважувати протиріччя, що виникають.
5). За способом обґрунтування:
інтуїтивні рішення - ґрунтуються на відчуттях менеджера у правильності вибору; їх обґрунтованість, оптимальність залежить від особистих якостей менеджера;
рішення, які ґрунтуються на судженнях (думках, міркуваннях, висновках); їх передумовою є знання, досвід, стаж, кваліфікація; формуються швидко, але часто не беруть до уваги нових альтернатив;
раціональні рішення - мають у своїй основі науково обґрунтовані аналітичні процеси, приймаються на основі розробки альтернативних варіантів і обґрунтованого вибору оптимального із них.
6). За способом прийняття:
одноособові рішення; колегіальні рішення - готуються групою фахівців, а приймає їх відповідна група менеджерів; колективні рішення - приймаються загальними зборами, відповідним колективом.
7. За характером:
економічні рішення;технологічні рішення;соціально-психологічні рішення;адміністративні рішення;поточні рішення.
14. Етапи прийняття управлінських рішень.
Технологічний процес прийняття управлінського рішення складається з послідовного виконання наступних етапів, представлених на рис. 5.1.
Оцінка ситуації вимагає точно сформул. проблему й визначити мету, яку необхідно досягти при її рішенні. При цьому необхідно враховувати, що в з.р.г необхідно вирішувати проблеми з позицій задоволення інтересів гостей, якщо зміст стосується проблем надання послуг..
Після постановки цілей рішення та формулювання обмежень керівник визначає особи, які беруть участь у розробці варіантів рішень. Збір і аналіз інформації - важливий етап у прийнятті рішень. Керівник повинен мати достовірну інформацію із проблеми, яку необхідно вирішувати.
Збір інформації і її аналіз визначають фахівці. Залежно від характеру проблеми пошук інформації може бути механічним (за даними документів статистичної звітності), аналітичним (одержання інформації шляхом аналітичної обробки її джерел) і творчим (конструювання нової інформації на основі порівнянь, логічних висновків і ін.).
Робота з інформацією супроводжує і пронизує весь процес прийняття рішень і контролю, а відповідно, являється невід’ємною частиною управління. Необхідною передумовою прийняття правильного управлінського рішення є оптимальний об’єм і якість існуючої інформації.
Велике значення в процесі підготовки і прийняття рішень має достовірність інформації, що виключає її перекручення.
Методи розробки управлінських рішень можуть бути такими:
Метод експертної оцінки – якщо рішення розробляються й оцінюються групою експертів. При цьому досягається узгодження різних точок зору й відбувається оптимізація погодженого рішення. Метод експертної оцінки («Дельфі») дозволяє одержати об'єктивні оцінки рішень.
Методи моделювання – дозволяють у деталях і в часі простежити послідовність дій, які повинні бути виконані, виявити й урахувати критичні крапки, які можуть виникнути в процесі прийняття рішень.
3. Метод «мозкової атаки» використовує колективний досвід і знання для розробки й обґрунтування управлінського рішення. Цей метод припускає колективне обговорення проблеми й розробки управлінського рішення. Застосовується у випадку, якщо необхідно швидко вибрати варіант обмеженого по масштабах рішення. При цьому на нараді експертів висуваються варіанти рішення з урахуванням двох умов: забороняється критика й оцінка висунутих ідей і дозволяється висловлення будь-яких ідей. Метод «мозкової атаки» обмежений у часі (15-30 хвилин). Цей метод дуже ефективний, тому що дає можливість максимально використовувати інтелектуальний потенціал підприємства в процесі розробки рішень. Він широко використовується багатьма вітчизняними й закордонними корпораціями.
Метод порівняння – якщо рішення приймаються із проблем, що виникають у практиці роботи підприємства.
Прийняття рішення. Прийняття рішення здійснюється на основі аналізу альтернативних варіантів. Керівник вибирає найбільш оптимальне рішення, тобто рішення з найбільш сприятливими наслідками (результатами). Ухвалене рішення оформляється у вигляді документа: наказу, протоколу, або розпорядження, усної вказівки.
Реалізація управлінського рішення складається з наступних етапів:
складання плану реалізації рішення; підбір виконавців і доведення до них змісту рішення; організація й координація роботи колективу по реалізації ухваленого рішення; контроль за виконанням рішення;
оцінка результатів реалізації ухваленого рішення.
На кожному етапі реалізації рішення закріплюються конкретні виконавці (структурні підрозділи). Виконавців призначають із урахуванням їхніх посадових обов'язків, досвіду роботи, кваліфікації. Доведення рішення до виконавців залежно від ситуації може полягати в ознайомленні їх з відповідними розпорядницькими документами під час наради або особистої бесіди з керівником. Велике значення для забезпечення процесу реалізації управлінських рішень має мотивація виконавців.