Характеристика основних функцій менеджменту

Функція планування та прогнозування є основною процесу на підприємстві, організації, неї виконують на вищому рівні управління, конкретизують на середньому.

При виконанні функції планування з'ясовуються реальні можливості підприємства, вивчаються фактори внутрішнього середовища - економічні умови, рівень технології, соціальні і культурні зміни на підприємстві. Оцінюються можливості позитивного чи негативного впливу зовнішнього середовища: умови конкуренції, закону, політичного стану суспільства, взаємодія з постачальниками тощо. За допомогою планування керівники направляють зусилля всіх працівників на досягнення цілей підприємства. При цьому планування є постійним процесом. Завдяки дос­коналому плануванню діяльності закладів ресторанного господарства можуть уникнути помилок і ефективно використову­вати свої потенційні можливості.

Прогнозування - передбачення результатів діяльності, визначення перспективних цілей підприємства.

Перспективний план є основою для прийняття управлінських рішень, додає підприємству визначеності, індивідуальності, показує перспективу в господарській діяльності.

Для підприємств ресторанного господарства при прогнозуванні діяльності необхідно враховувати такі економічні фактори, як темпи інфляції, рівень зайнятості, динаміку курсу національної валюти, податкові ставки.

Політичні фактори представлені органами державної влади і іншими партіями і групами. Соціальні фактори – це комплекс соціальних явищ і процесів, які визначаються чисельністю і структурним складом населення, звичаями: традиціями, рівнем освіти і життя та ін. соціальні фактори впливають на ринок робочої сили, попит на послуги тощо.

Технологічні фактори – визначають факторами розвитку, науково-технічного прогресу продукції та послуг.

Для розробки перспективного плану необхідно виявити внутрішні сильні і слабкі сторони підприємства. Прогнозування - шляхом вивчення минулих стратегічних рішень.

Функція організації - це вид діяльності управлінського персоналу, спрямований на забезпечення нормального функціонування підприємства. Ця функція є першим кроком у реалізації стратегічних і поточних планів. А задачі, визначені в планах стають орієнтирами організаційного процесу на підприємстві. Функція організації полягає в забезпеченні діяльності підприємства шляхом координації дій працівників і трудового колективу із врахуванням формальної та неформальної її складової з формуванням корпоративного духу.

Функція організації забезпечує взаємозв’язок і ефективність елементів організації як відкритої системи. Реалізація цієї функції має два напрямки- побудову організаційної структури управління і розподіл повноважень і відповідальності в апараті управління.

Функція організації ґрунтується на принципах, які необхідно враховувати при здійсненні організаційного впливу:

• пропорційність – чисельність персоналу в підрозділах апарату управління має бути пропорційною обсягу робіт, що виконуються;

• прямоточність – при проектуванні організаційних структур менеджменту необхідно забезпечувати прямі шляхи проходження інформації від керівників до виконавців;

• ритмічність – рівномірний розподіл робіт протягом певного часу;

• розподіл і спеціалізація управлінської праці.

Функція координації передбачає узгодження дій різних підрозділів і виконавців по досягненню визначеної мети, при виконанні окремих задач на виробництві. Задачею функції координації є забезпечення злагодженої роботи всього колективу.

Координація - це діяльність керівника певного рівня - вищого, середнього, а іноді й нижчого залежно від виконуваних задач. Виконання задач стратегічного планування координують керівники вищого рівня, оперативного - середнього і нижчого. Для успішного координування робіт менеджер-керівник повинен мати велику ерудицію й аналітичний розум, щоб на основі отриманої інформації координувати поточну і планувати майбутню діяльність підлеглих.

Для успішного координування робіт з виконання поставленого завдання необхідна достовірна інформація про реальну обстановку на всіх ділянках виробництва.

Функція мотивації. Глибокі зміни в структурі і якості робочої сили, у змісті праці, вичерпання резервів зростання ефективності праці за рахунок фізичних можливостей потребують нетрадиційних підходів щодо стимулювання мотивації праці. При цьому завдання полягає в при­веденні в дію можливостей працівника, пов'язаних з його май­стерністю, освітою та фаховою підготовкою, розвитком трудового потенціалу, прагненням до творчості та самореалізації.