36. Принципи і задачі наукової організації управлінської праці.

Управлінська праця – це вид суспільної праці, основною задачею якої є забезпечення ціленаправленої, скоординованої діяльності учасників сумісної трудової діяльності. Це планомірна діяльність управлінського персоналу, яка направлена на організацію, регулювання і мотивацію праці персоналу і її контроль. Зміст управлінської праці залежить від її об’єкту і визначається структурою трудових процесів, прийомами праці, його технічним оснащенням, а також взаємовідносинами, що виникають в процесі виконання управлінських функцій. З розвитком економічних відносин управлінська праця в ресторанному господарстві приймає організаційні форми, що в сукупності складають визначену систему управління.

Щоб забезпечити виконання поставлених перед працівниками підприємств харчування конкретних задач, необхідно відповід­ним чином організувати працю людей, зокрема:

• визначити функції кожного працівника;

• розробити форми кооперації праці;

• визначити робочі місця;

• вказати методи виконання роботи.

Характер організації праці в колективі визначається мірою прогресивності техніки і технології, що застосовуються, а також рівнем кваліфікації працівників.

Наукова організація управлінської праці (НОУП) передбачає систематичне впровадження досягнень науки і передового досвіду та дозволяє найкращим чином поєднувати техніку і людей в єдиному виробничому процесі, забезпечує найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів, безперервне підвищення продуктивності праці.

Впровадження наукової організації управлінської праці спрямоване на рішення трьох груп задач:

1. Економічні задачі:

• підвищення продуктивності праці, економія живої праці, що витрачається при виконанні трудових операцій;

• найбільш ефективне використання матеріальних і трудових ресурсів;

• використання найбільш прогресивних методів і прийомів праці, скорочення витрат робочого часу;

• створення сприятливих умов праці;

• підвищення рівня нормування праці.

2. Соціальні задачі:

• всебічний розвиток людини в процесі праці;

• виховання свідомого відношення до праці;

• розвиток творчої ініціативи;

• підвищення освітнього рівня і ділової кваліфікації кадрів;

• перетворення праці в першу життєву потребу.

3. Психофізіологічні задачі:

• забезпечення умов для збереження в процесі праці здоров'я, стійкої працездатності людини;

• полегшення праці;

• підвищення змістовності і привабливості праці.

Економічні, психофізіологічні і соціальні задачі НОУП тісно по­в'язані між собою. Впровадження наукової організації праці дає най­кращий результат тільки тоді, коли її застосування носить комплекс­ний характер по всьому підприємству загалом.

Наукова організація управлінської праці базується на наступних принципах.

Комплексність – заклечається в удосконаленні організації праці в управлінні з урахуванням всіх аспектів управлінської діяльності: організаційних і правових, техніко-економічних і соціальних, психологічних і фізіологічних. Вони діють як окремі фактори і в сукупності.

Системність – передбачає узгодження, всіх аспектів організації праці службовців. В результаті створюється система ефективної організації праці, в рамках якої всі її елементи взаємоузгоджені і діють в інтересах функціонування всієї системи.

Регламентація – передбачає встановлення і додержання правил, положень, інструкцій, нормативів, основаних на об’єктивних закономірностях розвитку систем управління. Важливо визначати проблеми, що підлягають жорсткій регламентації і ті, для яких достатньо рекомендацій.

Спеціалізація – полягає в закріпленні за кожним підрозділом визначених функцій, робіт і операцій, що покладають на нього повну відповідальність за кінцеві результати діяльності в процесі управління.

Необхідно мати на увазі, що обмежувати спеціалізацію не рекомендується, тому що це впливає на творче зростання працівників і негативно впливає на результати їх праці.

Стабільність - передбачає що для ефективної роботи трудового колективу необхідна стабільність його складу, задач, функцій і системи управління при даних техніко-економічних параметрах. Це не виключає динаміки в розвитку. Але важливо, щоб зміни змісту і складу задач були обумовлені об’єктивно необхідними потребами на строго науковій основі.

Ціленаправлене мистецтво – заключається в забезпеченні творчого підходу при проектуванні і запровадженні елементів наукової організації праці і максимальному використанні їх творчого потенціалу в повсякденній діяльності.

Кожен із принципів, що розглядається, має самостійне значення. Разом з тим вони доповнюють один одного, тому дієвість принципів наукової організації управлінської праці проявляється при їх комплексному використанні.