Залежно від історичних стадій розвитку

Залежно від історичних стадій розвитку аудиту виділяють три види аудиту: під­тверджуючий аудит (перевірка і підтвердження достовірності бухгалтерських доку­ментів і звітності); системно-орієнтований аудит — аудиторська експертиза на осно­ві аналізу системи внутрішнього контролю. Доведено, що при ефективній системі внутрішнього контролю ймовірність помилок незначна, і необхідності у надто де­тальній перевірці немає; у разі неефективності системи внутрішнього контролю клі­єнтові надаються рекомендації щодо її поліпшення; аудит, що базується на ризику (концентрація аудиторської роботи на сферах із вищим можливим ризиком, що значно спрощує аудит у сферах із низьким ризиком).

Залежно від типу клієнтів

Залежно від типу клієнтів аудит поділяється на: загальний аудит (аудит підпри­ємств та їх об'єднань незалежно від організаційно-правових форм та видів власності, організацій та установ); банківський аудит; страховий аудит; аудит бірж, поза­бюджетних фондів та інвестиційних інститутів.

Аудиторськи послуги

Рис. 1.2. Классифікація аудиторських послуг

За об'єктами

За об'єктами аудит у міжнародній практиці поділяють на: аудит фінансової звіт­ності; погоджений аудит, або аудит на відповідність; операційний аудит.

Аудит фінансової звітності виконується для визначення того, чи узгоджена зве­дена фінансова звітність із певними критеріями. Зазвичай критеріями є загально­прийняті бухгалтерські принципи, хоча поширена також практика проведення ауди­ту фінансової звітності на основі наявних грошових коштів або на будь-якій іншій основі, притаманній бухгалтерії, господарської системи, що перевіряється. Фінансо­ва звітність у найзагальнішому випадку включає бухгалтерський баланс, звіт про фі­нансові результати, звіт про власний капітал, звіт про рух грошових коштів.

Аудит фінансової звітності базується на тому припущенні, що вона буде викори­стана різними групами для різних цілей. Отже, більш ефективним є варіант, коли один аудитор виконує аудит і робить висновок, на який можуть покластися всі кори­стувачі, ніж той, при якому кожний користувач проводив би власний аудит. Якщо користувач вважає, що загальний аудит не забезпечує достатньої для його цілей ін­формації, він може отримати додаткові дані. Послідовність процесу аудиту показана на рис. 1.3.

Аудит на відповідність (див. рис. 1.4) має на меті визначити, чи дотримуються в господарській системі ті специфічні процедури або правила, приписані персоналу адміністрацією. Згідно зі встановленими нормами чинного законодавства цей аудит для приватного бізнесу може включати з'ясування того, чи виконує бухгалтерський персонал ті процедури, які приписані керуючим, перевірку відповідності рівня заро­бітної платні мінімальному рівню, визначеному законом; перевірку контрактів із банками й іншими кредиторами для гарантування дотримання іншою стороною юридичних норм тощо. Аудит на відповідність є доцільним для перевірки тих чи ін­ших дій структурних підрозділів, об'єднань. При аудиті адміністративно-функціо­нальних формувань роль аудиту на відповідність зростає завдяки широкому регулю­ванню їх діяльності керівництвом. Практично кожній приватній і неприбутковій організації приписані види діяльності, контрактні угоди і юридичні норми, для пе­ревірки дотримання яких може бути потрібний аудит на відповідність.

Результати аудиту на відповідність зазвичай повідомляються керівникові підроз­ділу, який перевірявся аудитором, а не широкому колу користувачів. Адміністрація є основною групою користувачів, зацікавлених у відповідності фактичних процедур визначеним нормативними документами. Тому значну частину такої роботи викону­ють аудитори, запрошені з ініціативи підрозділів.

Операційний аудит (див. рис. 1.5) — це перевірка будь-якої частини процедур і методів функціонування господарської системи з метою оцінки її продуктивності й ефективності. По завершенню цього аудиту менеджерові зазвичай видаються реко­мендації з удосконалення операцій.

Через те, що операційна ефективність може бути оцінена у найрізноманітніших сферах, охарактеризувати типовий операційний аудит неможливо. В одній організа­ції аудитор міг би оцінити придатність і достатність інформації, яка використовуєть­ся керівництвом при прийнятті рішення щодо придбання нової нерухомості, в іншій організації аудитор міг би оцінити ефективність руху документів при обробці даних із товарообігу. В операційному аудиті перевірки не обмежуються бухгалтерським обліком. Вони можуть включати оцінку організаційної структури, комп'ютерних операцій, методів виробництва, маркетингу і будь-якої іншої галузі, в якій аудитор має відповідні знання.

Виконання операційного аудиту і повідомлення про його результати визнача­ються не так легко, як при аудиті інших видів. Ефективність операцій складніше об'єктивно оцінити, ніж їх відповідність інструкціям або подання фінансової звітно­сті, які не суперечать загальноприйнятим бухгалтерським принципам. Установлені ж критерії для оцінки інформації при кожному конкретному аудиті досить суб'єк­тивні. У цьому розумінні операційний аудит більш схожий на консалтинг адміністра­ції, ніж на те, що звичайно вважається аудитом. Значення операційного аудиту має тенденцію до зростання.

1.Фаза збору інформації:

зібрати (або поновити) і задокументувати інформацію про клієнта і відповідні фак­тори ризику; вивчити і задокументувати характерні особливості структури внутрішнього контро­лю клієнта; дати оцінку внутрішньому контролю клієнта; прийняти рішення щодо методу організації перевірки (суцільний, вибірковий, ком­бінований).

2.Фаза планування:

скласти попередню думку про суттєвість і оцінити ступінь ризику того, що твердження адміністрації можуть мати певні похибки; визначити, чи слід перевіряти ефективність облікової політики і методики структу­ри контролю; провести стратифікацію генеральної сукупності та розподілити роботу між вико­навцями; вибрати і зареєструвати відповідну стратегію аудиту для кожного рахунка або гру­пи рахунків.

3.Фаза здійснення аудиту:

зібрати, оцінити і задокументувати докази на підтвердження правильності даних,які містяться в рахунку і розшифровках фінансового звіту; переглянути стратегію аудиту на предмет відповідності її поставленим завданням; у разі встановлення помилок при вибірковій перевірці переглянути оцінку внутріш­нього контролю.

4.Фаза подання звіту:

підготувати інформацію для клієнта; скласти аудиторський висновок про фінансовий звіт; скласти повідомлення про структуру внутрішнього контролю; скласти акт приймання-здачі аудиторського висновку.

Рис. 1.3. Схема процесу аудиту фінансової звітності

Ні

Рис. 1.4. Модель процесу аудиту на відповідність

Операційний аудит трактується як дослідження господарської системи з точки зору її ефективності і продуктивності. Мета такого аудиту - встановити ефектив­ність і продуктивність тієї чи іншої підсистеми будь-якої господарської системи.

За суб'єктами

За суб'єктами здійснення аудит поділяється на внутрішній і зовнішній. Внутріш­ній і зовнішній аудит може охоплювати всі види аудиту залежно від обраного об'єк­та, різниця полягає лише в тому, що внутрішній аудит здійснюється кваліфікованим працівником самого підприємства, а зовнішній — сертифікованим аудитором на до­говірній основі.

Внутрішній аудит може розглядатися як невід'ємна частина загальної системи управління. Об'єкти перевірки залежать від мети і завдань, поставлених перед ауди­том керівництвом підприємства (як правило, це функції системи контролю й оброб­ки інформації). Останнім часом роль внутрішнього аудиту розширена шляхом вклю­чення до неї оцінки якості інформації, яка подається в управління для прийняття рішень, а також оцінки корисності застосування методики аналізу інформації на під­приємстві. Завдання внутрішнього аудиту — допомоги відповідним працівникам покращити ефективність своєї роботи. Внутрішні аудитори є залежними і підпоряд­ковуються керівництву підприємства, вони перевіряють бухгалтерську інформацію на достовірність і подають керівництву результати аналізу, оцінку, рекомендації, по­ради та інформацію про діяльність об'єктів, що ними перевірялися. Внутрішні ауди­тори не зобов'язані мати сертифікат аудитора. Це може бути фахівець із бухгалтер­ського обліку, економіст або фахівець з інших економічних спеціальностей.

Рис. 1.5. Модель процесу операційного аудиту

Зовнішній аудит дуже поширений у країнах із розвинутою ринковою економі­кою. Він проводиться аудиторськими фірмами (приватними аудиторами), регламен­тується юридичне і дає змогу зовнішнім групам спостерігати і контролювати діяль­ність організації та її керівництва. Статус зовнішніх аудиторів встановлюється відповідними законами (ст. 5 Закону України "Про аудиторську діяльність")- Зов­нішні аудитори надають аудиторські послуга на договірних засадах і несуть відпові­дальність за свій висновок, критерії, на яких цей висновок базується. Основним обов'язком зовнішніх аудиторів є оцінка регулярної фінансової звітності підпри­ємств. За результатами здійсненої перевірки зовнішні аудитори подають висновки про повноту, достовірність та відповідність чинному законодавству перевіреної ін­формації і надають звіт клієнту, де вказують на слабкі сторони контролюючих си­стем підприємства. Останнім часом зовнішні аудитори розширюють свої функції: вони додатково дають якісну оцінку діяльності підприємства, його економічності, ефективності й результативності; надають послуги у вигляді консультацій з питань оподаткування, управління і роботи інформаційних систем, щодо налагодження бух­галтерського обліку та внутрішнього контролю тощо.

На основі короткого вивчення внутрішнього і зовнішнього аудиту слід відзначи­ти, що перший спрямований на надання допомоги менеджерам у здійсненні ними контрольних функцій, а інший слугує інтересам як клієнта, так і сторонніх груп. Тоб­то їхні функції доповнюють одна одну, але вони мають різні цілі.

За своїм характером зовнішній (незалежний) і внутрішній аудит мають багато спільного. Але існують і принципові відмінності між ними, відображені в таблиці 1.1.

Таблиця 1.1

Основні відмінності між зовнішнім та внутрішнім аудитом

Аудит
Ознаки	Внутрішній	Зовнішній
1	2	3
Суб'єкт здійснення	Здійснюється спеціалістами з обліку, контролю і аналізу, які працюють у даній господарській системі	Здійснюється сертифікованими (не­залежними) професіоналами, які ви­конують функцію підтвердження на договірній основі
Основне завдання	Задоволення потреб адміністрації у межах певної господарської системи	Висловлення думки щодо перевіре­ної інформації для потреб клієнта і користувачів інформації (акціонерів, інвесторів, банків, партнерів, органів влади та ін.)
Взаємозв'язок	Діяльність і ефективність безпосе­редньо впливають на обсяг, зміст і ха­рактер зовнішнього аудиту	Обсяг, зміст і характер, а також ауди­торський ризик визначаються залеж­но від якості внутрішнього аудиту
Об'єкт	Господарські операції, використання ресурсів, стан обліку і внутрішнього контролю перевіряються на відповід­ність встановленій обліковій політиці і загальнометодичним положенням	Стан обліку і звітності, ефективність використання ресурсів і рівень вну­трішнього контролю перевіряються, щоб визначити масштаб зовнішнього аудиту і рівень початкової довіри до даних обліку і звітності клієнтів
Орієнтація в роботі	Робота орієнтується залежно від потреб функціонального і лінійного управління в даній господарській си­стемі	Аудит орієнтований на найважливі­ші позиції звітності та джерела дохо­дів із застосуванням необхідних гру­пувань за видами ресурсів і однотип­них операцій
Відношення до збережен­ня активів	Аудит прямо пов'язаний із поточним забезпеченням збереження активів, контролем постановки і організації матеріальної відповідальності, ви­явленням і ліквідацією заборговано­сті з нестач, витрат і розкрадань	Аудит пов'язаний із виявленням фак­тів шахрайства і розкрадання, кон­тролем за встановленням матеріаль­ної відповідальності не прямо, а опо­середковано, тобто виникає в тому разі, коли їх результатом є приписки та інші викривлення звітності
Залежність	Внутрішній аудит повинен бути не­залежним від суб'єкта господарюван­ня, що ревізується лише організацій­но, а в цілому він задовольняє потре­би керівника даної господарської системи і одержує від нього заробіт­ну плату	Зовнішній аудит повинен бути незал­ежним від клієнта не тільки організа­ційно, а й матеріально
Періодичність здійснення	Внутрішній аудит - частина внутріш­нього контролю, який повинен бути безперервним	Зовнішній аудит є періодичним, здій­снюється при обов'язковому аудиті — з річним або трирічним інтервалом, при добровільному — залежно від ба­жання і потреб клієнта