3.2. Планування аудиторської діяльності

Методи планування,

Аудиторська фірма — це суб'єкт підприємницької діяльності, тому її роботі при­таманні загальноприйняті методологія, методика і техніка планування.

Методологія планування охоплює сукупність теоретичних висновків, загальних закономірностей, наукових принципів розробки планів, що відповідають сучасним вимогам ринку і перевірені практикою.

Методика планування характеризує склад застосовуваних на тому чи іншому під­приємстві методів, способів і прийомів обґрунтування конкретних планових показ­ників, а також зміст, форму, структуру і порядок розробки плану.

Технологія планування — регламентація строків, необхідного змісту, вимог до послідов­ності процедур складання різних розділів плану, а також регулювання механізму взаємодії виробничих підрозділів, функціональних органів і планових служб при складанні плану.

Виділяють два підходи в плануванні: формальний та інтуїтивний. Серед практи­куючих аудиторів, особливо невеликих фірм, поширена думка, що в умовах різко змінної ринкової кон'юнктури перевагу варто віддавати інтуїтивному плануванню. Ін­туїція - це здатність безпосереднього пізнання істини без обґрунтувань та доказів.

Для прийняття управлінських рішень на інтуїтивному рівні необхідно добре розумі­ти стан ринкових відносин на сучасному етапі, складну взаємодію елементів, які упра­вляють процесом попиту і пропозиції. При цьому треба враховувати, що клієнти ауди­торських фірм досить різні, сам ринок аудиторських послуг неоднорідний, характеризується сезонністю роботи (обов'язковий аудит фінансової річної звітності). Залежно від співвідношення між суб'єктами аудиту і їхніми клієнтами визначається тип конкурентної ринкової структури, який теж не однаковий у різних регіонах країни.

Тому вивчення об'єктивних процесів, що відбуваються на ринку аудиторських послуг, дає змогу зрозуміти процеси формування попиту і пропозиції, встановлення рівноважної ціни і т. ін. При цьому треба чітко усвідомлювати, що процеси, які скла­даються на рівні ринку в цілому, не можуть бути точно відображені в інформації на рівні окремої фірми. Тому аудиторів слід застерегти від спроб використання цих закономірностей безпосередньо у формальному плануванні на рівні окремих фірм. Під формальним плануванням зазвичай мається на увазі свідомо організоване плану­вання, яке дає змогу за допомогою особливих методів одержати досить точні показ­ники для прийняття управлінських рішень. Формальне планування базується на чіт­ких розрахунках із використанням нормативної бази.

Нормативна база планування

Основою раціональної організації і планування діяльності аудиторської фірми є створення техніко-економічних норм і нормативів, а також нормативної бази.

Зниження рівня планової роботи в цілому по Україні позначилося і на зменшен­ні уваги до планування роботи аудиторських фірм. Певною мірою це пов'язано із формуванням загальної думки про те, що швидке зростання й успіх будь-якої фірми часто пов'язані не з формальним плануванням, а, скоріше, є наслідком підприєм­ницького таланту енергійного й рішучого керівництва фірмою. Звичайно, роль під­приємця, тим більше підприємця-аудитора, в успіху фірми важко переоцінити. В умовах ринкової невизначеності зовнішнього середовища, а отже — невизначеності потреб в аудиті, значна роль належить неформальному, інтуїтивному плануванню. Але для закріплення досягнутого успіху і забезпечення стабільної роботи аудитор­ської фірми необхідне поєднання інтуїтивного і формального планування, а осно­вою науково обгрунтованого планування є нормативна база, яка законодавче на рів­ні України не передбачена.

Нормативна база фірми складається із системи норм і нормативів, що регламен­тують різні сторони аудиторської діяльності: норми трудовитрат при наданні різни аудиторських послуг; норми витрат часу; розцінки на аудиторські послуги тощо.

Для успішного функціонування на ринку в аудиторських фірмах повинні бути розроблені, затверджені й доведені до зацікавлених осіб прийняті норми і нормати­ви, що діють на фірмі.

У формальному плануванні передбачені такі методи розроблення норм і нормативів,

Дослідні норми і нормативи встановлюються на основі аналізу експериментальних даних з урахуванням досягнутих передових методів і всебічного аналізу резервів фірми.

Звітно-статистичні методи розроблення нормативів і норм формуються на ос­нові звітно-статистичних даних за минулий період. Вони не відображають планових досягнень науково-технічного прогресу, не стимулюють використання резервів фір­ми і застосовуються лише в тих випадках, коли неможливо визначити норму більш обгрунтованими методами.

Очевидно, що на рівні розробки стратегічного плану, враховуючи високий сту­пінь невизначеності зовнішнього і внутрішнього середовища, доцільним буде поєд­нання інтуїтивного і формального планування з пріоритетом першого. При розроб­ленні поточного (річного) плану перевагу треба віддати формальному плануванню, що дає змогу досить точно (принцип точності) визначити витрати фірми, потребу в матеріальних і трудових ресурсах.

Застосування форми планування тісно пов'язане зі ступенем невизначеності зов­нішнього і внутрішнього середовища. У внутрішньофірмовому плануванні події, що відбуваються, мають високий ступінь визначеності, оскільки майже цілком залежать від внутрішнього середовища.