Додані, підтримуючі та підручні підрозділи

Додані сили й засоби – це підрозділи, які переходять у тимчасове підпорядкування командирів загальновійськових з’єднань, частин і підрозділів для їхнього підсилення під час виконання поставлених бойових завдань. Вихід доданих сил і засобів з підпорядкування здійснюють за вказівкою старшого командира.

Підтримуючі сили й засоби – це підрозділи, які призначаються старшим командиром для виконання бойових завдань в інтересах тих підрозділів (частин, з’єднань) Сухопутних військ, які вирішують основні завдання в бою. На відміну від доданих сил і засобів, підтримуючі залишаються в підпорядкуванні своїх прямих командирів.

Підручні сили й засоби – це підрозділи, насамперед, артилерійські дивізіони (батареї), які можуть залучатися до негайного виконання бойових завдань за рішенням старшого командира.

Питання для повторення та самоконтролю

1. Який склад мають Збройні Сили України.

2. У чому полягає призначення Сухопутних військ.

3. Яку організаційну структуру мають Сухопутні війська.

4. У чому полягає призначення Повітряних Сил.

5. У чому полягає призначення Військово-морських Сил.

6. У чому полягає призначення доданого, підтримуючого та підручного підрозділу.

Розділ 2 основи загальновійськового бою

Характер сучасного загальновійськового бою вимагає від офіцерів глибоких знань сучасних засобів і способів ведення бойових дій, твердих практичних навичок щодо управління військами в бою, виявлення самостійності та ініціативи.

Складовою частиною світогляду офіцера є тверде знання ним основ сучасного загальновійськового бою, його суті, принципів, характерних рис, видів бою та порядку забезпечення бойових дій.

2.1 Суть загальновійськового бою

У збройній боротьбі Сухопутні війська можуть застосовуватись у формі операцій, бойових дій, боїв та ударів.

Бій – це організована збройна боротьба з’єднань, частин, підрозділів воюючих сторін; узгоджені за метою, місцем і часом удари, вогонь і маневр з метою знищення (розгромлення) противника та виконання інших тактичних завдань у визначеному районі протягом короткого часу. Він є основною формою тактичних дій з’єднань, частин і підрозділів Сухопутних військ.

Мета бою: знищення чи полонення живої сили противника, знищення та захоплення його озброєння, бойової техніки та зменшення здатності противника до подальшого опору. Вона досягається потужними ударами усіх видів зброї, а також активними і рішучими діями з’єднань, частин і підрозділів з проведенням широкого маневру.

Сучасний бій є загальновійськовим, оскільки в ньому можуть брати участь підрозділи, частини та з’єднання всіх родів військ, спеціальних військ, авіації і кораблів Військово-морських сил. Він може бути і повітряним, і протиповітряним, а також морським.

Зміст бою залежить насамперед від рівня розвитку озброєння та військової техніки. Основним змістом сучасного загальновійськового бою є вогонь звичайних засобів ураження, удар і маневр військ. Способи його ведення залежать від обстановки та видів зброї, яка використовується.

Основним способом ведення бою з використанням тільки звичайної зброї є послідовне розгромлення (ураження) угруповань військ противника. Він вимагає рішучого зосередження сил і засобів на головному напрямку (в районі); вмілої організації та здійснення вогневого ураження угруповання противника при одночасному впливі на його резерви та об’єкти в глибині; рішучого нарощування зусиль для розвитку досягнутого успіху (відбивання ударів противника) на найважливіших напрямках (у районах); постійної готовності військ до дій в умовах застосування противником зброї масового ураження.

Удар – складова частина бою. Він полягає в одночасному ураженні угруповань військ і об’єктів противника шляхом потужного впливу на них звичайною зброєю або військами. Залежно від того, які засоби використовуються, удари можуть бути вогневими, ракетними, ракетно-артилерійськими, авіаційними, військами, а за кількістю засобів і об’єктів ураження – масованими, зосередженими, груповими, поодинокими.

Вогневе ураження противника в загальновійськовому бою полягає: в узгодженому, одночасному та послідовному комплексному вогневому впливові на нього засобів різних родів військ і спеціальних військ із застосуванням ракет і боєприпасів, заповнених звичайними та запалювальними речовинами; в нанесенні ударів ракетними військами і авіацією із застосуванням ракет, бомб та інших видів авіаційної зброї; у веденні усіх видів вогню артилерією та вогневими засобами танкових і механізованих військ; застосуванні дистанційних мінно-вибухових загороджень і запалювальних речовин; а на приморських напрямках – у нанесенні ракетних ударів і веденні вогню засобами кораблів і береговими ракетно-артилерійськими засобами ВМС.

Використовуючи результати вогневого ураження і вогонь своїх вогневих засобів, механізовані і танкові частини (підрозділи) ударами з фронту і флангів розчленовують елементи бойового порядку угруповання противника як по фронту, так і по глибині, рішуче просуваються у райони розташування артилерії, ракетних частин і резервів для їхнього остаточного розгромлення і досягнення мети бою.

Маневр – організоване пересування частин і підрозділів у ході бою на новий напрямок (рубіж, у район) з метою зайняття вигідного положення стосовно противника та створення необхідного угруповання сил і засобів для виконання поставлених чи виникаючих під час бою завдань; перенесення вогню, зусиль авіації, ударів ракетних військ для масованого впливу на найважливіші об’єкти противника; переміщення (передачі) матеріальних засобів для повного тилового і технічного забезпечення угруповань військ (сил), які діють на головному напрямку [18].