Питання для повторення та самоконтролю

1. Який порядок розташування мб на місці.

2. Який порядок розташування садн на місці.

3. В чому полягає порядок організації охорони і самооборони артилерійських підрозділів під час розташування їх на місці.

Розділ 10 Основи бойового застосування артилерії

Артилерія є основним засобом вогневого ураження противника. Звідки таке твердження? Справа в тому, що на артилерію припадає до 60-70 % вогневих завдань з ураження противника. Це засвідчує як досвід Другої світової війни, так і досвід застосування артилерії в збройних конфліктах і локальних війнах останніх років.

Артилерія призначена для ведення бойових дій в усіх видах бою, діючи в тісному зв’язку з механізованими, танковими та іншими підрозділами різних видів військ. Сила артилерії у вогні – раптовому, потужному, точному. Своїм вогнем артилерія надає стійкості обороні, зламує опір противника і розчищає шлях своїм військам у наступі.

Артилерію цінять за постійну готовність до негайного відкриття вогню, безвідмовність у бойовій роботі за будь-якої пори року і доби.

Застосування артилерійських підрозділів у війнах і збройних конфліктах здійснюється шляхом їх участі в бойових діях.

Бойові дії артилерії, по суті, – це організовані дії артилерійських частин і підрозділів з вогневого ураження противника і проведення необхідного маневру при підготовці і в ході виконання поставлених завдань.

10.1 Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування

Будучи основним засобом вогневого ураження противника, артилерія може брати участь в армійських, повітряних, повітрянодесантних, морських, десантних і протидесантних операціях на континентальних і морських театрах воєнних дій і здатна в короткі терміни підготувати і нанести по противнику з високою точністю і на великі дальності вогневі удари, здійснювати широкий маневр ударами і вогнем.

Артилерія складається з частин і підрозділів гаубичної, пушечної і реактивної артилерії, мінометів, протитанкової артилерії, комплексів протитанкових керованих ракет, а також із підрозділів артилерійської розвідки.

Артилерійські підрозділи призначені для ураження: тактичних засобів ядерного і хімічного нападу; наземних елементів систем ВТЗ, РВК (РУК); артилерії; танків (БМП, БТР); протитанкових та інших вогневих засобів; живої сили; вертольотів на посадкових майданчиках; засобів протиповітряної оборони; пунктів управління, радіоелектронних засобів; руйнування фортифікаційних споруд противника; дистанційного мінування місцевості; світлового забезпечення; ставлення аерозольних (димових) заслонів та виконання інших завдань.

Протитанкові артилерійські підрозділи призначені для знищення танків та інших броньованих машин противника. Вони можуть застосовуватися також для знищення його вогневих засобів, у тому числі, які знаходяться у фортифікаційних спорудах, руйнування бронековпаків і стрільби по амбразурах оборонних споруд.

Підрозділи артилерійської розвідки призначені для здобуття розвідувальних даних про місцевість і противника в інтересах його ураження, а також для обслуговування стрільби артилерії.

Рішуче зосередження артилерії на напрямку головного удару передбачає широкий маневр, створення високої щільності, здійснення безперервної артилерійської підтримки і супроводження механізованих, танкових підрозділів і частин на всю глибину їх бойових завдань. Все це створює необхідні умови для успішного виконання військами поставлених завдань у наступі.

В обороні, здійснюючи рішучий маневр вогнем і підрозділами на загрозливому напрямку, артилерія вогневими ударами по цілях на далеких підступах, перед переднім краєм і в глибині в взаємодії із загальновійськовими частинами і підрозділами не допускає прориву піхоти і танків противника.

Завдання вогневого ураження противника можна успішно виконати тільки при вмілому використанні сил і засобів артилерійських підрозділів і частин, які беруть участь у бою, при глибокому розумінні і застосуванні командирами принципів бойового застосування артилерії.

Принципами бойового застосування артилерії є:

- підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності артилерійських частин (підрозділів) та своєчасне відновлення їх боєздатності;

- масування (зосередження) артилерії і її вогню на найважливіших напрямах;

- широкий маневр вогнем і підрозділами;

- безперервна підтримка загальновійськових частин (підрозділів);

- постійна взаємодія з частинами і підрозділами інших родів військ;

- тверде, стійке і безперервне управління артилерійськими частинами (підрозділами);

- постійне урахування і вміле використання морально-психологічного фактора особового складу артилерійських частин (підрозділів).

Підтримання високої бойової і мобілізаційної готовності артилерійських частин (підрозділів) та своєчасне відновлення їх боєздатності полягає в організації і проведенні комплексу заходів, спрямованих на підтримання здатності підрозділів організовано, в зазначені терміни здійснювати переведення з мирного на воєнний час, а також на своєчасне відновлення боєздатності артилерійських підрозділів (частин), які знаходилися під вогневим впливом засобів ураження противника.

Масування (зосередження) артилерії та її вогню, широкий маневр вогнем і частинами (підрозділами) були і є основними принципами бойового застосування артилерії. Так, наприклад, у ході Київської операції (з 3 по 12.11.1943р.) з’єднання 38 А і 3 гв. ТА за підтримки військ 60 А нанесли могутній удар і розгромили могутнє угруповання противника, визволили 6.11 столицю України Київ. У результаті рішучого масування артилерії армії на ділянці прориву була створена найбільш висока щільність артилерії. Всього в смузі армії на фронті до 100 км було до 4200 гармат, мінометів і бойових машин РА. На ділянці прориву (6 км) було зосереджено 2700 одиниць, що становило 65% всієї артилерії. На ділянці прориву 50 гв. СК (3 км) загальна щільність досягала 500 од. на 1 км фронту.

Масування артилерії під час війни зростало від операції до операції, загальні оперативні щільності з 20-30 гармат, мінометів, РА, на 1 км ділянки прориву взимку 1941-1942 р. виросли до 300-350 од. під кінець війни, а тактичні щільності при цьому зростали з 20-70 од., до 350-500 од., до кінця війни на 1 км фронту.

Масування (зосередження) артилерійських частин і підрозділів, їх вогню полягає в їх зосередженні на найважливіших напрямках з метою ураження засобів ядерного нападу, основних угруповань і об’єктів противника в найкоротші терміни.

Широкий маневр вогнем і підрозділами. Метою маневру вогнем і підрозділами є забезпечення своєчасного ураження об’єктів (цілей) на будь-якому загрозливому напрямку та меншій уразливості артилерійських підрозділів від вогню противника.

Маневр вогнем артилерії досягається швидким перенесенням його по фронту і в глибину, розподіленням і послідовним зосередженням його по найважливіших об’єктах (цілях) противника із завданням їх подавлення і знищення, а також розосередження його для одночасного ураження декількох об’єктів (цілей).

Маневр частинами і підрозділами полягає в пересуванні їх як по фронту, так і в глибину з метою створення найбільш вигідного угруповання, яке забезпечить виконання поставленого завдання. Маневр вогнем, частинами і підрозділами забезпечується веденням розвідки противника у всій смузі дій загальновійськової частини (підрозділу), підготовкою запасних районів ВП на важливих напрямках, а в кожному з районів – обладнанням по 2-3 вогневих позиції на батарею, завчасною підготовкою шляхів для маневру.

Безперервна підтримка загальновійськових частин (підрозділів) полягає в своєчасному і надійному вогневому ураженні противника на всю глибину їх бойових завдань. Ведення бойових дій артилерійськими підрозділами неможливе без безперервної їх взаємодії із загальновійськовими підрозділами.

Постійна взаємодія з частинами і підрозділами інших родів військ полягає в поєднанні вогню і маневру артилерійських підрозділів з діями загальновійськових частин (підрозділів) і підрозділами інших родів військ щодо завдань, напрямків, рубежів і часу. Вона досягається: створенням угруповання артилерії відповідно до задуму бою і завдань військ; знанням і глибоким розумінням завдань і способів їх вирішення; особистим спілкуванням і сумісним розташуванням артилерійських і загальновійськових командирів, підтриманням стійкого зв’язку між ними; встановленням єдиної системи орієнтування і цілевказівок, взаємного впізнавання і сигналів взаємодії; постійною інформацією про положення частин і підрозділів та завдання, що вирішуються ними.

Тверде, стійке і безперервне управління артилерійськими частинами (підрозділами) полягає в постійному керівництві підрозділами з метою своєчасного, найбільш повного ефективного використання їх бойових можливостей для успішного виконання поставлених завдань, а також в об’єднанні керівництва усієї або більшої частини артилерії старшим артилерійським командиром під час виконання загальновійськовими частинами найбільш важливих завдань. Воно не забороняє підлеглим під час виконання поставлених завдань проявляти розумну ініціативу [13].

Постійне урахування і вміле використання морально-психологічного фактора особового складу артилерійських підрозділів є найважливішою умовою виконання поставлених завдань. Для виконання цієї умови необхідно прищеплювати морально-психологічну стійкість особового складу, поєднувати вимогливість із піклуванням про забезпечення усім необхідним для життєдіяльності і бойових дій. Крім того, необхідно систематично вивчати морально-психологічні якості противника й активно протидіяти його психологічним диверсіям і пропаганді.