7.3 Підготовка оборони

Підготовка оборони підрозділу починається відразу після одержання бойового завдання від старшого командира. Вона полягає в: організації бою (прийнятті рішення, плануванні бою, визначенні бойових завдань підрозділам, проведенні рекогносцировки, організації взаємодії й всебічного забезпечення бою та управління); підготовці підрозділу до виконання бойового завдання; зайнятті оборони відповідно до бойового порядку; створенні системи вогню; інженерному обладнанні ділянки оборони; практичній роботі командира батальйону, його заступників, штабу, в підпорядкованих підрозділах; проведенні інших заходів.

Тривалість підготовки оборони залежить від умов обстановки та очікуваного часу переходу противника у наступ. За наявності часу підготовку до оборони ведуть, проводячи усі заходи у повному обсязі, а за його відсутності – у короткі терміни в скороченому обсязі.

В усіх випадках враховують підтримання постійної готовності військ до відбиття раптових ударів противника із застосуванням як звичайної, так і ЗМУ.

Попередню підготовку оборони проводять приховано, з доведенням завдань до батальйону (роти) включно та визначаючи положення підрозділів: у батальйоні – до окремого вогневого засобу.

Безпосередню підготовку оборони проводять у короткі терміни. Під час підготовки оборони командир уточнює рішення на оборону та завдання підрозділам. Уточнені завдання доводяться до всіх командирів (включно до командирів відділень (танків)). Підрозділи займають район (пункт) та готують оборону. У повному обсязі здійснюють інженерне обладнання місцевості та позицій, створюють систему вогню та інженерних загороджень.

В умовах відсутності зіткнення з противником командир батальйону (роти) приймає рішення та ознайомлює командирів підрозділів за картою. Потім усю роботу щодо організації оборони проводять на місцевості.

При переході до оборони в умовах безпосереднього зіткнення з противником командир батальйону (роти) перш за все здійснює заходи щодо захоплення та закріплення вигідного рубежу. У ході закріплення він визначає замисел бою; віддає підрозділам попередні бойові розпорядження; завершує прийняття рішення за картою; ознайомлює підрозділи із завданнями; дає вказівки щодо організації взаємодії, всебічного забезпечення бою та управління, а також проводить заходи щодо створення у найкоротші строки бойового порядку, системи вогню та інженерних загороджень та радіоелектронної протидії. Згодом, як тільки дозволять обставини, командир батальйону проводить рекогносцировку, під час якої уточнює завдання підрозділам та порядок взаємодії.

7.4 Ведення оборонного бою

З переходом противника у наступ підрозділи, які обороняють передову позицію (позицію бойової охорони), ведуть бойові дії послідовним упертим утриманням позицій та районів оборони (опорних пунктів) на найважливіших напрямках, ведучи маневрову оборону, вимотують противника, наносять йому якомога більших втрат, зупиняють, примушують передчасно ввести у бій головні сили та наступати у невигідному напрямку, втягують їх у вогневі мішки. За сприятливих умов частина сил проводить короткі раптові контратаки.

Під час ведення бою за утримання першої позиції підрозділи першого ешелону перешкоджають спробам противника прорвати передній край оборони та завдають йому максимальних втрат. При переході противника в атаку здійснюють вогневе відбиття атаки з повним використанням вогневих можливостей оборони. У разі наближення противника до оборони вогонь підрозділів, що захищаються, наростає та досягає найбільшого напруження. Його зосереджують спочатку на знищенні танків та інших броньованих машин противника, для чого широко застосовують засоби високоточної зброї.

Підрозділи в обороні знищують танки та іншу броньовану техніку противника, відсікають піхоту від танків, знищують її вогнем стрілецької зброї та іншими вогневими засобами. Танки, що прорвалися, знищують усіма протитанковими засобами, а також вогнем артилерії, танків та БМП. Швидкість маневру вогнем, особливо при загрозі вклинення в глибину оборони, має вирішальне значення для відбиття наступу противника.

При вклиненні противника в оборону проводять вогневу підтримку військ, що обороняються. Командир батальйону вживає заходи, щоб зупинити його просування в глибину та сторони флангів, роз’єднати його бойові порядки вогнем усіх видів зброї і нанести йому максимальних втрат.

Підрозділи, що залишилися в тилу противника, продовжують утримувати зайняті опорні пункти. За сприятливих умов вони можуть наносити удари в фланги і тил противника. Командир батальйону повинен підтримувати їхні дії силами та засобами, які має в своєму розпорядженні.

Контратаку застосовують за сприятливих умов при вклиненні незначних сил противника, здебільшого разом з іншими підрозділами, а іноді – самостійно, з дозволу командира бригади.

Після контратаки усі командири та штаби, не чекаючи вказівок, вживають заходи щодо швидкого відновлення порушеної системи вогню, протитанкових загороджень, взаємодії та підготовки підрозділів до відбиття повторних атак противника.