- •Тактична підготовка підрозділів артилерії
- •Передмова
- •Скорочення
- •Розділ 1 склад збройних сил україни
- •1.1 Види Збройних сил України
- •1.2 Склад і призначення Сухопутних військ
- •1.3 З’єднання, частини та підрозділи Сухопутних військ
- •Додані, підтримуючі та підручні підрозділи
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 2 основи загальновійськового бою
- •2.1 Суть загальновійськового бою
- •2.2 Види загальновійськового бою
- •2.3 Характерні риси та основні принципи загальновійськового бою
- •Основні принципи загальновійськового бою
- •Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 3 організація, озброєння і техніка підрозділів
- •3.1 Загальновійськова частина, призначення і склад
- •3.2 Організація, призначення і озброєння механізованого (танкового) батальйону
- •3.3 Призначення, організація і озброєння бригадної артилерії
- •3.4 Призначення, організація і озброєння батальйонної артилерії
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 4 організація, озброєння і тактика дій частин та підрозділів збройних сил іноземних держав
- •4.1 Організація та озброєння бригад і дивізій збройних сил основних іноземних держав
- •4.2 Основи бойового застосування частин і підрозділів збройних сил іноземних держав
- •Оборона
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 5 основи управління
- •5.1 Сутність та принципи управління. Вимоги до управління підрозділами. Сили та засоби управління артилерійськими підрозділами
- •Сили і засоби управління артилерійськими підрозділами
- •5.2 Робота командира підрозділу з організації бойових дій. Способи доведення бойових завдань
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 6 Основи підготовки та ведення робочої карти
- •6.1 Призначення робочої карти та вимоги до неї
- •Вимоги до робочої карти
- •6.2 Порядок і правила нанесення умовних знаків на робочу карту
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 7 загальновійськові підрозділи в основних видах бою
- •7.1 Оборона, її мета. Умови переходу до оборони
- •7.2 Завдання і бойовий порядок підрозділів в обороні
- •7.3 Підготовка оборони
- •7.4 Ведення оборонного бою
- •7.5 Вихід із бою і відхід
- •7.6 Наступ, його мета. Способи переходу в наступ
- •7.7. Завдання та бойовий порядок підрозділів у наступі
- •7.8 Ведення наступу
- •7.9 Особливості ведення зустрічного бою
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 8 марш підрозділів
- •8.1 Способи пересування військ
- •8.2 Марш
- •Дії підрозділів на марші
- •Похідний порядок загальновійськових і артилерійських підрозділів. Місце артилерійських підрозділів у похідному порядку загальновійськових підрозділів
- •8.3 Перевезення підрозділів залізничним транспортом
- •Принципи формування військового ешелону
- •Райони, призначені для завантаження і розвантаження
- •Підтримання бойової готовності при перевезенні
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 9 розташування підрозділів на місці
- •9.1 Основи розташування підрозділів на місці
- •9.2 Охорона підрозділів при розташуванні їх на місці
- •Питання для повторення та самоконтролю
- •Розділ 10 Основи бойового застосування артилерії
- •10.1 Призначення артилерійських підрозділів та основні принципи їх застосування
- •10.2 Угруповання артилерії. Бойовий порядок артилерійських підрозділів
- •Питання для повторення та самоконтролю
Підтримання і своєчасне відновлення боєздатності військ
Застосування в бою ЗМУ, авіації, систем високоточної зброї і залпового вогню, боєприпасів об’ємного вибуху та з індивідуальним наведенням, розвідувальних ударних комплексів створює передумови для нанесення бойовим підрозділам великих втрат за невеликий проміжок часу, а також для порушення систем управління та забезпечення.
Тому боєздатність підрозділів, частин та з’єднань повинна підтримуватися і швидко відновлюватися до такого рівня, при якому буде забезпечуватись успішне виконання бойових завдань.
Підтримання і своєчасність відновлення боєздатності військ полягають в організації та проведенні ряду заходів щодо забезпечення їхньої життєдіяльності, здатності протистояти ударам засобів масового ураження противника і швидко відновлювати боєздатність підрозділів і частин. Такими заходами є: виявлення і негайне знищення засобів ядерного та хімічного нападу противника, а також об’єктів систем ВТЗ; виконання завдань з найменшими втратами особового складу, зброї та військової техніки; надійне прикриття частин і підрозділів від ударів противника з повітря; швидке відновлення техніки та озброєння, які тимчасово вийшли з ладу в результаті ударів противника.
Відновлення боєздатності військ – найважливіше завдання командирів і штабів. Воно полягає у проведенні великого комплексу заходів, основними з яких є: відновлення порушеного управління; уточнення бойових завдань підрозділам, які зберегли боєздатність; виведення підрозділів, які потрапили під ядерні та вогневі удари, в райони відновлення їхньої боєздатності; поповнення підрозділів (частин), які відновлюють боєздатність, особовим складом, озброєнням, технікою, матеріальними засобами: зміцнення морально-психологічного стану особового складу.
Відновлення боєздатності військ здійснюється, як правило, в попередній організаційній структурі, але можливе також створення зведених формувань. Його проводять у терміни, які забезпечують випередження противника під час переходу до активних дій. Спочатку відновлюють частини (підрозділи), які мають найменші втрати і призначені для дій на головному напрямку.
Тверде і безперервне управління військами, наполегливість у досягненні мети, виконанні прийнятих рішень і поставлених завдань.
Досвід війн свідчить про те, що успіх у бою завжди залежав від якості управління. Уміле керування частинами (підрозділами) сприяє розгрому противника з найменшими втратами та досягненню перемоги в короткі строки. А низький рівень управління або його втрата на деякий час, навіть за наявності достатніх сил і засобів та вигідних умов обстановки, може призвести до поразки.
Управління військами повинно бути стійким, впевненим і безперервним. Цього досягають постійним знанням обстановки та передбаченням найбільш суттєвих її змін; своєчасним прийняттям рішення, ретельною підготовкою до його виконання і наполегливим втіленням у життя; вмілою організацією і чітким функціонуванням пунктів управління, забезпеченням їхньої життєздатності; наявністю стійкого зв’язку з підрозділами; чіткою роботою автоматизованих систем управління; розумним поєднанням централізації управління з наданням ініціативи підлеглим.
Рішення – основа управління. Воно повинно чітко визначати мету бою та способи її досягнення.
Мета бою – це той кінцевий результат, якого необхідно досягти в конкретній бойовій обстановці.
В обороні мета бою полягає у зриві чи відбитті наступу противника, утриманні зайнятих районів (рубежів, об’єктів) і створенні умов для переходу до наступу.
У наступі метою бою є розгром противника та оволодіння визначеними районами (рубежами, об’єктами) місцевості, які забезпечать подальший розвиток наступу.
Відповідність мети бою можливостям значною мірою відповідає вимогам наукового обґрунтування рішення, що приймається, і передбачає всебічну і глибоку оцінку обстановки, яка склалася, з врахуванням бойових можливостей частин (підрозділів) і кількісно-якісного співвідношення сил та засобів сторін, прийняття обґрунтованого рішення і доведення до підлеглих напружених, активних, але реальних завдань, чітку організацію взаємодії, всебічного забезпечення та стійкого і безперервного управління.
Недостатньо враховувати лише кількісне співвідношення сил сторін, кількісну оцінку їхніх вогневих і маневрових можливостей. Необхідно ретельно враховувати якісний стан сил і засобів: рівень бойового досвіду частин (підрозділів), підготовку командирів і штабів усіх ступенів, рівень фізичної і моральної готовності особового складу до виконання бойових завдань. Саме якісний стан частин (підрозділів) дозволяє воювати не кількістю, а вмінням. Якісна характеристика є основним показником рівня бойових можливостей частин (підрозділів). Тільки глибоко аналізуючи якісний стан частин (підрозділів), командир зможе правильно спланувати бій, обґрунтовано визначити бойові завдання, обрати найбільш доцільні способи ведення бою.
Удосконалення засобів збройної боротьби суттєво змінило зміст і характер сучасного загальновійськового бою та зумовило пошук, розроблення і застосування нових принципів та способів його організації і ведення бойових дій. Оволодіння цими принципами і способами, а також мистецтвом їхнього практичного застосування – найважливіша умова досягнення успіху в бою.