Райони, призначені для завантаження і розвантаження

При перевезенні частини призначають вихідний район перед завантаженням і район зосередження після розвантаження, а також основний і запасний райони завантаження і розвантаження, до яких входять декілька залізничних станцій.

Безпосередньо перед завантаженням підрозділи, що їдуть в одному ешелоні, виходять у райони очікування, а після розвантаження в райони збору, які знаходяться на відстані 3-5 км від місця завантаження (розвантаження).

Підтримання бойової готовності при перевезенні

Управління в військовому ешелоні здійснюють, використовуючи проводові засоби зв’язку, особисте спілкування, зв’язкових, а також світлові й звукові сигнали.

У начальника ешелону повинен бути проводовий зв’язок з машиністом тепловоза і постами. Радіозв’язок забороняється.

Для спостереження за повітряним противником і місцевістю у військовому ешелоні створюють пости і хімічний спостережний пост.

Начальник військового ешелону отримує від військових комендантів залізничних ділянок станцій дані про повітряну, радіаційну, хімічну і біологічну обстановку, а також дані, необхідні йому під час організації медичного забезпечення в ході перевезення.

Повідомляють про повітряного противника, радіоактивне, хімічне і біологічне зараження за допомогою сигналів, встановленими начальником ешелону.

За сигналом сповіщення про повітряного противника військовий ешелон продовжує свій рух.

Двері, вікна, люки вагонів закривають, засоби захисту переводять у положення „напоготові”, зенітні засоби відкривають вогонь.

За сигналом повідомлення про зараження РР, ОР і БР особовий склад одягає протигази (респіратори), а за необхідності – інші засоби захисту.

Зони радіоактивного зараження місцевості, особовий склад долає в засобах індивідуального захисту. При проходженні військового ешелону через ці зони екіпажі танків та інших броньованих машин за вказівкою начальника військового ешелону можуть розташовуватись у машинах.

Після проходження зони зараження за вказівкою начальника військового ешелону проводять спеціальну обробку підрозділів. Повну спеціальну обробку здійснюють після розвантаження.

На шляху проходження ешелон залежно від ситуації, яка склалася, повинен бути завжди готовий до розвантаження у непідготовлених місцях, а також до проходження маршем до місця призначення в обхід зон зараження, районів руйнувань, пожеж і затоплень, до вступу в бій.

Питання для повторення та самоконтролю

1. Які існують способи пересування військ.

2. В чому полягає мета маршу.

3. Які показники містить марш.

4. Які існують правила планування маршу.

5. Який похідний порядок артилерійських підрозділів при здійсненні маршу.

6. Який похідний порядок механізованого батальйону при здійсненні маршу.

7. Які роль і місце артилерійських підрозділів у похідному порядку загальновійськових підрозділів.

8. В чому полягає порядок організації і перевезення артилерійських підрозділів залізничним транспортом.

Розділ 9 розташування підрозділів на місці

9.1 Основи розташування підрозділів на місці

В умовах бойової обстановки війська не завжди ведуть лише активні бойові дії. Вони можуть розташовуватися у відведених їм районах до отримання бойового завдання або, маючи бойове завдання, готуватися до його виконання. Так, при підготовці наступу війська знаходяться в вихідних районах зосередження та на великій відстані від рубежу бойового зіткнення сторін; при переході до оборони війська, які знаходяться в складі другого ешелону і резервів, деякий час розташовуються в районах зосередження; під час пересування військам призначають райони зосередження, райони відпочинку, райони очікування і райони збору. Такі дії військ прийнято називати розташуванням на місці.

Розташування військ на місці організовують за рішенням старшого командира. Район розташування (додатки Е1, Е2) призначають на місцевості, що має природні укриття (лісові масиви, гаї, яри, вирубки), які дозволяють забезпечити непомітне розташування підрозділів. Ця вимога дуже важлива, якщо враховувати можливості повітряної розвідки, а також імовірність застосування противником ядерних засобів і розвідувально-ударних комплексів. Разом з тим район розташування повинен забезпечувати необхідне розосередження військ, можливості для проведення маневру в потрібному напрямку, зручність розташування і відпочинку особового складу, сприятливі санітарно-гігієнічні й протиепідемічні умови.

Окрім основного району, призначають запасний район розташування, в який підрозділи можна виводити у разі безпосередньої загрози застосування противником зброї масового ураження або при нанесенні ним раптових ударів високоточною зброєю, а також запалювальними засобами.

Батальйон (дивізіон) у призначеному районі розташовується поротно (побатарейно) і з таким наміром, щоб із початку виходу з району не здійснювати зайвих пересувань, при цьому місця (райони) розташування мають бути:

- роті – до 1 км². Рота розташовується в призначеному районі, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань на відкритій місцевості між танками, БТР (БМП) має бути 100-150 м, а між взводами – 300-400 м;

- батареї – до 1 км². Батарея в призначеному районі розташовується, як правило, уздовж маршруту висування, використовуючи маскувальні властивості місцевості. Відстань між гарматами і машинами 25-50 м;

- мінометна (артилерійська) батарея батальйону розташовується у повному складі або взводами на загрозливих напрямках, перебуваючи у постійній готовності до відкриття вогню;

- гранатометний і протитанковий підрозділи батальйону розташовуються, як правило, з механізованими ротами;

- протитанковий підрозділ роти додається, як правило, взводам;

- додані зенітні (зенітно-ракетні) підрозділи займають вогневі (стартові) позиції в місцях, які забезпечують можливість ведення вогню по літаках, вертольотах та інших повітряних цілях;

- взвод забезпечення батальйону розташовується з урахуванням зручності підготовки підрозділів батальйону до бою. Площа району розташування взводу має досягати 1 км², відділення – 0,3 км².

Відділення розташовуються розосереджено, відстань між ними має бути 150-200 м.

КСП батальйону (дивізіону) обладнується з урахуванням забезпечення безпосереднього управління підрозділами під час висування з нього.

Зв’язок з підрозділами, як правило, здійснюється рухомими і проводовими засобами.

Підрозділи технічного забезпечення і тилу батальйону (дивізіону) розташовуються з урахуванням зручності забезпечення підрозділів. Доцільно розміщати їх у центрі району розташування батальйону (дивізіону). При виборі місця їх розташування враховуються такі вимоги: наявність природного маскування; сприятливий санітарно – епідеміологічний стан місця (району); близькість джерел добротної питної води або можливість її підвезення від пункту водопостачання; наявність зручних прихованих підходів і під’їздів.

Пункт харчування батальйону (дивізіону) розміщується у лісі (кущах), ярі, на ділянці місцевості розміром: 100×80 м. Кухні розміщуються розосереджено на відстані не менш ніж 30 м одна від одної.

Кухні для приготування їжі в польових умовах мають працювати на рідкому паливі. У виняткових випадках використовується тверде паливо, запас якого при кожній кухні має забезпечити триразове приготування їжі на добу.

У польових умовах при обробці продуктів і готування їжі особлива увага приділяється суворому дотриманню санітарно-гігієнічних вимог.

Пункти бойового постачання, заправлення, медичний і технічного спостереження доцільно розташовувати в чагарниках, гаях, а для маскування використовувати табельні маскувальні сітки і місцеві матеріали.

Вночі у районі розташування забороняється рух машин з увімкненими фарами і розведення багать. Усі заходи щодо маскування підрозділів тилу і технічного забезпечення виконують своїми силами і за їх впровадження відповідають командир взводу забезпечення і начальник медичного пункту батальйону.

Начальники пунктів бойового постачання, заправлення, харчового і медичного, як під час розташування на місці, так і під час переміщення, зобов’язані передбачити: виконання заходів з бойового забезпечення своїх підрозділів; порядок розташування на місці, побудову колони для виходу з району; ретельне маскування; бойовий розрахунок особового складу для охорони і оборони пунктів, порядок дій під час нападу повітряного противника, його диверсійно – розвідувальних груп, танків, під час артилерійського обстрілу, а також під час застосування противником ЗМУ і ВТЗ; сигнали сповіщення.

Штаб батальйону (дивізіону) в районі розташування розробляє бойові документи:

- бойовий наказ щодо розташування на місці;

- заявку на матеріальне забезпечення підрозділів;

- схему охорони та оборони району розташування батальйону (дивізіону);

- дані про бойовий та кількісний склад;

- донесення про тилове забезпечення;

- донесення про дози радіоактивного опромінення.

Підрозділи батальйону (дивізіону) розташовуються у вказаних їм районах, здебільшого вздовж маршрутів висування, використовуючи захисні й маскуючі властивості. Для укриття танків, БМП, БТР, САУ і КМУ використовують яри, балки, котловани розробок і кар’єрів, виїмки. У лісі танки та інші бойові машини доцільно розміщувати вздовж просік і лісових доріг під кронами густих дерев. Не можна допускати розташування підрозділів під лініями електропередач, поблизу газо- і нафтопроводів.

У районі розташування і на підступах до нього готують шляхи для виходу підрозділів із району і для маневру при відбитті нападу противника.

З метою захисту особового складу, озброєння і техніки від усіх засобів ураження противника здійснюють інженерне обладнання району розташування. Поблизу машин особовий склад обладнує відкриті чи перекриті чарунки, а за наявності часу – бліндажі і сховища. Для озброєння, бойової та іншої техніки, а також для боєприпасів, пального і матеріальних засобів обладнують окопи та укриття.

Місця розташування підрозділів, озброєння і техніки, сліди машин ретельно маскують. Під час проведення заходів маскування потрібно враховувати можливість застосування противником комплексу оптичних, теплових, радіолокаційних й інших засобів розвідки, а також автоматизованих систем високоточної зброї. Тому війська повинні вміло використовувати табельні засоби маскування і природні маски, які дозволяють приховувати оптичний, тепловий та радіолокаційний контрасти техніки інженерних споруд із фоном місцевості.