Розділ 1 склад збройних сил україни

Відповідно до Воєнної доктрини стратегічним завданням України у галузі оборони є захист її державного суверенітету і політичної незалежності, збереження територіальної цілісності та недоторканності кордонів.

Україна може і повинна стати впливовою державою, здатною виконувати значну роль у забезпеченні політичної, економічної і воєнної стабільності в Європі та в усьому світі.

Воєнна доктрина – це сукупність керівних принципів, воєнно-політичних, воєнно-стратегічних, воєнно-економічних і військово-технічних поглядів на забезпечення воєнної безпеки держави [1].

Воєнна доктрина України має оборонний характер.

Правовою основою Воєнної доктрини є Конституція, закони та інші правові акти, а також міжнародні договори України.

Воєнно-політичні засади Воєнної доктрини містять: характер і основні ознаки сучасної воєнно-політичної обстановки; визначення воєнної небезпеки для України; визначення воєнної безпеки України; основні зовнішні і внутрішні загрози національної безпеки України у воєнній сфері; концепції, на яких здійснюється забезпечення воєнної безпеки України; принципи, на яких ґрунтується забезпечення воєнної безпеки України; умови і складові забезпечення воєнної безпеки України.

Воєнно-стратегічна складова Воєнної доктрини передбачає: мету оборони України; форми воєнних конфліктів (регіональні війни – конфлікти високої інтенсивності, локальні війни – конфлікти середньої інтенсивності, збройний конфлікт – конфлікт низької інтенсивності); характерні риси сучасної збройної боротьби; необхідність і призначення Об’єднаних сил швидкого реагування, Основних сил оборони та Стратегічних резервів; основні воєнно-стратегічні цілі застосування Збройних Сил України; основні завдання Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час, особливий період до початку збройної агресії, в особливий період у разі збройної агресії; основні форми застосування Збройних Сил України (стратегічні дії ЗСУ, операції, бойові дії, удари, бої об’єднань, з’єднань і військових частин ЗСУ в регіональній, локальній війнах, збройному конфлікті та дії миротворчих контингентів у міжнародних миротворчих операціях); основні завдання Збройних Сил України після відсічі збройної агресії, а також під час надання військової допомоги іншим державам; склад керівництва Збройних Сил України, основні завдання керівництва Збройних Сил України; роль Генерального штабу ЗСУ.

Воєнно-економічна та військово-технічна складові Воєнної доктрини передбачають: заходи щодо забезпечення діяльності Збройних Сил України, шляхи і головну мету економічного забезпечення воєнної безпеки України; основні принципи і напрями забезпечення воєнної безпеки України; спрямування військово-технічної політики держави; пріоритетні напрями забезпечення Збройних Сил України озброєнням і військовою технікою.

Згідно з Воєнною доктриною Україна:

- не висуває територіальних претензій до інших держав і не визнає жодних територіальних претензій до себе;

- суворо дотримується принципу недоторканності існуючих державних кордонів;

- поважає державний суверенітет і політичну незалежність інших держав і визнає за ними право на вирішення усіх питань своєї національної безпеки відповідно до своїх інтересів без нанесення шкоди безпеці інших держав;

- сприяє паритетному і збалансованому скороченню усіх видів Збройних сил і озброєнь у регіоні та в світі, виходячи з розумного забезпечення оборонної достатності кожної держави;

- відстоює вирішення усіх міждержавних суперечностей тільки політичними та іншими, прийнятими згідно з нормативами міжнародного права, засобами і шляхом прийняття всіма державами зобов’язань про взаємний ненапад;

- будує свої відносини з іншими державами незалежно від їх суспільно-політичного ладу та воєнно-політичної орієнтації на взаємному врахуванні усіх питань національної безпеки сторін;

- забороняє застосовувати власні Збройні Сили для розв’язання політичних завдань на своїй території;

- виступає проти розміщення іноземних військ на своїй території та на територіях інших держав без їх на те згоди;

- виключає своє одностороннє повне роззброєння.

Своїм потенціальним противником Україна вважатиме державу, послідовна політика якої становить небезпеку для України, веде до втручання у внутрішні справи України, зазіхає на територіальну цілісність та національні інтереси.

Україна застосовує свої Збройні сили виключно в випадках збройної агресії проти неї та посягань на її територіальну цілісність, недоторканність державних кордонів або під час виконання своїх міжнародних зобов’язань.

Виходячи з катастрофічних наслідків для всього людства ядерної війни, Україна вважає застосування ядерної зброї недопустимим.

Таким чином, необхідно підкреслити, що Воєнна доктрина є основою для підготовки та прийняття воєнно-політичних і воєнно-стратегічних рішень, розроблення програм у воєнній сфері.